Публічні фінанси як об’єкт правового регулювання конституцій інструментальної із соціальними елементами ліберально-капіталістичної моделі

Анотація

Науковий вісник Чернівецького університету. 2012. Випуск 636. Правознавство. 111

УДК 347.73

© 2012 р. А.М. Худик Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Чернівці

ПУБЛІЧНІ ФІНАНСИ ЯК ОБ’ЄКТ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ КОНСТИТУЦІЙ

ІНСТРУМЕНТАЛЬНОЇ ІЗ СОЦІАЛЬНИМИ ЕЛЕМЕНТАМИ

ЛІБЕРАЛЬНО-КАПІТАЛІСТИЧНОЇ МОДЕЛІ

Досліджуються особливості правового регулювання публічних фінансів у конституціях інструментальної зі соціальними елементами ліберально-капіталістичної моделі. Автор стверджує, що конституції інструментальної із соціальними елементами ліберально капіталістичної моделі мали низку характерних особливостей. За допомогою механізмів фінансової с истеми ці конституції встановили досить чіткі межі втручання держави в економічне життя суспільства. Конституц ійне регулювання публічних фінансів почало розглядатися як надійний механізм задоволення найважливішого п ублічного інтересу, забезпечення суспільного благополуччя та суспільного розвитку.

Ключові слова: конституція, конституційна модель, публічні фінанси, податки, бюджет, державні позики.

Постановка проблеми. Досліджуючи особливості конституційного регулювання суспіл ьних відносин крізь призму конституційних моделей, автори монографії “ Теорія сучасної конст итуції” [17, c. 22 -24 ] стверджують, що на роки між двома світовими війнами припадає особл ивий період конституційного розвитку.

Особливістю даного періоду є те, що в р езультаті докорінної зміни п олітичної карти Є вропи (утворення нових капіталістичних держав, де були прийняті нові основні закони) та утв орення соці алістичних держав, єдиний до того часу світовий конституційний процес розділився на два незале жних один від одного напрямки, в рамках яки х, відповідно, утворилися дві сам остійні конституційні моделі: капіталістична та соціалістична.

У державах капіталізму нова конституційна модель формувалася поступово. В її основі була все та ж ліберальна концепція [16, c. 69]. Розроблені нею конституційні принципи, що визн ачали демократичну організацію державної влади і правове положення особи, набували в цей пер іод нових якостей. Вони все більш е отримували визнання як загальнолюдськ і цінності, що м ають універсальний характер.

Капіталістичні конституції, прийняті в п ершій половині ХХ ст. , слідували вже сформов аній демократичній традиції конституційного р егулювання суспільних відносин. Однак , на ві дміну від конституцій XVIII – ХІХ ст., які зазв ичай обмежувалися питаннями компетенції орг анів державної влади та проголошенням особистих і політичних прав і свобод індивіда, конст итуції, прийняті після І світової війни , пішли далі в напрямку демократизації. Вони заклали деякі нові конституційні підхо ди, сформували окремі принципи соціальної політики. Ці підходи істотно відрізнялися від підходів попередньої (інструментальної) конституційної моделі [17, с. 22 -24; 18], що, як наслідок, дає підстави констатувати утв о-

рення нової конституційної моделі – інструментальної із соціальними елементами ліб еральнокапіталістичної моделі, в основному, демократичного характеру (далі інструментальна констит уційна модель із соціальними елементами).

