Матеріали негласних слідчих дій (НСРД) в дисциплінарних справах щодо суддів в зарубіжній практиці: Німеччина, Естонія, Молдова, Литва, Хорватія

Німеччина

Правова основа дисциплінарного законодавства щодо професійних суддів міститься в законах про державну службу та дисциплінарних законах федерального і земельних урядів.

Ні федеральний, ні земельний закони не містять окремих положень щодо дисциплінарної відповідальності для суддів. Для суддів на федеральній державній службі відповідно застосовується Федеральний дисциплінарний закон (BDG), згідно з розділом 46 Закону Німеччини про суддів (DRiG).

Передбачається, що можна порушити дисциплінарне провадження проти судді з питань, які також є предметом кримінального провадження, навіть до ухвалення вироку кримінальним судом. Згідно з пунктом 1 статті 17 Федерального дисциплінарного кодексу (BDG) (Порушення справи за посадою), керівник установи зобов'язаний порушити дисциплінарне провадження щодо публічного посадовця, якщо є достатні фактичні ознаки, що обґрунтовують підозру у неправомірній поведінці.

Відповідно до принципу доцільності, що застосовується в дисциплінарному провадженні, дисциплінарний орган, відповідальний за проведення провадження, повинен забезпечити його проведення без невиправданої затримки; зокрема, слід запобігати бездіяльності в дисциплінарному провадження після його початку. Водночас, існує також обов'язок всебічно розслідувати факти, що стосуються дисциплінарного права (пункт 1 статті 21 BDG).

Враховуючи ці принципи зупинення дисциплінарного провадження до завершення поліцейського або прокурорського (кримінального) розслідування, розпочатого за кримінальною скаргою, можливе відповідно до пункту 1 статті 22 пункту 3 Федерального дисциплінарного закону (BDG). Це положення передбачає, що дисциплінарне провадження може бути зупинено, якщо питання має бути вирішене в іншій законодавчо врегульованій процедурі, оцінка якого має суттєве значення для рішення в дисциплінарному провадженні.

Хоча кримінальні розслідування в цілях зазначеного законодавчого положення вважаються «юридично врегульованими процедурами» та зазвичай мають «суттєве значення», оскільки фактичні висновки або юридичні висновки, отримані в ході них, зазвичай можуть бути використані під час дисциплінарного провадження, відсторонення від виконання обов'язків у такому випадку здійснюється на розсуд "роботодавця". Оскільки відсторонення неминуче призводить до затримки провадження, воно часто суперечить згаданому принципу доцільності згідно з розділом 4 BDG, який також служить інтересам публічного посадовця і вимагає від "роботодавця" проводити дисциплінарне провадження без необхідної затримки.

Суддя може бути підданий дисциплінарному стягненню із використанням доказів з кримінального провадження, що триває. Наприклад, можуть бути використані докази телефонного прослуховування, приховиного спостереження або моніторингу дій судді.
В цьому випадку підлягають застосуванню наступні законодавчі положення:

Розділ 21 Федерального дисциплінарного кодексу (Обов'язок проводити розслідування, винятки)
(1) Необхідні розслідування повинні бути проведені для з'ясування фактів справи. При цьому повинні бути встановлені викривальні докази, виправдовувальні докази та обставини, що мають значення для визначення відповідного дисциплінарного заходу. Начальник управління та найвищий дисциплінарний орган можуть взяти на себе відповідальність за розслідування.
Розділ 24 Федерального дисциплінарного закону (Збір доказів)
(1) Необхідні докази повинні бути зібрані. Це може включати, зокрема:
1. отримання письмової офіційної інформації,
2. заслуховування свідків та експертів або отримання їхніх письмових заяв,
3. ознайомлення з документами та файлами, та
4. проведення перевірок на місці.
(2) Стенограми показань осіб, яких вже було заслухано в іншій законодавчо врегульованій процедурі, а також стенограми судового розслідування можуть бути використані без отримання додаткових доказів.

Суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності на основі доказів кримінального провадження (прослуховування телефонних розмов, приховане спостереження, моніторинг) навіть у випадку, якщо його не звинувачують у злочині в цьому провадженні, але отримані в ході нього докази свідчать про порушення суддівської етики.
Докази телекомунікаційного спостереження ("TKÜ"), отримані під час кримінальних розслідувань, в принципі також можуть бути використані в дисциплінарному провадженні, за умови, що немає конкретних законодавчих заборон на їх використання, і захід був законним. Згідно з пунктом 2 статті 24 Федерального дисциплінарного закону (BDG), стенограми заяв з інших законодавчо регульованих проваджень, до яких також належать стенограми TKÜ з кримінального провадження, можуть бути використані в дисциплінарному провадженні без необхідності збору нових доказів. Однак судова практика вимагає, щоб сам захід TKÜ був законним; у випадках суттєвих процесуальних порушень або втручань в абсолютно захищену основну сферу приватного життя існує заборона на використання доказів, якої також необхідно дотримуватися в дисциплінарному провадженні.

Приклади із судової практики:

1) Рішення Вищого адміністративного суду Саксонії, 12-й Дисциплінарний сенат, від 28 березня 2025 р.у справі № 12 A 940/20.D 

В цій справі розглядалася дисциплінарна справа проти поліцейської, яка використовувала посаду для впливу в інтересах інших осіб, що було доказано у тому числі з використанням заходів таємного стеження, прослуховування телефонних розмов. Заперечуючи проти використання матеріалів НСРД (нім. "TKÜ" - прим.), скаржниця зазначала, що вони становили протиправне втручання у її особисте життя, проводилися не щодо неї. Дисциплінарна палата як орган, що застосував стягнення щодо скаржниці, відхилила ці заперечення і зазначила, що не існувало ніяких розбіжностей між фактичними відомими подіями і змістом протоколів НСРД. І загалом не існувало жодних правдоподібних ознак того, що фіксування комунікації було неповним, сфальсифікованим або іншим чином неправильно здійснене.

2) Рішення Федерального адміністративного суду від 29 липня 2019 року у справі № 2 B 19/18

Справа стосувалася звільнення з державної служби у зв'язку з правоекстремістськими та мізантропічними висловлюваннями, а також фантазіями про насильство та вбивство, що були зроблені співробітником виправної установи у телефонній розмові з колегою, яка була випадково зафіксована в ході прослуховування телефону, що проводилося під час розслідування іншого правопорушення.

_____________
* - наведена інформація отримана і проаналізована за підтримки представників Федерального міністерства юстиції і захисту прав споживачів Німеччини.

Естонія

Згідно з естонським законодавством не заборонено розглядати дисциплінарну справу щодо судді стосовно фактів, які також є предметом кримінального провадження - у тому числі і до того, як суд винесе рішення у кримінальній справі. Наприклад, якщо суддю підозрюють в отриманні хабара, але рішення щодо цих фактів ще не прийнято.
Ці провадження можуть і часто відбуваються паралельно. Тому одні й ті самі факти можуть і повинні оцінюватися у двох паралельних провадженнях (дисциплінарному і кримінальному). Це пов'язано з розумінням того, що предмет цих проваджень все ж таки значною мірою відрізняється. У той час, як у випадку отримання хабара з точки зору кримінальної відповідальності насамперед важливо, чи вплинула на суддю якась фінансова вигода (так зване "відношення еквівалентності" (nn ekvivalentsussuhe)), з точки зору дисциплінарного провадження це не є першочерговим – важливо з'ясувати чи дії і поведінка судді завдали шкоди іміджу, автритету, незалежності та об'єктивності судової влади.

На практиці в більшості цих справ застосовуються положення § 90(2)(1) Закону про суди, згідно з якими перебіг строку давності за дисциплінарне правопорушення зупиняється до завершення кримінального провадження. Але цей захід, що застосовується на практиці, не становить жодної юридичної перешкоди (в розгляді таких дисциплінарних справ).

Важливо, однак, зазначити, що в естонському законодавстві існує два види проваджень щодо правопорушень - кримінальні порушення і незначні правопорушення ("misdemeanor proceedings" - фактично йдеться про аналог адміністративних правопорушень в Україні, прим.). У випадку із кримінальними правопорушеннями, як зазначалося, строк давності для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності зупиняється. Проте у випадку із "misdemeanor proceedings" такої підстави для зупинення строку давності не передбачено.
Наприклад, у випадку керування суддею транспортним засобом у нетверезому стані, форма провадження залежить від виявленого конкретного рівня сп'яніння (рівня алкоголю в крові). Якщо він нижчий за рівень "кримінального сп'яніння", провадження у справі про проступок ("misdemeanor proceedings") не зупинятиме перебіг строку давності за дисциплінарне правопорушення. У таких випадках паралельне здійснення цих двох проваджень неминуче – провадження за керування транспортним засобом у нетверезому стані та дисциплінарне провадження щодо судді відбуватимуться паралельно.
При цьому в будь-якому випадку Дисциплінарна колегія не займається правовими оцінками фактів кримінальної відповідальності судді і компетенція Дисциплінарної колегії не залежить від вирішення цих питань.

Суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності з використанням матеріалів кримінальної справи, яка ще не була остаточно розглянута. Наприклад, це матеріали таємного прослуховування судді, таємного стеження за ним. Це допускається у тому числі у випадках, якщо слідчі дії ("НСРД") проводились щодо інших осіб і в ході них були випадково зафіксовані певні дії судді.
Хоча дисциплінарне провадження може не стосуватися діяння, що є предметом кримінального провадження, але докази, зібрані під час цього провадження, дають уявлення про неналежну поведінку судді. Наприклад, якщо кримінальне провадження стосується розслідування можливого хабарництва, то докази, зібрані шляхом таємного спостереження, можуть розкрити інформацію про те, як суддя використовував судові бази даних для особистої вигоди (наприклад, надсилав судові рішення своїм родичам), використовував приміщення суду для приватних заходів тощо, що не є кримінальними правопорушеннями, але може бути оцінено як можливе дисциплінарне проступок. Ці матеріали, безсумнівно, можуть бути використані дисциплінарною колегією незалежно від того, як вони «просуваються» і використовуються у кримінальному провадженні.

Згідно з естонським законодавством, дисциплінарна колегія є судом у юридичному сенсі (складається з трьох суддів Верховного Суду, одного районного судді та одного судді першої інстанції) – з повною незалежною процесуальною компетенцією оцінювати докази та робити на їх основі фактичні/правові висновки, не будучи зв’язаним чиєюсь оцінкою. Тож обговорення і дослідження зазначених матеріалів у кримінальному провадженні (і те, яку оцінку має їм дати кримінальний суд) саме по собі не має значення для дисциплінарної колегії.

Згідно з чинним естонським законодавством, суддя повинен уникати створення ситуації, яка могла б, навіть за допомогою простого зовнішнього спостереження та суто гіпотетично, викликати підозру щодо можливого фаворитизму та, в гіршому випадку, можливої ​​упередженості (розділ 23 Кодексу етики). Таке зовнішнє «враження», зрозуміло, не карається у кримінальному провадженні, але жодним чином не перешкоджає проведенню дисциплінарного провадження.

Розділ 206(4) Кримінально-процесуального кодексу регулює ситуацію, коли кримінальне провадження припиняється за відсутності ознак кримінального правопорушення, але його матеріали містять ознаки можливого дисциплінарного правопорушення, після чого відповідні докази мають бути передані компетентному органу для ведення провадження. Цей масив доказів може також включати докази, отримані в результаті проведення таємних спостережень (НСРД). Це також додатково демонструє, що дисциплінарна колегія може бути основним та єдиним оцінювачем інформації, зібраної в ході такого таємного спостереження, тобто без попереднього контролю в кримінальному провадженні.

Прикладом із практики є рішення Дисциплінарної колегії Верховного Суду від 5 березня 2025 року у справі № 9-13/24-4

В цій справі суддя підозрювалася в отриманні хабара, за фактом чого було порушено кримінальне провадження. На підставі матеріалів цього кримінального провадження Генеральний державний прокурор Лавлі Перлінг (наразі входить до Етичної ради з перевірки кандидатів до Вищої ради правосуддя) подала звернення до голови Верховного Суду щодо отримання доказів того, що суддя вчинила дії, які не є злочином, але можуть вважатися дисциплінарним проступком.
В подальшому окружний суд виправдав всіх обвинувачених у зазначеному кримінальному провадженні, у тому числі і суддю. Цей вирок набрав законної сили.
Матеріалами кримінальної справи було підтверджено, що суддя Вавренюк придбала мобільний телефон у знайомого арбітражного керуючого зі знижкою (за 250 євро при ринковій ціні 299 євро). При цьому цей арбітражний керуючий неодноразово брав участь у справах, які розглядала суддя - і та не заявляла самовідводи.
Також суддя неодноразово отримувала безкоштовні юридичні консультації від іншого адвоката та арбітражного керуючого. При цьому цей адвокат так само неодноразово брав участь у справах, які розглядала суддя - і та знову ж не заявляла самовідводи.
Також було встановлено, що суддя Вавренюк неодноразово надсилала своєму чоловіку процесуальні документи із судової інформаційної системи, які використовувалися ним як зразки під час надання правової допомоги.
В основу доказування порушень були покладені, зокрема, результати негласного спостереження ("НСРД").

