Деякі питання, пов’язані із законодавчим регулюванням створення та діяльності банківських об’єднань в Україні

Анотація

Дсяк! питання, пов’язан! 13 законодавчим регулюванням створення та діяльності банківських об'єднань в Україні B.KPOTIOK заступник Голови Національного банку України, кандидат юридичних наук, Я.БЕРНАЗЮК начальник відділу Юридичного департаменту Націопального банку України, кандидат юридичних наук Ір підприємницької діяльності часто вимагає від суб'єктів господарювання об'єднання зусиль та концентрації капіталу для досягнення певного результату. В країнах з ринковою економікою все більше поширюються різноманітні об'єднання юридичних осіб, у яких одна компанія так чи інакше контролює діяльність інших. Не є винятком і банківська діяльність.

Дослідження правового статусу банківських корпорацій та груп досить актуальне, оскільки важливим аспектом розвитку банківської системи кожної країни є функціонування банківських об'єднань, а також здійснення консолідованого нагляду за останніми, як того вимагають Базові принципи банківського нагляду, визначені Базсльським комітетом у документі "Міжнародне наближення оцінки капіталу і стандартів капіталу: переглянута концептуальна основа” (далі — Базові принципи банківського нагляду або Базель П)[11] та Директивою Європейського парламенту і Ради 2002/87 від 16 грудня 2002 р. “Про додатковий нагляд за кредитними установами, страховими орган!заціями та інвестиційними фірмами у фінансових конгломератах”[12].

В Україні проблеми створення та діяльності об'єднань підприсмств у вигляд! холдингів, промислово-ф!нансових груп, корпорацій піднімалися у працях науковців та практиків, серед яких слід назвати праці 1.Бейцуна[1], Л.Гончарука та Ю.Чабана[2], Б.Дерсв’яненка[3], 1.Заверухи[5], ©.Карманова[6], 1.Лукача[7], 1.Шамово!9] та інших, Разом з тим у юридичній науці відсутні спеціальні дослідження, метою яких було б вивчення правового статусу саме банківських об'єднань.

Відповідно до ч. 4 ст. 336 Господарського кодексу України (далі --- ГК) банки мають право створювати банківські об'єднання, види яких визначаються законом. Частина I ст. 9 Закону “Про банки і банківську діяльність" (далі -- Закон про банки) до банківських об'єднань відносить: банківські корпорації, банківські холдингові групи та фінансові холдингові групи.

© В.Кроток, Я.Берназюк, 2006 Системний аналіз статтей 9—13 цього Закону дас підстави стверджувати, що об'єднання, у яких можуть брати участь банки, умовно можна поділити на об'єднання, створені на комерційних засадах (банківські корпорації, банківські холдингові групи, фінансові холдингові групи), та об'єднання, створені не на комерційних засадах (спілки і асоціації), Розмежування юридичних осіб на підприємницькі та непідприємницькі міститься у статтях 84, 85 Цивільного кодексу України. Підставою для такого розмежування с наявність або відсутність у діяльності суб'єкта господарювання мети отримання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

Подібна класифікація використовується і у Російській Федерації. Відповідно до Федерального Закону "Про банки і банківську діяльність"

[10] кредитні організації поділяються на спілки та

асоціації, які не мають на меті отримання прибутку (ст. 3), та банківські групи і банківські холдинги (ст. 4). Щодо об'єднань за участю банків, створених на комерційних засадах, то, на нашу думку, до суто банківських об'єднань можна віднести лише банківські корпорації та банківські холдингові групи. Це пов'язано з тим, що названі два типи об'єднань формуються виключно з числа банків, З огляду на те, що фінансова холдингова група відповідно до ст. 12 Закону про банки повинна складатися переважно або виключно з установ, що надають фінансові послуги, серед яких щонайменше один банк, і материнською компанісю має бути фінансова установа, таке об'єднання доцільно відносити до фінансових об'єднань. Відповідно

до ст. 16 Закону "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансові установи мають право на добровільних засадах об'єднувати свою діяльність, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству та вимогам законів з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг. Крім того, Закон про банки надає визначення фінансової холдингової групи саме через поняття "фінансова установа" (ст. 2).

В.Кротюк, Я.Берназюк Деякі п. Таким чином, можна погодитися з думкою окремих авторів, що такий інститут як "фінансова холдингова група" необхідно виключити із Закону про банки[6, 31]. Крім того, це відповідатиме Базовим принципам банківського нагляду, згідно з якими банківськими групами називаються ті, основним видом діяльності яких є проведення банківських операцій | 11).

