Пріоритетність міжнародних договорів при вирішенні колізій у законодавстві: аналіз судової практики

Анотація

УДК 342.45

DOI https://doi.org/10.32782/2524-0374/2022-8/48

ПРІОРИТЕТНІСТЬ МІЖНАРОДНИХ ДОГОВОРІВ ПРИ ВИРІШЕННІ КОЛІЗІЙ

У ЗАКОНОДАВСТВІ: АНАЛІЗ СУДОВОЇ ПР АКТИКИ

PRIORITY OF INTERNATIONAL AGREEMENTS IN SOLVING CONFLICTS

IN LEGISLATION: ANALYSIS OF COURT PRACTICE

Берназюк Я.О., д.ю.н., професор, заслужений юрист України професор кафедри конституційного та міжнародного права Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського Статтю присвячено з’ясуванню особливостей застосування судами підходу щодо пріоритетності норм міжнародного права над нормами національного права з метою вирішення колізії у законодавстві. Доведено, що застосування міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, здійснюється судами у разі виникнення колізій між нормами міжнародного та національного права або за відсутності у національному законодавстві норм, що урегульовують відповідні правовідносини.

Автором визначено конституційну та правову основу застосування підходу пріоритетності норм міжнародного права над нормами національного права та підстави врахування практики Європейського суду з прав людини при вирішенні колізії у законодавстві. Обґрунтовано, що конституційно-правовою основою такого підходу є ст. 9 Конституції України.

Окреслено коло дискусійних питань у сфері визначення можливості застосування міжнародного акта у разі, коли такий акт не рати фікований, але містять загальновизнані принципи і норми міжнародного права. Доведено, що при використанні підходу до вирішення колізій у законодавстві, що ґрунтується на пріоритетності міжнародних актів над національним законодавством, застосовують також положення міжнародних актів, що не ратифіковані Верховною Радою України у встановленому порядку, а містять загальновизнані принципи і норми міжнародного права.

На підставі аналізу практики Європейського суду з прав людини, Європейського суду справедливості (ECJ, фр . Cour de Justice européenne), та національної судової практики у сфері подолання колізії між нормами міжнародного та національного права встанов лено, що пріоритетність норм міжнародного права над національним є поширеним підходом. Визначено, що практика Європейського суду з прав людини сприяє подоланню колізій у національному законодавстві з урахуванням конституційних засад верховенства права та конвенційних принципів, а також висновків щодо їх тлумачення.

Ключові слова: правова колізія, ієрархія актів законодавства, міжнародне право, міжнародний договір, Конституційний Суд України,

Верховний Суд, Європейський суд з прав людини. The article is devoted to clarifying the peculiarities of the application of the approach by the courts regarding the priority of the norms of international law over the norms of national law in order to resolve conflicts in legislation. It has been proven that the application of international treaties, the binding consent of which was given by the Verkhovna Rada of Ukraine, is carried out by the courts in the event of conflicts between the norms of international and national law or in the absence of norms regulating the relevant legal relations in the national legislation.

The author defines the constitutional and legal basis for the application of the approach of the priority of norms of international law over the norms of national law and the grounds for taking into account the practice of the European Court of Human Rights when resolving conflicts in legislation. It is substantiated that the constitutional and legal basis of such an approach is Art. 9 of the Constitution of Ukraine.

The range of debatable issues in the field of determining the possibility of applying an international act in the event that such an act has not been ratified, but contains generally recognized principles and norms of international law, is outlined. It has been proven that when using the approach to resolving conflicts in legislation, which is based on the priority of international acts over national legislation, the provisions of international acts that have not been ratified by the Verkhovna Rada of Ukraine in the established order, but contain generally recognized principles and norms of international law, are also applied.

Based on the analysis of the practice of the Court of the European Union, the European Court of Human Rights and national judicial practice in the field of overcoming the conflict between the norms of international and national law, it was established that the priority of norms of international law over national law is a common approach. It was determined that the practice of the European Court of Human Rights contributes to overcoming conflicts in national legislation, taking into account the constitutional principles of the rule of law and convention principles, as well as conclusions regarding their interpretation.

Key words: legal conflict, hierarchy of legislative acts, international law, іnternational agreement, the Constitutional Court of Ukraine, the Supreme Court, the European Court of Human Rights.

Вступ.

Відповідно до ст . 9 К онституції У країни чинні міжнародні дог овори, зг ода на обов'язк овість яких надана Верховною Радою У країни (ВР У), є частиною націона льного законодавства У країни; укладення міжнаро дних дог оворів, які с уперечать К онституції У країни, мо жливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України [1].

Крім т ого, К одекс адмініст ративного с удочинства України (да лі – КА С У країни) у ч. 3-5 ст . 7 визна чає, що якщо міжнаро дним дог овором, зг ода на обов’язк овість якого надана ВР У , в становлені інші правила, ніж ті, що встановлені зак оном, т о заст осовуються правила міжнародного договору України [2].

Отже, у разі виникнення к олізії між нор мами міжнародного т а націона льного зак онодавства (крім К онституції У країни) перев ага м ає надав атися нор мам міжнаро дних договорів, згода на обов'язковість яких надана ВРУ .

Водночас, на прак тиці при заст осуванні цьог о підх оду може виникнути низк а проб лемних пит ань, з окрема, що до статусу міжнаро дного дог овору , к оли він не ра тифікований, але міст ять зага льновизнані принципи і нор ми міжнаро дного прав а, або якщо У країна приєдна лася до міжнаро дного договору в іншій спосіб, ніж прийняття закону ВРУ .

З ог ляду на зазна чене, виник ає необ хідність у проведенні на укового до слідження окремих пит ань що до пріоритетності нор м міжнаро дного прав а над нор мами національного зак онодавства в аспек ті вирішення к олізії у законодавстві.

Літературний огляд. У на уковій літера турі пит ання заст осування міжнаро дних дог оворів як частини націона льного зак онодавства вивчали т акі на уковці як Д. П. Бога тчук, В. А. Ва трас, І. І. Забокрицький, М. І. К озюбра, Н. Мад зігон, М. І. Смокович, В. Шаповал т а ін. Окремі аспек ти згаданої проб лематики т акож до сліджувалися ав тором цієї ст атті [3; 4, 48].

Водночас поза ув агою на уковців за лишається низк а невирішених проб лем на укового т а прак тичного х арактеру , які по требують на укового до слідження, а с аме: статус міжнаро дного дог овору т а мо жливість йог о заст осування при вирішенні к олізії у зак онодавстві, якщо т акий

договір не ра тифікований, а ле містить зага льновизнані принципи і нор ми міжнаро дного прав а; мо жливість заст осування міжнаро дного дог овору , якщо У країна приєдналася до ньог о в іншій спо сіб, ніж прийнятт я зак ону ВР У та ін. Раз ом з тим, на укове обґр унтування цих пит ань є необ хідним для у досконалення підх одів до вирішення колізії у законодавстві.

