А.Магера щодо множинного громадянства

Відносно теми єдиного і множинного громадянства існує багато мітів і домислів. Зокрема, інколи подібні фантазії записують у законі. Так, законодавець на повному серйозі вважає, що хоча б одна унітарна держава у світі може передбачати громадянство для будь-якої своєї адміністративно-територіальної одиниці.

Але нещодавно на Суспільному звертав увагу не на чинний Закон, а на Конституцію і на той Закон, який ухвалювався 18 червня і який містить як очевидно неконституційні положення, так і серйозні ризики для держави Україна.Дуже слабо вірю, що Президент, який за статусом покликаний бути гарантом додержання Конституції України, застосує вето до нового Закону. Тим більше, коли глава держави сам запропонував подібний законопроект. Але надія завжди залишається…

«Стаття 4 Конституції України передбачає існування єдиного громадянства, і за статтею 25 громадянин України не може бути позбавлений права на зміну громадянства, а не на набуття громадянства іншої держави. Тобто Конституція чітко говорить, що має бути одне з двох», — зазначив Андрій Магера, експерт із конституційного права ЦППР, коментуючи в ефірі Суспільного ухвалення Верховною Радою Закону про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення реалізації права на набуття та збереження громадянства України (законопроєктний реєстр. №11469 від 07.08.2024).Уже 3 роки в Конституційному Суді України існує подання щодо офіційного тлумачення статті 4 Конституції. Наразі через неповноважність складу суддів КСУ не може ухвалити рішення: 7 суддів досі не призначили Верховна Рада, Президент та З’їзд суддів, і це їхня безпосередня відповідальність.Перш ніж ухвалювати цей Закон, Парламент мав би дочекатися відповідного рішення КСУ й уже тоді відштовхуватися від нього. Інакше може статися так, що Закон певний час працюватиме, а потім з’явиться рішення КСУ про його неконституційність. Тоді постане питання: що робити з тими громадянами, які вже мають кілька паспортів?Є й інша потенційна проблема. У постанові Кабміну буде перелік держав, громадяни яких зможуть мати українське громадянство, і, зрозуміло, в ньому не буде країн-агресорів. Уявімо, що громадянин рф звернеться до Європейського суду з прав людини, і, посилаючись на Протокол № 12 Європейської конвенції про захист прав і основоположних свобод, мотивуватиме це тим, що має місце дискримінація за національною ознакою, тобто за ознакою наявності громадянства росії, про те, що йому створені нерівні умови порівняно з громадянами, скажімо, Франції, Румунії, США. І таке рішення суду може бути не на користь України, й нашу країну можуть змусити надавати російським громадянам український паспорт. Над усіма цими ризиками безумовно треба думати, та найголовніше — діяти в чистий правовий спосіб, тобто дочекавшись рішення Конституційного Суду.Навколо необхідності ухвалення Закону про множинне громадянство існує й низка маніпуляцій. Сьогодні дійсно багато громадян України перебуває в Польщі, Німеччині, Чехії тощо. Проте скільки б років громадянин України там не перебував чи проживав, ніхто не відбере в нього український паспорт до тих пір, поки він добровільно не набуде іноземного громадянства. Важливо розуміти, що лише сам факт проживання за кордоном не призводить до втрати громадянства України як такого. До втрати громадянства призводять певні дії: добровільне набуття іноземного громадянства, вступ на службу в органи влади іноземної держави (поліцію, суди, прокуратуру), у її збройні сили.Ще однією маніпуляцією є розмови про те, що начебто «єдине громадянство існує в авторитарних державах, а множинне — в демократичних». Насправді ж єдине громадянство існує в Естонії, Латвії, Литві, Нідерландах, Іспанії, Ірландії, Болгарії, Австрії, Словаччині, Словенії, Хорватії, Японії, Республіці Корея. А ось у Корейській Народно-Демократичній Республіці, рф — множинне громадянство.Щодо тих українців, які зараз проживають на тимчасово окупованих територіях і вимушені були взяти російський паспорт задля свого виживання. Навіть відповідно до чинного Закону про громадянство підставою для втрати громадянства України є факт добровільного (!) набуття громадянства іноземної держави. В нашому випадку йдеться про державу-агресора, а те, що відбувається на ТОТ — це не добровільне набуття, адже людей примусили взяти російський паспорт. Тому український паспорт вони не втратять. Однак ті, які організовували псевдореферендум і псевдовибори, працюють у псевдосудах та інших окупаційних органах влади — безумовно мають втратити українське громадянство — через добровільне набуття російського.