Штучний інтелект та автоматизовані системи у публічному адмініструванні й судочинстві: людський контроль, мотивованість, перевірюваність та відповідальність у практиці Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

ВСТУП

Використання штучного інтелекту, автоматизованих інформаційних систем та програмних засобів обробки даних поступово стає звичайною складовою професійної юридичної діяльності, публічного адміністрування і судочинства. Цифрові системи здійснюють перевірку та зіставлення відомостей, визначають рівень ризику, формують документи, фіксують процесуальні дії, забезпечують електронне повідомлення, а генеративний штучний інтелект уже використовується для пошуку інформації та підготовки юридичних текстів.

Зміна технології, однак, не усуває вимог законності, достовірності, добросовісності, належної мотивованості та судового контролю. Питання полягає не лише у допустимості застосування певної технології, а передусім у тому, хто відповідає за юридично значущий результат, сформований із її використанням; коли такий результат потребує перевірки людиною; яке значення мають помилки в алгоритмі або первинних даних; якими є межі втручання посадової особи у нормативно визначену автоматизовану процедуру.

Для адміністративного права ці питання мають особливе значення. Автоматизована система не діє поза межами компетенції органу, який її використовує, а цифровий спосіб здійснення адміністративної функції не змінює конституційної вимоги до суб’єкта владних повноважень діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, установлені законом.

В українському законодавстві така логіка дістала пряме закріплення. Зокрема, стаття 62 Закону України «Про адміністративну процедуру» допускає здійснення адміністративного провадження у визначених законом випадках в автоматичному режимі, тобто за допомогою програмних засобів без втручання людини, одночасно покладаючи відповідальність за адміністративні акти, прийняті в такому режимі, на адміністративний орган. Частина друга статті 53 цього Закону відносить до засобів доказування, серед іншого, дані національних електронних інформаційних ресурсів та результати обробки чи перевірки даних в автоматичному режимі.

У практиці Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі — КАС ВС) ці питання розвиваються за кількома взаємопов’язаними напрямами: відповідальність правника за використання генеративного штучного інтелекту; відповідальність органу за автоматизований адміністративний результат; розподіл функцій між інформаційною системою та посадовою особою; вимоги до достовірності й перевірюваності даних; доказове значення автоматично сформованих системних записів; межі формалізму в умовах електронного судочинства.

Цей Огляд ґрунтується на аналізі 14 судових актів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, ухвалених у 2023–2026 роках. Добір судових актів здійснено за критерієм їх безпосередньої або контекстуальної релевантності питанням використання штучного інтелекту, автоматизованих систем, цифрових даних, людського контролю та відповідальності. Огляд відображає стан судової практики станом на 3 вересня 2026 року та не претендує на вичерпне охоплення всіх рішень КАС ВС, у яких порушуються питання цифровізації.

За ступенем безпосереднього зв’язку з предметом Огляду судові акти належать до двох груп. До першої входять рішення, у яких використання штучного інтелекту, автоматизованої системи, автоматична обробка даних або сформований системою цифровий результат безпосередньо становили елемент спірних правовідносин. Друга група охоплює рішення, використані для визначення загальних стандартів мотивованості, достовірності даних, доказування, належного адміністрування та судового контролю, які мають значення і для цифровізованих процедур. Такий поділ дає змогу не ототожнювати цифрову форму правовідносин із наявністю спеціального правового висновку щодо автоматизації.

З аналізованої практики простежується спільний підхід: автоматизація може змінити спосіб виконання професійної чи адміністративної функції, однак не створює окремого суб’єкта юридичної відповідальності. Для визначення відповідальності за автоматизований результат необхідно встановити, у чому полягає дефект та хто відповідно до закону відповідає за правила функціонування системи, достовірність первинних даних або юридичне використання сформованого результату.

Ключові слова: штучний інтелект; генеративний штучний інтелект; автоматизовані системи; автоматизоване адміністративне провадження; людський контроль; публічне адміністрування; мотивованість; перевірюваність; цифрові докази; електронне судочинство; відповідальність; ЄДЕБО; ЄДЕССБ; ЄСІКС.

 

Artificial Intelligence and Automated Systems in Public Administration and Adjudication: Human Oversight, Reason-Giving, Verifiability and Responsibility in the Case Law of the Administrative Cassation Court within the Supreme Court of Ukraine

Abstract

This analytical review examines the case law of the Administrative Cassation Court within the Supreme Court of Ukraine concerning artificial intelligence, automated systems and legally significant outputs generated by digital systems in public administration and adjudication. Based on fourteen judicial acts delivered between 2023 and 2026, the review identifies several interconnected approaches: professional responsibility for the use of generative AI; responsibility of public authorities for automated administrative outcomes; allocation of functions between information systems and public officials; requirements concerning data reliability and verifiability; the evidentiary value of automatically generated system records; and the limits of formalism in electronic proceedings. The analysis shows that automation may alter the technological means by which a professional or administrative function is performed, but it does not create an independent bearer of legal responsibility. Responsibility depends on the normative allocation of powers and on the source of the defect, including the rules or algorithms governing the system, the accuracy of primary data and the subsequent legal use of the generated output. The review also highlights the role of human oversight, reason-giving, verifiability and judicial review in preventing accountability gaps in digitalised legal procedures.

Keywords: artificial intelligence; generative artificial intelligence; automated systems; automated administrative procedure; human oversight; public administration; reason-giving; verifiability; digital evidence; electronic justice.

Автор	Берназюк Ян
Рiк видання	2026
Опублiкована в журналi	Zenodo
Мова	українська
Кiлькiсть сторiнок	17
Кiлькiсть скачувань	1