Крім т ого, по стійний розвит ок міжнаро дного прав а та с удової прак тики, у т ому числі прак тики ЄСПЛ, по требує ак туалізації на укових підх одів до вирішення пит ання щодо пріоритетно сті нор м міжнаро дного прав а над нормами націона льного зак онодавства в аспек ті вирішення колізії у законодавстві.

Мета та завдання дослідження. Метою статті є з’яс ування о собливостей заст осування судами підх оду пріоритетно сті нор м міжнаро дного прав а над нор мами націона льного прав а для вирішення к олізії у зак онодавстві. Для до сягнення по ставленої мети необхідно вик онати т акі зав дання: 1) визна чити к онституційноправову о снову заст осування підх оду пріоритетно сті нор м міжнародного прав а над нор мами націона льного прав а, а т акож до слідити відповідну прак тики ЄСПЛ при вирішенні к олізії у зак онодавстві; 2) окре слити к оло диск усійних пит ань у с фері визна чення мо жливості заст осування міжнародного ак та у разі, к оли т акий ак т не ра тифікований, а ле містить зага льновизнані принципи і нор ми між-

народного прав а; 3) провести ана ліз прак тики Європейського с уду справ едливості (С уд ЄС), Європейськ ого с уду з прав лю дини (ЄСПЛ) т а націона льної с удової прак тики у с фері по долання к олізії між нор мами міжнаро дного та національного права.

Матеріали і методи Методологічною о сновою пров едення цьог о до слідження ст ала об’єк тивно існую ча впорядк ована систем а наукових мет одів (гно сеологічний, логічний, евристичний, к омунікативний, прогно стичний т а інші), а т акож принципів ант ропологізму , ак туальності, іст оричності, системності, об’єк тивності, до ступності викладу м атеріалу та конструктивності.

При цьо му заст осована мет одологія до слідження враховує підхід до діа лектики на укових до сліджень т а, в першу чергу , т рьох о сновних зак онів діа лектики (єдно сті та боро тьби про тилежностей, пере ходу кількісних пок азників у якісні, за перечення за перечення); заб езпечує вик ористання в сіх складових логічног о мет оду (ана ліз, синте з, індукція, де дукція, ана логія, абст рагування т ощо); приділяє зна чну ув агу пит анням порівняння українськ ого та іноземног о зак онодавства (це з умовлено відно сно ав тономним становищем різних правових систем).

Практичною о сновою цьог о до слідження є К онституція т а зак они У країни, міжнаро дні ак ти, с удова прак тика Верховного С уду (ВС) т а ЄСПЛ, С уду ЄС, рішення К онституційного Суду України. Результати дослідження та їх обговорення Поширеним у вітчизняній с удовій прак тиці є підхід до вирішення к олізій у зак онодавстві, що ґр унтується на пріоритетності нор м міжнаро дних дог оворів над національним зак онодавством за у мови, що ВР У надано зг оду на обов’язковість таких договорів.

Конституційно-правовою о сновою т акого підх оду є ст . 9 К онституції У країни, відповідно до як ої чинні міжнародні дог овори, зг ода на обов'язк овість яких надана ВРУ , є частиною націона льного зак онодавства У країни;

укладення міжнаро дних дог оворів, які с уперечать К онституції У країни, мо жливе лише після вне сення відповідних змін до Конституції України. Ці к онституційні по ложення знайшли св оє закріплення у ст . 3 КА С У країни, ч. ч. 1 т а 2 як ої пере дбачають, що порядок з дійснення адмініст ративного с удочинства встановлюється К онституцією У країни, цим К одексом та міжнаро дними дог оворами, зг ода на обов’язк овість яких надана ВР У; якщо міжнаро дним дог овором, зг ода на обов’язковість як ого надана ВР У , пере дбачено інші правила, ніж в становлені цим К одексом, заст осовуються правила міжнародного договору .

Отже, при наявно сті к олізії між нор мами зак ону та міжнаро дного дог овору , зг ода на обов'язк овість яких надана ВРУ , останні мають пріоритет. Такий виснов ок т акож узг оджується з по ложеннями ч. 2 ст . 19 Зак ону У країни «Про міжнаро дні дог овори У країни», відповідно до як ої, якщо міжнаро дним дог овором України, який наб ув чинно сті в уст ановленому порядк у , встановлені інші правила, ніж ті, які пере дбачено зак онодавством У країни, т о заст осовують правила міжнаро дного договору України [5].

Положення про пріоритетність нор м міжнаро дного договору , зг ода на обов’язк овість як ого надана ВР У , закріплена у низці к одексів, з окрема, у ч. 2 ст . 10 Цивільног о кодексу У країни [6], п. 3.2 ст . 3 По даткового к одексу У країни [7], ч. 2 ст . 13 Сімейног о к одексу У країни [8] т а ін. До того ж у ч. 3 ст . 4 Бю джетного к одексу У країни визна чено, що у разі, якщо на ра тифікацію по дають міжнаро дний договір У країни, вик онання як ого по требує ухв алення нових або вне сення з мін до чинних зак онів У країни, що регулюють бю джетні відно сини, проєк ти т аких зак онів подають на розг ляд ВР У раз ом з проєк тами зак ону про ратифікацію і ухвалюють одночасно [9].

У на уковій літера турі диск усійним є пит ання про порядок заст осування міжнаро дного ак та у разі, к оли ВР У надала згоду на його обов’язковість. Зокрема, деякі на уковці вв ажають, що по ложення ра тифікованого ВР У міжнаро дного дог овору повинні б езпосередньо заст осовувати вітчизняні прав озастосовні органи.

В обґр унтування цієї ду мки нав одиться т ой аргу мент, що Конституція У країни, на відміну від к онституцій інших держав (на приклад, ст . 91 К онституції По льської Р еспубліки визна чає, що міжнаро дний дог овір заст осовується безпосередньо, якщо йог о заст осування не за лежить від ухвалення зак ону [10]), не містить б удь-яких застереж ень з цього приводу [11, с. 61].

Подібної думки дотримуються й інші науковці. Так, В. А. Ватрас, зазна чаючи, що юридична приро да міжнародних дог оворів м ає по двійний х арактер, т обто вони в одночас мо жуть вист упати як дж ерела міжнаро дного прав а, т ак і як дж ерела націона льного прав а в тій чи іншій га лузі. У зв’язк у з цим, якщо У країна взяла на с ебе міжнародно-правові з обов’язання, уклавши т ой чи інший договір, о станній не лише ст ає частиною нашог о національного зак онодавства, а й за ознак ою нор мативності м ає перевагу над іншими актами законодавства [12, с. 166].

