Принцип легітимних очікувань (legitimate expectations): поняття та зміст

Анотація

УДК: 342.95

https://doi.org/10.32689/2617-9660-2021-3(15)-147-162 Берназюк Ян Олександрович, доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України, професор кафедри публіч ного та приватного права Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського, ул. Джона Маккейна, 33, Киев, 02000, тел.: +380(44)-529-05-16, email: bern1979@ukr.net, https: //orcid.org/0000-0002-2353-4836

ПРИНЦИП ЛЕГІТИМНИХ ОЧІКУВАНЬ (LEGITIMATE

EXPECTATIONS): ПОНЯТТЯ ТА ЗМІСТ

Анотація. У статті розкрито поняття та зміст принципу легітимних (правомір них, законних, розумних, виправданих) очікувань (сподівань) як складової верхо венства права та похідного від нього принципу юридичної визначеності. Доведе но, що легітимні очікування є похідним поняттям від таких принципів як належне урядування, законність та пропорційність, а також напряму пов’язаний з такими поняттями як передбачуваність (прогнозованість) та дія закону в часі (можливість ретроспективності правового регулювання). Проведено аналіз рішень Європейського суду з прав людини, в яких Суд звертається до захисту легітимних очікувань, та на підставі цього аналізу визначено зміст останнього. Обґрунтовано, що відповідно до

сталої практики Європейського суду з прав людини легітимні очікування є, голов ним чином, предметом захисту в аспекті ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Автором аргументовано, що принцип легітимних очікувань властивий, голов ним чином, для публічно-правових спорів, що вирішуються адміністративними су дами. Доведено, що легітимні очікування не можна ототожнювати із сподіваннями, що виникають на підставі суб’єктивного сприйняття або помилкової оцінки певних обставин чи правових норм. Визначено умови, за наявності яких певне сподіван ня (вимога) особи набуває ознак легітимного очікування та стає предметом захисту у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Встановлено правове підґрунтя для виникнення в особи легітимного очікування. Доведено, що відсутність у законі приписів щодо певного права, яке однак, слідує із загальних конституційних принципів або природного права, або відсутність закону, який визначає механізм реалізації такого права, не може свідчити про відсутність правового підґрунтя для виникнення в особи легітимного очікування щодо реалізації такого права.

Ключові слова: принципи адміністративного судочинства, легітимні очікуван-

ня, юридична визначеність, публічно-правові спори, судова практика, Європейський суд з прав людини, Верховний Суд.

Bernaziuk Jan Oleksandrovych, Doctor of Law, Professor, Honored Lawyer of Ukraine, Professor of the Department of Public and Private Law, Tavrida National V.I. Vernadsky University, st. John McCain, 33, Kiev, 02000, tel .: +380(44)-529-05-16, email: bern1979@ukr.net, https: //orcid.org/0000-0002-2353-4836

PRINCIPLE OF LEGITIMATE EXPECTATIONS:

CONCEPT AND CONTENT

Abstract. The article reveals the concept and content of the principle of legitimate (legitimate, legitimate, reasonable, justified) expectations (expectations) as a component of the rule of law and the principle of legal certainty derived from it. Legitimate expectations have been shown to be derived from principles such as good governance, legality and proportionality, and are directly related to such concepts as predictability (predictability) and the effect of law over time (the possibility of retrospective legal regulation). An analysis of the decisions of the European Court of Human Rights, in which the Court appeals to the protection of legitimate expectations, and on the basis of this analysis determined the

content of the latter. It is substantiated that in accordance with the settled case law of the European Court of Human Rights, legitimate expectations are mainly the subject of protection in the aspect of Art. 1 of the First Protocol to the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms.

The author argues that the principle of legitimate expectations is inherent mainly in public law disputes resolved by administrative courts. It has been shown that legitimate expectations cannot be equated with expectations that arise from subjective perceptions or misjudgments of certain circumstances or legal norms. The conditions under which a certain hope (requirement) of a person acquires signs of legitimate expectation and becomes the subject of protection within the meaning of Art. 1 of the First Protocol to the Convention.