Конституції інструментальної конституційної моделі із соціальними елементами загалом мали низку характерних особливостей. Їм прит аманне певне розширення предмета конституці йного рег улювання за рахунок окремих питань політичного і соціально -економічного розвитку [1, c. 57-58]. У цих конституціях немає комплексного правового регулювання основ суспільного ладу, детально не говориться про форми власності, про характер економіки, про місцеве самовр ядування, не передбачається створення всіх нео бхідних демократичних інститутів. Однак конст итуції саме цієї конституційної моделі надали конституційного статусу новим політичним інстит утам; здійснили перші спроби конст итуційного закріплення принципів зовнішньої політики де р-

жави [16, c. 69]; закріпили деякі констит уційні принципи місцевого самоврядування; включили в предмет конституційного регулювання новий комплекс суспільних відносин (насамперед ек ономічні та соціальні відносини); закріпили деякі нові права та свободи індивіда (соціально -економічні права); своєрідно розширили конституційні межі втручання держави в життя суспіл ьства та індивіда; заклали, поряд із вже традиці йними началами та принципам и фінансової си стеми, деякі нові конституційні основи правового рег улювання публічних фінансів.

Ступінь наукової розробки. Окремі аспекти досліджуваної теми знайшли своє відобр а-

112 Науковий вісник Чернівецького університету. 2012. Випуск 636. Правознавство. ження у наукових працях Алексєєва А.А., Ан дрєєвої Г.Н., Баглая М.В., Баренбойм а П.Д., Емел’янова А.С., Кравченка В.В., Лафітского В.І., Мау В.А., Хабрієвої Т.Я., Чіркіна В.Є., Ш епенка Р.А., Щербаківського Г.З. та деяких інших.

Мета. Дослідити еволюцію конституційного регулювання публічних фінансів, з’ясувати стан і особливості правового регулювання публічних фінансів в конституціях інструментальної конституційної моделі із соціальними елементами.

Виклад основного матеріалу. Характер-

ною особливістю конституцій інструментальної конституційної моделі із соціальними елементами є своєрідне розширення меж втручання держави в економічне життя суспільства, яке в основному відбувалося за допомогою різноманітних механ ізмів фінансової системи. Саме в цей період складається належне розуміння ролі публічних фінансів у забе зпеченні суспільного бла гополуччя та суспільного розвитку, а також ролі держави у формуванні публічних фінансових ресурсів. Показовою у цьому відношенні є Конституція Князівства Ліхтенштейн 1921 р., яка містила норму -мету, згідно з якою “фінансове положення держави має бути довед ене усіма мо жливими способами до більш високого рівня, причому особлива увага має

бути приділена відкриттю нових джерел д оходів для витрат на громадські потреби” [11, cт. 24]. Ця норма не тільки характеризувала сутність фінансової системи та розкривала призначення публічних фінансів, але й по суті вимагала від держави активних дій щодо удосконалення ф інансової системи, визначала пріоритетні напрямки розподілу та в икористання фінансових ресурсів.

Велику та детальну увагу фінансовому з аконодавству приділяє н ині діюча конституція інструментальної конституційної моделі із соціальними елементами – Конституція Ірландії 1937 р., яка ввела в систему ірландського законода вства окремий різновид законопроектів – фінансовий законопроект, під яким розуміється зак онопроект, який містить положення, що повністю або хоча б частково стосується т аких п итань:

“встановлення, відміни, зменшення, зміни або регулювання податку, встановлення оплати бо ргу або іншого обтяження державних фінансів зміни або відміни такого обтяження; постачання; асигнування грошових надходжень, зберігання цінностей, випуск або ревізії рахунків, держа вних грошей, укладення або гарантії будь -якої позики або її виплати; питання, що стосуються перерахованого, розкриває всі їх положення або будь-яке із них”. При цьому у даному визначенні вирази “податок”, “державні кошти” і “позика” не включають податок та інші фінансові ресурси чи позики, які встановлюються місцевою владою або в інтересах місцевої влади [4, cт. 22].

Значну увагу конституції інструментальної конституційної моделі із соціальними елементами приділяли податковим правовідносинам. Вони зберегли та частково удосконалили ( уточнили) конституційні принципи та норми податкового права, які були розроблені в рамках попередньої конституційної моделі.