І. І. Забокрицький, до сліджуючи проб леми прав ового статусу міжнаро дних дог оворів У країни у системі дж ерел конституційного прав а У країни, до ходить висновк у , що здійснення ра тифікації шлях ом прийнятт я ВР У відповідного зак ону , по с уті, т рансформує міжнаро дний дог овір у зак он (наданий вищий ієрархічний ст атус під час вирішення по тенційних к онфліктів при заст осуванні прав ових норм), а т акож легітиміз ує йог о прийнятт я. ВР У як єдиний законодавчий орган вик онує пре дставницьку ф ункцію, в т акий спо сіб в тілюючи ідею пре дставницької демократії, о скільки в У країні єдиним дж ерелом в лади є наро д та лише він, з дійснюючи св ою в ладу чере з ств орені державні органи, вирішує, яким с аме нор мам надав ати ст атус

закону [13, с. 72]. При цьо му , іст оричною о сновою принципу добро совісного вик онання міжнаро дних з обов’язань є принцип «pacta sunt servanda», який вв ажається йог о цент ральним елементом т а ядро м, а т акож с амостійною зас адою прав а міжнародних дог оворів [14, с. 182]. З ог ляду на міжнародну зас аду «pacta sunt servanda», б удь-яка держав а об’єктивно повинна до тримуватися нор м міжнаро дного права незалежно від способу їх імплементації [15, с. 35].

В У країні цей принцип знайшов св оє закріплення у ст . 15 Зак ону У країни «Про міжнаро дні дог овори У країни», відповідно до як ої чинні міжнаро дні дог овори У країни підлягаю ть с умлінному до триманню У країною відповідно до нор м міжнаро дного прав а. Згідно з принципо м сумлінного до тримання міжнаро дних дог оворів У країна виступає за те, щоб й інші ст орони міжнаро дних дог оворів України не ухильно вик онували св ої з обов'язання за цими договорами [5].

Водночас, деякі на уковці вк азують на немо жливість безпосереднього заст осування міжнаро дних нор м б ез імплементації їх у націона льне зак онодавство. Зокрем а, за теорією Г . К ельзена, прак тика заст осування міжнаро дних норм найчастіше не допуск ає вв едення їх б езпосередньо, а вим агає їх ада птації у внут рішньодержавному прав опорядку , а т ому , якщо ак ти внут рішнього прав а с уперечать міжнародному , т о в они повинні б ути ск асовані [16, с. 317].

Зі з місту ч. 1 ст . 19 Зак ону У країни «Про міжнаро дні договори У країни», відповідно до як ої чинні міжнаро дні договори У країни, зг ода на обов'язк овість яких надана ВРУ , є частиною націона льного зак онодавства і заст осовуються у порядк у , пере дбаченому для нор м націона льного законодавства [5], в бачається, що спеціа льної імплементації по ложень міжнаро дного ак та у нор ми націона льного законодавства не вимагається.

Використовуючи підхід до вирішення к олізій у зак онодавстві, що ґр унтується на пріоритетно сті міжнаро дних актів над націона льним зак онодавством, виник ає пит ання про те, чи мо же б ути заст осований т акий підхід у разі, якщо по ложення міжнаро дних ак тів не ра тифіковані ВР У у в становленому порядк у , а міст ять зага льновизнані принципи і норми міжнародного права.

Переважна більшість на уковців до тримуються т очки зору про те, що к олізія між нор мами міжнаро дних ак тів та націона льного зак онодавства вирішується на к ористь перших виклю чно у випадк у ра тифікації міжнаро дних договорів ВРУ [17, с. 24; 18; 13, с. 73].

Разом з тим, деякі на уковці вв ажають, що зага льновизнані принципи й нор ми міжнаро дного прав а, як і міжнародні дог овори, ст ановлять частину націона льної прав ової системи т а м ають пріоритет над націона льним зак онодавством У країни [19, с. 264]. Зокрем а, О.В. Задорожній зазначає, що т акий підхід об умовлений дією принципу добросовісного вик онання міжнаро дних з обов’язань, який полягає у покладенні на держави обов’язк у на лежним чином вик онувати з обов’язання, взяті ними відповідно до Статуту ООН, відповідно до зага льновизнаних принципів і нор м міжнаро дного прав а т а міжнаро дних дог оворів [20, с. 247].

Питання заст осування міжнаро дних дог оворів у с удовій прак тиці св ого час у б уло узага льнено у По станові Плену му Вищог о спеціа лізованого с уду У країни з розг ляду цивільних і криміна льних справ від 19 гр удня 2014 р. № 13 «Про заст осування с удами міжнаро дних договорів У країни при з дійсненні прав осуддя». Крім загальних по ложень про те, що чинні міжнаро дні дог овори У країни заст осовуються с удами при з дійсненні правосуддя із зазна ченням у мо тивувальній частині с удового рішення нор м цьог о міжнаро дного дог овору (п. 8), По станова № 13 т акож ут очнює, що чинні міжнаро дні дог овори, згода на обов'язк овість яких надана ВР У у фор мі ра тифікації, т а дог овори, які не по требують ра тифікації й за твер-

джені у фор мі ук азу Пре зидента У країни або по станови Кабінету Мініст рів У країни, є частиною націона льного законодавства У країни. У зв'язк у із цим с уди при заст осуванні міжнаро дних дог оворів У країни під час з дійснення правосуддя м ають врах овувати, що частиною націона льного зак онодавства слід розг лядати не тільки ра тифіковані ВРУ міжнаро дні дог овори У країни, а й ті міжнаро дні дог овори, зг оду на обов'язк овість яких надано в інших фор мах, погоджених ст оронами, на приклад, шлях ом «підпис ання», «прийняття», «за твердження» і «приєднання», за допо могою яких держа ва виражає в міжнаро дному плані св ою згоду на обов'язковість для неї договору (п. 2).

Крім т ого, у п. 4 По станови № 13 наг олошено, що при з дійсненні прав осуддя с уди м ають врах овувати, що існує пріоритет міжнаро дного дог овору У країни, зг ода на обов'язковість як ого надана ВР У , над націона льним зак оном т а іншими ак тами зак онодавства, крім К онституції України, т обто якщо т аким міжнаро дним дог овором в становлено інші правила, ніж ті, що пере дбачені зак онодавством У країни, т о заст осовуються правила міжнаро дного договору України [21].

На підтв ердження пріоритет у нор м міжнаро дних дог оворів над нор мами націона льного зак онодавства т акож слід нав ести висновки, що міст яться у Доповіді Венеціанської к омісії № 512/2009 «Про в ерховенство прав а» (прийнята на 86-му пленарно му засіданні 25-26 б ерезня 2011 р.), відповідно до яких елемент ами в ерховенства права є, крім іншог о, до тримання держав ою як її міжнародно прав ових обов’язків, так і тих, що об умовлені національним правом (п. 37) [22].

До т ого ж у п. 6 К оментарів що до Банга лорських принципів пов едінки с уддів визна чено, що ст атус міжнаро дного права в межах націона льної прав ової системи, як правило, визначається націона льним прав ом. Зокрем а, якщо перевагу м ає моністична теорія, нор ми міжнаро дного і національного прав а що до о дного й т ого ж пит ання дію ть паралельно, а в разі к олізії між ними перев ажну силу м ає міжнародне прав о. Якщо ж у державі віддаю ть перев агу дуалістичній теорії, т о міжнаро дне прав о т а націона льне право дію ть як дві окремі системи прав а, що регу люють різні пит ання. Т им не менше, бага то держав визнаю ть та до тримуються о сновоположних прав лю дини і св обод як обов’язк ової вимоги або ж у б удь-якому випадк у як

таких, що впливають на процес встановлення норм національного права [23, с. 24]. Водночас, заст осовуючи підхід до по долання к олізії у зак онодавстві, що ґр унтується на пріоритетно сті нор м міжнародного прав а над націона льним зак онодавством, важливо т акож врах овувати по ложення ч. 2 ст . 9 К онституції У країни, відповідно до яких укладання міжнаро дних договорів, які с уперечать К онституції У країни, мо жливе лише після вне сення відповідних з мін до К онституції України.