The legal basis for the emergence of a person’s legitimate expectations has been established. It is proved that the absence in the law of provisions on a certain right, which, however, follows from the general constitutional principles or natural law, or the absence of a law defining the mechanism of realization of such right cannot indicate the absence of legal basis for a person to have legitimate expectations rights.

Key words: principles of administrative proceedings, legitimate expectations, legal certainty, public law disputes, case law, European Court of Human Rights, Supreme Court.

Постановка проблеми. Відповідно до ст. ст. 8, 129, 147 Конститу ції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права [1]. Верховенство права як фундамен тальний концепт європейської та на ціональної правових систем має до волі широкий зміст та включає, серед іншого, такий елемент як юридична визначеність, про що, зокрема, йдеться у п. 41 Доповіді «Верховенство пра ва», схваленої Європейською Комісією «За демократію через право» (Венеційською Комісією) на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року. У п.

48 цієї доповіді також наголошується на тому, що юридична визначеність, крім іншого, означає, що держава за галом повинна дотримуватись взятих на себе певних зобов’язань, виконувати покладені на неї певні функції чи виголошені нею перед людьми певні обіцянки (поняття «легітимних очіку вань») [2].

Крім того, у Рішенні Конституцій ного Суду України від 18 червня 2020 року № 5-р(II)/2020 з цього приводу акцентовано увагу на тому, що складовим елементом загального принципу юридичної визначеності як вимоги верховенства права (правовладдя) та кож є принцип правомірних (легіти мних) очікувань, який, за тлумачен ням Венеційської Комісії, виражає ідею, що органи публічної влади по винні додержуватися не лише припи сів актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених очікувань [3].

Широке використання принципу легітимних очікувань у вітчизняній судовій практиці зумовлює необхідність проведення наукового дослідження щодо розуміння поняття та змісту цього принципу. Формулювання цілей. Метою статті є визначення поняття та змі сту принципу легітимних очікувань.

Для реалізації постановленої мети виконано такі завдання: 1) дослі джено наукові підходи до розумін ня поняття легітимних очікувань як складової принципу юридичної ви значеності; 2) проведено аналіз рі шень Європейського суду з прав лю дини (далі – ЄСПЛ), в яких здійснено захист легітимних очікувань, та визначено його зміст, а також обґрунтовано, що легітимні очікування є предметом судового захисту в аспекті ст. 1 Першого протоколу до Конвенції; 3) визначено правове підґрунтя для виникнення в особи легітимного очікування відповідно до практики ЄСПЛ.

Виклад основного матеріалу .

Поняття «легітимні очікування», яке було сформульовано у рішеннях ЄСПЛ, сьогодні широко застосовується у ві тчизняній судовій практиці. У Конституції України міститься низка положень, в яких принцип легітимних очікувань знайшов своє безпосереднє закріплення, зокрема, це по ложення, що стосуються захисту права власності та передбачуваності (про гнозованості) законодавства, а саме:

конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ч. ч. 2, 3 ст. 22); кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним (ч. ч. 1, 4 ст. 41);

кожному гарантується право знати свої права і обов’язки; закони та інші нор-

мативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом; закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, не доведені до відома населення у по рядку, встановленому законом, є не чинними (ч. ч. 1, 2, 3 ст. 57); закони та інші нормативно-правові акти не ма ють зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасову ють відповідальність особи; ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення (ч. ч. 1, 2 ст. 58); закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим за -

коном, але не раніше дня його опублікування (ч. 5 ст. 94); закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чин ність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх некон ституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення (ч. 2 ст. 152).

Поняття «легітимні очікування» також увійшло в науковий обіг як одне з складових принципу правової ви значеності. Пояснюючи значення цього по няття, деякі науковці справедливо зауважують, що легітимні очікування походять від принципу правової ви значеності та корелюється з іншими принципами, такими як добросовіс ність, правова визначеність, належне урядування, пропорційність, передбачуваність тощо, які в умовах правової держави й верховенства права є важ ливими для подолання прогалин і су перечностей у праві, зокрема, під час вирішення спорів судами. Правильне співвідношення між цими принципа ми має забезпечити коректне засто сування ідей і концепцій та правових норм [4].

