Конституційна природа закону про Державний бюджет України

Анотація

Науковий вісник Чернівецького університету. 2011. Випуск 597. Правознавство. 95

УДК 347.74

© 2011 р. А.М. Худик Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Чернівці У рамках даного дослідження автор намагається встановити конституційні вимоги до закону про Держ авний бюджет України, з’ясувати причини конституціоналізації бюджетних правовідносин. Досліджую чи зміст окремих правових позицій Конституційного Суду України, автор розкриває конституційну природу закону про Державний бюджет України.

Детальна увага приділяється конституційним вимогам до закону про Державний бюджет України. Автор пропонує доповнити Конституцію України новими положеннями, які б чітко визначали предмет та зміст закону про Державний бюджет України.

Ключові слова: предмет та зміст закону про Державний бюджет України; правові позиції Конституційно-

го Суду України; пільги, компенсації і гарантії; видатки державного бюджету на загальносуспільні потреби. Постановка проблеми. У процесі здій снення правової реформи соціально -економічні перетворення повинні одержувати адекватне закріплення в законодавстві, що має об’єктивні передумови з погляду самих закономірностей становлення нового конституційного ладу, ри нкової економіки, де свобода і власність, як ел ементи громадянського суспільства, існують і проявляють себе в нормативно -правовій єдності [26, с. 330 ]. У період переходу суспільства та правового регулювання суспільних відносин від субстанціонально одного стану до якісно іншого його змісту, що має місце у всіх постсоціаліст ичних країнах [28, с. 709], вирішального значення

набуває конституційне регулювання фінансових правовідносин, яке зумовлене роллю публічних фінансів у формуванні та реалізації соці альноекономічної політики держави. Найважливішим елементом економічної системи є розподіл суспільного продукту [30 , с.

334]. Як наслідок, однією із істотних особливо стей правового регулювання публічних фінансів є залежність практично всіх основних джерел ф інансового права від закону про державний б юджет на поточний фінансовий рік [23, с. 52-53].

Козирін А.Н. стверджує, що дослідження бюджетного права “припускає докладний аналіз конституційного зако нодавства. Конституція, будучи основною ланкою в системі джерел пр ава, закріплює найважливіші начала функціон ування фінансово -кредитної системи країни і встановлює базові принципи бюджетного … регулювання”. На його думку, “не існує бюджету у власному розумінні слова в тих країнах, де немає конституційного правління” [24].

Бондар Н.С. відзначає, що конституційна практика сучасних демократичних держав сві дчить, що “найбільш ефективні форми взаємодії економіки і права стають можливими в умовах активного включення економічних, у тому числі бюджетно-фінансових, відносин у сферу конст итуційного регулювання” [21, с. 47]. За своєю суттю бюджет – це єдиний фінансовий інститут, який найбільш детально урегульований на ко нституційному рівні.

Агеєв О.Г. наголошує на поз итивному впливі конституції на регулювання бюджетних правовідносин. На його думку, “на базі конст итуційних норм почав складатися більш доскон алий інститут цих відносин. Багато норм права, що визначають порядок здійснення бюджетних відносин, стали відносити ся до числа констит уційних за своїм характером. У цілому конституційні норми почали складати основу, базу рег улювання бюджетних відносин…” [20, с. 25].

Усе вищевикладене зумовлює актуальність дослідження особливостей реалізації констит уційних норм у бюджетному праві, встановлення конституційних вимог до змісту закону про Де ржавний бюджет України. Ступінь наукової розробки. Окремі аспекти досліджуваної теми знайшли своє відображення у наукових працях Поля Марі Годме, Амеллера М., Агеєва О.Г., Бондаря Н.С., Карасевої М.В., Емел’янова А.С., Козиріна А.Н.,. Крохіної Ю.А, Пацурківського П.С., Чіркіна В.Є. та деяких ін.

Мета статті дослідити конституційну пр ироду закону про Державний бюджет України; встановити конституційні вимоги до закону про Державний бюд жет України; з’ясувати причини конституціоналізації бюджетних правовідносин.

