Iнтерпретацiйна дiяльнiсть Конституцiйного суду України: генеза правового забезпечення

Анотація

УДК 342:340.131.5

П.М. Синицин, аспірант кафедри конституційного права Національного університету «Одеська юридична академія»

IНТЕРПРЕТАЦIЙНА ДIЯЛЬНIСТЬ КОНСТИТУЦIЙНОГО СУДУ

УКРАЇНИ: ГЕНЕЗА ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Анотація. Статтю присвячено аналізу ґенези правового забезпечення та стану наукової розробленості інтерпретаційної діяльності Конституційного Суду України. Проаналізовано тенденції сприйняття науковцями необхідності здійснення конституційним судом інтерпретаційної діяльності. Запропоновано власне бачення періодизації правового забезпечення та стану наукової розро бленості інтерпретаційної діяльності Конституційного Суду України.

Ключові слова: Конституційний Суд України, тлумачення права, інтер -

претаційна діяльність Конституційного Суду України, ґенеза наукової думки, періодизація. Постановка проблеми. Оскільки правова дійсність характеризується значною динамічністю, об’єктивне ро зуміння її сучасного стану в Україні неможливе без історично-правового аналізу характерних рис її розвитку.

Не становить винятку з цього й інтерпретаційна діяльність Конституційного Суду України. Її роль в правовій сис темі та відображення її розуміння на уковою доктриною змінювалися разом із еволюцією суспільства та держави, а отже ґенеза правового забезпечення ційного Суду України потребує окре мого дослідження з метою виявлення основних закономірностей розвитку для удосконалення існуючої методо логії інтерпретаційної діяльності Кон ституційного Суду України.

Стан дослідженості. Так, на те оретичному рівні питання, що сто суються інтерпретаційної діяльності конституційних судів, загальної теорії тлумачення права та проблеми тлу мачення конституції, розглядалися у працях С. Алексєєва, Ю. Власова, М. Вопленка, М. Гредескула, М. Козюбри, А. Піголкіна, П. Рабіновича, А. Селіванова, О. Скакун, Б. Спасова, В. Тація, В. Тихого, А. Єзерова та ін.

Проблеми статусу актів тлумачення конституційних судів у своїх роботах досліджували М. Баглай, Б. Ебзєєв, М. Козюбра, В. Лазарєв, О. Мироненко, Ж. Овсепян, В. Скомороха, В. Смородинський, Ю. Тодика, В. Шаповал, О. Черданцев та ін. Пробле матика правових норм як об’єкта тлумачення досліджена у працях В. Бабаєва, Д. Керімова, В. Копєйчикова, Ю. Кудрявцева, П. Михайлова, В. Сирих, Є. Спекторського, В. Титова, Ю. Тодики, С. Шевчука та ін.

Однак, ґенезу правового забезпечення та стану наукової дослідженості інтерпретаційної діяльності Конституцій ного Суду України в рамках консти туційно-правової науки досліджували лише фрагментарно. Метою статті є надання характе ристики стану наукової розробленості

питання здійснення Конституційним Судом України інтерпретаційної діяльності та ґенези її конституційно-пра вового забезпечення.

Виклад основного матеріалу. В

теорії права витоками інституту кон ституційного контролю в Україні називають діяльність княжих з’їздів, на які було покладено обов’язок контролю за дотриманням «правди» і «благодаті». У період Литовської держави таким органом можна назвати «Пани-Раду», або «Господарську раду», яка в період розквіту своєї діяльності (ХIV ст.) була наділена не лише контрольними, а й судовими, виконавчими та законо давчими повноваженнями. Пізніше ж функція контролю перейшла до сеймів і сеймиків, що діяли в період поль ської доби [1].

Одним із перших українських вчених, який звернувся до питань конституційного контролю і тлумачення Конституції був М. Драгоманов. Його дослідження хоч і опосередковано, але торкалися досліджуваної тема тики. Розроблений ним 1884 р. кон ституційний проект «Вільний союз – Вільна спілка» був першим на території сучасної України, у якому окреме місце виділялося конститу ційному контролю, глибинною суттю якого, на думку I. Сліденка, виступає конституційна інтерпретація [2].

До 1917 р. у даному напрямку дослідження майже не проводилися. Втім, суттєві зміни підходу до кон ституційної інтерпретації стали від чутними через досить незначний проміжок часу. У такому контексті заслуговує на увагу Конституція УНР 1918 р., яка безпосередньо не перед бачала окремих повноважень щодо ційного суду, але містила положення про те, що судова влада мала мож ливість визнати законопроект, таким, що не відповідає Основному Закону.