Разом з тим питання створення та функціонування фінансових об'єднань за участю банків потрібно врегулювати спільно з Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України. Приймаючи Положення про порядок створення 1 державної реєстрації банківських об'єднань(18) (далі - Положення № 377), Національний банк України (далі --- НБУ) передбачив порядок реєстрації лише двох тилів банківських об'єднань:

банківської корпорації та банківської холдингової групи. Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 9 Закону про банки банківські об'єднання створюються за попередньою згодою НБУ та підлягають державній реєстрації шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків.

Згідно з Положенням № 377 для державної ресстрації до НБУ банківські корпорації, крім іншого, подають установчий договір та статут об'єднання. Специфіка діяльності банківських холдингових груп передбачає, що їх діяльність регулюється договором про заснування та діяльність.

На відміну від банківської корпорації, яка згідно з ч. 1 ст. 10 Закону є юридичною особою (банком), банківська холдингова група не володіє такими ознаками. Зокрема, вона не має відокремленого майна, у тому числі у вигляді статутного капіталу, не може самостійно мати та набувати нових прав ї обов'язків, а також нести персональну юридичну відповідальність, Відповідно до ст. 3 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців" сфера дії цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців. Таким чином, державну реєстрацію відповідно до зазначеного вище Закону

повинні проходити лише банківські корпорації. З огляду на викладене, вважаємо, що у Закон про банки і Положення № 377 доцільно внести зміни, згідно з якими передбачити, що державній реєстрації шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків підлягають лише банківські корпорапії. Щодо банківських холдингових груп, то вони, як 1 банківські корпораи мають створюватися за попередньою згодою НБУ, але тільки з внесенням до окремого Державного ресстру банківських холдингових груп.

За загальним правилом, підприємства — учасники господарських об'єднань мають право бути членом інших об'єднань (ч. 2 ст. 121 ГК). У той же час відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону про банки банк може бути учасником лише одного банківського об'єднання.

На наш погляд, заборона банкам бути учасниками декількох банківських об'єднань пов'язана з їх виключною правоздатністю, яка передбачас наявність у банків додаткових (виключних) прав і одночасно існування ряду заборон та обмежень, нехарактерних для інших суб'єктів господарювання (наприклад, банкам забороняється діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі (за винятком реалізації пам'ятних, ювілейних та інвестиційних монет), страхування (за винятком виконання функцій страхового посоредника), випуску акції на пред'явника, інвестування коштів у підприємства, статутом яких передбачена повна відповідальність його власників, тощо).

Цікавою є думка російських науковців, які вважають, що наділення банків винятковою правоздатністю насамперед необхідне для забезпечення належного нагляду за їх діяльністю. Це зумовлено тим, що банківська діяльність пов'язана з акумуляцією і перерозподілом значних коштів, а тому має особливе значення для економіки держави та може заподіяти збитки необмеженому колу oci6[8, 62].

Крім цього, виняткова правоздатність банків повинна зумовлюватися також тим, що вони працюють не з власними, а із залученими коштами. У межах цього дослідження слід звернути увагу на положення Закону про банки, які передбачають, що учасники банківського об'єднання можуть вийти з його складу із збереженням взасмних зобов'язань та дотриманням умов укладених договорів з іншими суб'єктами господарювання (ч. 5 ст. 9 Закону про банки). У цьому, нібито, простежується один з основних принпипів діяльності банківських об'єднань --- добровільність.

Разом з тим, вважаємо, що зазначена норма може застосовуватись лише стосовно банківських корпорацій, оскільки дочірній банк у банківській або фінансовій холдинговій групі не зможе самостійно вийти з групи. Якщо банк/фінансова установа (материнська компанія) володіють більшістю акцій дочірнього банку, він може вийти з групи тільки шляхом зменшення материнською компанією участі у цьому банку до рівня нижче 50%.

Згілно зі ст. 69 Закону про банки i главою 4 Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України (191 банківські об'єднання зобов'язані складати консолідовану фінансову звітність. Крім того, вимоги ло подання звітності на консолідованій основі в Україні передбачені главою 2 розділу Х Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Укратн![20]*.