Виклад основного матеріалу. Конститу-

ція України (далі – КУ), закріплюючи деякі пр авові о снови бюджетної системи України [1], не визначає, водночас, правову природу Державн ого бюдж ету України та закону про Державний бюджет України. На цьому аспекті зосереджує увагу лише Конституційний Суд України (далі –

96 Науковий вісник Чернівецького університету. 2011. Випуск 597. Правознавство. КСУ), висловлюючи свої правові позиції при конституційно-правовому аналізі проблем, що виникають в рамках бюджетних правовідносин. Так, за період своєї діяльності (станом на 1 грудня 2011 р.) КСУ прийняв 13 рішень [2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14], що стосуються п итань формування і використання централізов аних публічно-правових фондів коштів. При ць ому у більшої частини з них предметом конституційно-правового дослідження ставали питання, пов’язані з природою Державного бюджету України і закону про Державний бюджет Укра їни. Сформульовані в даних рішеннях правові позиції мають принципово важливе значення для

послідовної конституціоналізації фінансово-бюджетного законодавства [21, с. 122], здійсн юють великий вплив на вдосконалення бюджетн ого законодавства. Так, у Рішенні № 6 -рп/99 від 24 червня 1999 року у справі про фінансування судів КСУ відзначив, що “ видатки Державного бюд жету України на утримання судової влади захищені безпосередньо Конституцією України і не м ожуть бути скорочені органами законодавчої або виконавчої влади нижче того рівня, який забе зпечує можливість повного і незалежного здій снення правосуддя згідно із законом” [12].

У Рішенні № 5-рп/2002 від 20 березня 2002 року у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій КСУ відзначив, що, “оскільки для значної кіл ькості громадян України пільги, компенсації та гарантії, право на які передбачене чинним зак онодавством, є до датком до основних джерел і снування, необхідною складовою конституційн ого права на забезпечення життєвого рівня (стаття 48 Конституції України), який принаймні не м оже бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України), то звуження змісту й обсягу цього права шляхом прийняття нових зак онів або внесення змін до чинних законів за ста ттею 22 Конституції України не допускається. Зуп инення його дії можливе за умови введення відп о-

відно до пункту 31 частини п ершої статті 85 та пункту 19 статті 92 Конституції України надзв ичайного стану (стаття 64 Конституції України)”. Також у даному Рішенні КСУ відзначив, що відповідно до ст.ст. 95, 96 КУ предметом правового регулювання закону про Державний бюджет України є встановлення доходів і видатків на загальносуспільні потреби. “Закон про Державний бюджет України є правовим актом, зміст якого… чітко зумовлений поняттям б юджету як плану формування та використання ф інансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, я кі здійснюються органами державної влади, органами влади Авт ономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. Такий закон з а-

тверджує повноваження органів державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду” [10]. У Рішенні № 20-рп/2004 від 1 грудня 2004 року у справі п ро зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій КСУ відзначив, що “застосування пільг, компенсацій та гарантій для певних категорій громадян… потребує фінанс ування за рахунок коштів Державного бюджету України, його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім закону про Де ржавний бюджет України” [7].

Однак, найбільш обґрунтований аналіз природи Державного бюджету України і закону про Державний бюджет України був даний КСУ у Рішенні № 6 -рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі про соціальні гарантії громадян [11]. У рішенні по даній справі КСУ встановив, що предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у КУ та Б юджетному кодексі України (далі – БКУ). Зокрема згідно КУ (ст.ст. 85, 91, 92, 95, 96, 97, 98) та БКУ (ст.ст. 2,

13) “закон про Державний бюджет України як

правовий акт чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фіна нсових ресурсів, має особливи й предмет регул ювання, відмінний від інших законів України – він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соці альне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також установлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України”. “Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов’язання

держави перед громадянами… ”[11]. На підставі вищевикладеного КСУ “дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення і ншого (додаткового) правового регулювання ві дносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другі й статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92,

А.М. Худик Науковий вісник Чернівецького університету. 2011. Випуск 597. Правознавство. 97 частинам першій, другій, третій статті 95 Ко нституції України”. Верховна Рада України не п овноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення з мін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспіл ьних відносин [11].

У подальшому КСУ дещо уточнив сформовану в Рішенні № 6 -рп/2007 від 9 липня 2007 року правову позицію, відзначивши, що “Конст итуція України не визначає окремої процедури розгляду, ухвалення і набрання чинності законом про Держбюджет”, не надає йому “вищої юрид ичної сили стосовно інших законів”, але встано влює “деякі особливості для його змісту…” [2].