Дисциплінарна колегія, серед іншого, зазначила, що для використання інформації таємного спостереження з метою, відмінною від тієї, для якої вона була зібрана, має бути переважаючий суспільний інтерес та легітимна мета, що випливає з цього. Якщо такі умови не виконуються, інформація спостереження (наприклад, протокол таємного спостереження) не може бути безпосередньо використана як доказ, але допустимо покладатися на рішення суду як документальний доказ. Однак, на думку Колегії, не обов'язково обмежуватися рішенням суду, якщо виконано обидві вищезазначені умови.
За позицією Колегії, суспільний інтерес у доступі до справедливого та незалежного суду не потребує надмірного обґрунтування. Посада судді передбачає надання широких повноважень, а довіра суспільства до суду також ґрунтується на бездоганній поведінці судді як в суді, так і поза ним. Тому повноваження та довіра, надані судді, вимагають відповідних засобів для притягнення суддів до відповідальності за їхню поведінку.
При цьому Дисциплінарна колегія також зазначила, що використання матеріалів "НСРД" під час розгляду дисциплінарних правопорушень, допущених публічними посадовцями, також було визнано Європейським судом з прав людини допустимим з огляду на високий стандарт моральних якостей, що від них вимагається (рішення ЄСПЛ від 18.01.2022 у справі "Adomaitis v. Lithuania", № 14833/18, п.87).

Дисциплінарна колегія зазначила, що існують правові підстави для використання інформації спостереження у дисциплінарних провадженнях проти суддів. Такою законною основою є, зокрема, друге речення § 88(3) Кримінально-процесуального кодексу, згідно з яким накладення дисциплінарного стягнення на додаток до кримінального стягнення не виключається за те саме діяння. Колегія не вважає за доцільне, щоб вона мала у своєму розпорядженні під час розгляду дисциплінарної справи меншу доказову базу, ніж під час оцінки того самого діяння у кримінальному провадженні. Дисциплінарне провадження проти суддів має вагому мету забезпечити очисну функцію, яка є важливою з точки зору судової системи в цілому. Дисциплінарне провадження також має бути повним та об'єктивним, і часто було б неможливо дотриматись вимог положення другого речення § 88(3) Кримінально-процесуального кодексу, якби Колегія працювала лише з доказами, що відображені в рішенні кримінального суду.

Також, за твердженням Дисциплінарної колегії, було б нелогічною ситуацією, коли можливість використання та обсяг інформації, отриманої шляхом спостереження, у дисциплінарному провадженні значною мірою залежала б від випадкових факторів, зокрема від того, чи відобразив кримінальний суд будь-яку обставину, виявлену шляхом спостереження, у рішенні, зробив це лише частково або взагалі не відобразив. Також може існувати ризик того, що докази в кримінальній справі можуть бути оцінені фрагментарно та ізольовано від загального контексту.

Протилежний підхід також ігноруватиме той факт, що кілька фактів, які не мають значення в кримінальному провадженні з точки зору предмета доказування і які тому, ймовірно, не будуть оцінені судом у вироку, можуть мати вирішальне значення у справі про дисциплінарне правопорушення (припускаючи, наприклад, що неналежна поведінка судді при вирішенні питання про можливу вину судді в кримінальному провадженні не потребує жодного суттєвого аналізу).
_____________
* - наведена інформація отримана за підтримки представників Верховного Суду Естонії.

 

Молдова

В законодавстві Молдови відсутні спеціальні положення, які б регулювали використання матеріалів кримінальних справ (зокрема і НСРД) в дисциплінарних провадженнях щодо суддів. Натомість за практикою Вищої ради магістратури Молдови такі матеріали приймаються як докази на загальних засадах.