У постанові від 20 жовтня 2020 року у справі № 826/3694/16 ВС підкреслив, що складовою принципу юридичної визначеності є принцип легітимних очікувань, який має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяль ності, а й під час безпосереднього за стосування чинних норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій [5; 6].

У сталій практиці ЄСПЛ прин цип легітимних очікувань пов’язаний з розширеним тлумаченням поняття «майно». Зокрема, ЄСПЛ у своїх рі шеннях зазначає, що поняття «майно» має автономне значення, яке є неза лежним від офіційної класифікації у національному законодавстві і не обмежується правом власності на фізичні товари; деякі інші права та інтереси, які складають активи, також можуть розглядатися як «права на майно», і таким чином, як «майно»; питання, яке необхідно розглянути в кожному випадку, полягає в тому, чи обставини справи, якщо їх розглядати в цілому, надавали заявникові право власності на матеріально-правові інтереси, за хищені статтею 1 Першого протоколу [7; 8; 9; 10; 11; 12; 13].

Поняття «майно» (possessions) може означати «існуюче майно» (existing possessions) або активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення

ЄСПЛ у справах: «Pressos Compania Naviera S.A. and Others v. Belgium», п. 31, заява № 17849/91 [14]). У контексті ст. 1 Першого протоколу до Конвенції об’єктами права влас ності можуть бути у тому числі «легі тимні очікування» та «майнові права».

Концепція «майна» у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифі кації у внутрішньому праві; певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном» (постанова Великої Палати Верховного Суду (далі – ВП ВС) від 11 вересня 2019 року у справі № 1522/16455/12) [15].

В Окремій думці на ухвалу Верховного Суду (далі – ВС) від 18 жовтня 2019 року у справі № 826/2195/16 розкрито поняття легітимних очікувань в пу блічно-правових відносинах у прак тичній площині. Зокрема, зазначається, що принцип легітимних (законних) очікувань виражає, зокрема, позицію, що органи публічної влади повинні не лише дотримуватися приписів актів законодавства, а й своїх обіцянок та пробуджених очікувань. Тобто, якщо суб`єкт владних повноважень створив для осіб обґрунтовані підстави спо діватися на отримання певних прав понад ті, що гарантуються у відповід ності до принципів справедливості і природного права, відповідні особи вважаються такими, які мають легіти мні (законні) очікування, що підляга -

ють захисту. Такий підхід забезпечує особам, на яких поширюється дія рі шень органів публічної влади, мож ливість завбачливо вибудувати свою поведінку та очікувати настання від повідних наслідків [16]. Водночас виникнення в особи ле гітимних очікувань не можна ототож нювати із сподіваннями, що виника ють на підставі особистого сприйняття або оцінки певних правових норм.

Приміром, не можна стверджувати про наявність «легітимного очікуван ня», якщо існує спір щодо правиль ного тлумачення та застосування на ціонального законодавства, а доводи заявників згодом відхиляються наці ональними судами (рішення у справі «Космос Мерітайм Трейдинг енд Шиппинг Ейдженсі проти України», заява № 53427/09, п. 99 [17]).

Складність практичного розумін ня поняття «легітимні очікування» обумовлена широким тлумаченням у практиці ЄСПЛ умов, за наявності яких певні сподівання (вимоги) особи можуть набувати значення легітимних очікувань та ставати предметом захи сту у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Зокрема, як зазначає з цього при воду В. Хохуляк, поняття юридичної визначеності розкривається через характеристику формальної визначе ності права. У такий спосіб зміст да ного поняття розкривають дві групи самостійних ознак: перша належить до сфери нормотворення, офіційної інституціоналізації правової норми, її закріплення в джерелах права; дру га група ознак характеризує джерела права з точки зору юридичної техніки.

Ці ознаки виражають взаємопов’язані аспекти визначеності права – зовніш ній (офіційно визнане джерело права) і внутрішній (зміст правової норми) [18].