У цьому ж Рішенні КСУ відзначив, що “з аконом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і , як наслідок, – скасування й обмеження прав і свобод людини і громадянина” [2].

У Рішенні № 26 -рп/2008 від 27 листопада 2008 року КСУ відзначив, що відповідно до ст.ст. 1, 3 КУ та принципів бюджетної системи (ст. 7 БКУ) “держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фіна нсових зобов’язань, передбачених законами, іншими нормативно правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного з аконодавства”. За змістом ч. 2 ст. 95 КУ, якою встановлюється, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, можна зробити висновок, що вони “не можуть визначатися іншими нормативно-правовими актами…. Визначення відповідних бюджетних вида тків у зако ні про

Державний бюджет України не може призводити до обмеження загальносуспільних потреб, пор ушення прав людини і гром адянина, встановлених Конституцією України…” [14]. У плані з’ясування сутності юридичної природи Державного бюджету України та закону про Державний бюджет України варто погодитися з основними висновками КСУ по даних спр авах. При цьому, на нашу думку, обґрунтування особливого характеру закону про Державний бюджет України в правовій системі України, з одного боку, є не зовсім переконлив е, під тверджене реальною конституційною осн овою, а з другого боку, недостатнє для формування правової позиції щодо недопустимості зміни регул ювання ним суспільних відносин, що є предм етом інших законів України [21, с. 125].

Перелічені КСУ у Рішенні 10 -рп/2008 ві д 22 травня 2008 року у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України конституційні характеристики закону про Де ржавний бюджет України у своїй основі відносяться до процедурно-процесуальних особливостей розробки і прийняття такого закону і не складають у своїй сукупності цілісного уявлення, яке б дозволило обґрунтувати його якості, унікальність, виходячи з яких, можна було б визначити його особливе місце в правовій системі держави.

Фактично КУ вказує не на особливе місце чи юридичну си лу закону про Державний б юджет України, а на конституційну значимість предмета його правового регулювання, який визначає необхідність вставлення на конституційному рівні г арантій своєчасності, реальності і обґрунтованості фінансово-бюджетних рішень [21, с. 125].

Процедурні особливості порядку прийня ття закону про Державний бюджет України справді можуть розглядатися як такі, що не дозвол яють включення в нього норм, що є предметом інших законів України. При цьому процедурні особливості розроблення, затверджен ня та вик онання закону про Державний бюджет України не є єдиною причиною такого обмеження. На нашу думку, в несення “небюджетних” норм у текст закону про Державний бюджет України перш за все належить розглядати як спотворення волі законодавця, що особливо я скраво проявляється при затвердженні закону про Державний бюджет України в цілому, а не постатейно. У такій ситуації голосування проти небюджетних норм означає автоматичне голосування проти Державного бюдже-

ту України, і уже з цієї причини в несення норм “небюджетного” галузевого законодавства в закон про Державний бюджет України перешкоджає досягненню соціального компромісу та може розглядатися таким, що суперечить ч. 1 ст. 5, п.п. 3 і 4 ст.

85, ст. 91 КУ [21, с. 125-126]. Амеллер М. відзначає, що “широко розповсюджена думка про те, що бюджет є єдиним фінансовим законопроектом, який приймається щорічно, [і] інколи використовується для того, щоб провести через парламент такі положення, які, по суті, не мають нічого спільного з державними доходами і витратами. Подібне прив’язу вання тих або інших положень до ф інансового законопроекту зазвичай забороняєт ься, однак іноді воно є зручним способом вир ішення того чи іншого питання, яке, будучи висунуто сам ос-

98 Науковий вісник Чернівецького університету. 2011. Випуск 597. Правознавство. тійно, мало б зн ачно менше шансів одержати позитивне вирішення” [27, с. 374]. Поль Марі Годме стверджує, що “для того щоб річний закон про фінанси [закон про державний бюджет] був прийнятий досить швидко, необхідно забезпечити сти слість його змісту, а також не допускати внесення в нього положень, безп осередньо не п ов’язаних з даним законом” [29, с. 217].