Так, наприклад, рішенням від 22 жовтня 2022 року № 11/2 Вища рада магістратури залишила в силі рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Кишинівського апеляційного суду М.Тертеї. 

За обставинами цієї справи, Генеральний прокурор подав до ВРМ дисциплінарну скаргу за фактами вимагання судді неправомірної вигоди за ухвалене рішення, вплив на іншого суддю. За цією скаргою дисциплінарна колегія ухвалила рішення про звільнення судді з посади.
Суддя оскаржувала це рішення з посиланням на порушення принципу "Non bis in idem", адже за спірними фактами була порушена кримінальна справа, розгляд якої не було завершено.
З посиланням на рішення ЄСПЛ у справі "Сергій Золотухін проти росії" в рішенні дисциплінарного органу зазначено, що дії, за які суддя підлягає дисциплінарній відповідальності, можуть існувати окремо від дій, за які він несе кримінальну відповідальність. У кримінальній справі суддю обвинувачували у "вимаганні або прийнятті неправомірної вигоди для себе чи з метою впливу на іншу публічну особу", в той час як у дисциплінарній справі предметом дослідження були "дії, що шкодять авторитету правосуддя". У цьому випадку дисциплінарна комісія не перевіряла факти допущення злочину, не оцінювала аргументи, які є предметом кримінальної справи.

Практика розгляду Вищою радою магістратури справ цієї категорії:
- рішення ВРМ від 1 липня 2024 року № 369/24 ;

- рішення ВРМ від 24 жовтня 2023 року № 474/30 ;

- рішення ВРП від 22 жовтня 2022 року № 11/2.

_____________
* - наведена інформація отримана і проаналізована за підтримки представників Вищої ради магістратури Молдови і її дисциплінарної інспекції.

Литва

Чинні законодавство і судова практика в Литовській Республіці передбачають можливість здійснення стосовно судді дисциплінарного провадження щодо фактів, які також є предметом кримінального провадження - навіть до ухвалення вироку суду у кримінальній справі.
В Литві поширеною є практика, коли у разі допущення суддею поведінки, яка дискредитує посаду судді, Президент Литовської Республіки зазвичай негайно ініціює процес звільнення судді та звертається до Судової ради за рекомендацією щодо звільнення судді з посади. За останні 10 років до Комісії з суддівської етики та дисципліни також один раз зверталася з проханням розпочати дисциплінарне провадження проти судді після завершення досудового розслідування.
У своєму рішенні від 16 січня 2007 року Конституційний Суд Литовської Республіки зазначив, що відповідно до статті 115(5) Конституції суддя може бути звільнений з посади, якщо його поведінка дискредитувала посаду судді, незалежно від того, чи буде таке діяння згодом оцінено судом як кримінальний злочин, і чи набуде відповідний обвинувальний вирок остаточної сили.
Загалом в Литві є можливим притягнення судді до дисциплінарної відповідальності на підставі матеріалів з нерозглянутої кримінальної справи. Наприклад, матеріалів щодо таємного прослуховування або стеження за суддею.
Інформація, зібрана під час негласних дій у кримінальних справах щодо діяльності, яка має ознаки кримінальних правопорушень корупційного характеру, може бути використана для розслідування дисциплінарних та (або) службових порушень у випадках, коли прокурор надає згоду на це або керівник головного органу кримінальної розвідки приймає таке рішення, і ця інформація розсекречена.
В Литві протягом останніх 10 років сімох суддів було звільнено за поведінку, що дискредитує посаду судді. Це було зроблено на основі таємних матеріалів досудового розслідування, поданих Президенту та Судовій раді прокуратурою. Протягом цього періоду також були випадки, коли суддів звільняли негайно після початку дисциплінарного провадження, коли Президенту та Судовій раді надавалися матеріали досудового розслідування, розпочатого прокуратурою.
Як Верховний Суд Литви, так і Апеляційний суд Литви зазначали у справах щодо звільнення суддів за дисциплінарні правопорушення, що дані, зібрані в кримінальному провадженні, можуть бути використані під час вирішення питання про звільнення судді, який своїми діями дискредитував посаду судді.

Як приклад можна навести постанову Верховного Суду Литовської Республіки від 14.03.2014 у справі № 3K-3-85/2014.