Отже, застосовуючи наведені ха рактеристики визначеності права для тлумачення поняття «легітимні очі кування», можна дійти висновку, що обов’язковою умовою, за наявності якої певне сподівання (вимога) особи набуває ознак легітимного очікування та стає предметом захисту у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвен ції, є те, що таке очікування (вимога) повинно мати належне правове (таке, що ґрунтується на законі) підґрунтя, тобто має бути достатнє правове дже рело для відповідного очікування (вимоги). Як, зокрема, зазначено з цього приводу у п. 103 рішення ЄСПЛ у справі «Saghinadze and Others v. Georgia» (заява № 18768/05) [19], для того, щоб «очікування» було «законним», воно повинне бути більш конкретним, ніж

звичайна надія і бути заснованим на нормі права або правовому акті (див. також п. 39 рішення у справі «Ceni v. Italy», заява № 25376/06 [20]). Так, щодо цієї умови у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відпо відно до якої якщо суть вимоги особи пов’язана з майновим правом, осо ба, якій воно надане, може вважатися такою, що має легітимне очікування, якщо для такого права у національ ному законодавстві існує достатнє підґрунтя – наприклад, коли є чинний закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національ них судів, якою підтверджується його існування (п. 68 рішення ЄСПЛ у справі «Воловік проти України», заява № 15123/03 [21]; п. 35 рішення ЄСПЛ у справі «Суханов та Ільченко про -

ти України», заяви № 68385/10 та № 71378/10 [22]). Про важливість існування достат нього та належного правового під ґрунтя для виникнення в особи легі тимних очікувань йдеться у рішенні ЄСПЛ у справі «Шебалдіна проти України» (заява № 75792/11), яка стосува лась виникнення в особи права на от римання надбавки як педагогічному працівнику, що, на думку заявниці, складало «легітимне очікування». Од нак, ЄСПЛ, дійшовши висновку про те, що вітчизняне законодавство (яке інтерпретується та застосовується су дами у цій справі) засвідчило, що за явниця, як педагогічний працівник медичного закладу, не мав права на заявлені надбавки, адже це право було передбачене лише стосовно педагогічних працівників навчальних закладів;

вітчизняне законодавство не містило жодних положень, які могли б при звести до висновку, що заявниця мала право на отримання або хоча б легітимні очікування на отримання заявле них надбавок [23]. У рішенні у справі «Kopecký v.

Slovakia» (заява № 44912/98, п. 52)

[24] ЄСПЛ узагальнив висновок про

належне правове підґрунтя для ви никнення в особи легітимного очіку вання у наступний спосіб: якщо суть вимоги особи пов’язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «легітимне очікування», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя – наприклад, коли є усталена практика національних су дів, якою підтверджується його існу вання (див. також рішення у справах:

«Vilho Eskelinen and Others v. Finland», п. 94, заява № 63235/00 [25]; «Haupt v. Austria», п. 47, заява № 9816/82 [26]; «Radomilja and Others v. Croatia», п. 142, заява № 25376/06 [27]; «Draon

v. France», п. 65, заяви № 1513/03, № 11810/03 [28] та ін.). Правова позиці ЄСПЛ щодо наяв ності достатнього правового підґрунтя для виникнення в особи легітимних очікувань неодноразово була застосо вана у національній судовій практиці.

Приміром, у постанові від 22 верес ня 2020 року у справі № 910/378/19 ВП ВС зауважила, що особа, яка має майновий інтерес, може розглядатись як така, що має легітимне очікуван ня успішної реалізації її права вимо ги у сенсі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, коли для цього інтересу є достатні підстави у національному законодавстві [29].

Водночас, важливо зазначити, що відсутність у законі приписів щодо певного права, яке однак, слідує із за гальних конституційних принципів або природного права, або відсутність закону, який визначає механізм реалізації такого права, не може свідчити про відсутність правового підґрунтя для виникнення в особи легітимно го очікування щодо реалізації такого права.

