Критерії Енгеля в адміністративному судочинстві: межі застосування статті 6 Конвенції

ПОСТАНОВА ПЛЕНУМУ ВССУ ВІД 19 ГРУДНЯ 2014 РОКУ № 13 «ПРО ЗАСТОСУВАННЯ СУДАМИ МІЖНАРОДНИХ ДОГОВОРІВ УКРАЇНИ ПРИ ЗДІЙСНЕННІ ПРАВОСУДДЯ»

• п. 13. Вирішуючи питання про те, як можна тлумачити поняття "кримінальне обвинувачення", ЄСПЛ виходить із таких критеріїв: 1) класифікація провадження згідно з національним законодавством; 2) природа злочину; 3) природа та рівень суворості покарання, яке загрожує особі (рішення у справах "Енгель та інші проти Нідерландів").
• Виходячи з таких критеріїв, певні справи, зокрема про адмінправопорушення, де особі загрожує покарання у виді позбавлення свободи чи великий штраф, розглядатимуться ЄСПЛ як кримінальні та вимагатимуть застосування гарантій справедливості судового розгляду, викладених у статті 6 Конвенції.

Джерела: [1]

Пов'язані питання

• Критерії Енгеля (Engel’s criteria)
• Адміністративна та інші види юридичної відповідальності
• Доступ до суду
• Принципи рівності та змагальності, розумні строки
• Формалізм
• Суддівський розсуд (дискреція)
• Заборона притягати двічі до одного виду відповідальності
• Презумпція невинуватості
• Пропорційність
• Довіра до суду

ЗАСТОСОВНІСТЬ

• Поняття «Критерії Енгеля» (станом на 07.04.2026) зустрічаються у 66 судових рішеннях Верховного Суду:
• КАС ВС – 53 судових рішень, з яких 5 – окремі думки;
• КГС ВС – 11,
• ККС ВС – 2.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ СПРАВИ НА ЗАСТОСОВНІСТЬ КРИТЕРІЯМ ЕНГЕЛЯ

• Як кваліфікується діяння у національному праві?
• Яка реальна природа правопорушення: каральна, превентивна, дисциплінарна, відновлювальна?
• Яка суворість потенційної санкції?
• Чи веде сукупність ознак до кримінальної спрямованості санкції у розумінні Конвенції?
• Якщо так — які саме гарантії статті 6 мають бути посилено забезпечені?

ПРОЦЕСУАЛЬНІ НАСЛІДКИ ДЛЯ СУДУ

• підвищений стандарт доказування;
• детальна оцінка основних аргументів захисту;
• неприпустиме фактичне перекладення тягаря доведення на особу;
• реальна можливість для особи бути вислуханою;
• посилене мотивування судового рішення;
• додаткові гарантії доступу до касаційного перегляду.

ЄВРОПЕЙСЬКА КОНВЕНЦІЯ З ПРАВ ЛЮДИНИ

• СТАТТЯ 6.1 КОНВЕНЦІЇ
  Право на справедливий суд
• Кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
• Судове рішення має бути проголошене публічно, а відступ від принципу публічності можливий лише у виняткових випадках, передбачених Конвенцією.

ЄВРОПЕЙСЬКА КОНВЕНЦІЯ З ПРАВ ЛЮДИНИ

• СТАТТЯ 6.2-3
• Мінімальні гарантії у справах кримінального характеру
• Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
• Кожний обвинувачений має щонайменше такі права:
  — бути негайно і детально поінформованим про характер і причини обвинувачення;
  — мати час і можливості, необхідні для підготовки захисту;
  — захищати себе особисто чи за допомогою захисника;
  — допитувати свідків обвинувачення і вимагати виклику та допиту свідків захисту на тих самих умовах;
  — безоплатно користуватися допомогою перекладача, якщо особа не розуміє мови суду.

ЄВРОПЕЙСЬКА КОНВЕНЦІЯ З ПРАВ ЛЮДИНИ

• СТАТТЯ 7
  Ніякого покарання без закону
• Нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення згідно з національним законом або міжнародним правом.
• Так само не може бути призначене суворіше покарання, ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення відповідного правопорушення.

ЄВРОПЕЙСЬКА КОНВЕНЦІЯ З ПРАВ ЛЮДИНИ

• ПРОТОКОЛ № 7
• Статті 2 і 4: право на перегляд і ne bis in idem
• Кожен, кого суд визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, має право на перегляд рішення судом вищої інстанції. Здійснення цього права, включаючи підстави, на яких воно може бути реалізоване, регулюється законом.
• Нікого не може бути вдруге притягнено до суду або покарано в порядку кримінального провадження під юрисдикцією тієї самої держави за правопорушення, за яке його вже було остаточно виправдано або засуджено відповідно до закону і кримінального процесу цієї держави.