В цій справі позивачем був звільнений суддя. Матеріалами НСРД було підтверджено, що інший суддя впливав на позивача з метою ухвалення тим бажаного йому рішення в адміністративній справі - і було підтверджено, що позивач піддався такому впливу, не припинив дії цього іншого судді. Такі толерантні дії судді були визнані такими, що підривають довіру суспільства до суду.
Позивач серед іншого скаржився на те, що негласне спостереження (НСРД) проводилися і санкціонувалися судом для розслідування цілковито інших тяжких злочинів, в той час як суд не давав санкцію на встановлення в ході негласних дій етичних порушень з боку позивача. Відповідно, на думку позивача, мало місце порушення статті 8 Конвенції.
Верховний Суд, однак, вказав, що індивідуальний захід стеження (НСРД) повинен відповідати умовам і процедурі, встановленим законом. У цій справі було встановлено, що заходи стеження щодо позивача як судді були санкціоновані відповідно до процедури, встановленої Законом про оперативну діяльність. Той факт, що дані, отримані відповідно до положень Закону про оперативну діяльність, не підтвердили первинну інформацію про інші злочинні діяння, не означає, що ці дані були зібрані незаконно.
На думку колегії суддів Верховного Суду, право позивача на повагу до приватного життя було обмежене з досягненням легітимної мети відповідно до статті 8(2) Конвенції. Санкціонування прослуховування телефонних розмов було спрямоване на запобігання злочинам; використання даних, отриманих за допомогою прослуховування, при розслідуванні дисциплінарної справи було спрямоване на захист держави та суспільства шляхом забезпечення того, щоб посаду судді обіймали лише особи, які відповідають високим вимогам, встановленим законом.

Верховний Суд зазначив, що згідно зі статтею 17(3) Закону про оперативну діяльність не допускається використання [в інших цілях] не будь-якої секретної оперативної інформації, а лише інформації про діяння, що має ознаки кримінального діяння корупційного характеру.

В цих висновках Верховний Суд покладався на рішення ЄСПЛ у справах "Cariello and Others v. Italy", № 14064/07; "Aydoğdu and Others v. Turkey", № 25745/07.

Подібних висновків дійшов Апеляційний суд Литви у справі про звільнення судді Верховного Суду Егідіюса Лаужикаса.

Апеляційний суд Литви зазначив, що самі дії особи можуть бути оцінені з точки зору як кримінальної, так і дисциплінарної відповідальності. Порушення кримінального провадження проти особи не перешкоджає паралельному розгляду питання про дисциплінарну відповідальність. Класифікація дій особи за кримінальним законодавством жодним чином не обмежує право суб'єкта, який вирішує питання про застосування дисциплінарної відповідальності, оцінювати ті самі дії з точки зору дисциплінарної відповідальності, оскільки кримінальна та дисциплінарна відповідальність різні за своєю природою та метою, а також завданнями, застосовуються різні стандарти доказування, а також їхні процесуальні аспекти є різними, тому вони не виключають один одного (рішення Апеляційного суду Литви у цивільній справі № e2A-345-156/2023).

_____________
* - наведена інформація надана особисто Головою Верховного Суду Литовської Республікиhttps://www.lat.lt/ Дангуоле Бублієне (Danguolė Bublienė).

Хорватія

Якщо проти судді було порушено кримінальне провадження, закон не вимагає також порушення дисциплінарного провадження. Суддя, проти якого порушено кримінальне провадження за можливче вчинення злочину, що карається позбавленням волі на строк п'ять років або більше, або який перебуває під вартою чи в слідчому ізоляторі, відповідно до чинної нормативної бази, відсторонюється від виконання судових обов'язків до остаточного завершення кримінального провадження (стаття 73 Закону про Державну судову раду).
Якщо суддя у кримінальному провадженні остаточно засуджений за кримінальний злочин, який робить його негідним виконувати судові обов'язки, він звільняється з суддівської посади (стаття 77 Закону).
Однак, немає ніяких перешкод для порушення дисциплінарного провадження проти судді, стосовно якого порушено кримінальне провадження.
При цьому матеріали кримінального провадження можуть бути використані як докази в дисциплінарному провадженні.
Оскільки в Хорватії рішення щодо дисциплінарної відповідальності суддів не публікуються публічно, за винятком резолютивної частини рішення, приклади з практики не можуть бути надані.

_____________
* - наведена інформація отримана від представників Державної судової ради Хорватії.