ISSN 0132-1331. ПРАВО УКРАЇНИ, 2006. № 2

Частин! що учасник повідальніс; ників BITC вору (полс] корпорацік холдингов діяльність | дальність? діяльності: У данс ч. 3 ст. 123 договором ' нання відп На wa, доцільно з ширення ; холдингов може спру пдтримав кого банк!

до фінанс, обов’язку ті підтрим може спр' укладенні лених ст. Маю, відації ба, ставами в може бут, винесене, відацію б зі, коли д, вимогам загрожує банківсь, ліквідаці. діяльнос! Нан, виключні об'єднан господар частині, відно до господар може лік, строку, !.

його в у том. | Якш компани хоча бо мас праг «У Європ! компаній. | звітність що стосу.

ISSN 0132

Деякі питання, пов'язані із законодавчим регулюванням © творения та ліяльності банківських об'єднань в Україні підприємства — тнань мають право ъ (ч. 2 ст. 121 ГК). 4 ст, 9 Закону про AKOM лише одного банкам бути учасх об'єднань пов'ятністю, яка передкових (виключних) яду заборон та обгих суб'єктів госпоам забороняється ioro виробництва, цїї пам'ятних, ювіт), страхування (за страхового посезед'явника, інвесва, статутом яких льність його власких науковців, які в винятковою прахідне для забезпедіяльністю. Це зуяльність пов'язана «значних коштів, а ля економіки дерки необмеженому воздатність банків тим, що вони праченими коштами.

чня слід звернути 5 банки, які передзького об'єднання береженням взасм- IM умов укладених и господарювання У цьому, нібито, х принпипів діяль- - добровільність. о зазначена норма "совно банківських банк у банківській упі не зможе самочк/фтнансова усталодіють більшістю эже вийти з групи еринською компаівня нижче 50%.

» банки і главою 4 ання та оприлюднків України [19] HI складати консо- Крім того, вимоги підованій основі в ззділу Х Інструкції «ності банків в Ук-

О УКРАЇНИ, 2006. № 2

Частина 7 ст. 9 Закону про банки встановлює, шо учасники банківського об'єднання несуть відповідальність за зобов'язаннями інших його учасників відповідно до укладеного між ними договору (положення Ле 377 зобов'язує банківську корпорацію в установчому договорі, а банківську холдингову групу в договорі про заснування та діяльність передбачати положення про відповідальність учасників за результати свосї спільної діяльності).

У даному разі Закон про банки, на відміну від ч. 3 ст. 123 ГК, презюмує наявність установленого договором обов'язку учасника банківського об'єднання відповідати за зобов'язаннями інших членів. На нашу думку, в ч. 7 ст. 9 Закону про банки доцільно зробити певне застереження щодо непоширення дії цієї норми на учасників фінансової холдингової грули. У протилежному випадку вона може сприяти відтоку коштів з банку/банків для підтримання фінансово проблемних установ такого банківського об'єднання. Дія цієї норми щодо фінансової холдингової групи не відповідає обов'язку банків, а також власників істотної участі підтримувати адекватність капіталу банків та може сприяти їх ухиленню від обмежень щодо укладення угод з пов'язаними особами, встанов-

лених ст. 52 Закону про банки. Мають особливість підстави та порядок ліквідації банківських об'єднань. Так, вказаними підставами відповідно до ч. 9 ст. 9 Закону про банки може бути рішення учасників або рішення суду, винесене з ініціативи НБУ. Позов до суду про ліквідацію банківського об'єднання НБУ подає у разі, коли діяльність такого об'єднання суперечить вимогам антимонопольного закокодавства або загрожує інтересам вкладників чи стабільності банківської системи. Проте слід зазначити, що ліквідація банківського об'єднання не припиняє діяльності банків, які були його учасниками.

На наш погляд, Закон про банки містить не виключний перелік підстав ліквідації банківських об'єднань. Згідно з ч. 2 ст. 6 законодавство про тосподарські товариства поширюється на банки у частині, що не суперечить цьому Закону. Відповідно ло ч. 6 ст. 59 ГК та ч. 3 ст. 19 Закону «Про господарські товариства" суб'єкт господарювання може ліквідуватися також у зв'язку 13 закінченням строку, на який він створювався, або визнанням його в установленому законом порядку банкрутом.