Крім т ого, відповідно до ст . 18 Основног о Зак ону У країни з овнішньополітична діяльність У країни спрямов ана на забезпечення її націона льних інтере сів і б езпеки шлях ом підтримання мирног о і взаємовигідног о співробітництв а з членами міжнаро дного спів товариства за зага льновизнаними принципами і нормами міжнародного права.

Додатково ст аття 151 К онституції У країни пере дбачає, що К онституційний С уд У країни за зв ерненням Пре зидента У країни, або щонайменше сорок а п’яти наро дних депутатів У країни, або К абінету Мініст рів У країни надає

висновки про відповідність К онституції У країни чинних

міжнародних дог оворів У країни або тих міжнаро дних договорів, що вно сяться до Верх овної Ради У країни для надання згоди на їх обов’язковість. Отже, найвищий щаб ель в ієрархічній системі дж ерел за уст аленою т радицією займ ає к онституція, а зага льновизнані нор ми міжнаро дного прав а й нор ми міжнаро дних договорів, не залежно від їхньог о рангу , у цій ієрархічній системі містяться нижче конституції [11, с. 72; 24, с. 88].

Питання по долання к олізії між нор мами міжнаро дного та національного права вирішувалось також Судом ЄС. Зокрема, у п. 1 ре золютивної частини рішення у справі «V an Gend & Loos v Netherlands Inland Revenue Administration» № 26/62, в якій заявник о скаржував ст ягнення з йог о к омпанії в еликих митних пла тежів за перевезення окремих гр уп т оварів з Німе ччини до Нідер ландів усупереч по ложенням ст . 12 Дог овору про ЄС, С уд ЄС

дійшов висновк у , що у разі к олізії між нор мою європейського прав а і націона льного прав а м ає заст осовуватися перша. Цей виснов ок ґр унтувався на т ому , що націона льний с уд не мо же зав давати шк оди прав у ЄС шлях ом заст осування нор ми націона льного прав а, як а с уперечить європейському праву [25].

В іншій справі «Flaminio Costa v E.N.E.L.» № 6/64 у св оєму рішенні С уд ЄС визнав про типравним рішення К онституційного С уду Іт алії від 24.02.1964 і 07.03.1964, в яких, вих одячи з по ложень ст . 80 К онституції Іт алії що до обов’язкової ра тифікації деяких видів міжнаро дних дог оворів т а теорії ду алізму , С уд зазна чив, що уст ановчі міжнародні док ументи м ають силу лише настільки, наскільки вони за лежать від ак та ра тифікації т а зах одів що до імплементації. С уд ЄС у ре золютивній частині рішення вк азав, що член Спів товариства не мо же про типоставити прийнятому т а с хваленому ним прав опорядку в ласні о дносторонні дії т а ак ти, мо тивуючи цей виснов ок тим, що держави-учасниці пере дали Спів товариству с уверенні прав а,

а о тже, і в ерховенство в окремих га лузях. Т аким чино м, за висновком С уду ЄС, принцип в ерховенства європейськ ого права озна чає, що в оно м ає вищу юридичну силу за в сі національні нор мативно-правові ак ти не залежно від час у їх прийняття [26].

Отже, за позицією С уду ЄС у разі к олізії між нор мою європейського прав а і націона льного прав а м ає заст осовуватися перша. Аналогічний підхід заст осовано ЄСПЛ під час вирішення к олізій між нор мами націона льного зак онодавства та положеннями законодавства ЄС.

Наприклад, розг лядаючи справ у «Grzeda v . Poland» (заява № 43572/18), в якій заявник ск аржився на відмов у в до ступі до с уду для о скарження до строкового припинення йог о повнов ажень на по саді члена Націона льної ради прав осуддя, як е м ало місце з ог ляду на пров едення судової ре форми, внаслідок як ої б уло з мінено зак онодавство, ЄСПЛ у п. 348 рішення за уважив, що згідно з Віденською к онвенцією про прав о міжнаро дних дог оворів держава не мо же по силатися на св оє націона льне зак онодавство, з окрема к онституцію, як виправ дання не дотримання ним міжнаро дно-правових з обов’язань і не дотримання принципу верховенства права [27].

Вищенаведена позиція ЄСПЛ об умовлена о собливою природою прав а ЄС, як е є прав овою системою наднаціонального х арактеру із прит аманними їй специфічними інструментами т а ме ханізмами прав ової інтеграції, що вик ористовуються не тільки в середині ЄС – між йог о держав амичленами, а й т ранспонуються на з овнішньополітичну с феру , на відно сини ЄС із т ретіми країнами. Прикладо м о станнього можуть слугув ати по ложення уг од про асоціацію про необхідність ада птації націона льного зак онодавства т ретіх країн до acquis ЄС, а т акож спо соби, за допо могою яких Союз заохочує такі гармонізаційні заходи [28, с. 7-8].

У націона льній с удовій прак тиці для по долання к олізій між по ложеннями міжнаро дних т а націона льних ак тів, як правило, т акож заст осовується підхід що до пріоритетності перших. Наприклад, у по станові від 20 лю того 2020 р. у справі № 813/52/13-а, в якій вирішув ався спір про прав о органу місцевого с амоврядування на зв ернення до с уду , ВС з по силанням, з окрема, на по ложення ст . 9 К онституції України, ст . 3 КА С У країни, ст . ст . 15, 19 Зак ону У країни «Про міжнаро дні дог овори У країни», наг олосив на необхідності врах ування с удами по ложень міжнаро дних дог оворів, згода на обов’язковість яких надана ВРУ [29], З ог ляду на вище зазначене, С уд заст осував до спірних

правовідносин по ложення Європейськ ої х артії місцев ого самоврядування (ра тифікована відповідно до Зак ону У країни від 15 липня 1997 р. № 452/97-ВР) про те, що місцев е самоврядування озна чає прав о і спро можність органів місцевого с амоврядування в межах зак ону з дійснювати регулювання т а управ ління с уттєвою частк ою пу блічних справ, під в ласну відповіда льність, в інтере сах місцев ого населення (ч. 1 ст . 3); повнов аження, якими наділяю ться органи місцев ого с амоврядування, як правило, м ають б ути повними і виклю чними; в они не мо жуть ск асовуватися чи обмежуватися іншим цент ральним або регіона льним органом, якщо це не пере дбачено зак оном (ч. 4 ст . 4); органи місцевого с амоврядування м ають прав о вик ористовувати

засоби прав ового захист у для заб езпечення вільног о з дійснення св оїх повнов ажень і вим агати пов аги до принципів місцевого с амоврядування, які закріплені в к онституції чи національному законодавстві (ст. 11) [30].