Основою конституційного регулювання податкових правовідносин цієї конституційної м оделі став все той же принцип встановлення податків виключно законом. Ці конституції відтв орювали розроблені в рамках попередньої конституційної моделі підходи до формулювання дан ого принципу, зокрема: “публічні податки і збори можуть стягуватися лише в силу закону” [14, §

111. 1)], “загальні державні податки можуть

встановлюватися тільки законом” [9, cт. 104]; “введення податків і яких -небудь зборів, встан овлення мит можуть мати міс це тільки в силу з аконодавчого акта” [12, cт. 6]; “ніякий податок не може бути встановлений, змінений або ск асований, інакше як законом” [3, cт. 46;] тощо.

Хоча можна відстежити і деякі нові підходи до формулювання принципу встановлення податків виключно законом та побачити його нове розуміння. Так, згідно з Політичною Конституцією Португальської Республіки 1933 р., лише закон міг встановлювати загальні принципи відносно податків і визначати: “строки платежу, розмір і можливі вилучення, позови і оскарження, які допустимі на користь платників податків” [15, cт. 70].

Конституція Князівства Ліхтенштейн 1921 р. забороняла без згоди Ландтагу стягувати будьякі “прямі або непрямі податки”, чи встановл ювати яке-небудь інше “обкладення чи [майнове] зобов’язання, як би вони не називалися”. Така “згода” мала бути “спеціально обумовлена при публікації встановлюваних податків” [11, cт. 68].

Еллінська конституція 1927 р. дозволяла встан овлення та стя гнення податків лише на підставі “дозволу особливого закону”. Як виняток із цього правила допускалося “стягнення додатк ових зборів на товари, що ввозяться або вивозят ься” з моменту внесення такої пропозиції “в пал ату чи сенат” [19, cт. 51].

Конституція Данії 1915 р. не допускала стягнення податків “до прийняття Ригсдагом ф інансового закону або закону, що надає тимчас овий кредит” [3, cт. 48]. Згідно з Конституцією Фінляндії 1919 р., “поза бюджетом на певний рік не можна вводити ніякого податку, або доходу,

Науковий вісник Чернівецького університету. 2012. Випуск 636. Правознавство. 113 який повинен стягув атися згідно із законами і указами, діючими саме в цьо му році” [8, § 67]. Конституція Іспанської республіки 1931 р. д озволяла стягувати податки “відповідно до чи нних законів”, проте вони не могли “вимагатися або робитися [стягуватися] без попереднього д озволу прибуткового бюджету” [10, cт. 115]. То бто, ці конституції фактично вимагали окрім пр ийняття закону, яким вводиться той чи інший п одаток, також прийняття закону про державний бюджет. Саме ці два закони в сукупності упо вноважували відповідні публічні органи влади стягувати податки.

Конституція Князівства Ліхтенштейн 1921 р. наголошувала, що саме “шляхом видання з аконів держава передбачає справедливе оподатк ування, звільняючи від обкладення [податком] мінімум, необхідний для існування, і обкладаючи вищими ставками більше майно і доходи” [11, cт. 24].

Конституція Румунського королівства 1923 р. дозволяла стягувати податки тільки в публі чних інтересах, адже вони могли “встановлюват ися законом лише на користь держави, департам ентів, комун або обслуговуючих державу публі чних установ”. При цьому жоден податок де партаменту чи к омунальний податок не міг бути встановлений “інакше як з дозволу департамен тських або комунальних рад і у вказаних законом межах” [13, cт.ст. 110, 111].

На особливу увагу заслуговує досвід Нім еччини щодо конституційного регулювання под аткових правовідносин. Так, згідно з Веймерською Конституцією 1919 р., Імперія шляхом прийняття закону була правомочна встановлювати:

1) устрій податкового управління областей з м е-

тою однозначного і рівномірного впровадження в життя податкових законів імперії; 2) устрій та компетенцію органів, що уповноважені здійсн ювати нагляд за виконанням податк ових законів;

