До питання удосконалення механізму державного управління органу конституційної юстиції як державного органу з особливим статусом

Анотація

УДК 354.075.1(477)

І. М. Петрів, аспірант, Міжрегіональна Академія управління персон алом, Україна

ORCID ID: 0000-0003-2698-395X

ДО ПИТАННЯ УДОСКОНАЛЕННЯ

МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ОРГАНУ КОНСТИТУЦІЙНОЇ ЮСТИЦІЇ ЯК

ДЕРЖАВНОГО ОРГАНУ З ОСОБЛИВИМ

СТАТУСОМ

DOI: 10.32702/2306-6814.2020.5—6.175

I. Petriv, postgraduate student, Interregional Academy of Perso nnel Management, Ukraine

TO THE QUESTION OF IMPROVEMENT OF THE MECHANISM OF STATE GOVERNANCE

OF THE CONSTITUTIONAL JUSTICE BODY AS A STATE BODY WITH SPECIAL STATUS

У статті досліджено діяльність органу конституційно ї юстиції як частини механізму державного управління в Україні та окремих державах Східн ої Європи. Приділено увагу результатам діяльності конституційної юстиції в системі органів державної влади та аналізу існуючого законодавства з цього питання. Зазначено, що у процесі діяльності конституційної юстиції, при винесенні рішень та висновків органом конституційної юстиції здійснюється вагомий вплив на функціонування механізму державного управління, пер едусім, з огляду на загальнообов'язковість виконання прийнятих рішень цим державним ор ганом. Проаналізовано значення рішень та висновків органу конституційної юстиції в механі змі державного управління.

Метою статті є дослідження впливу конституційної юс тиції в Україні та окремих державах Східної Європи на функціонування механізму державно го управління. Наукова новизна полягає у дослідженні та виокремлен ні органів конституційної юстиції в Україні та окремих державах Східної Європи як особл ивого елементу в механізмі державного управління, а також у визначенні ролі та значенні р ішень і висновків конституційної юстиції в механізмі державного управління.

Висновки. Побудова та розвиток збалансованого механ ізму державного управління вимагає

постійного вирішення проблемних питань, що виникают ь в процесі розвитку держави та суспільства. Забезпечення ефективного функціонування органів державної влади обгрунтовано теорією розподілу влади на законодавчу, виконавчу т а судову гілки. Однак на практиці реалізація принципу верховенства права та дотримання осн овного закону під час функціонування органів державної влади є складним завданням. Реалі зація повноважень органів державної влади може ефективно забезпечуватись лише за рахуно к безумовного та неухильного виконання рішень та висновків органу конституційної юст иції. Лише таким чином можливо досягти стабільного функціонування механізму державного упр авління та вирішення конфліктних си-

туацій на найвищому рівні. Водночас дослідження рез ультатів діяльності органу конституційної юстиції в Україні та окремих державах Східної Є вропи підтверджує думку про те, що органи конституційної юстиції, виходячи з їх повноважень т а законодавчих гарантій діяльності, можна вважати органами з особливим статусом та не відноси ти до жодної з гілок влади. Такий підхід дозволяє обгрунтувати відсутність законодавчого від несення Конституційного Суду України до конкретної з гілок влади та, водночас виключні повн оваження на вирішення конфліктів між вищими органами державної влади. Відсутність повноцін ного інституту конституційної скарги, відсутність повноважень щодо оцінки судових рішень на предмет конституційності залишає на

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ

Більшість дослідників, вивчаючи той чи інший орган державної влади, виходять передусім з віднесення йо го до однієї з гілок влади, що є традиційним підходом. порядку денному питання місця конституційної юстиці ї в механізмі державного управління.

Аналіз досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених стосовно місця та значення конституційної юстиції в механізмі державного управління дає з могу зробити висновок, що наразі відсутній єдиний підхід до розуміння правового статусу органу конституційної юстиції, а вітчизняне законодавство потребує суттєвого доопрацювання з мето ю завершення формування Конституційного Суду України як дієвого елементу механізму д ержавного управління.