В Конституції УСРР 1929 р. (ст. 30,

31) вперше з’являються елементи ра -

дянської системи тлумачення. Згідно з цією Конституцією створювався новий орган вищої влади – Президія Всеукраїнського Центрального Вико навчого Комітету (далі – ВУЦВК). Йому надавалося право законодавчої ініціативи у вищих органах влади СРСР і скасування рішень Ради На родних Комісарів (далі – РНК) і нар коматів УСРР. Водночас, тлумачення конституції загалом не визнавалося важливим елементом державного ме ханізму й навіть не декларувалося в нормах Конституції 1929 р., а кон ституційний контроль було окреслено дуже абстрактно.

Конституція УРСР 1937 р., пов ністю дуб люючи положення Консти туції СРСР 1936 р., сформувала радянську модель тлумачення конституції. Функцію тлумачення Конституції й законів було закріплено за Президією Верховної Ради УРСР. Саме такий механізм було продубльовано й Кон ституцією УРСР 1978 р. Тлумаченню Конституції ні на рівні СРСР, ні на рівні республіки достатньої уваги не приділялося [2, c. 137-141].

Тлумачення правових норм не завжди однозначно сприймалося ор ганами влади та суспільством. Дис кусія велася щодо шляхів розвитку цього інституту, тобто ставилось пи тання, якому тлумаченню бути: автентичному чи делегованому, та чи має делеговане тлумачення право на існу вання взагалі [7]. У науковій лі тературі слушно зазначалося, що по милковість заперечення необхідності здійснення делегованого тлумачення полягала в ігноруванні різноманіття суспільних відносин, що аж ніяк не могли бути передбаченими із матема -

тичною точністю законодавцем, і не повинні були б бути передбаченими [4, c. 46]. Поступово принцип відмови від тлумачення законів втрачав свою релевантність під впливом юридичної практики та більше не міг відповідати суспільним потребам, які змінювалися швидше ніж правові норми, що регу лювали відповідні правовідносини.

1989 року вперше в Україні офі ційно проголошено необхідність утво рення Конституційного Суду. Така ідея знайшла своє відображення у програмі Народного Руху України за перебудову [1]. Проте фак тично можливість для існування у країні ефективного органу конститу ційного контролю і тлумачення кон ституції може існувати лише тоді, коли реалізований принцип поділу влади. В Україні це реалізовано лише після прийняття Декларації про дер жавний суверенітет, яка закріпила принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову як одну із фундаментальних засад державної політики.

Відповідно до цього положення, Закон УРСР «Про зміни і доповнення Кон ституції (Основного Закону) УРСР» від 24 жовтня 1990 року передбачав створення Конституційного Суду. З моменту здобуття Україною не залежності починається і створення нової Конституції України та роз будова інститутів конституційного контролю та тлумачення Конституції.

Практика того часу свідчила про потребу існування органу, який би здійснював інтерпретаційну діяльність щодо Конституції України 1978 р., яка була складною для розуміння через суттєву кількість внесених змін, а також у зв’язку з появою нових, досі невідомих українському державотворенню інститутів. Так, відсутність Конституційного Суду як інтерпрета ційного органу стала відчутною вже в перші місяці функціонування інсти туту Президента України. Розгляд указів Президента України Верховною Радою України засвідчив неможли вість у правовій державі вирішувати такі питання парламентським шляхом, недоліком якого стала політизація си туацій, які вимагали правової оцінки.

Законом України «Про Конститу ційний Суд України» від 03.06.1992 р. не передбачалося повноважень щодо офіційного тлумачення Конституції України. Вбачається, що це було одним із основних недоліків цього Закону. Водночас, у жовтні 1993 р.

остаточний проект нової Конституції України був доопрацьований консти туційною комісією. Стосовно інтерпретаційної діяльності Конституційного Суду України він не містив суттєвих нововведень, показово, що навіть термінологічне словосполучення «тлума чення Конституції» у тексті законо проекту не містилося. А відповідним правом проект наділяв Верховну Раду України. Таким чином, зазначений проект Конституції фактично здійснив реплікацію рудиментної системи ав тентичного тлумачення, властивої ра дянській правовій системі.

Конституція України 1996 р. у ст. 147 та ч. 2 ст. 150 закріпила право офіційного тлумачення Конституції та законів України за Конституційним Судом України. Офіційне тлумачення, згідно зі ст. 147 Конституції України може здійснювати тільки Конститу ційний Суд України. Втім фактичний перехід від радянської моделі інтер претаційної діяльності до європей ської в Українській державі відбу вався із прийняттям 16.10.1996 р.