3) розрахунки з областями; 4) відшкодування

витрат по управлінню, що виникають при заст осуванні податкових законів Імперії [2, cт. 84]. Ця конституція закладала досить чіткі пр авові основи місцевого оподаткування та чітко визначила роль податкового законодавства Імп ерії щодо правового регулювання місцевих податків. Так, Імперія в законодавчому порядку п овинна була встановити “основні положення ві дносно допустимості та способу стягування в о бластях податків”. Така вимога встановлювалася з метою охорони та забезпечення важливих гр омадських інтересів та усунення: 1) зменшення доходів чи шкоди торговельним відносинам і мперії; 2) подвійного оподаткування; 3) на дмірного або ускладненого зарахування зборів за кор истування громадськими шляхами сполучення і

спорудами; 4) надмірного оподаткування ввізних товарів, у порівнянні з продукцією внутрішнього виробництва, в торгових відносинах о бластей чи частин областей; 5) вивізних премій [2, cт. 11]. Веймерська Конституція зобов’язувала Імперію у випадку встановлення в якості загальнодержавного якого-небудь податку чи іншого доходу, який раніше належав областям, потурбуватися “про збереження життєздатності областей” [2, cт. 8].

Конституції інструментальної констит уційної моделі із соціальними елементами до о сновних обов’язків особи, поряд з обов’язком д отримуватися чинного законодавства та нести військову службу, відносили також обов’язок спл ачувати податки.

Так, згідно з Конституцією Польської Республіки 1921 р., “всі громадяни повинні нести всі тяготи та громадські повинності, встановлені на підставі закону” [12, cт. 92]. Конституція Югославського королівства 1931 р. наголошувала на тому, що обов’язок сплачувати податки “є всезагальним” [9, cт. 105]. Політична Конституція Португальської Республіки до особистих прав і гарантій португальських громадян відносила “право не платити тих податків, які не були встановлені відповідно до конституції” [15, cт. 8].

Веймарська конституція зобов’язувала всіх “громадян без різниці” брати участь “ у державних тяготах пропорційно своїм [матеріальним] засобам” [2, cт. 134]. За Конституцією Королів ства сербів, хорватів і словенців кожен громад янин був зобов’язаний “нести податки відповідно до своїх господарських можливостей” [6, cт. 21], адже “податок сплачується залежно від достатку платника і є прогресивним” [6, cт. 116].

Нововведенням конституцій інструмент альної конституційної моделі із соціальними ел ементами є встановлення обмежень для ви конавчої влади щодо укладення торговельних та інших міжнародних договорів. Так, згідно з Конституцією Іспанської республіки 1931 р., “договори…, які накладають тягар на державні фінанси або індивідуально на іспанських громадян…, будуть зобов’язувати націю лише в тому разі, якщо вони схвалені кортесами” [10, cт. 76]. Згідно з Конституцією Польської Республіки 1921 р. , торговельні та митні договори, “які надовго обтяжують казну держави, містять зобов’язання накласти нові т яготи на громадян…, потребують згоди сейму” [12, cт. 49]. За Конституцією Чехослов ацької р еспубліки 1920 р. “торговельні договори,

договори, які накладають на державу або на гр о-

114 Науковий вісник Чернівецького університету. 2012. Випуск 636. Правознавство. мадян які-небудь майнові або особисті повинн ості, чи зобов’язання… потребують згоди наці ональних зборів” [14, § 64]. Велику увагу конституції інструментальної конституційної моделі із соціальними елемент ами приділяли принципам бюджетної системи, природі та особливостям закону про державний бюджет. Так, Конституція Іспанської республіки 1931 р. розкривала юридичну приро ду закону про державний бюджет, наголошуючи на тому, що “бюджетний закон… міститиме тільки но рми, застосовувані при виконанні дано го бюдж ету” [10, cт. 116]. Веймерська конституція 1919 р.

не допускала в несення в закон про державний бюджет положень, які “в иходять за межі бюдж етного року або ті, що не відносяться до прибу тків та видатків і щодо управління ними” [2, cт. 85]. Цими конституційними положеннями фа ктично був поставлений надійний бар’єр над практикою “проведення” через закон про держ авний бюджет “небюджетних” правових норм.

