“Гонорар успіху” в адвокатській діяльності (рішення Конституційного Суду Азербайджану)

Рішення Конституційного Суду Азербайджану від 18.12.2023 

Відповідно до обставин справи сторона у цивільному спорі щодо земельної ділянки уклала договір про надання правової допомоги, за умовами якого у разі прийняття позитивного рішення суду на користь сторони вона виплачує адвокату гонорар успіху в розмірі 6000 манатів (валюта Азербайджану). Суд прийняв позитивне рішення, проте надалі сторона (клієнт) відмовилась виплачувати гонорар успіху пославшись на те, що сама земельна ділянка коштує 15000 манатів, а тому договір з адвокатом в частині розміру гонорару успіху є очевидно несправедливим.

Надалі адвокат подав позов про стягнення з клієнта гонорару успіху і суд, який розглядає цей позов, звернувся до Конституційного Суду з питанням щодо тлумачення відповідних положень Цивільного кодексу і Закону про адвокатуру через призму Конституції Азербайджану в контексті вимоги сплати на користь адвоката гонорару успіху.

Конституційний Суд зазначає, що Цивільний кодекс не передбачає такого окремого виду договору, як договір про правову допомогу, проте даний вид договору передбачає виконання особою, яка надає юридичну допомогу, окремих робіт та послуг, і у багатьох випадках через характер послуг не гарантується досягнення конкретного результату (наприклад, задоволення претензії або скарги).

Слід враховувати, що на підставі своїх професійних знань адвокати мають можливість оцінити правові обставини справи та перспективу успішного її вирішення, але особи, які звертаються за юридичною допомогою, зазвичай не мають такої можливості. З цієї причини таким особам зручніше сплатити винагороду адвокату з фінансових ресурсів, які будуть отримані в результаті успішного вирішення справи. Також наявність умов про умовну винагороду («гонорар успіху») надає додаткові можливості для надання кваліфікованої юридичної допомоги фізичним особам, які не мають достатніх коштів на оплату послуг адвоката.

Конституційний Суд зазначає, що поняття «Pactum de quota litis» (гонорар успіху) засноване на залежності винагороди адвоката від результату справи (оплата залежить від успішного вирішення справи) прийшло з давньоримського права і використовується в європейських країнах.

Згідно з визначенням, наведеним у статті 3.3.2 «Кодексу поведінки європейських юристів», за договором з умовою «Pactum de quota litis» клієнт зобов'язується виплатити адвокату певну частку (відсоток) за підсумками розгляду судової справи. Ця частка може бути у формі грошей чи будь-якого прибутку.

Кодекс забороняє укладення таких договорів. Пояснювальний меморандум до цього Кодексу пояснює це обмеження тим, що положення договорів про «гонорар успіху» заохочують спекулятивні судові справи та відкриті для зловживань. Однак ці положення Кодексу не спрямовані на абсолютні заборони укладення угод про виплату адвокатам гонорару успіху, за умови, що ці угоди достатньо регулюються та контролюються для захисту клієнта та належного відправлення правосуддя.

При цьому попри таку заборону в цьому Кодексі законодавство багатьох європейських і інших країн, зокрема Німеччини і США, прямо дозволяє в деяких випадках укладення договорів про надання правової допомоги з умовою виплати "гонорару успіху".

Таким чином, умова «Pactum de quota litis» в договорі про надання правової допомоги може бути прийнятною лише в тому випадку, якщо клієнт, виходячи з розумного судження, не бажає починати судовий розгляд без такої угоди через своє економічне становище. В такому випадку можна домовитися, що у разі невдачі винагорода не буде виплачена або буде виплачена у розмірі менше встановленого законом гонорару, а у разі успіху буде сплачено додаткову встановлену законом плату.

Конституційний Суд підкреслює, що хоча за договорами про надання юридичної допомоги допускається визначення в договорі положень про сплату додаткової винагороди (гонорару успіху) за благополучний результат розгляду справи, не слід сприймати свободу договору як обставину, через яку такі положення завжди вважатимуться дійсними. Свобода визначення змісту договору не означає, що дійсність усіх домовленостей, досягнутих у договорі, укладеному між сторонами, не може бути поставлена ​​під сумнів.

Фактично, за допомогою норм цивільного права щодо добросовісності здійснення прав і заборони їх зловживанням встановлені моральні межі та обмеження для використання всіх прав. Зловживання правами передбачає використання відповідного права не за призначенням і для досягнення несправедливого результату. Отже, угоди та дії, вчинені як зловживання правами, є недійсними.

Тому той факт, що особі, яка надає юридичну допомогу, вдається укласти договір з вкрай невигідними умовами оплати, може бути підставою для визнання його недійсним.

Пленум Конституційного Суду вважає за необхідне підкреслити, що неможливо визначити конкретне коло випадків, коли включення в договір про надання правової допомоги умови про виплату «гонорару успіху» призведе до зловживань. Це критерій, який слід оцінювати залежно від характеру завдання, складності дорученої роботи, розміру оплати та інших фактичних обставин справи. З цієї причини суди при визначенні того, чи порушено право чи ні, повинні всебічно та об'єктивно дослідити обставини справи, визначити, чи відповідає отриманий результат вимогам соціальної справедливості та чесності, чи не викликає він явної несправедливості, і тільки після цього приймати рішення про те, чи було чи порушено право чи ні.

Виходячи з наведеного, за позицією Конституційного Суду відповідні положення Цивільного кодексу і Закону про адвокатуру слід розуміти таким чином, що безвідносно до настання умов для виплати «гонорару успіху», встановлених у договорі про надання юридичних послуг, судам слід оцінювати такі умови на предмет зловживання правами.