The article investigates the activity of the constitutional justice body as part of the mechanism of public administration in Ukraine and in individual states of Eastern Europe. Attention was paid to the results of the work of constitutional justice in th e system of state bodies and analysis of existing legislation on this issue. It is noted that in the course of the activity of constitutional justice, w hen rendering decisions and conclusions, the body of constitutional justice exerts a significant influence on the functioning of the mechanism of public admin istration, first of all, given the obligatory implementation of the decisions made by this state body. The significance of the decisions and

conclusions of the constitutional justice body in the mechanism of public administration is analyzed.

The purpose of the article is to investigate the impact of constitutional justice in Ukraine and the individual states of Eastern Europe on the functioning of the mechanism of public administration. Scientific novelty is to study and separation of co nstitutional justice bodies in Ukraine and the individual states of Eastern Europe as a special element in the mechanism of public administration, as well as in determining the role and significance of constitutional justice decisions and conclusions in the mechanism of public administration.

Conclusions. The construction and development of a balanced mechanism of public administration

requires constant resolution of the problematic iss ues that arise in the process of development of the state and society. Ensuring the efficient functioning of public authorities is grounded in the theory of the separation of powers into the legislative, executive and judicial branches. However, in practice, the implementation of the rule of law and the obser vance of fundamental law in the functioning of public authorities is a difficult task. The exercis e of powers of the state authorities can only be effectively ensured by the unconditional and steady execution of the decisions and conclusions of the constitutional justice body. Only in this way i s it possible to achieve a stable functioning of th e

mechanism of public administration and resolution of conflicts at the highest level. At the same time, the study of the results of the activity of the constitutional justice body in Ukraine and the individual states of Eastern Europe confirms the opinion that, based on their powers and legislative guarantees of activity of the constitutional justice bodies, t hey can be considered as special bodies and not attributed to any of the branches of government. Th is approach makes it possible to justify the absence of a legislative reference of the Constitut ional Court of Ukraine to a specific one of the branches of government and, at the same time, exclusive powers to resolve conflicts between higher

bodies of state power. At the same time, the absenc e of a full-fledged institute of constitutional complaint, the lack of powers to evaluate judgments on the subject of constitutionality, leaves on the agenda the place of constitutional justice in the mechanism of public administration. Analysis of studies of domestic and foreign scholars on the place and importance of constitutional justice in the mechanism of public administration makes it possibl e to conclude that there is currently no single approach to understanding the legal status of the b ody of constitutional justice, and that national legislation needs substantial refinement to complet e the Constitution. mechanism of public administration.

Ключові слова: механізм державного управління, конс титуційна юстиція, Конституційний Суд Украї-

ни, конституційна юстиція в механізмі державного уп равління, конституційний контроль. Key words: mechanism of public administration, cons titutional justice, Constitutional Court of Ukraine , constitutional justice in the mechanism of public administration, constitutional control.

Водночас функціональні характеристики та кінцевий р езультат окремих органів державної влади не дозволяє однозначно стверджувати про їх приналежність до однієї з гілок влади.

Органи конституційної юстиції завжди займали особливе місце в системі органів державної влади будь-якої з держав (у цій статті мова йтиме виключн о про модель конституційної юстиції європейського типу), що обумовлено особливостями їх компетенції.

Необхідність побудови збалансованого та функціонально стабільного механізму державного управління пояснює законодавче закріплення обов'язковості до виконання рішень та висновків органу конституційної юстиції. Досліджуючи діяльність Конституційного Суду України та органів конституційної юстиції держав Схід ної Європи, необхідно визнати, що їх діяльність була б позбавлена змісту, якби не законодавчо закріплений обо в'язок виконання постановлених рішень. Саме результат діяльності у вигляді постановленого рішення є в ідображенням здійснення конституційною юстицією визначених функцій через призму законодавчо визначених повноважень.

Зазначену функцію можна визначити як функцію забезпечення принципу поділу державної влади (арбіт ражна функція). Вона є притаманною для органів конституційної юстиції держав Східної Європи. Прояв ці єї функції віднаходимо серед повноважень органів конституційної юстиції щодо врегулювання компетенційни х спорів між органами державної влади та органами місцевого самоврядування. Саме завдяки остаточності рішень органів конституційної юстиції, які спрямова ні на врегулювання конфлікту між органами державної влади, вдається зберегти баланс в механізмі стримув ань та противаг.