Крім т ого, ВС по слався на гарантії місцев ого с амоврядування, визна чені у Вс есвітній декларації місцев ого самоврядування (прийнят а XXVII К онгресом Міжнаро дного союз у міс цевої в лади (International Union of Local Authorities; IULA) 26 в ересня 1985 р. у м. Ріо-де-Ж анейро (Бразилія), а т акож Європейській Хар тії міст (Charte urbaine europeenne) (прийнят а По стійною к онференцією міс цевих і регіона льних органів в лади Європи Ради Європи (Congress of Local and Regional Authorities; CLRA) 18 березня 1992 р. у м. Страсбург (Франція).

Також згідно із з обов`язаннями, які взяті відповідно до ст атей 4, 6 т а 14 У годи про асоціацію між У країною, з о днієї ст орони, т а Європейським Союз ом, Європейським спів товариством з а томної енергії і їхніми державами-членами, з іншої ст орони (ра тифікована згідно із Законом У країни № 1678-VII від 16 в ересня 2014 р.; да лі – Угода про асоціа цію з ЄС) [31], У країна прагне з міцнення поваги до демок ратичних принципів, в ерховенства прав а та доброг о врядув ання; заб езпечує ст абільність і дієвість демократичних інстит уцій; гарант ує прав а лю дини і о сновоположні св ободи, а т акож дбає про з міцнення с удової влади та підвищення її ефективності.

З ог ляду на вище зазначене, ВС зробив виснов ок про наявність в органу місцев ого с амоврядування у справі № 813/52/13-а повноважень щодо звернення до суду . Крім т ого, у по станові від 1 1 гр удня 2018 р. у справ а № 910/8122/17, ВП ВС заст осувала розширене т лумачення положень КА С У країни що до до ступу до с уду в ек ологічних спорах, зазна чивши, що міжнаро дним док ументом, який закріпив з обов`язання держав у с фері до ступу до правосуддя в ек ологічних справ ах, ст ала Орх уська к онвенція (ра тифіковано Зак оном У країни № 832-ХІV від 6 липня 1999 р.), т ому її по ложення відповідно до ст . 9 К онституції У країни є нор мами прямої дії, а по ложення націона льного зак онодавства про проце дури і ме ханізми с удового

захисту пор ушених прав та інтере сів мо жуть лише їх к онкретизувати [32]. Такі висновки покладено в о снову , з окрема, Окремої ду мки с удді К асаційного адмініст ративного с уду у складі ВС на ухв алу ВС від 24 гр удня 2019 р. у справі № 9901/41 1/19 за поз овом міськ ої ради до ВР У про визнання про типравною т а не чинною по станови відповіда ча про вне сення з мін в адмініст ративно-територіальний устрій Львів ської об ласті [33]. В Окремій ду мці від 9 січня 2020 р. вислов лено не згоду із закритт ям пров адження у зазна ченій адм іністративній справі з ог ляду на те, що, на ду мку С уду , викладені у поз овній заяві вимоги не підлягають судовому розгляду [34].

Іншим прикладо м є по станова від 10 в ересня 2019 р. у справі № 820/688/16, як а ст осувалася захист у терит орії Національного приро дного парк у . Р озглядаючи цю справ у , ВС поклав в о снову мо тивування с удового рішення не тільки нор ми націона льного зак онодавства, а ле й заст осував по ложення міжнаро дних дог оворів, з окрема: К онвенцію про о хорону в сесвітньої к ультурної і приро дної спадщини (16 лист опада 1972 р., м. Париж, Франція;

ратифікована У казом Пре зидії Верх овної Ради У країнської Р СР від 4 ж овтня 1988 р. № 6673-XI), К онвенцію про о хорону біо логічного різно маніття (5 т равня 1992 р.,

м. Ріо-де -Жанейро, Бразилія; ра тифікована Зак оном У країни від 29 лист опада 1994 р. № 257/94-ВР); К онвенцію про охорону дик ої ф лори і фа уни т а приро дних с ередовищ існування в Європі (Бернськ а к онвенція) (19 в ересня1979 р., м. Берн, Шв ейцарія; ра тифікована Зак оном У країни від 29 ж овтня 1996 р. № 436/96-ВР), а т акож Європейськ у ландшафтну к онвенцію (20 ж овтня 2000 р., м. Ф лоренція, Італія; ра тифікована Зак оном У країни від 7 в ересня 2005 р.

№ 2831-ІV).

Крім т ого, визна чаючи понятт я «націона льний приро дний парк», ВС наг олосив, що ця к атегорія приро дно-заповідного фонду в У країні т а світі, озна чає терит орію, звичайно визначену у зак оні т а закріплену у державній в ласності, що о хороняється від більшо сті типів лю дської діяльно сті та забр уднення. Націона льний парк є приро доохоронною територією к атегорії II згідно з визна ченням Міжнаро дного союзу о хорони приро ди (МСОП; анг л. International Union for Conservation of Nature, IUCN) – міжнаро дна організація, метою як ої є зб ереження приро дних ре сурсів. На відміну від заповідників т а приро дних ре зервів, де заборонена м айже будь-яка діяльність лю дини, о днією з цілей ств орення наці-

ональних парків є відпо чинок, т ому у парк ах дозв оляється відвідування т уристів т а переб ування на св оїй терит орії за певними умовами [35]. З ог ляду на вище зазначене, ВС задов ольнив к асаційні скарги Націона льного приро дного парк у т а Міністерств а екології т а приро дних ре сурсів У країни, ск асував с удові рішення с удів першої т а а пеляційної інст анцій т а ухв алив нове рішення про відмов у у задов олені поз ову , за лишивши таким чино м за відповідною терит орією ст атус Національного природного парку .

Аналогічний підхід до т лумачення прав ових нор м та вирішення к олізії у зак онодавстві заст осовано у по станові ВС від 14 т равня 2020 р. у справі № 316/1416/17 [36]. В іншій справі № 804/3566/17, як а ст осувалася пор ушення т рудового зак онодавства зі ст орони с уб’єкта г осподарювання, ВС у по станові від 27 ж овтня 2020 р. заст осував ст . 12 К онвенції Міжнаро дної організації праці № 81 1947 р. (да лі – К онвенція МОП № 81) про інспекцію праці у про мисловості й т оргівлі, ра тифікованої Зак оном України від 8 в ересня 2004 р. № 1985-IV , як а визна чила права та обов’язки інспекторів праці.

На підст аві ана лізу по ложень ст . 12 К онвенції МОП № 81 ВС дійшов висновк у , що на Д ержпраці відповідно до цієї К онвенції покладено повнов аження зі з дійснення державного наг ляду (к онтролю) за до триманням зак онодавства про працю, а т ому Д ержпраці, в становивши в х оді позапланової перевірки, як а призна чена у с уворій відповідності до зак ону , пор ушення зак онодавства про працю з пит ань, які не б ули пре дметом перевірки, о днак є типовими для в сіх працівників, т а б езпосередньо ст осуються правопорушення, як е з умовило призна чення поза планової перевірки, м ає прав о вине сти припис т а заст осувати фінансову відповідальність до винної особи [37].