На це, зокрема, звертає увагу ВП ВС також у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 910/378/19, в якій зазначено, що відсутність у законо давстві України відповідних приписів щодо відшкодування власникові шко ди, заподіяної його майну (зокрема, у цій справі – терористичним актом), не перешкоджає особі, яка вважає, що стосовно її права власності на таке майно певний позитивний обов’язок не був виконаний, вимагати від дер жави компенсації за це невиконання на підставі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, а також в силу статті 56 Конституції України, яка передбачає право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого само врядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішен-

нями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і служ бових осіб при здійсненні ними своїх повноважень [29]. Крім того, у постанові від 13 січня 2021 року у справі № 2-а-13964/08/1570 ВП ВС зауважила, що не можна ви правдовувати бездіяльність держави щодо захисту прав на мирне володіння майном відсутністю визначеного у національному законодавстві механізму визначення розміру нарахувань соці альних виплат, які належать до нара хувань за приписами закону, оскільки саме у визначенні такого механізму, зокрема, полягає позитивний обов`я зок держави та легітимні очікування особи на отримання виплат, передба чених законом [30].

Важливо зазначити, що правовим підґрунтям для виникнення в особи легітимного очікування може бути не лише норма права, але й стала судова практика щодо її застосування, акт індивідуальної дії або конкретне судове рішення, що набуло законної сили.

Приміром, у п. 62 рішення ЄСПЛ у справі «Provincial Building Society, Leeds Permanent Building Society and Yorkshire Building Society v. the United Kingdom» сформульований висновок про те, що поняття «легітимне очі кування» стосується також способу, у якому вимога, яка була кваліфіко вана як «актив», буде розглядатися відповідно до національного законо давства і, зокрема, у зв’язку з посиланням на той факт, що встановлене пре цедентне право національних судів

продовжуватиметься застосовуватися в такий самий спосіб [31]. Тобто в цьому рішенні ЄСПЛ підкреслено, що легітимні очікування можуть виникати на підставі сталої судової практики щодо способу застосування норми права. До того ж це означає, що легітимні очікування можуть виникати стосовно того, що певна правова норма буде застосована судами у певному порядку.

Неодноразово ЄСПЛ підкреслював можливість виникнення легітимних очікувань на підставі індивідуального акта або його скасування як неправо мірного. Приміром, у п. 51 рішення у спра ві «Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland» (заява № 12742/87), в якому вважається уперше було роз роблено поняття «легітимне очіку вання» у контексті ст. 1 Першого про токолу до Конвенції, ЄСПЛ визнав виникнення у компаній-заявників легітимного очікування на земельну ділянку з метою її меліорації на під ставі рішення державного органу про надання дозволу на розробку плану.

Дозвіл на планування, який не міг бути скасований органом влади з питань планування, був складовою частиною власності компанії-заявника. Таким чином, ЄСПЛ зробив висновок, що у цій категорії справ легітимне очі кування засновується на розумно об ґрунтованому посиланні на правовий акт (індивідуальної дії), який має на лежну правову основу і який підтвер джує право власності [32].

У національній судовій практи ці у якості прикладу можна навести справу № 826/2693/17, яка стосувалась скасування всіх записів про державну реєстрацію речових прав, вчинених після тої, що визнана неправомірною. У постанові від 27 лютого 2018 року ВС наголосив на тому, що у зв’язку з прийняттям державним реєстратором неправомірних рішень, стало можливим прийняття наступних рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а тому вказані рішення також підлягають скасуванню, як спосіб поновлення прав позивача на об’єкти його власності [33].

Поширеною є практика ЄСПЛ, від повідно до якої джерелом (правовим підґрунтям) виникнення легітимних очікувань можуть бути остаточні судові рішення. Так, у рішенні ЄСПЛ у справі «Остапенко проти України» (заява № 17341/02, п. п. 43-46) Суд дійшов вис новку про те, що з моменту ухвалення судового рішення, яким орган державної влади було зобов’язано виділити заявнику в натурі ділянки з фонду державних земель сільськогосподарсько го призначення та видати документ про право довгострокового користу вання, у заявника виникло встанов лене легітимне очікування отримати таке майно, оскільки судове рішення було остаточним та на його підставі відкрите виконавче провадження [34].