Вирішення питання місця органу конституційної юстиції в системі органів державної влади надасть з могу удосконалити діюче законодавство та суттєво просунутися в побудові ефективного механізму державного управління, що функціонуватиме в умовах неухильного дотримання основного закону та принципу верховенства права.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ

ТА ПУБЛІКАЦІЙ

Необхідно наголосити на тому, що для розуміння актуальних проблем формування й розвитку механізмів державного управління в Україні необхідно враховува ти відповідні положення наукових робіт вітчизняних вчених-теоретиків у галузі конституційного, муніципаль ного права та в сфері економіки: М. Орзіха [3], Ю. Бал ьція [4], І. Гришової [5], О. Копиленко[6], С. Шевчука [ 7] та ін., що стосуються питань конституційної юстиції, е лементів та сутності механізмів державного управління .

МЕТА СТАТТІ

Метою статті є визначення місця та значення органу конституційної юстиції в механізмі державного управління в Україні.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО

МАТЕРІАЛУ Останні десятиліття в Україні та державах Східної Європи ознаменувались низкою реформ та перетворень. У тому числі й формуванням органів конституці йної юстиції як необхідної умови побудови правової д ержави. Будучи новітньо сформованими та опираючись лише на досвід діяльності подібних органів в інших державах, органи конституційної юстиції не уникнули по милок та недоліків у своїй діяльності. Проте, харак теризуючи загалом діяльність органів конституційної ю стиції в державах Східної Європи, можна говорити про їх позитивний вплив на формування ефективного механізму державного управління, на реалізацію конститу ційно закріплених принципів верховенства права та п ріоритету прав і свобод людини і громадянина. А набути й

з роками досвід лише додає вагомості їх рішенням та висновкам. Під час здійснення будь-якого напряму своєї діяльності, Конституційний Суд України стикається з низк ою проблем. Найвагомішими з них є прогалини в праві та відсутність адекватного нормативного правового регу лювання суспільних відносин в Україні.

Дійсно, звернення до аналізу законодавства підтверджує виняткову юридичну силу рішень органів кон ституційної юстиції та обов'язок їх виконання. Так, в ч. 2 ст. 150 Конституції України визначено, що Констит уційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язко вими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені [1]. В ст. 69 Закону Украї ни "Про Конституційний Суд України" вказується, що рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання. А відповідно до ст. 70 цього ж Закону у разі необхідності Конституційний Суд України може визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки їх виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язк и

щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку. Конституційний Суд України має право зажа дати від органів, зазначених у цій статті, письмово го підтвердження виконання рішення, додержання висновку Конституційного Суду України. Невиконання рішень та недодержання висновків Конституційного Суду України тягнуть за собою відповідальність згідно з за коном [2].

Варто звернути увагу на те, що рішення, які приймаються Конституційним Судом України, неможливо розглядати окремо від процесів, що відбуваються в суспільстві та державі, оскільки вони значною мірою впливають на законодавче регулювання, права людини та на функціонування механізму державного управління загалом. У зв'язку з цим необхідно визначити, в якому обсязі Конституційний Суд України своїми рішення ми може впливати на механізм державного управління та чи можуть його рішення вносити "корективи" у йог о функціонування взагалі.

Досліджуючи сутність рішень Конституційного Суду України, слід звернути увагу на те, що вони ма ють нормативно-правову природу, впливають на найважливіші суспільні відносини, розраховані на всіх учасників правовідносин, мають загальнообов'язковий та остаточний характер. Встановлені рішення Конституційного Суду України є загальнообов'язковими для застосування всіма суб'єктами правозастосування та органами державної влади при реалізації своїх повно важень. Крім того, рішення Конституційного Суду України здійснюють вагомий вплив на формування правової доктрини. Як слушно зауважує М.П. Орзіх, "…

приписи і практика Конституційного Суду України, зміст окремих думок суддів дають підстави вважати доктрину джерелом права, роль якої для Конституційного Суду України саме як джерела права зростатиме аж до того, щоб визначити його як суд доктринального права" [3].

Завдяки наданим повноваженням та наділенні рішень Конституційного Суду України особливою юридичною силою, можна говорити про реальну можливість Суду впливати на функціонування механізму державного управління загалом шляхом винесення рішень, які в подальшому можуть бути використані пі д час реалізації своїх повноважень органами державної влади.