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

• Стаття 58. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
• Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

• Стаття 61.
• Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
• Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

• Стаття 62.
• Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено вироком суду.
• Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
• Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
• Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

• Стаття 92.
• Виключно законами України визначаються:
• 22) засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.
• (Офіційне тлумачення положення пункту 22 частини першої статті 92 див. в Рішенні Конституційного Суду № 7-рп/2001 від 30.05.2001)

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

• Стаття 124.
• Правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
• Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
• Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

• Стаття 129.
• Основними засадами судочинства є:
• 1) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;
• 2) забезпечення доведеності вини;
• 3) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;
• 5) забезпечення обвинуваченому права на захист;
• 6) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;
• 7) розумні строки розгляду справи судом;
• 8) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення

ПОСТАНОВА ВС ВІД 08.09.2023 У СПРАВІ № 640/21223/20

• Верховний Суд розглянув касаційну скаргу ГУ ПФУ на ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного адміністративного суду, якими визнано ГУ ПФУ таким, що не подало звіт про виконання рішення суду у цій справі без поважних причин та не підтвердило виконання рішення суду у повному обсязі, а також накладено на начальника ГУ ПФУ штраф у розмірі 50 000 гривень.
• Переглядаючи ці рішення у касаційному порядку, Верховний Суд частково погодився з доводами скаржника та скасував оскаржувані судові рішення у частині, що стосується накладення штрафу на керівника ГУ ПФУ, в іншій частині залишив судові рішення без змін.
• Верховний Суд зазначив, що статтею 382 КАС України чітко регламентовано порядок розгляду судами питання про накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення.
• Так, відповідно до частини четвертої статті 382 КАС України питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін. Неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.
• Водночас, у матеріалах справи відсутні докази того, що суд першої інстанції приймав рішення про призначення справи про накладення штрафу на начальника ГУ ПФУ до розгляду у судовому засіданні із повідомленням сторін або всі сторони подавали до суду клопотання про розгляд вказаного питання без їх участі.

Джерела: [2]

ПОСТАНОВА ВС ВІД 08.09.2023 У СПРАВІ № 640/21223/20

• Верховний Суд також звернув увагу на необхідність врахування у цій справі напрацьованих ЄСПЛ критеріїв наявності звинувачень кримінального характеру, широко відомих як «критерії Енгеля» (рішення ЄСПЛ у справі «Engel and оthers v. Netherlands», заява № 5100/71), які передбачають необхідність врахування судами: кваліфікації правопорушення згідно з національним законодавством, характеру правопорушення та суворості покарання, якому обвинувачений ризикує бути підданий.
• З огляду на зазначені критерії, а також вид та суворість покарання стосовно фізичної особи керівника ГУ ПФУ (штраф у розмірі 50 000 гривень), Суд вказав на необхідність застосування у такій категорії справ при визначенні виду та форми адміністративної відповідальності максимальних стандартів доказування, гарантуючи конституційні принципи рівності та змагальності.

Джерела: [2]

РІШЕННЯ КСУ (ЩОДО КОНСТИТУЦІЙНОСТІ ПОЛОЖЕНЬ ЧАСТИНИ ДРУГОЇ СТАТТІ 171-2 КАСУ) ВІД 08.04.2015 № 3-РП/2015

• Термін “кримінальне правопорушення” у статті 2 Протоколу № 7 до Конвенції має автономне значення і охоплює суворі за своїми наслідками види адміністративних стягнень, зокрема адміністративний арешт та значні штрафи.
• Адміністративні стягнення, які за ступенем суворості є співмірними з кримінальними покараннями, обмежують конституційні права особи так само істотно, як і кримінально-правові санкції.
• Тому обмеження права на апеляційне оскарження у справах про притягнення до адміністративної відповідальності є виправданим лише щодо незначних правопорушень, а в інших випадках особа повинна мати право на перегляд рішення судом вищої інстанції.

Джерела: [3]

РІШЕННЯ КСУ ЩОДО КОНСТИТУЦІЙНОСТІ ЧАСТИНИ ДЕСЯТОЇ СТАТТІ 294 КУпАП ВІД 21.07.2021 № 5-Р(II)/2021

• ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що конвенційні поняття „кримінальне обвинувачення“, „кримінальне правопорушення“ мають „автономне значення“.
• Тобто Суд щоразу відповідно до сформованих критеріїв самостійно визначає, чи належить те або інше діяння до кримінального правопорушення, чи не належить.
• Критеріями того, чи має застосовуватися кримінальний аспект ст. 6 Конвенції, є:
• юридична кваліфікація діяння в національному законодавстві (тобто з’ясування того, як кваліфікують діяння в національному праві: злочин, адміністративне правопорушення, дисциплінарне тощо);
• природа правопорушення;
• характер і суворість (ступінь тяжкості) покарання, що його може бути застосовано до особи.

