Чорнобильська катастрофа – найбільша у світі за всю історію ядерної енергетики екологічна катастрофа техногенного характеру за кількістю загиблих, потерпілих від її наслідків осіб, масштабами радіоактивного забруднення територій, – Коституційний Суд України

26 квітня 1986 року – день найбільшої в історії людства техногенної катастрофи. Цього дня, тридцять шість років тому, на Чорнобильській АЕС стався вибух, який спричинив одну з найбільших аварій за всю історію ядерної енергетики, як за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей, так і за економічним збитком. Зазначає Конституційний Суд України на сторінці у Фейсбук.

У День Чорнобильської трагедії та Міжнародний день пам’яті жертв радіаційних аварій висловлюємо глибоку шану Героям-ліквідаторам. Для багатьох з них наслідки радіаційного випромінювання стали фатальними. Ціною власного життя вони боролися з техногенною катастрофою. Пам’ятаймо Чорнобильську трагедію, аби не допустити знову!

Ще з 2002 року предметом розгляду Конституційного Суду України були питання захисту прав осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та правового режиму територій, що зазнали радіоактивного забруднення.Конституційним Судом України у цій категорії справ ухвалено низку важливих рішень. З Рішеннями ухваленими Судом упродовж останніх років можна ознайомитися нижче:

У Рішенні Великої палати Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо конституційності підпунктів 2–7, 12 та 14 пункту 4 розділу І Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76–VIII, від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 (https://ccu.gov.ua/sites/default/files/docs/6-p_2018.pdf) Суд зазначив, що «Встановлення у законах України пільг, компенсацій та гарантій громадянам України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, обумовлено виконанням державою свого конституційного обов’язку, передбаченого статтею 16 Основного Закону України, щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та збереження генофонду Українського народу».

У цьому ж Рішенні Конституційний Суд визначив, що необхідність забезпечення належного рівня соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, зумовлена обмеженнями, ризиками, втратами, яких зазнали вони та члени їх сімей.

Передбачені законодавством додаткові гарантії соціального захисту для вказаних осіб – комплекс заходів у вигляді пільг, компенсацій і гарантій фактично є компенсацією особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров’я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, а також основним засобом реалізації державою конституційного обов’язку щодо забезпечення соціального захисту таких осіб.

Окрім цього, у Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними скаргами Скрипки Анатолія Володимировича та Бобиря Олексія Яковича щодо конституційності положень частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019 (https://ccu.gov.ua/sites/default/files/docs/1_p_2_2019.pdf₴ Конституційний Суд України констатував, «що аналіз положень статей 16, 17 Конституції України дає підстави для висновку, що особи, які під час проходження військової служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту. За Конституцією України посилений соціальний захист вказаних категорій осіб вимагає від держави виконання обов’язку визначати такий обсяг їх соціального забезпечення, який гарантуватиме їм гідні умови життя, а також повне відшкодування заподіяної шкоди».

Ще одне Рішення Суду, направлене на соціальний захист ліквідаторів Чорнобильської катастрофи, було ухвалено Конституційним Судом України 7 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 (https://ccu.gov.ua/sites/default/files/docs/1_p2_2021.pdf) у справі за конституційною скаргою громадянина України Дяченка Олександра Миколайовича та інших громадян України щодо відповідності Конституції України підпункту 13 пункту 4 розділу І Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76–VIII.

Конституційний Суд України вказав, що Чорнобильська катастрофа – найбільша у світі за всю історію ядерної енергетики екологічна катастрофа техногенного характеру за кількістю загиблих, потерпілих від її наслідків осіб, масштабами радіоактивного забруднення територій насамперед в Україні. Особливо руйнівного впливу Чорнобильської катастрофи на життя, фізичне й психологічне здоров’я зазнали учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілі від Чорнобильської катастрофи, яким унаслідок цієї катастрофи встановлено інвалідність (у тому числі й діти з інвалідністю).

Конституційний Суд вважає, що «соціальні зобов’язання держави перед громадянами, які втратили здоров’я внаслідок того, що держава у свій час зобов’язала їх взяти участь у подоланні наслідків аварії на Чорнобильській АЕС – катастрофи планетарного масштабу, та які зазнали інвалідності внаслідок таких дій, а також перед особами з інвалідністю з числа потерпілих від цієї катастрофи не мають залежати від фінансових можливостей держави та її економічного становища. Тому соціальні гарантії, зокрема й мінімальний рівень соціального захисту для цієї категорії осіб, має встановлювати законодавець. Кабінету Міністрів України як державному органу, уповноваженому розробляти проєкт закону про Державний бюджет України та забезпечувати виконання затвердженого законодавцем відповідного закону, належить визначати умови та порядок призначення встановлених законом мінімальних розмірів державної пенсії для зазначеної категорії осіб».