Крохіна Ю.А. стверджує, що закон про бюджет демонструє волю законодавця лише щодо акумулювання, розподілу та використання де ржавних грошових коштів [31]. Водночас необхідно відзначити, що КУ не місти достатньо чіткого нормативного матеріалу, який би в системі дав можливість закріпити за законом про Державний бюджет України лише встановлення доходів і видатків, і встановити недопустимість включення в нього норм, що є предметом інших законів України. Ст. 95 КУ, згідно з якою виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь -які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове їх спрямування, на яку в основному п осилається КСУ у своїх рішеннях, не дає цілісного уявлення про предмет цього зак ону. А лише мі с-

тить вимогу щодо обов’язковості включення всіх видатків до закону про Державний бюджет України (закріплює принцип повноти Державного бюджету України [15, ст. 7 п. 4]) і не більше. КСУ в своїх рішеннях (у мотивувальній частині) в основному обмежується обґрунтуванням недопустимості скасування або звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод людини і гр омадянина. Мотивуючи неконституційність п оложень закону про Державний бюджет України, КСУ посилається на положення ст. 22 КУ, в якій наголошується на недопустимості звуження зм істу і обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних [18]. При цьому у Рішенні № 6 -рп/2007 (та в д еяких інших) КСУ (без достатнього обґрунтува н-

ня) стверджує, що законом про Державн ий б юджет України “не можуть вноситися зміни, зуп инятися дія чинних законів України, а також вст ановлюватися інше (додаткове) правове регул ювання відносин, що є предметом інших законів України” [11] навіть у тому випадку коли мова не йде про права та свобо ди людини і громад янина. Отже, на нашу думку, КСУ у Р ішенні № 6рп/2007 (та в деяких інших) не встановив доста тніх правових підстав (з погляду змісту КУ) для визнання неконституційними положень закону про Державний бюджет України на відпов ідний рік, якими вносяться зміни до нормат ивноправових актів, які не стосуються прав та свобод людини і громадянина.

Суддя КСУ Шишкіна В.І. стверджує, що в Рішенні КСУ № 6 -рп/2007 “при розгляді питань щодо конституційності окремих положень зак ону про Держбюджет Конституц ійний Суд Укра їни закладав висхідний принцип – рівень соціальної забезпеченості, який раніше був установлений для громадян України, не може бути обм еженим. Саме тому в Рішенні № 6 -рп/2007 Ко нституційний Суд України зробив особливий н аголос на положеннях Основного Закону держави, що стосуються гарантій соціальних прав люд ини, які в Україні визнано найвищою соціальною цінністю суспільства”. У цьому контексті “пос илання на особливий статус закону про Держб юджет мало допоміжне, а не основне значення.

Головна теза Рішення № 6 -рп/2007 полягає в т ому, що зак оном про Держбюджет не може бути зупинено дію законів, внесено до них зміни чи доповнення, змінено регулювання правових ві дносин за умов, що цими діями скасовується або звужується зміст та обсяг існуючих прав і свобод людини”. Якщо ж “ указані положення закону про Держбюджет не скасовують і не звужують прав і свобод людини і громадянина, то із Р ішення № 6 -рп/2007 не можна зробити висновок про безз аперечні підстави для визнання таких положень неконституційними” [19].

У 2008 р. у зв’язку з прийняттям Закону України “ Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких закон одавчих актів України ” [16] (зважаючи на назву даного закону) постало питання про допуст имість об’єднання в рамках одного норма тивноправового акта, з одного боку, Державного б юджету України, який за своєю суттю є планом формування та використання фінансових ресу рсів для забезпечення завдань і функцій, які зді йснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду [15, ст. 1], а з іншого – положень, які спрямовані на внесення змін у пот очне галузеве законодавство, що різняться між

собою юридичною природою, характеристиками, призначенням тощо. З цього приводу висловився суддя КСУ Ткачук П.М. Він відзначив, що закон про Державний бюджет України регулює відносини у сфері фо рмування та використання фінансових ресурсів, затверджує повноваження органів державної влади здійснювати виконання бюджету. За своєю суттю він є спеціальним законом, оскільки регламентує

А.М. Худик Науковий вісник Чернівецького університету. 2011. Випуск 597. Правознавство. 99 специфічну сферу суспільних відносин. Виключно ним визначаються будь -які видатки держави на загальносуспільні потреби, їх розмір і цільове спрямування. Дія закону про Держа вний бюджет України обмежена календарним роком [18].