Під час винесення рішень з'являється небезпека виходу Конституційного Суду України за межі тлумачення, яка присутня через те, що в конституційному і поточному законодавстві наявна значна кількість оці ночних понять та через недосконалість юридичної термінології, що провокує Суд "скоригувати" зміст норми шляхом її тлумачення. Водночас порушення Конституції України стає особливо вірогідним, оскіл ьки в основі інтерпретації можуть лежати не правові критерії.

Особливо увагу вчені звертають на проблематику політизації рішень Конституційного Суду України і, таким чином, впливу на механізм державного управ ління політичних чинників. Це питання актуалізується у зв'язку з тим, що значна частина справ, які ро зглядає Конституційний Суд України, має політичних ха рактер.

Значну увагу громадськості привернуло одне з рішень Конституційного Суду України, а саме рішення від 25.01.2012 р. № 3-рп/2012 [8], яким розтлумачено норми Конституції України щодо застосування судами України нормативно-правових актів Кабінету Міністрі в України та регулювання цими актами порядку та розмірів соціальних виплат та допомоги, які фінансу ються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. О дним із питань, які мав розглянути Суд, було питання про обов'язковість для застосування судами України нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України з питань соціального захисту громадян, виданих на вик онання вимог Бюджетного кодексу України, Закону про

Державний бюджет України на відповідний рік та інши х законів України. По суті, Конституційний Суд України ствердно відповів на це питання, підтвердивши, що Кабінет Мініс трів України регулює порядок та розміри соціальних випла т та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Дер жавного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Таке рішення викликало значний резонанс у суспільстві та стало підгрунтям для дискус ії про можливість обмеження підзаконними нормативно-правовими актами, що видані Кабінетом Міністрів Україн и, закріплених у Конституції та законах обов'язкових с оціальних виплат.

Дискусійним стало питання щодо наділення Кабінету Міністрів України повноваженням видачі підзаконн их нормативних актів з метою регулювання подібних відн осин соціального забезпечення, опираючись на рішення Конституційного Суду України та на соціально-економічні можливості держави. Це пов'язано з тим, що вказані суспільні відносини повинні регулюватися ли ше законами, на що вказується в ст. 92 Конституції Укр аїни, зокрема, у п. 6 закріплено регулювання виключно законами питань соціального та пенсійного забезпече ння [1].

Отже, рішення органу конституційної юстиції призначені, насамперед, для вирішення питання відповід ності Конституції певного нормативного акту та внес ення правової одноманітності при застосуванні окремих положень Основного Закону, але аж ніяк не можна використовувати їх як інструмент для вирішення окреми х політичних завдань.

Вплив рішень Конституційного Суду України на діючий механізм державного управління є очевидним. Своїми рішеннями Конституційний Суд України повинен гарантувати верховенство Конституції України, забезпечувати конституційну законність та стабільність функціонування механізму державного управління на основі принципу верховенства права, який виключає можливість впливу на рішення Конституційного Суду України будь-яких не правових чинників.

Виходячи з зазначеного, варто відзначити, що одним із проблемних аспектів у практичному здійсненні повноважень Конституційного Суду України є проблема виконання його рішень, без вирішення якої важко говорити про ефективне забезпечення збалансованості механізму державного управління. Більше того, потрібно вести мову не просто про обов'язок виконання резолютивної частини рішення Конституційного Суду, але й про дотримання основних принципових положень, викладених в тексті рішення Конституційного Суду. Зазначені вище проблемні питання є результатом низького рівня правової освідченості, правової культури та правової свідомості передусім осіб, яким адресуються рішення Конституційного Суду України.