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі «Агрокомплекс проти України» (заява № 23465/03, п. 166) міститься висно вок про те, що існування заборгова ності, яка підтверджена остаточним і обов’язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для легітимного очікування на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у значенні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції [35]. Подібний висновок знаходимо й у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України»

(заява № 3236/03, п. 43), в якому Суд, крім іншого, зазначив, що скасування судового рішення, яке за визначених у цій справі умов, є належним право вим підґрунтям для появи в особи ле гітимних очікувань, прирівнюється до втручання у його чи її право на мирне володіння майном [36].

Важливий висновок стосовно ха рактеру правового підґрунтя для виникнення легітимних очікувань зроблений у рішенні ЄСПЛ у справі «Буланов та Купчик проти України» (заяви № 7714/06 та № 23654/08, п. 39), в якій Суд визнав наявність в особи легітимного очікування на виконання остаточного судового рішення, а також того, що це судове рішення не буде піддаватися сумніву, а саме – ухвали ВС, який за конституційним статусом є найвищим судовим органом та який надає роз’яснення щодо застосування законодавства. У цій справі було встановлено, що Вищий адміністративний суд України відмовився слідувати ух валам ВС, чим, за висновком ЄСПЛ, не тільки позбавив заявників доступу до суду, але й поставив під сумнів авто -

ритет судової влади [37]. Про виникнення в особи легіти мних очікувань щодо остаточності судового рішення йдеться також у по станова ВП ВС від 3 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц. У цій справі, ВП ВС зазначено, що, звертаючись до ВС із касаційними скаргами по суті спору, у сторін такого провадження виникають легітимні очікування, що ВС буде постановлено остаточне рішення у справі. В тих випадках, коли є підстави для скасування рішень судів попе редніх інстанцій лише з формальних підстав, зокрема і тих, що пов’язані із юрисдикцією, у ВС відсутні підстави для їх скасування в силу того, що такі дії призводять до порушення міжна родних зобов’язань, взятих на себе державою Україна [38].

Правовим підґрунтям для виник нення легітимного очікування за пев них обставин можуть бути й умови договору. З цього приводу у науковій літературі, присвяченій дослідженню прин ципу легітимних очікувань в практиці ЄСПЛ, наголошується на тому, що, незважаючи на те, що принцип легіти мних очікувань походить з адміністративного права, він набув поширення також у сфері приватноправових від носин, зокрема, щодо погашення майнової заборгованості між приватними суб’єктами [4].

Так, ЄСПЛ у рішенні у справі «Stretch v. the United Kingdom» (за ява № 44277/98) встановив, що особа орендувала земельну ділянку та мала намір продовжити оренду на майбут нє після закінчення строку, оскіль ки законодавство передбачало таку можливість. Однак їй було відмовлено у продовженні договору. ЄСПЛ дійшов висновку, що у справі мало місце по рушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, тобто порушення права на вільне володіння майном. Інакше ка жучи, суд визнав виникнення в особи легітимного очікування щодо продовження договору та користування пра вами на землю, тобто активом, що підлягає судовому захисту [39].

У рішенні у справі «Будченко про ти України» (заява № 38677/06, пункт

46) ЄСПЛ дійшов висновку про те, що

у цій справі заявник має вважатися таким, що має легітимні очікуван ня щодо прибутку відповідно до по ложення угоди про доларовий екві -

валент, що може вважатися правом власності відповідно до положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, наданого йому за договором з Цен трально-Міським управлінням пра ці та соціального захисту населення. Враховуючи умови угоди, укладеної із заявником від імені Управління, Суд вказав, що дії Управління можна розцінити як такі, що звели нанівець легітимні очікування заявника за до говором і позбавляють його, зокрема, умови, на яку він погодився під час укладання угоди [40].

Висновки. Проведений аналіз

Конституції та законів України, між народних актів, практики ЄСПЛ та ВС дає підстави для наступних висновків.