Закону України «Про Конституційний Суд України». Однак, Закон України «Про Конституційний Суд України» 1996 р. все ж не містив норматив ного визначення офіційного тлума -

чення, яке надає Конституційний Суд України, а визначив лише його під стави. В науковій літературі наводять різноманітні визначення інтерпретаці йної діяльності [8]. Часом плюралізм визначень одного поняття призводить до термінологічного дисо нансу. Нормативно закріплене визна чення поняття «інтерпретаційна діяльність Конституційного Суду України» внесло би термінологічну ясність, сприяло реалізації принципу правової визначеності та спростило би розу міння сенсу цього термінологічного словосполучення у науці та практиці конституційного права України.

Досконалість конституційних тек стів завжди є умовною: та сама норма за різних соціально-історичних умов може мати різне змістовне наванта ження і не узгоджуватися з іншими конституційними положеннями; у процесі внесення поправок до Конституції може бути допущено розбалансування правових конструкцій; текст Консти туції може містити колізії та дефекти;

окремі терміни, застосовані в Консти туції, можуть з часом набувати нового значення [9]. Все це спричиняє необ хідність здійснення удосконалення методології інтерпретаційної діяльності, що є неможливим без чіткого розу міння її змісту.

При цьому, якщо проблеми, пра вового статусу, головних функцій та повноважень Конституційного Суду України вже були предметом ок ремих наукових досліджень, то роль і значення інтерпретаційної діяльності Конституційного Суду ще залиша ються малодослідженими.

У такому контексті, окремої уваги застосовує праця I. Сліденко, яким у своєму дослідженні на тему: «Тлума чення Конституції України: питання теорії і практики в контексті світо вого досвіду» вперше на дисертацій ному рівні в науці конституційного права було проведено комплексний аналіз існуючих моделей тлумачення конституції [2]. В рамках дослідження зроблено ряд науково значущих висновків, зокрема, визначено, що автентичне тлумачення конституції, яке є основною ознакою радянської моделі тлумачення конституції, не є раціональним та доцільним, і не може застосуватись в умовах існування де мократичної правової держави з ог ляду на природу правової держави та конституційного контролю.

Окремі питання інтерпретаційної діяльності Конституційного Суду України досліджував Д. Терлецький. Він розкриває значення інтерпретаці йної діяльності через призму консти туційної модернізації, при цьому наголошуючи на необхідності розширеного тлумачення Конституції України. На його думку, в процесі здійснення ін терпретаційної діяльності Конститу ційний Суд України фактично створює «власну конституцію», тобто консти туційний текст розширюється шляхом суддівського тлумачення [3].

Офіційне тлумачення норм Конституції і законів конституційними судами (на прикладі України і країн СНД) на дисертаційному рівні досліджувалося О. Кадикало. Автором проаналізовано системи тлумачення Конституції, що існують у країнах СНД та запропо новано їх класифікувати залежно від органів, що його здійснюють [4].

Значну кількість наукових праць питанням інтерпретаційної діяль ності Конституційного Суду України присвятив С. Шевчук. Його праці є різноплановими, окрім теоретичних положень теорії інтерпретації автор розкриває особливості застосування у свої діяльності Конституційним Судом України практики Європейського суду з прав людини. Зокрема, характеризує

способи тлумачення, які застосову ються Конституційним Судом України та принципи на яких відбувається ін терпретаційна діяльність Конституційного Суду України [5]. Окремі питання застосування практики Європейського суду з прав лю дини Конституційним Судом України розглянуті М.Савчиним. У своїх працях автор розкриває поняття конформ ного тлумачення Конституції України та принципу дружнього ставлення до міжнародного права у рішеннях Кон ституційного Суду України [6].

Таким чином, проведені в Україні дослідження інституту тлумачення Конституції України можливо харак теризувати як такі, що відрізняються еклектизмом, тематика пов’язана з інтерпретаційною діяльністю Консти туційного Суду України розглядається з точок зору конституційного права, історії держава та права, загально теоретичної юриспруденції та порів няльного правознавства. Разом з тим, значна кількість робіт, присвячених зазначеній тематиці, свідчить про її актуальність, що особливо посилю ється у з зв’язку і з прийняттям но вого Закону України «Про Конститу ційний Суд України» від 13.07.2017 р.

Новий Закон України «Про Кон ституційний Суд України» фактично змінив національну парадигму функ ціонування конституційної юстиції, що не може не відобразитися на осо бливостях інтерпретаційної діяльності Конституційного Суду України.