Як зазначалося вище, Конституційний Суд України може визначити у своєму рішенні порядок та строки виконання рішення і зобов'язати відповідні органи виконати рішення. Сам Конституційний Суд України тлумачить положення ст. 70 Закону України "Про Конституційний Суд України" у рішенні від 14 грудня 2000 року так, що рішення Конституційного Суду України незалежно від того, визначено в них порядок і строки їх виконання чи ні, є обов'язковими до виконання на всій території України. Органи державної влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові та службові особи, громадяни та їх об'єднання, іноземці, особи без громадянства повинні утримуватись від застосування чи використан -

ня правових актів або їх положень, визнаних неконституційними. Рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтве рджень з боку будь-яких органів державної влади. Обов'язок виконання рішення Конституційного Суду Украї ни є вимогою Конституції України (частина друга ста тті 150), яка має найвищу юридичну силу щодо всіх інших

нормативно-правових актів (частина друга статті 8) [9]. З огляду на реальний стан виконання рішень Конституційного Суду України та його "споглядальну поз ицію щодо здійснення контролю за реалізацією його актів, незважаючи на непоодинокі випадки ігноруванн я рішень суб'єктами, яким ці рішення адресовані" [10] слід погодитися з тезою про те, що "домогтися ефективності виконання кожного рішення Суду поки що не вдається з причин, які не залежать від Конституц ійного Суду і перебувають поза межами його повноважень" [11].

Тому видається, що одним із необхідних кроків у цьому напрямку є жорстка законодавча регламентація порядку та строків виконання рішень та висновкі в Конституційного Суду України. У цьому зв'язку, видається позитивним досвід окремих держав Східної Європи.

У більшості держав Східної Європи при здійснення попереднього конституційного контролю виявляються потенційні негативні наслідки для держави чи громад ян. А завдяки завчасно прийнятим рішенням органів конституційної юстиції усуваються можливі порушення основного закону.

Слід відзначити, що держава може називатися правовою лише у тому випадку, коли в ній визнаються, п оважаються, забезпечуються, гарантуються і захищають ся права людини. З метою підвищення ролі прав і сво бод людини і громадянина в Україні як правовій державі у ст. 8 Конституції України гарантується право на звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підста ві Конституції України [1].

Одним із основоположних принципів існування і функціонування правової держави є верховенство конституції в системі нормативно-правових актів. З мет ою забезпечення дотримання конституції у більшості кра їн сформовано інститути конституційного контролю, який зокрема здійснюють органи конституційної юстиції.

Безумовно, основною функцією Конституційного Суду України можна вважати функцію захисту прав та свобод людини і громадянина. Однак у чинному законодавстві можливість громадянина безпосередньо звер нутися до Конституційного Суду України у разі поруш ення його прав і свобод, а також захист судом порушен их прав людини і громадянина за власною ініціативою не передбачено.

Таким чином, функція захисту прав і свобод людини і громадянина ні в Конституції України, ні в Зак оні України "Про Конституційний Суд України" прямо не передбачена. Проте можна стверджувати, що вона є основною в діяльності цього органу конституційної ю стиції.

У законодавстві України не передбачено право громадян звернутися до Конституційного Суду України з приводу конституційності законів і, відповідно, нем ає можливості захистити свої права, якщо вони обмежені , звужені за змістом та обсягом відносно існуючих і г арантованих Конституцією України. Йдеться про прямий доступ громадян до конституційного правосуддя, про можливість не чекати, коли Президент України або на родні депутати підтримають індивідуальне звернення щодо порушеного права людини у чинних законах, а власними зусиллями усувати порушення конституційних прав.

Необхідно також відзначити, що роль зазначених вище суб'єктів конституційного подання у захисті пр ав і свобод людини неоднакова. Так, практика діяльності органів конституційного правосуддя країн Європи показує, що ні посадові особи вищих органів державної влади, ні суди загальної юрисдикції не використовую ть можливості конституційного правосуддя щодо захисту прав і свобод людини так активно, як це роблять фіз ичні особи.

Аналіз статей 42, 43 Закону України "Про Конституційний Суд України", надає можливість зробити вис новок, що законодавець передбачає можливість фізичних та юридичних осіб звертатися до Конституційного Суду України. Але в законі йдеться про право зверта тися до Суду для захисту своїх прав лише з питань офі ційного тлумачення Конституції та законів України. Тоб то особа може звернутися до Суду лише з проханням тлумачення певної норми правового акта і лише у разі н еоднозначного застосування цієї норми судом чи іншим органом державної влади. Вона не має можливості зве ртатися до Конституційного Суду України з проханням визнати той чи інший нормативний акт неконституційним. Таке право належить чітко визначеному колу осі б.