ВС т акож врах овує по ложення міжнаро дних дог оворів для урегу лювання деяких спорів, що виник ають з пенсійних правовідносин. Наприклад, у по станові від 31 липня 2019 р. у справі № 750/10916/16-а, як а ст осувалася призна чення пільг ової пенсії для о сіб, які працюв али в районах Крайньої Півно чі та місцев остях, прирівняних до них, ВС заст осував до спірних прав овідносин ст . ст . 3, 6 У годи про гарантії прав громадян держа в учасниць Спів дружності Не залежних Держав у га лузі пенсійног о заб езпечення від 13 б ерезня 1993 р. (да лі – У года), відповідно до як ої в сі вит рати, пов`язані зі з дійсненням пенсійног о заб езпечення за цією Угодою, не се держав а, що надає заб езпечення; призна-

чення пенсій гро мадянам держ ав учасниць У годи пров одиться за місцем проживання. Крім т ого, ВС к ерувався по ложеннями ст . 1 Т имчасової уг оди про гарантії прав гро мадян, які працюв али в районах Крайньої Півно чі т а місцев остях, які прирівняні до районів Крайньої Півно чі в га лузі пенсійног о заб езпечення від 15 січня 1993 р. (да лі – Т имчасова уг ода), як а безпосередньо визна чила вимоги до о сіб (ст ажу т а вік у) для набуття ними права на відповідний вид пенсії.

На підст аві ана лізу вище зазначених по ложень міжнародних дог оворів, ВС зазна чив, що нор мативний підхід до розуміння нор м прав а, що регу люють відно сини призначення, перерах унку і випла ти пенсій, в поєднанні з к онституційними по ложеннями про пріоритет міжнаро дних договорів У країни, зг ода на обов`язк овість яких надана ВРУ , які в становлюють інші нор ми, ніж ті, що пере дбачені зак онодавством У країни про пенсійне заб езпечення, дає мо жливість дійти висновк у про те, що о соби, які працювали в районах Крайньої Півно чі т а місцев остях, які прирівняні до районів Крайньої Півно чі, м ають прав о на призначення пенсії за вік ом у разі наст ання у мов (до сягнення вік у , на працювання ст ажу), за яких відповідно до

положень ч. 1 ст . 1 Т имчасової уг оди виник ає прав о на призначення такої пенсії на пільгових умовах. У к онтексті спірних прав овідносин, ВС в становив, що необхідними у мовами для пільг ового пенсійног о заб езпечення о собам, які працюв али в районах Крайньої Півно чі та місцев остях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, є наб уття т акими о собами певног о пільг ового ст ажу .

Враховуючи, що с уди попере дніх інст анцій не перевірили наявність т акого ст ажу у позив ача, с уд к асаційної інст анції частк ово задов ольнив к асаційну ск аргу У правління Пенсійного фонду , ск асував с удові рішення с удів першої та а пеляційної інст анцій з на правленням справи на новий розгляд до с уду першої інст анції для з’яс ування відповідних обставин [38].

Також у справі № 678/522/17, як а ст осувалась перерахунку т а випла ти пенсії із врах уванням заробітної пла ти за періо д з 1 червня 1989 р. до 31 ж овтня 1992 р. в радянських к арбованцях з перев еденням в гривню, а з 1 лист опада 1992 р. до 31 т равня 1994 р. в р ублях, з перев еденням по к урсу НБ У в гривню на да ту призна чення пенсії, з урах уванням випла чених раніше с ум, ВС заст осував ст. 6 У годи, відповідно до як ої для в становлення прав а на пенсію, в т ому числі пенсію на пільг ових у мовах і за вислугу років, гро мадянам держ ав – учасниць У годи враховується т рудовий ст аж, наб утий на терит орії б удь-якої з цих держав, а т акож на терит орії к олишнього утв орення за час до набуття чинності цією Угодою [39].

Отже, у націона льній с удовій прак тиці ст алим є підхід, відповідно до як ого міжнаро дні дог овори, зг ода на обов’язковість яких надана ВР У або які ра тифіковані іншим спо собом, пере дбаченим зак оном, м ають пріоритет над нор мами націона льного зак онодавства (крім К онституції У країни), а їх заст осування з дійснюється с удами у разі виникнення к олізій між нор мами міжнаро дного та націона льного прав а або за відс утності у націона льному зак онодавстві нор м, що урегу льовують відповідні правовідносини.

Вирішуючи проб лему існув ання к олізій між нор мами міжнародного т а націона льного прав а, необ хідно зазначити, що с формульований у ст . 9 К онституції У країни підхід до співвідношення відповідних нор м не мо жна вв ажати до сконалим з ог ляду на те, що відповідно до цьог о підходу тільки ті міжнаро дні дог овори, які ра тифіковані ВРУ , ст ають частиною націона льного зак онодавства та м ають пріоритет над нор мами інших ак тів націона льного законодавства.

Водночас, за з містом ст . 13 Зак ону У країни «Про міжнародні дог овори У країни» не усі міжнаро дні дог овори потребують ра тифікації шлях ом прийнятт я відповідного зак ону ВР У , о скільки до деяких видів міжнаро дних договорів У країна мо же приєдна тися шлях ом прийнятт я рішень у фор мі ук азу Пре зидента У країни або по станови Кабінету Міністрів України.

Звертаючи ув агу на цю проб лему , Ю. Во лошин та О. С трєльцова пропоную ть у досконалити визна чений у ст . 9 К онституції У країни підхід до визна чення співвідношення міжнаро дного т а націона льного прав а, що о дночасно с формує підґр унтя для імплемент ації У годи про асоціацію, з окрема, шлях ом: 1) закріплення перев аги (примату) на лежним чино м імплемент ованих міжнаро дноправових нор м пере д націона льним прав ом У країни (крім Конституції У країни, якій у націона льній прав овій системі має на лежати б езумовне в ерховенство і пріоритет); 2) врегулювання пит ання заст осування в У країні інших дж ерел міжнародного прав а (пере дусім зага льновизнаних принципів і нор м міжнаро дного прав а, а т акож ак тів міжнаро дних

організацій); 3) к онкретизації фор ми вислов лення зг оди на обов’язк овість (спо соби імплемент ації) міжнаро дного договору для У країни; 4) визна чення місця в ієрархії нормативно-правових ак тів міжнаро дних дог оворів У країни;

5) розширення к ола с уб’єктів імплемент ації міжнаро дних

договорів і відповідно рег ламентації ст атусу т а ієрархічності міжурядових і міжвідомчих договорів [28, с. 15]. Розглянуті вище підх оди до по долання к олізії у зак онодавстві слід т акож доповнити т аким підх одом як заст осування практики ЄСПЛ для урегу лювання спірних прав овідносин за наявності відповідних підст ав для цьог о, з окрема, й за наявності колізії у національному законодавстві.