До основних принципів бюджетного права інструментальної конституційної моделі із соціальними елементами можна віднести принцип щорічності прийняття державного бюджету [10, ст.ст. 107, 109; 13, cт. 114; 12, cт. 4; 19, cт. 52; 6, cт. 113] та повноти державного бюджету [ 13, ст.ст. 114, 117; 19, cт. 52; 2, cт. 85; 8, § 66; 15, cт.

63], які були розроблені в рамках попередньої конституційної моделі. Серед нових же конституційних принципів бюджетного права, які знайшли своє закріплення в конституціях інструментальної конституційної моделі із соціальними елементами слід виділити принцип обмеження права законодавчої ініціативи щодо законопроектів, які потребують здійснення видатків з держа вного бюджету.

Цей принцип істотно звужував коло с уб’єктів з аконодавчої ініціативи та/або суттєво ускладн ював порядок подання, обговорення та прийняття таких законопроектів. Так, згідно з Конституцією Польської Республіки 1921 р., “пропозиції і законопроекти, які тягнуть за собою видачі [коштів] з державного казначейства, повинні вказувати як порядок переведення видатків, так і спосіб покриття їх” [12, cт. 10].

За Конституцією Іспанської республіки 1931 р. Кортеси не могли “пропонувати будь -яку поправку, яка збільшує кредити за тими чи і ншими статтями або розділами проекту бюджету, якщо тільки вона не буде підписана 1/10 їх чл енів. Для її схвалення потрібний позитивний в отум абсолютної більшості конгресу” [10, cт. 108].

Конституція Чехословацької республіки 1920 р. до кожного законопроекту, внесеного “ким-небудь з членів тієї чи іншої палати”, з обов’язувала долучати “оцінки фі нансової стор они даного проекту і пропозицію про покриття спричинюваних ним витрат” [14, § 41. 1)]. Згідно з Конституцією Югославського королівства 1931р., Народна скупщина не могла “збільшувати запропоновані кредити”, але могла “знижувати їх або виключати деякі із них” [9, cт. 102]. Сейм Польської республіки не мав права “без згоди уряду ухвалювати закон, який спричинить за собою видачу [коштів] з державного казначе йства, для яких немає покриття в бюджеті” [12, cт. 50].

За Конституцією Фінляндії 1919 р. “кред ити, вотовані Сеймом у порядку парламентської ініціативи, в носяться до бюджетного розпису в якості умовних” [8, § 68]. Найбільше уваги порядку внесення закон опроектів, які потр ебували здійснення видатків з державного бюджету, приділялося в Конституції Королівства сербів, хорватів і словенців 1927 р.

Так, згідно з цією Конституцією, “всяке законоположення, запропоноване урядом і таке, що спричиняє за собою витрати або зменшення б юджетних надходжень, повинно в залежності від способу покриття витрат супроводжуватися д оповіддю, підписаною відповідним міністром і міністром фінансів” [19, cт. 29]. “Законопроп озиція, що обтяжує бюджет, не може підлягати обговоренню, якщо вона хоча і виходить від уряду, але не супроводжується доповіддю Рахункової палати, в якій встановлюються витрати, що випливають з неї. Якщо пропозиція виходить від палати, то вона має бути до обговорення надіслана в Рахункову палату, яка повинна представити доповідь з її приводу протягом 10 днів” [19, cт. 49].

Конституції інструментальної конституційної моделі із соціальними елементами також мі стили положення, які встановлювали чіткі правила цільового використання бюджетних коштів. Так, за Конституцією Іспанської Республіки 1931 р. , бюджет не міг “містити ніяких дозволів урядові перевищувати у витратах встановлену в бюджеті абсолютну цифру, крім як у разі війни. Унаслідок цього не можуть існувати кредити, які звуться еласти чними”. Кредити, “встановлені у видатковому бюджеті, являють собою максимальні суми, асигновані по кож ній службі, і не можуть змінюватися або перевищуватися урядом” [10, cт. 113, 114].