Досліджуючи процедуру конституційного звернення, і вимоги, виконання яких є необхідною умовою при прий нятті звернення до розгляду, можна стверджувати, що для більшості громадян без кваліфікованої допомоги реалізація права на конституційне звернення є немож ливою.

Одним із проблемних аспектів функціонування механізму державного управління слід виділити наявніс ть прогалин в праві. Це значною мірою розбалансовує си стему та зумовлює до прийняття хибних рішень окремими органами державної влади, а подекуди призводит ь до функціонального конфлікту. В таких ситуаціях орг ани конституційної юстиції можуть приймати ефективні рішення, що гарантуватимуть стабільність функціонування органів державної влади. Зокрема О.В. Кузнєцо ва відзначає, що органи конституційної юстиції на п рактиці не лише констатують наявність прогалини, але й застосовують заходи з їх подолання або усунення. Ви ходячи з зазначеного, О.В. Кузнєцова виділяє функці ю виявлення прогалин в праві як одну з функцій органу

конституційної юстиції [12]. Варто погодитися з наведеним вище міркуванням, адже найчастіше орган конституційної юстиції виявляє та усуває встановлені прогалини та колізії в законодавстві. Завдяки юридичній силі рішень, що приймаються органами конституційної юстиції, вдається усунути правові колізії шляхом скасування окремих норм. Проте більш складна ситуація з розумінням ролі конституційної юстиції в сфері усунен ня прогалин в праві. Зокрема рішення прийняті органом конституційної юстиції володіють ознаками нормативно-правового акта, проте вони не можуть замінювати їх собою.

До вирішення питання усунення прогалин в праві засобами конституційної юстиції в різних державах Східної Європи застосовуються наступні підходи. Так , у Законі Республіки Білорусь "Про конституційне суд о-

чинство" окрема глава присвячена усуненню в нормативно-правових актах прогалин, виключенню в них колізій та правової невизначеності. Зокрема в главі 24 зазначеного нормативного акту вказано, що підставою для порушення провадження у справі про усунення в нормативних правових актах пр огалин, виключення в них колізій і правової невизнач еності є надіслані до Конституційного Суду звернення державних органів, інших організацій, а також грома дян, у тому числі індивідуальних підприємців, що мі стять інформацію про наявність в нормативних правових актах прогалин, колізій і правової невизначеності. Пр овадження у справі про усунення в нормативних правових актах прогалин, виключення в них колізій і правової не-

визначеності може бути також порушено Конституційним Судом за власною ініціативою [13]. Таким чином, законодавець забезпечив Конституційний Суд Білорусі активність та можливість ініціа тивності в питаннях усунення прогалин, колізій та прав ової невизначеності. Крім того, така можливість передбач ена і для різних органів державної влади та місцевог о самоврядування, адже саме вони першими виявляють проблемні ситуації.

За результатами розгляду справи Конституційний Суд Білорусі приймає рішення, в якому викладається висновок про наявність у нормативних правових актах прогалин, колізій, правової невизначеності, а також формулюється пропозиція конкретному державному органу, посадовій особі про необхідність усунення в цих актах відповідно до їх компетенції прогалин, виключ ення в них колізій і правової невизначеності.

Оскільки виконання рішень у Білорусі контролюється безпосередньо органом конституційної юстиції, то його діяльність щодо усунення прогалин, колізій та правової невизначеності має досить ефективний характер. Подібним чином врегульовано питання й у законодавстві Молдови. Так, у ст. 79 Кодексу конституційн ої юрисдикції Молдови зазначено, що у разі виявлення прогалин в законодавстві, які пов'язані з нереаліза цією положень Конституції, Конституційний Суд спрямовує подання до відповідного органу, в якому звертає ува гу на необхідність усунення виявлених прогалин [14].