Метою такої трансформації ав тори цього Закону визначили запро вадження на законодавчому рівні порядку реалізації права на кон ституційну скаргу – нового запро вадженого Конституцією України додаткового національного засобу юридичного захисту конституційних прав і свобод; приведення у відповід ність із вимогами Конституції України процедури здійснення Конституційним Судом України конституційних прова джень; конкретизацію конституційних принципів діяльності Конституційного Суду України при здійсненні конституційного провадження, законодавче за кріплення нової організаційної струк тури Конституційного Суду України, яка дасть змогу Суду ефективно ре алізовувати свої повноваження [10].

Можна припустити, що в подальшому такі новації, які були запроваджені в наслідок конституційної реформи в частині правосуддя, матимуть пози тивний вплив. Сучасна система тлумачення Кон ституції в Україні сформувалася як наслідок еволюційної трансформації радянської системи тлумачення кон ституції під впливом змін право застосовної практики та розвитку наукової думки. У цьому контексті вбачається доцільним запропонувати власну періодизацію ґенези інтерпре таційної діяльності Конституційного Суду України в теорії та практиці та виділити наступні періоди: 1) передісторія – до жовтня 1990 року, фактично відсутнє сучасне розуміння вітчизняної системи конституційного тлумачення, функціонує радянська

модель, зародження ідей необхідності трансформації вітчизняної моделі ін терпретації права до європейської, закінчується період проголошенням необхідності створення Конституцій ного Суду України; 2) становлення – із 24.10.1990 до 16.10.1996 р.

У цей період починається формування сучасного бачення теорії тлумачення Конституції, приймається низка зако нодавчих актів, найбільш значущим серед яких є Конституція України 1996 р. Головною особливістю цього етапу є розбудова інститутів кон ституційного контролю і тлумачення

Основного Закону. Зазначений пе ріод характеризується значною кіль кістю проектних робіт у цих сферах. Закінчується період прийняттям За кону України «Про Конституційний Суд України» від 16.10.1996 р., який поставив крапку у дискусії щодо не обхідності збереження радянської моделі тлумачення конституції чи пе реходу до європейської; 3) розвиток – із 16.10.1996 р. і до 13.07.2017 р.

Для цього періоду характерним є ак тивізація наукової думки щодо інтер претаційної діяльності Конституцій ного Суду України та його правового становища в цілому. Напрацьовується практика інтерпретаційної діяльності Конституційного Суду України, яка відкриває необхідність подальшого вдосконалення його функціонування.

Закінчується період прийняттям За кону України «Про Конституційний Суд України», що стало суттєвим кроком вперед у процесі реформу вання механізму державної влади в Україні; 4) вдосконалення – сучасний період, що починається із 13.07.2017 р.

і триває до сьогодні. Суттєві зміни законодавства, що регулює пра вове становище Конституційного Суду України, закріплення в Кон ституції України євроінтеграційного курсу держави ставлять перед нау ковцями та практиками нові суттєві виклики, та актуалізують потребу у необхідності врахування Конститу ційним Судом України у своїй діяль ності не лише внутрішньодержавного права, а й практики міжнародних су дових установ та норм міжнародного права.

Висновки. Вбачається, що сучасне

розуміння конституційно-правового забезпечення інтерпретаційної діяль ності Конституційного Суду України сформувалося у декілька етапів. Практичне значення їх виокремлення полягає у впорядкуванні масиву емпі ричної та теоретичної інформації щодо ґенези інтерпретаційної діяльності конституційного суду за часовою протяжністю, з метою поглиблення пізнання й розуміння змінних станів об'єктів навколишнього світу, та створення умов для розробки рекомен дацій щодо вдосконалення механізму ційного Суду України у майбутньому.

Кожному із зазначених періодів притаманні окремі характерні риси, що зумовлено відповідними потребами суспільства у кожен конкретний істо ричний період. На сучасному етапі таким є наявність окремого органу, що здійснює офіційне тлумачення Конституції України – Конституційного суду України, орієнтація інтерпретаційної практики на міжнародні стандарти, зокрема європейські; розквіт наукової думки щодо конституційно-правового забезпечення інтерпретаційної діяль ності Конституційного Суду України.

При цьому, слід враховувати, що практика інтерпретаційної діяльності в Україні поступово трансформувалася із радянської моделі до європейської. При цьому наукові дослідження цієї сфери хоч і характеризуються різноп лановістю, однак саме ґенеза теорії та практики інтерпретаційної діяльності Конституційного Суду України дослі джена лише фрагментарно.