Згідно з Конституцією Югославського к оролівства 1931 р. , державний бюджет “затве рджується по розділах”. При цьому наг олошувалося, що “залишки по одному бюджетному ро зділу чи по одному бюджетному році не можуть витрачатися на потреби по іншому розділі або по

Науковий вісник Чернівецького університету. 2012. Випуск 636. Правознавство. 115 іншому бюджетному році без попереднього з атвердження представництва” [9, cт. 102]. Аналогічне правило містилося і в Конституції Королівства сербів, хорватів і словенців 1921 р. [6, cт. 113].

У разі не прийняття державного бюджету до початку фінансового року, конституції і нструментальної конституційної моделі із соці альними елементами встановлювали окремі мех анізми здійснення видатків та отримання доходів.

Так, згідно з Конституцією Румунського королівства 1923 р., у випадку несвоєчасного вотування державного бюджету “виконавча влада фінансує публічні служби на підставі бюджету поп ереднього року” при цьому вона не мала права застосовувати “цей бюджет довше ніж один рік понад той рік, на який він був вотований” [13, cт. 114].

Конституції Фінляндії 1919 р. передбачала, що у випадку неприйняття Сеймом державного бюджету до початку року, за умови, що проект був представлений урядом щонайменше за 2 м ісяці до закриття сесії, доходи повинні збиратися “у вигляді тимчасового заходу” [8, § 69].

За Конституцією Іспанської республіки 1931 р. у випадку неприйняття державного бюджету “на перший день на ступного господарс ького року, останній бюджет буде продовжений по тримес трах, але з тим, щоб подібних продовжень не могло бути більше чотирьох” [10, cт. 107].

Щоб не залишити державу без бюджету Конституція Польської республіки 1921 р. [12, cт. 25] забороняла закриття сесії парламенту до затвердження державного бюджету. Окремі конституції інструментальної ко нституційної моделі із соціальними елементами ще приділяли увагу питанню укладення держа вних позик, їх гарантіям та парламентському ко нтролю за їх використанням.

Парламентський конт роль за укладенням державних позик полягав перш за все у наданні згоди (у формі закону) на її укладення та визн аченні істотних умов цієї позики. Так, згідно з Конституцією Ісландського Королівства 1920 р. , ніяка зобов’язуюча Ісландію позика не могла бути у кладена і накше, як у силу закон у [5, cт.

36]. Конституція Польської Республіки 1921 р. допускала укладення державних позик “тільки в силу законодавчого акта” [12, cт. 6]. Політична Конституція Португальської Р еспубліки 1933 р. містила по суті вичерпний п ерелік підстав за наявності, яких допускалося у кладення державних позик: державна позика мо гла уклад атися “лише в цілях надзвичайних в итрат з економічного розвитку, необхідного пр иросту націонал ьної спадщини або вимушених потреб до захисту країни і громадськ ого благ ополуччя” [15, cт. 67].

Найбільшу увагу питанню укладення де ржавних позик приділяла Конституція Іспанської Республіки 1931 р. Так, згідно з цією Конституцією, закон про державний бюджет повинен був встановлювати той нефундований борг, який уряд міг “прийняти на себе про тягом бюджетного року” і який мав бути погашений протягом дії самого бюджету. Якщо в уряду виникала потреба в додаткових фінансових ресурсах понад закрі плений бюджетом нефундований борг, то парл амент на підставі Конституції міг прийняти закон, яким уповноважував би уряд знайти джерело коштів для позики, і який (закон) в обов’язково му порядку повинен був містити умови цієї п озики, включаючи номінальну процентну ставку і порядок погашення цього боргу. Після знаходжен-

ня позичальника уряд Іспанії потребував додатково спеціального “дозволу закону” на укладення позики. Без наявності такого дозволу будь -яка угода уряду вважалася недійсною і не з обов’язувала державу “ні до погашення, ні до сплати процентів”.