Джерела: [4]

РІШЕННЯ КСУ ЩОДО КОНСТИТУЦІЙНОСТІ ЧАСТИНИ ШОСТОЇ СТАТТІ 481 МИТНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ ВІД 06.09.2023 № 6-Р(I)/2023

• Санкція за порушення митних правил має бути домірною та достатньою для запобігання вчиненню правопорушень правопорушником та іншими особами.
• Коли це є об’єктивно виправданим, орган, що розглядає справу про порушення митних правил, повинен мати дискрецію щодо виду та/або розміру адміністративного стягнення, що забезпечує індивідуалізацію відповідальності залежно від обставин справи.
• Міра адміністративної відповідальності має досягати легітимної мети захисту митних інтересів та безпеки України, але при цьому бути пропорційною правопорушенню і забезпечувати мінімальне втручання у конституційні права особи, зокрема право власності.

Джерела: [5]

РІШЕННЯ ЄСПЛ У СПРАВІ «ENGEL AND OTHERS V. THE NETHERLANDS» (№ 5100/71)

• ЄСПЛ сформулював три критерії для визначення, чи має провадження “кримінальний” характер за статтею 6 Конвенції:
• класифікація правопорушення у національному праві;
• характер самого правопорушення (чи воно має загальнообов’язковий і каральний зміст);
• характер і суворість санкції, що може бути застосована.
• Навіть якщо держава формально називає діяння адміністративним чи дисциплінарним, Суд може визнати його кримінальним за суттю.

Джерела: [6]

РІШЕННЯ ЄСПЛ «СИТНИК ПРОТИ УКРАЇНИ» (SYTNYK V. UKRAINE), ЗАЯВА № 16497/20

• ЄСПЛ визнав, що:
• провадження за ст. 172-5 КУпАП (порушення обмежень щодо подарунків) має “кримінальний характер” у розумінні Конвенції;
• суди не були неупередженими і не надали оцінки доказам захисту;
• серйозні недоліки цього провадження: нерозгляд ключових аргументів захисту, ігнорування показань свідків захисту та свавільний розподіл тягаря доведення — позбавили заявника реальної можливості ефективно заперечити обвинувачення.
• кумулятивно було встановлено порушення ст. 6, 8 і 18 Конвенції.

Джерела: [7]

РІШЕННЯ ЄСПЛ «НАДТОЧІЙ ПРОТИ УКРАЇНИ» (ЗАЯВА № 7460/03)

• Для вирішення питання, чи йдеться про “кримінальне обвинувачення”, Суд звертається до трьох альтернативних критеріїв, закріплених у його практиці, починаючи зі справи «Енгель та інші проти Нідерландів».
• Хоча основною метою Митного кодексу є регулювання економічних питань, його положення про порушення митних правил поширюються на всіх громадян, які перетинають кордон, і передбачають санкції у вигляді штрафу та конфіскації, що мають каральний і стримувальний характер.
• Отже, митні адміністративні правопорушення у цій справі мають ознаки, притаманні “кримінальному обвинуваченню”, а тому повністю підпадають під гарантії статті 6 Конвенції.

Джерела: [8]

РІШЕННЯ ЄСПЛ «ПОЛЯХ ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ» (ЗАЯВА № 58812/15)

• У пп. 151–158 цього рішення Суд перевірив, чи мають люстраційні заходи за Законом «Про очищення влади» кримінальний характер у конвенційному розумінні.
• Суд дійшов висновку, що такі заходи не становлять кримінального покарання, а тому не підпадають під дію статті 7 Конвенції як гарантії незворотності кримінального закону.
• Це рішення показує, що для конвенційної кваліфікації вирішальним є не назва заходу у національному праві, а його реальна правова природа та зміст.

Джерела: [9]

РІШЕННЯ ЄСПЛ «ХРИСТОВ ПРОТИ УКРАЇНИ» (ЗАЯВА № 24465/04)

• Хоча це провадження за національним правом кваліфікувалося як адміністративне, фактично воно мало кримінальний характер, якщо враховувати характер вчиненого правопорушення та призначене за нього стягнення.
• Санкція у цій справі була явно спрямована не лише на реагування на порушення, а й на покарання особи та запобігання вчиненню правопорушень у майбутньому.
• Тому до такого провадження підлягають застосуванню гарантії статті 6 Конвенції, попри його формальне визначення у внутрішньому праві як адміністративного.