Зокрема, деякі на уковці за уважують, що критеріями застосування прак тики ЄСПЛ для урегу лювання спірних відносин мо жуть б ути наст упні: наявність певної прав ової проб леми, як у немо жливо вирішити б ез заст осування практики ЄСПЛ; наявність прога лини в чинно му зак онодавстві У країни т а к олізія нор м чинног о зак онодавства України (к олізія зак онодавчих ак тів, к олізія нор м о дного нормативно-правового акта) [40].

Крім т ого, слід врах увати, що відповідно до ст . 1 К онвенції У країна взяла на с ебе з обов`язання гарант увати кожному , х то переб уває під її юрисдикцією, прав а і св ободи, передбачені цією Конвенцією. Як закріплено у ст . 32 К онвенції, її по ложення т лумачяться і к онкретизуються в рішеннях ЄСПЛ («Юрисдикція Суду поширюється на в сі пит ання т лумачення і заст осування Конвенції та протоколів до неї, подані йому на розгляд).

Відповідно до ст . 31 Віденськ ої к онвенції про прав о міжнародних дог оворів [41] дог овір повинен т лумачитись добро совісно відповідно до звичайног о зна чення, яке слід надав ати тер мінам дог овору в їхньо му к онтексті, а т акож у світ лі об`єк та і цілей дог овору; для цілей т лумачення дог овору к онтекст о хоплює, крім тек сту , пре амбулу й до датки; поряд з к онтекстом врах овуються, з окрема, наступна прак тика заст осування дог овору , як а в становлює угоду учасників щодо його тлумачення.

До т ого ж К онституційний С уд У країни у св оїх рішеннях постійно наг олошує на необ хідності врах ування приписів чинних міжнаро дних дог оворів, зг ода на обов`язк овість яких надана ВР У , т а прак тики т лумачення і заст осування цих дог оворів міжнаро дними органами, юрисдикцію яких визнала У країна (абз. 3 пп. 2.3 п. 2 мо тивувальної частини Рішення від 1 червня 2016 р. № 2-рп/2016 [42], абз. 1 пп. 2.2 п. 2 мо тивувальної частини Рішення від 4 квітня 2018 р. № 3-р/2018 [43], абз. 1 пп. 2.8 мо тивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2018 р. № 7-р/2018 [44]).

Законом У країни «Про вне сення з мін до К онституції України» від 7 лю того 2019 р. Основний Зак он У країни (Преамбула, ст . ст . 85, 102 т а 106) доповнено, з окрема, положеннями про європейськ у ідентичність У країнського народу і незворотність європейського курсу України [45].

Вищезазначений виснов ок узг оджується з по ложеннями ч. 2 ст . 6 т а ч. 1 ст . 7 КА С У країни, якими пере дбачено, що с уд вирішує справи відповідно до К онституції та зак онів У країни, а т акож міжнаро дних дог оворів, зг ода на обов`язк овість яких надана ВР У , т а заст осовує принцип в ерховенства прав а з урах уванням с удової прак тики ЄСПЛ. Крім т ого, Зак он У країни «Про с удоустрій і ст атус суддів» [46] в становлює, що прав осуддя в У країні з дійснюється на зас адах в ерховенства прав а відповідно до європейських ст андартів т а спрямов ане на заб езпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст . 17 Зак ону У країни «Про вик онання рішень т а заст осування прак тики Європейськ ого с уду з прав людини» [47] с уди заст осовують як дж ерело прав а при розгляді справ по ложення К онвенції про захист прав лю дини і о сновоположних св обод т а про токолів до неї, а т акож практику ЄСПЛ та Європейської комісії з прав людини.

Отже, прак тика ЄСПЛ мо же б ути вик ористана для подолання к олізій у націона льному зак онодавстві з урах уванням к онституційних зас ад в ерховенства прав а т а к онвенційних принципів і висновків щодо їх тлумачення.

Висновки

1. Поширеним у вітчизняній с удовій прак тиці є під-

хід до вирішення к олізій у зак онодавстві, що ґр унтується на пріоритетно сті нор м міжнаро дних дог оворів над національним зак онодавством за у мови, що ВР У надано зг оду на обов’язковість т аких дог оворів, т обто при наявно сті к олізії між нор мами зак ону т а міжнаро дного дог овору , зг ода на обов'язковість яких надана ВР У , о станні м ають пріоритет;

застосування нор м міжнаро дного дог овору з дійснюється судами у разі виникнення к олізій між нор мами міжнаро дного т а націона льного прав а; к онституційно-правовою о сновою т акого підх оду є ст . 9 К онституції У країни, відповідно до якої чинні міжнаро дні дог овори, зг ода на обов'язк овість яких надана ВР У , є частиною націона льного зак онодавства У країни; укладення міжнаро дних дог оворів, які с уперечать К онституції У країни, мо жливе лише після вне сення відповідних змін до К онституції У країни; міжнаро дні дог овори, зг ода на обов’язковість яких надана ВР У або які ра тифіковані іншим способом, пере дбаченим зак оном, м ають пріоритет над нормами націона льного зак онодавства (крім К онституції У кра-

їни), а їх заст осування з дійснюється с удами у разі виникнення к олізій між нор мами міжнаро дного т а націона льного права або за відс утності у націона льному зак онодавстві норм, що урегульовують відповідні правовідносини.

2. За зага льним правило м, при вик ористанні підх оду до

вирішення к олізій у зак онодавстві, що ґр унтується на пріоритетності міжнаро дних ак тів над націона льним зак онодавством, заст осовують т акож по ложення міжнаро дних ак тів, що не ра тифіковані ВР У у в становленому порядк у , про те містять зага льновизнані принципи і нор ми міжнаро дного прав а.

3. Для по долання к олізії у зак онодавстві с уди заст осо-

вують т акож прак тику ЄСПЛ для урегу лювання спірних правовідносин на підст аві по ложень ст . 31 Віденськ ої к онвенції про прав о міжнаро дних дог оворів, ч. 2 ст . 6 КА С України, ст . 17 Зак ону У країни «Про вик онання рішень та заст осування прак тики Європейськ ого с уду з прав людини»; прак тика ЄСПЛ сприяє по доланню к олізій у націона льному зак онодавстві з урах уванням к онституційних зас ад в ерховенства прав а т а к онвенційних принципів, а також висновків щодо їх тлумачення.

ЛІТЕРАТУРА

1. К онституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР . URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text.

2. К одекс адміністративного судочинства України: Закон України від 06.07.2005 № 2747-IV . URL : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/

show/2747-15.

3. Берна зюк Я. Особливості застосування критерію «якості закону» під час вирішення публічно-правових спорів. Право і суспіль-

ство. 2020. № 5/2020. С. 6-14.

4. Берна зюк Я. О. Принцип належного урядування (good governance): національна та європейська судова практика. Науковий

вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. 2021. Вип. 64. С. 189-197.

5. Про міжнародні договори України: Закон України від 29.06.2004 № 1906-IV. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1906-15#Text.

6. Ци вільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text.

7. По датковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text.

8. Сімейний к одекс України від 10.01.2002 № 2947-III. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text.