Цією Конституцією визначався також механізм погашення державних позик. Погашення всіх державних позик відбувалося за рахунок державного бюджету. Кредити, які були необхідні для сплати процентів і капітальної суми, автоматично вносилися у ви даткову частину державного б юджету і не могли “ заперечуватися”, оскільки були передбачені спеціальними законами. Це правило мало за своєю суттю універсальний характер і поширювалося на всі операції, які прямо чи опосередковано передбачали “госпо дарську відповідальність казни” [10, cт.ст. 111, 112, 117, 118].

З метою здійснення фінансового контролю більшість конституцій інструментальної конституційної моделі із соціальними елементами, як і конституції попередньої конституційної моделі, п ередбачали створення спеціальних органів фінансового контролю, визн ачали їх структуру, о сновні завдання, порядок утворення та принципи діяльності [7, cт.ст. 93, 94; 8, § 71; 9, cт. 107; 13, cт. 115].

Висновок. Конституції інструментальної конституційної моделі із соціальними елемент ами відійшли від традиційного предмет а конституційного регулювання і пішли далі у н апрямку демократизації суспільного ладу, закріпили деякі нові принципи соціально -економічної політики.

Конституції цієї моделі за допомогою механізмів фінансової системи встановили досить чіткі межі втручання держави в економічне життя суспільства. Конституційне регулювання публічних ф інансів почало розглядатися як надійний механізм

116 Науковий вісник Чернівецького університету. 2012. Випуск 636. Правознавство. задоволення найважливішого публічного інт ересу, забезпечення суспільного благополуччя та суспільного розвитку. Нововведенням констит уційного регулювання стало з акріплення соціально-економічних обов’язків держави перед ос обою і суспільством, що вимагало зосередження у розпорядженні держави значних фінансових р есурсів. Усе це сприяло формуванню деяких н ових підходів до конституційного регу лювання публічних фінансів.

Список літератури

1. Кравченко В.В. Конституційне право

України: Навчальний посібник. – Вид. 3 -тє, в иправл. та доповн. – К.: Атіка, 2004. – 512 с.

2. Конституция Германской империи 11

августа 1919 г. / Конституции буржуазных стран: Великие державы и западные соседи СССР. Т. 1 – М., Л.: Соцэкгиз, 1935. – 336 c.

3. Конституция Датского Королевства от

5 июня 1915 г. с изменениями от 10 сентября 1920 г. / Конституции буржуазных стран: Сре дние и малые европейские страны. Т. 2 – М., Л.: Соцэкгиз, 1936. – 664 c.

4. Конституция Ирландии (Ирландской

Республики) от 29 декабря 1937 г. / http://artlibrary2007.narod.ru/konstitucii.html

5. Конституция Исландского Королевства

от 28 февраля 1920 г. / Конституции буржуазных стран: Средние и малые европейские страны. Т. 2 М., Л.: Соцэкгиз, 1936. – 664 c.

6. Конституция Королевства сербов, хо р-

ватов и словен от 28 июня 1921 г. / Конституции буржуазных стран: Средние и малые европей ские страны. Т. 2 – М., Л.: Соцэкгиз, 1936. – 664 c.

7. Конституция Литовского государст ва

от 15 мая 1928 г. / Конституции буржуазных стран: Великие державы и западные соседи СССР. Т. 1 – М., Л.: Соцэкгиз, 1935. – 336 c.

8. Конституция Финляндии от 17 июля

1919 г / Конституции буржуазных стран: Вел икие державы и западные соседи СССР. Т. 1 – М., Л.: Соцэкгиз, 1935. – 336 c.

9. Конституция Югославского королевс т-

ва от 5 сентября 1931 г. / Конституции буржуа зных стран: Средние и малые европейские стр аны. Т. 2 – М., Л.: Соцэкгиз, 1936. – 664 c.