На думку М.В. Карасєвої, бюджетні відносини “нестабільні за своєю природою. Вони і снують, головне, у рамках правових актів про б юджет, які діють протягом фінансового року. Отже, бюджетно -правові норми як частина фіна нсово-правових періодично набувають сили із прийняттям відповідного закону про б юджет і втрачають свою силу із закінченням ф інансового року” [22, с. 36]. Суддя КСУ Маркуш М.А. стверджує, що закон про Державний бюджет України приймається щороку, тобто діє не на постійній, а на тимчасовій основі, і після закінчення визнач еного в ньому періоду (терміну), на який його б уло прийнято, втрачає чи нність [17]. А оскільки втрачають чинність положення Державного б юджету України, то повинні втр ачати чинність і

положення, якими вносяться зміни до інших н ормативно-правових актів. У зв’язку з цим КСУ відзначив, що в разі виникнення “необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони” [2].

Висновки. Вищевикладене дає достатні під-

стави для висновку про те, що при розробленні нової редакції Конституції України варто ос обливу увагу звернути на визначення юридичної природи Державного бюджету України і закону про Державний бюджет України. Координуючим нормативним матеріалом при цьому, на нашу думку, може стати зарубіжний конституційний досвід. Зокрема норма Основного Закону ФРН, відповідно з якою “закон про бюджет повинен містити лише пол оження, що стосуються доходів і видатків Федерації і тривалості його застосування” [25, ст.110 п.4], чи норма Конституції Туреччини, за якою “жодне положення, крім того , що має безпосереднє відн ошення до бюджету, не повинно бути в несене до закону про бюджет” [25, ст.161].

Список літератури

1. Конституція України (зі зміна ми і

доп.). – К.: Атіка, 2006. – 64 с.

2. Рішення КСУ № 10 -рп/2008 від 22 тр а-

вня 2008 р. // Офіційний вісник країни вiд 06.06.2008 – 2008 р., № 38.

3. Рішення КСУ № 11 -рп/2009 від 20 тр а-

вня 2009 р. // Офіційний вісник України вiд 09.06.2009 – 2009 р., № 40.

4. Рішення КСУ № 12 -рп/2001 від 3 жовт-

ня 2001 р. // Офіційний вісник України від 26.10.2001 р., № 41.

5. Рішення КСУ № 13 -рп/2010 від 11 тр а-

вня 2010 р. // Офіційний вісник України вiд 28.05.2010 – 2010 р., № 37.

6. Рішення КСУ № 1 -рп/2009 від 13 січня

2009 р. // Вісник Конституційного суду України – 2009 р., № 1.

7. Рішення КСУ № 20 -рп/2004 від 1 гру д-

ня 2004 р. // Офіційний вісник України від 31.12.2004 – 2004 р., № 50.

8. Рішення КСУ № 4 -рп/2007 від 18 чер в-

ня 2007 р. // Вісник Конституційного Суду Укр аїни – 2007 р., № 4.

9. Рішення КСУ № 5-рп/2001 від 17 трав-

ня 2001 р. // Офіційний вісник України вiд 08.06.2001 – 2001 р., № 21

10. Рішення КСУ № 5-рп/2002 від 20 бер е-

зня 2002 р. // Вісник Конституційного суду України – 2002 р., № 2.

11. Рішення КСУ № 6 -рп/2007 від 9 липня

2007 р. // Офіці йний вісник України від 31.12.2004 р., № 50.

12. Рішення КСУ № 6 -рп/99 від 24 червня

1999 р. // Офіційний вісник України вiд 30.07.1999 – 1999 р., № 28.

13. Рішення КСУ № 7-рп/2004 від 17 березня

2004 р. // Урядовий кур’єр вiд 21.04.2004 – № 75.

14. Рішення КСУ № 26 -рп/2008 від 27 ли с-

топада 2008 р. // Вісник Конституційного суду України – 2009 р., № 1.

15. Бюджетний кодекс України № 2456 -VI

від 8 липня 2010 року // Відомості Верховної Р ади України вiд 24.12.2010.

16. Закон України “Про Державний бюджет

України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 107-VI від 28.12.2007 р. // Голос України від 04.01.2008 – № 1.

17. Окрема думка судді КСУ Маркуш М.А.

стосовно Рішення КСУ № 1 -рп/2009 від 13 січня 2009 р. // Вісник Конституційного суду України – 2009 р., № 1.

18. Окрема думка судді КСУ Ткачука П.М.

стосовно Рішення КСУ № 10 -рп/2008 від 22 тр авня 2008 р. // Офіційний вісник України вiд 06.06.2008 – 2008 р., № 38.

