Інформаційна платформа КОНСТИТУЦІОНАЛІСТ започатковує власну бібліотеку

Розвиваючи сайт КОНСТИТУЦІОНАЛІСТ як інформаційну платформу, що об’єднує тих, хто не просто цікавиться конституційно-правовим порядком денним, але й бере участь у його формуванні та практичній реалізації як діяльний актор, виникла ідея створити відповідну бібліотеку конституційної юриспруденції. Вона включатиме серію книг авторів, переважно українських, що здійснили важливий доробок у справі розвитку конституційної юриспруденції, але потім з різних причин були несправедливо забуті або відкинуті.

Першою книгою в цій серії стало репринтне видання «Зборник законів адміністраційних», упорядником якого ще 1893 року виступив Дам’ян Савчак.

У вступній статті до суддя Верховного суду в Касаційному адміністративному суді Альберт Єзеров вказує, що тримаючи в руках подібні цій книжки, не потребуєш додаткових доказів європейського цивілізаційного поступу України як державної нації. Історія Гетьманщини, перебування українських земель під владою європейських конституційних монархій у другій половині ХІХ століття – початку XX століття, національно-визвольні змагання 1917-1921 років дозволили сформуватися модерній нації, що увібрала цінності конституціоналізму як наступного розвитку. Навіть у часи радянської окупації борці за такі цінності не покладали зусиль щодо відновлення життя на засадах поваги до людської гідності, розвитку національних мистецтва, літератури, юриспруденції – культури загалом.

Звернення до таких авторів необхідне з огляду на подолання комплексу меншовартості та спростування твердження про відсутність пророка у своїй батьківщині. Українське право в цілому, та й конституціоналістика зокрема, виходять з давніх джерел, що подекуди випереджали загальносвітові тренди, як Правда Руська випередила Magna Carta, а Пакти й Конституції Війська Запорозького випередили Конституцію США.

Так, українське право розвивалося під визначальним впливом інших правових систем (хоча яка правова система позбавлена такого впливу і функціонує відокремлено?!): українські землі жили як під Литовськими статутами, так і під «Правами, за якими судиться малоросійський народ», і під австрійською конституцією, і підкорялися радянському законодавству. Але у всі часи знаходилися люди, які прагнули донести до українців цінності природного права, знання про свободу і справедливість.

Серед таких був Дам’ян Савчак – упорядник «Збірника законів адміністраційних», що виданий був у Львові його власним накладом 1893 року. Це ім’я не є досить відомим у вітчизняній юриспруденції – він як раз один з тих несправедливо забутих героїв. І перевидання цієї його праці достойне уваги українських конституціоналістів.

Д. Савчак у Передньому слові пише, що бажає, щоб народ рускій (він називає українських мешканців імперії Русинами) прийняв цю працю так само щиро, як щиро він намагався прислужитися своєму народові. І справді, цей його просвітницький проєкт, підтримуваний Науковим товариством імені Т. Шевченка, має кілька цілей.

Перша мета – просвітницька: донести до простих людей, що вони мають права і можуть вільно ними користатися, а це є «підручник, котрим можна послуговуватися у справах громадських, шкільних, конкуренційних, виборчих й інших найважливіших справах адміністраційних».

Друга мета – мовна. Він у «Відозві до родимців», з якої власне і починається книга, наголошує, що «народ руській у своєму краю є не приблудою, … а народом первобитним», який «має свою прегарну бесіду, яка не в 1848 році винайдена, а бесіду, котра вже в 12-му столітті була бесідою високо образованною». Він наводить нормативні акти монарха, парламенту та уряду Австрійської імперії, що містять приписи щодо права звертатися до урядових і судових органів українською мовою і щодо обов’язку цих органів надавати відповіді також цією ж мовою, направду вважаючи, що наша мова «вже 800 років була на великому ступені розвитку і здатна до виховання істориків, поетів та законодавців». Прикметно, що під час перевидання цього «Збірника…» було вирішено зберегти застосований правопис, аби наочно продемонструвати сучасним дослідникам і читачам рівень та стиль українського правничого слова у Галичині станом на 1893 рік.

І хоч автор попереджав, що не ставить перед собою наукову мету («праця ся не має вимог строго наукових, позаяк її ціллю було: якнайскорше зарадити практичній потребі»), а все ж таки збірка має не лише тексти законів, а й авторські пояснення до них («аби уможливити уживання цього підручника між усіма верствами нашого народа»). Саме ці пояснення, хоч і віднесені автором до «справ адміністраційних» сьогодні містять приклад тогочасної конституційно-правової думки. Увазі сучасного читача подаються роз’яснення Д. Савчака щодо форм правління, природи конституційної монархії та дуалізму виконавчої влади, характеристика австрійської конституції та галицького крайового статуту. Велика частка книги присвячена виборчому законодавству та його роз’ясненню – дивує, наскільки сучасно звучить текст.

Містяться в книзі також розділи й про особисті права громадян.
Видається, що звернення сучасних студентів, науковців, урядовців і суддів до цього доробку Д. Савчака через понад 130 років після його видання стане подякою прийдешніх поколінь людині, яка і словом, і ділом доводила самобутність українського народу.

Видання буде корисним науковцям, суддям, адвокатам. Поширюється безкоштовно.

Здійснити передзамовлення можна за посиланням:
https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSdAPijXqeiTB1uVxallcIBV-
69oubu3mf4GT3_tjyzsDbwlew/viewform?usp=sf_link