1. Принцип легітимних очіку -

вань широко застосовується у судо вій практиці та ґрунтується на низці конституційних положень, які гаран тують захист права власності (ст. 41 Конституції України) та передбачува ність (прогнозованість) законодавства (ст. ст. 22, 57, 58, 94 та 152 Конституції України). Реалізація принципу легітимних очікувань полягає у досягненні особою бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні на слідки; втілення легітимних очікувань протиправно унеможливлюється, зо крема, у випадку, коли особа не може досягнути прогнозованого результа ту внаслідок зміни правової основи у такі строки, що не є розумними та обґрунтованими.

2. Поняття «легітимні очікуван -

ня», головним чином походять від англійського терміну «legitimate expectations» як небезпідставні або обґрунтовані очікування. У юридич ній практиці зазначений термін також має такі альтернативні назви як пра вомірні, законні, розумні або виправ дані сподівання. Принцип легітимних очікувань, зазвичай, напряму конку рує з принципом законності, особли во якщо він передбачає негайну дію закону в часі або/та спрямований на звуження існуючих прав особи. Най більша суперечність між цими прин ципами виникає при наданні закону ретроспективної (зворотної) дії.

3. Принцип легітимних очікувань

властивий, головним чином, для пу блічно-правових спорів, що вирішу ються адміністративними судами, оскільки у сукупності з принципами правової визначеності та належного урядування створює надійну основу для гарантування реалізації в Україні основної ідеї/мети системи адміні стративних судів, а саме, захист «ма лої людини» від «великої держави», в особі її багаточисленних суб`єктів владних повноважень, які наділені множинністю повноважень та низкою механізмів владного примусу.

4. У прецедентній практиці ЄСПЛ

«легітимні очікування» визнають ся невід’ємним складовим принципу юридичної визначеності, що корелює з такими принципами, як законність та пропорційність, а також напряму пов’язаний з такими поняттями як передбачуваність (прогнозованість) та дія закону в часі (можливість ретро спективності правового регулювання), та означає, що особа може обґрун товано розраховувати на реалізацію певного права або вимоги за умови, що вони мають достатнє правове під ґрунтя; легітимні очікування є пред метом захисту в аспекті концепції майна, визначеного ст. 1 Першого протоколу до Конвенції; до легітимних

очікувань ЄСПЛ відносить права та вимоги, що виникають на підставі до статнього правового підґрунтя, вклю чаючи вимоги стосовно того, що певна правова норма буде застосована суда ми у передбачуваному порядку.

5. Виникнення в особи легітимних

очікувань обумовлено широким під ходом ЄСПЛ для тлумачення поняття «майно» в аспекті ст. 1 Першого про токолу до Конвенції, яке не обмежу ється власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифі кації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном»; легі тимні очікування означають, що ор гани публічної влади повинні не лише дотримуватися приписів актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених очікувань; легітимні очікування ви никають у разі, якщо суб`єкт владних повноважень створив для осіб обґрунтовані підстави сподіватися на отри мання певних прав понад ті, що гарантуються у відповідності до принципів

справедливості і природного права.

6. Легітимні очікування не мож -

на ототожнювати із сподіваннями, що виникають на підставі особистого сприйняття або помилкової оцінки певних обставин чи правових норм; не можуть виникати легітимні очі кування, якщо існує спір щодо пра вильного тлумачення та застосуван ня національного законодавства;

обов’язковою умовою, за наявності якої певне сподівання (вимога) особи набуває ознак легітимного очікування та стає предметом захисту у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, є те, що таке очікування (вимога) має належне правове підґрунтя, тобто на явне достатнє джерело для відповід ного очікування (вимоги).

7. Правовим підґрунтям для виник-

нення в особи легітимного очікуван ня за встановлених обставин можуть бути: норми права (законодавство), судова практика, акт індивідуальної дії, конкретне судове рішення, що на було законної сили, або умови договору; відсутність у законі приписів щодо певного права, яке однак, слідує із за гальних конституційних принципів або природного права, або відсутність закону, який визначає механізм реалізації такого права, не може свідчити про відсутність правового підґрунтя для виникнення в особи легітимно го очікування щодо реалізації такого права.