Якщо банк/ф!нансова установа (материнська компанія) діє у спосіб, що не відповідає інтересам хоча б одного з банків-учасників банківського об'єднання, НБУ згідно зі ст. 73 Закону про банки має право застосувати до материнської компанії захід впливу у вигляді тимчасової заборони власнику істотної участі в банку (в даному разі материнській компанії) використовувати право голосу придбаних акцій.

На нашу думку, такі повноваження НБУ у сфері нагляду за діяльністю банківських об'єднань є недостатніми. У випадку, якщо стан або діяльність будь-якого підприємства, яке с учасником банківського об'єднання, визнається таким, шо може завдати шкоди банку або поставити у небезпеку інтереси його вкладників та інших кредиторів, НБУ повинен бути наділений повноваженнями вимагати від цього підприємства вжиття відповідних заходів, у тому числі відчуження своєї частки у банку до рівня, меншого 50%.

Крім того, У закокодавстві слід закріпити право НБУ застосовувати заходи впливу до материнських компаній банківських об'єднань за порушення ними ч. 2 ст. 9 Закону про банки, яка передбачає, що банківське об'єднання створюсться за попередньою згодою НБУ та підлягає державній реєстрації шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків.

Визначення банківських об'єднань, що зустрічається у працях окремих українських науковців, як складної юридичної особи, котра має спеціальну правоздатність, створена на основі поєднання матеріальних інтересів банків-учасників та діє відповідно до встановленого договору або рішення установчих збор!в(6, 31), не повною мірою враховує їх специфіку.

На наш погляд, загальна характеристика банківського об'єднання через поняття юридичної особи буде правомірною лише щодо банківської корпорації, яка має відокремлене майно, зокрема, у вигляді статутного капіталу, Може самостійно мати та набувати нових прав і обов'язків, а також відповідати за неправомірну реалізацію своїх прав або невиконання обов'язків.

Учасниками банківської корпорації, як 1 банківської холдингової групи, можуть бути лише банки. У разі, якщо учасником банківської корпораци стане хоча б одна особа, яка не © банком, таке об'єднання втрачає статус банківської корпорації.

Тому з метою створення тарантій збереження банківською корпорацією свого статусу її установчі документи в обов'язковому порядку мають містити заборону для банків-учасників відчужувати небанківським установам належну їм частку в статутному капіталі цього банківського об'єднання Метою створення банківської корпорації, як i інших банківських об'єднань, крім концентрації капіталів банків-учасників, підвищення їх загаль- * у Європейському Союзі ведення бухгаптерської звітності та оформлення компаній, що входять до так званих груп компаній, врегульовано 7-ою директивою Є звітність", яка встановлює особливі правил:

‘вропейського співтовариства від 13 череня 1983 р. № 63/349 "Про консолідовану а порівняно з 4-40 директивою від 25 липня 1978 р. № 78/660 "Про річну звітність", що стосується оформлення бухгалтерської звітності для всіх інших копаній.

ISSN 0132-1331. ПРАВО УКРАЇНИ, 2006. № 2

В.Кротюк, Я.Берназюк ної ліквідності та платоспроможності, може бути залучення капіталу під великі проекти, диверсифікація кредитних ризиків, вихід на зовнішні ринки, вироблення механізмів швидкого реагування на зміну кон'юнктури ринку, отримання додаткових доходів шляхом збільшення асортименту послуг, підвищення конкурентноздатності у сфері надання фінансових послуг як з боку банків, так i небанківських установ (учасників ринку цінних паперів та інституцій, котрі управляють активами), зниження собівартості послуг шляхом скорочення витрат тощо.

Банківська корпорація підлягає реєстрації у НБУ і заноситься до Державного реєстру банків, Порядок ресстрації банківської корпорації детально врегульовано Положенням № 377, який включає два стапи: отримання попередньої згоди у НБУ на створення об'єднання та державна реєстрація банківської корпорації із занесенням до Державного реєстру банків.

Статутний капітал банківської корпорації повинен відповідати загальним вимогам НБУ щодо статутного капіталу новостворюваного комерційного банку, встановленим статтями 31, 32 Закону про банки. На наш погляд, з метою стимулювання створення банківських об'єднань в Україні ст. 11 Закону про банки доцільно доповнити ч. 7, у якій передбачити, що банківська холдингова група при розрахунку сконом!чних нормативів розглядається як один банк. Порядок такого розрахунку визначається НБУ. При цьому ч. 6 даної статті, яка встановлює, що "материнський банк банківської холдингової групи відповідає за зобов'язаннями своїх членів у межах свого внеску в капітал кожного з них, якщо інше не передбачено законом або

угодою між ними", слід викласти у новій редакції: "Національний банк України надає дозвіл на створення банківської холдингової групи лише за умови, якщо угода про її створення передбачає відповідальність материнського банку за фінансовий стан дочірніх банків".