Джерела: [10]

ВИСНОВКИ

• Формальна адміністративна класифікація провадження не є вирішальною: для Конвенції вирішує реальна правова природа відповідальності.
• Практика ЄСПЛ, починаючи з підходу у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» і далі в українських справах, показує, що назва “адміністративне правопорушення” не гарантує автоматичного звуження процесуальних гарантій. Якщо правопорушення має загальний характер, норма звернена до широкого кола осіб, а санкція є каральною та стримувальною, провадження може підпадати під кримінальний аспект статті 6 Конвенції. Саме тому для українського судді першочергове значення має аналіз сутності справи.

ВИСНОВКИ

• Чим суворіша адміністративна санкція, тим вищими мають бути вимоги до процесуальних гарантій, мотивування і судового контролю.
• Практика КСУ визнає, що адміністративний арешт, значні штрафи, конфіскація та інші істотні обмеження прав можуть бути співмірними з кримінальними покараннями за своїми наслідками.
• Це не означає, що кожна така справа автоматично стає кримінальною, але означає, що держава не може обходитися спрощеним або формальним процесом.
• У таких справах суд має посилено перевіряти пропорційність санкції, індивідуалізацію відповідальності, якість доказів і повноту судового перегляду.

ВИСНОВКИ

• Якщо адміністративне провадження за своєю суттю є кримінальним у розумінні Конвенції, то до нього мають застосовуватися повноцінні гарантії статті 6.
• Це означає:
• реальну, а не номінальну змагальність;
• справжню безсторонність суду;
• неприпустимість свавільного розподілу тягаря доведення;
• обов’язок суду реагувати на ключові аргументи захисту;
• чесну оцінку всіх доказів.

ВИСНОВКИ

• Автономний підхід Конвенції працює не лише “на розширення”, а й “на відмежування”: не кожен суворий публічно-правовий захід є кримінальним покаранням.
• У справі «Полях та інші проти України» ЄСПЛ не визнав люстраційні заходи кримінальним покаранням у розумінні статті 7 Конвенції.
• Отже, Критерії Енгеля — це не механізм автоматичного визнання кримінальним будь-якого публічно-правового втручання, а інструмент ретельного розмежування.

ВИСНОВКИ

• Для українського судді критерії Енгеля мають перетворитися з теоретичної схеми на практичний алгоритм перевірки справедливості провадження.
• У кожній справі про адміністративне правопорушення із суттєвою санкцією слід поставити собі щонайменше п’ять запитань:
• яке справжнє призначення санкції;
• наскільки вона сувора;
• чи не має вона карального ефекту;
• чи забезпечено індивідуалізацію відповідальності;
• чи відповідає процес стандартам кримінального аспекту статті 6 Конвенції.

Додаткові джерела

• Берназюк Ян. Адміністративний суд: конституційний статус, завдання та місце в системі судоустрою України // Слово Національної школи суддів України. – 2023, № 2(43) 2023, С. 28-46. http://slovo.nsj.gov.ua/images/pdf/2023_2_43/slovo02-23.pdf
• Берназюк Ян. Ефективний захист прав особи в адміністративному судочинстві як основа довіри до правосуддя: критерії, межі та особливості досягнення https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/2023_prezent/presentation_bernaziuk_effectivenii_zahist.pdf
• Берназюк Ян. Окрема ухвала суду як особливий вид процесуального рішення https://constitutionalist.com.ua/okrema-ukhvala-sudu-iak-osoblyvyj-vyd-protsesualnoho-rishennia-2
• Берназюк Ян. Межі розгляду адміністративними судами вимог позову, апеляційної чи касаційної скарг в аспекті забезпечення ефективності правосуддя // Науковий вісник Ужгородського національного університету. – 2022. – Серія Право. – Випуск 70, С. 272-282. http://visnyk-pravo.uzhnu.edu.ua/article/view/258232/255053
• Берназюк Ян. Європейські стандарти реалізації права особи на доступ до правосуддя в аспекті можливості касаційного (третього) перегляду справи https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/zmi/1057874
• Берназюк Ян. Адміністративна юрисдикція як ефективний механізм захисту прав особи // Адміністративне судочинство України питання теорії і практики (з нагоди 20-річчя ухвалення Кодексу адміністративного судочинства України): монографія / редкол.: М.І. Смокович (голова). Київ: Компанія ВАІТЕ, 2025, 626 с. – С. 212-222. https://constitutionalist.com.ua/administratyvna-iurysdyktsiia-iak-efektyvnyj-mekhanizm-zakhystu-prav-osoby
• Берназюк Ян. Практика Верховного Суду в аспекті застосування положень Кодексу України про адміністративні правопорушення https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/2024_prezent/prez_administrative_offense_15_05_2024.pdf
• Берназюк Ян. КУпАП у практиці Верховного Суду: основні підходи та правові позиції https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezentacii_2025/146_%20Supreme_Court_Practice_under_Administrative_Offenses_Code_bernaziuk.pdf

Джерела: [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18]