ВИСНОВКИ

Підсумовуючи, варто відзначити, що органи конституційної юстиції в Україні та деяких державах Східн ої Європи стикаються з подібними проблемами під час реалізації своїх повноважень. Це пов'язано з тим, щ о більшість з східноєвропейських держав є новими демо кратіями, в яких, на відміну від західноєвропейських держав, конституційна юстиція не формувалася в глибоки х демократичних умовах. Відтак практика конституційно го правосуддя відображає нестабільність соціальнополітичних процесів, нестандартні моделі судової по ведінки, конфлікти з виконавчою та законодавчою гілка ми влади. Як наслідок, виникають досить суперечливі рішення, що продиктовані складністю загальнодержавних політичних процесів або надмірною обережністю

суддів. З огляду на викладене вище, з метою забезпечення ефективного функціонування механізму державного управління, під час розгляду питання удосконалення діяльності конституційної юстиції в Україні необхід но переглянути законодавчий підхід до визначення право вого статусу Конституційного Суду України. Наразі з аконодавство не відносить до однієї з гілок влади Ко нституційний Суд України. Такий підхід дає досить ши рокі перспективи застосування цього органу в систем і органів державної влади. Водночас відсутність закон одавчо визначених функцій попереднього і наступного конституційного контролю, контролю за виконанням рішень, механізму конституційної скарги, можливості розглядати рішення судів на предмет конституційност і

значно обмежує потенціал Конституційного Суду Украї ни. Ефективність механізму державного управління та його подальший розвиток значною мірою залежать від роботи над удосконаленням функціонального наповнення конституційної юстиції. Конституційний Суд Ук раїни має вийти з ролі пасивного наглядача та викон авця "політичних замовлень" та стати драйвером розвит ку системи державного управління з метою якісного задоволення потреб суспільства.

Література:

1. Конституція України: прийнята на п'ятій сесії Ве р-

ховної Ради України 28 червня 1996 року. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.

2. Про Конституційний Суд України: Закон України

від 16 жовтня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 49. — Ст. 272.

3. Орзіх М. Доктрина в діяльності Конституційного

Суду України / М. Орзіх // Вісник Конституційного Суду України. — 2011. — № 4-5. — Ст. 57—63.

4. Бальцій Ю.Ю. Система місцевого самоврядуван-

ня в пострадянських державах / Ю.Ю. Бальцій // Юридичний вісник. — № 3. — Одеса, 2019. — С. 85—90.

5. Gryshova I., Tielkiniena T. and Guliyeva A. (201 8).

Lobbying for Public Interests as a Democratic Socia l Leadership Factorfor Reforming LegislationIn: Strie lkowski W., Sustainable Leadership for Entrepreneurs and Academics. Springer Proceedingsin Businessand Economics. Springer, Cham 481—489.

6. Копиленко О.Л. Реалізація реформ в Україні в

контексті планування законодавчої діяльності парламенту // Законодавча діяльність Верховної Ради України: стратегія планування в умовах європейської і нтеграції. — К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 2015. — С. 8—11.

7. Шевчук С. Основи конституційної юриспруденції

/ С. Шевчук. — К.: Український центр правничих студ ій, 2001. — 302 с.

8. Рішення Конституційного Суду України від

25.01.2012 р. № 3-рп/2012 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.ccu.gov.ua/uk/doccatalog/list?currDir=168063

9. Рішення Конституційного Суду України від 14 груд -

ня 2000 року №15-рп/2000 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/v015p710-00

10. Владиченко С. Про деякі особливості застосу-

вання рішень органів судового конституційного контр олю, які захищають права людини / С. Владиченко //

Часопис Київського Університету права. — 2003. —

№ 2. — С. 32—34.

11. Скомороха В. За невиконання рішень Конститу-

ційного Суду повинна бути передбачена відповідальність / В. Скомороха // День. — 2002. — №185. — Ст. 6.

12. Kuznetsova E.V. Activity framework of con-

stitutional justice bodies to identify and eliminat e legal gaps [Електронний ресурс] / Kuznetsova E.V. — Режим доступу: http://vestnik.uapa.ru/en/issue/2015/01/ 23/

13. Про конституційне судочинство: Закон Респуб-

ліки Білорусь від 08 січня 2014 року [Електронний ре сурс]. — Режим доступу: http://www.kc.gov.by/ main.aspx?guid=21735

14. Кодекс конституционной юрисдикции Республи-

ки Молдова от 16 июня 1995 года [Електронний ресурс ] — Режим доступу: http://www.constcourt.md/public/ files/file/Baza%20legala/CodJC.rus.pdf