Зазначені зміни дозволять невсликим банкам створювати банківські об'єднання (так звані "парасольки капіталу"), зберігаючи при цьому статус юридичної особи. Крім того, буде визначено цивілізоване правове поле для розв'язання проблеми недокапіталізації банківських установ шляхом створення банківських холдингових груп, оскільки на даний час процес об'єднання банків, як правило, йде шляхом приєднання чи злиття одного банку з іншим на правах філії або створення прихованих банківських холдингових груп.

Таким чином, аналіз наукової літератури з досліджуваної теми, а також вивчення правового поля, яке регулює питання створення та функціонування банківських об'єднань, вказує на те, що нормативно-правові акти у цій сфері потребують удосконалення. Внесення відповідних змін до законодавства дозволить Україні вийти на якісно новий рівень регулювання діяльності банків та вирішити деякі проблеми, які гальмують процеси наближення механізмів здійснення консолідованого нагляду за діяльністю банківських установ до світових стандартів. Крім того, булуть створені належні умови для підвищення рівня концентраці:

капіталу банків, що на сьогодні є стримуючим чинником подальшого стабільного розвитку та ефективного функціонування банківської системи України. Використані матеріали:

1. Бей ц у н LB. Дискусійні питання поняття холдингу в законодавстві та у правовій наупі // Вісник

господарського судочинства. — 2004. — № 1. -- С. 366-371.

2. ГончаруклЛ., Чабан Ю. Объединение предприятий в форме корпорации. Правовое регулирование

соз

С. 8—9.

ания и деятельности. корпораций по законодательству Украины // Юрилическая практика. — 2005. - 25. 3.Дерев'янен ко Б. Щодо необхідності створення промислово-фінансових груп (скономіко-правові аспекти) // Підприємництво, господарство і право. — 2003.

№5.

— С. 20.

4. Ефимова Л.Г, Банковское право: Учеб, и практ. пособ, — M., 1994. — 360 с.

5. Завер

— №4. — С. 28-33.

у x а І.Б. Банківське право: Посіб. для студ. — Львів, 200.

6. Карманов Є. Правові аспекти реструктуризації

— 222 ©. банківської системи України // Право України, — 2001.

7. Лукач LB. Холдингов! компанії за законодавством України. Поняття, ознаки, нормативна база // Вісник

господарського судочинства. — 2005, — № 1. — С. 245 -252. 8 Тосунян Г.А., Викудлин А.Ю. Исключительная правоспособность банков // Хоз. и право. — 1999. № 5. ww С. 58—-63

9. Шамова І.В. Грошово-кредитні системи зарубіжних к

Навч. посіб. -- К.. 2001. — 195 с.

10. Федеральний Закон Російської Федерації "Про банки i банківську діяльність" // www.cbr.ru,

11. Міжнародне наближення оцінки капіталу і стандартів капіталу: переглянути концептуальна основа (Базель

I) // www .cbr.ru

12. Директива Європейського парламенту та Ради 2002/87/€X

кредитними установами, страховими органі www cbr.ru. 7 від 16 грудня 2002 р. "Про додатковий нагляд за аціями та інвестиційними фірмами у фінансових конгломератах" //

13. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. № 436-1М // Офіційний вісник України. --: 2003,

Noll. С. 303-387. He,

14. Цивілі

с.7-208

15. Закон

України. —

16. Закон

України. -1

17. Закон

фінансових 1

18. Полоз

Правління Н.

19. Інстр»

постановою

20. Тнстр

Національно Недолії суб'єкт АКЛИМЕ кандидат (Упіверсиї ree 3 законн ності. 3a йс забезпечен суст!льстве вопорушен витку й заб Юрид гарантією Особливог! ност! щодо заних з легі шляхом, II осіб, суб'є: рингу, пок "контроль ня злочині виконання:

них завдан ність за пої протидії ле Однак, присвячені ності, пита! первинног ними вчені му ставим‹ вові підсте суб'єктів п порушення лізації дох також визн © А Kame

ISSN 0132