10. Конституція Іспанської республіки від

9 грудня 1931 р. / Конституції буржуазних країн: Конституції великих держав і західних сусід СРСР. – К.: Вид-во ЦВК УСРР “Радянське буд івництво і право”, 1936 р.

11. Конституція Князівства Ліхтенштейн

від 5 жовтня 1921 р. / http://artlibrary2007.narod.ru /konstitucii.html

12. Конституція Польської Республіки від

17 березня 1921 р. зі змінами за законом 2 серпня 1926 р. / Конституції буржуазних країн: Конституції великих держав і західних сусід СРСР. – К.: Вид-во ЦВК УСРР “Радянське будівництво і право”, 1936 р.

13. Конституція Румунського К оролівства

від 29 березня 1923 р. / Конституції буржуазних країн: Конституції великих держав і західних сусід СРСР. – К.: Вид-во ЦВК УСРР “Радянське будівництво і право”, 1936 р.

14. Конституція Чехословацької республ і-

ки від 29 лютого 1920 р. / Конституції буржуазних країн: Конституції великих держав і західних сусід СРСР. – К.: Вид-во ЦВК УСРР “Радянське будівництво і право”, 1936 р.

15. Политическая Конституция Португальс-

кой Республики от 19 марта 1933 г. / Конституции буржуазных стран: Средние и малые европейские страны. Т. 2 – М., Л.: Соцэкгиз, 1936. – 664 c.

16. Сравнительное конституционное право

/ Отв. ред. В.Е. Чиркин. – М.: Манускрипт, 1996. – 730 с.

17. Хабриева Т.Я., Чиркин В.Е. Теория сов-

ременной конституции. – М.: Норма, 2005. – 320 с.

18. Худик А.М. Правове регул ювання пуб-

лічних фінансів в конституціях інструментальної ліберально-капіталістичної асоціал ьної моделі обмежено демократичного характеру // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник н аук. праць. Вип. 618: Прав ознавство. – Чернівці:

ЧНУ, 2012. – с. 102-107.

19. Эллинская Конституция от 2 июня 1927

г. / Конституции буржуазных стран: Средние и малые европейские страны. Т. 2 – М., Л.: Соцэкгиз, 1936. – 664 c. Стаття надійшла до редколегії 6 вересня 2012 року. Рекомендована до опублікування у “Віснику” відповідальним секретарем Р.О. Гаврилюк.

Науковий вісник Чернівецького університету. 2012. Випуск 636. Правознавство. 117 A.M. Khudyk Public finance as an object of legal regulation of social constitutions instrumental elements of liberal-capitalist model Summary In this article the author tries to reveal the peculiarities of legal regulation of public finance in the constitutions of the instrumental with the social elements of the liberal-capitalist model.

The author argues that the constitutional tool of social elements of the liberal -capitalist model had a number of characte ristic features. Using the mechanisms of the financial system these peculiar constitution expanded the limits of state intervention in economic life of society. The constitutional regulation of public finance began regarded as a reliable mechanism for meet ing the most important public interest, maintain public welfare and social development.

Key words: constitution, constitutional model, public finances, taxes, budget, government borrowing. А.М. Худык Публичные финансы как объект правового регулирования конституций инструментальной с социальными элементами либерально-капиталистической модели Аннотация Определяются особенности правового регулирования публичных финансов в конституциях инструментальной с социальными элементами либерально-капиталистической модели.

Автор утверждает, что конституции инструментальной с социальными элементами либеральнокапиталистической модели имели ряд характерных особенностей. С помощью механизмов финанс овой системы эти конституции установили довольно четкие границы вмешательства государства в экономическую жизнь общества. Конституционное регулирование публичных финансов начало ра ссматриваться как надежный механизм удовлетворения важнейшего публичного интереса, обеспечение общественного благополучия и общественного развития.

Ключевые слова: конституция, конституционная модель, публичные финансы, налоги, бюджет, государственные займы.