9. Бю джетний кодекс України від 08.07.2010 № 2456-VI. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-17#Text.

10. Konstytucja Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 2 kwietnia 1997 r . URL : https://www.sejm.gov.pl/prawo/konst/polski/kon1.htm.

11. Бараб аш Ю. Г., Бориславська О. М., Венгер В. М. та ін. Конституційне право: підручник; за загальною редакцією М. І. Козюбри.

К. : Ваіте, 2021. 528 с.

12. Ва трас В. А. Місце міжнародних договорів України в системі джерел сімейного права. Приватне право і підприємництво .

2015. Вип. 14. С. 164-168.

13. Забок рицький І. І. Проблеми правового статусу міжнародних договорів України у системі джерел конституційного права України.

Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Юридичні науки. 2015. № 825. С. 69-78.

14. Бог атчук Д. П. Нормативне закріплення принципу добросовісного виконання міжнародних зобов’язань та його співвідношення з

нормою «pacta sunt servanda». Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2016. Вип. 36(2). С. 179-182.

15. М адзігон Н. Міжнародне гуманітарне право як частина національного права. Наукові записки Інституту законодавства Верховної

Ради України. 2017. № 5. С. 32-36.

16. Kelsen H. Les Rapports de Systeme Entre le Droit Interne et le Droit International Public. Recueil de Cours. 1926 (IV). T. 14. 105 р.

17. См окович М. І. Проблеми визначення юридичної сили нормативно-правових актів під час вирішення адміністративних спорів.

Вісник Вищого адміністративного суду України. 2009. № 1. С. 15–26.

18. Ш аповал В. Системи національного та міжнародного права і конституційне регулювання. Вісник Конституційного Суду України.

2004. № 2. С. 61-80.

19. Б уроменский М. В. К вопросу о действии норм международного права во внутреннем правопорядке Украины. Международное

право как основа современного миропорядка: коллективная монография Liber Amicorum к 75-летию проф. В. Н. Денисова / под ред. А. Я. Мельника, С. А. Мельник, Т. Р . Короткого. Киев-Одесса: Феникс. 2012. С. 251-272.

20. Задо рожній О. В. Порушення агресивною війною Російської Федерації проти України основних принципів міжнародного права :

монографія. Київ: К.І.С., 2015. 712 с.

21. Про застосування судами міжнародних договорів України при здійсненні правосуддя: Постанова Пленуму Вищого спеці -

алізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2014 № 13. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ v0013740-14#Text.

22. Про верховенство права: доповідь Венеціанської комісії № 512/2009, прийнята на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня

2011 року. URL : https://www.venice.coe.int/webforms/documents/default.aspx?pdffile=CDL-AD(2011)003rev-ukr.

23. К оментарі щодо Бангалорських принципів поведінки суддів: Управління ООН з наркотиків та злочинності, 2007. URL :

http://rsu.gov.ua/uploads/article/komentari-bangalorski-9818bfbb11.pdf.

24. Ш аповал В. Конституція і міжнародне право: до питання про взаємозв’язок і взаємовплив. Право України. 2009. № 7. С. 88-94.

25. Case of Van Gend & Loos v Netherlands Inland Revenue Administration: decision of the Court of EU 05.02.1963, № 26/62. URL :

https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX%3A61962CJ0026.

26. Case of Flaminio Costa v E.N.E.L.: decision of the Court of EU 15.07.1964, № 6/64. URL : https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/

TXT/?uri=CELEX%3A61964CJ0006&qid=1654765534848.

27. Case of Grzeda v. Poland: decision of the European Court of Human Rights, 15.03.2022, № 43572/18. URL : https://hudoc.echr.coe.int/

rus#{%22fulltext%22:[%22Grzeda%20v.%20Poland%22],%22documentcollectionid2%22:[%22GRANDCHAMBER%22,%22CHAMBER%22],% 22itemid%22:[%22001-216400%22]}.

28. Во лошин Ю., Стрєльцова О. Імплементація Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом: конституційно-правові

аспекти. Слово Національної школи суддів України. 2021. № 4 (37). С. 6-20.

29. Пост анова Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 813/52/13-а. URL : https://zakononline.com.ua/court-decisions/

show/87759943.

30. Європ ейська Хартія місцевого самоврядування: міжнародний документ від 15 жовтня 1985 р. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/

show/994_036#Text.

31. У года про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атом -

ної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони: Міжнародний документ від 27.06.2014. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/984_011#Text.

32. Пост анова Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2018 р. у справа № 910/8122/17. URL : https://zakononline.com.ua/court-

decisions/show/78977479.

33. У хвала Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі № 9901/411/19. URL : https://zakononline.com.ua/court-decisions/

show/86717421.

34. Ок рема думка судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 9 січня 2020 року на ухвалу Верховного

Суду від 24 грудня 2019 року у справі № 9901/411/19. URL : https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/86828275.

35. Пост анова Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі № 820/688/16. URL : https://zakononline.com.ua/court-decisions/

show/84265850.

36. Пост анова Верховного Суду від 14 травня 2020 року у справі № 316/1416/17. URL : https://zakononline.com.ua/court-decisions/

show/89251074.

37. Пост анова Верховного Суду від 27 жовтня 2020 року у справі № 804/3566/17. URL : https://zakononline.com.ua/court-decisions/

show/92566310.

38. Пост анова Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 750/10916/16-а. URL : https://zakononline.com.ua/court-decisions/

show/83379298.

39. Пост анова Верховного Суду від 14 травня 2020 року у справі № 678/522/17. URL : https://zakononline.com.ua/court-decisions/

show/89217187.

40. М онаєнко А., Смирнова К. Застосування практики ЄСПЛ та суду ЄС на прикладі адміністративного судочинства. Юридична

газета. 2020. URL : https://yur-gazeta.com/publications/practice/inshe/zastosuvannya-praktiki-espl-ta-sudu-es-na-prikladi-administrativnogosudochinstva.html.

41. Віде нська конвенція про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 р. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_118#Text.

42. Рішення Конституційного Суду України від 1 червня 2016 р. № 2-рп/2016. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/

v002p710-16#Text.

43. Рішення Конституційного Суду України від 4 квітня 2018 р. № 3-р/2018. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v003p710-18#Text.

44. Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2018 р. № 7-р/2018. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/

v007p710-18#Text.

45. Про внесення змін до Конституції України (щодо стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Євро -

пейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору): Закон України від 07.02.2019 № 2680-VIII. URL : https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/2680-19#Text.

46. Про су доустрій і статус суддів: Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text.

47. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини: Закон України від 23.02.2006 № 3477-IV.

URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3477-15#Text.

48. Берна зюк Я.О. Шляхи взаємодії норм міжнародного права з національним законодавством України в сучасних політико-право -

вих реаліях // Науковий збірник. Транснаціоналізація міжнародної економіки та пошук шляхів інноваційної співпраці. Збірник матеріалів VІІІ Міжнародної науково-практичної конференції молодих науковців 15 квітня 2008 року. – К.: УДУФМТ, 2008. – С. 14-16.