19. Окрема думка судді КСУ Шишкіна В.І.

стосовно Рішення КСУ № 10 -рп/2008 від 22 тр авня 2008 р. // Офіційний вісник України вiд 06.06.2008 – 2008 р., № 38.

20. Агеев О.Г. Конституционно -правовые

основы бюджетных отношений в Российской Федерации: дис. ... канд. юрид. наук. М., 2005. – 170 c.

100 Науковий вісник Чернівецького університету. 2011. Випуск 597. Правознавство.

21. Бондарь Н.С. Конституционализация

социально-экономического развития российской государственности (в контексте решений Ко нституционного Суда РФ). – М.: Викор -Медиа, 2006. – 225с.

22. Бюджетное и налоговое право России

(политический аспект) / Карасева М.В. – М.: Юристъ, 2005. – 173 c.

23. Емельянов А.С. Реализация охранит е-

льной фун кции финансового права: дис. ... д -ра юрид. наук. М., 2005. – 327 с.

24. Козырин А.Н. Финансовое право и

управление публичными финансами в зарубе жных странах. М. 2009.

25. Конституции государств Европы: в 3 т.

Т.1. Под общ. ред. Окунькова Л.А. – М.: Норма, 2001.

26. Местное самоуправление и конститу-

ционное правосудие: конституционализация муниципальной демократии в России. Бондарь Н.С. Норма, 2008. – 591 с.

27. Парламенты. Сравнительное исслед о-

вание структуры и деятельности представител ьных учреждений 55 стран мира: Новое и пер есмотренное издание, подготовленное д -ром М. Амеллером: Перевод с английского / Под ред.: Луковников З.И. – М.: Прогресс, 1967. – 512 c.

28. Пацуркивский П.С. Начала финансово-

го права – основополагающий правовой крит ерий конкретизации финансового законодательства постсоциалистических государств: теоретико методологические проблемы / Конкретизация законодательства как технико-юридический прием нормотворческой, интерпретационной, пр авоприменительной практики: Материалы Ме ждународного симпозиума (Геленджик , 27 –28 с ентября 2007 года) / Нижний Новгород: Нижег ородская академия МВД России, 2008. – 1134 с.

29. Поль Мари Годме. Финансовое право.

М.1978.– 429с.

30. Сравнительное конституционное право

/ Редкол.: Ковлер А.И., Чиркин В.Е. (Отв. ред.), Юдин Ю.А. – М.: Манускрипт, 1996. – 730 c.

31. Экспертное заключение Крохиной

Ю.А. по делу о проверке конституционности статьи 135 Федерального закона “О федеральном бюджете на 2002 год” и пункта 34 приложения 17 к этому Федеральному закону, статьи 128 Ф едерального закона “О федера льном бюджете на 2003 год” и подпункта 34 пункта 1 приложения 20 к этому Федеральному закону в связи с жал обой гражданина А. В. Жмаковского // Архив Конституционного Суда РФ. 2003. http://lib.ksrf.ru/zip/075/075992.zip.

Стаття надійшла до редколегії 31 серпня 2011 року. Рекомендована до опублікування у “Віснику” відповідальним секретарем Р.О. Гаврилюк. А.M. Khudyk Constitutional nature of law on the State budget of Ukraine Summary In this study the author is trying to set the constitutional requireme nts of the State Budget of Ukraine, find out the reasons constitutionalization budgetary relations. Exploring the meaning of certain leg al positions of Constitutional Court of Ukraine, the author reveals the constitutional nature of the State Budget of Ukraine.

Key words: the subject and content of the State Budget of Ukraine, the legal position of the Constitutional Court of Ukraine, benefits, compensation and guarantees, state budget expenditures for general needs. А.Н. Худик Конституционная природа закона о Государственном бюджете Украины Аннотация В рамках данного исследования автор пытается установить конституционные требования к з акону о Государственном бюджете Украины, выяснить причины конституционализации бюджетных правоотношений. Исследуя содержание отдельных правовых позиций Конституционного Суда Укр аины, автор раскрывает конституционную природу закона о Государственном бюджете Украины.

Ключевые слова: предмет и содержание закона о Государственном бюджете Украины; правовые позиции Конституционного Суда Украины; льготы, компенсации и гарантии; расходы государстве нного бюджета на общественные потребности.