На розгляд Об’єднаної палати ККС ВС передали справу для відступлення від висновку ККС ВС щодо застосування припису статті 58 Конституції України про зворотну дію закону України про кримінальну відповідальність в часі до закону, яким внесли зміни до статті 51 КУпАП (дрібне викрадення чужого майна)

Колегія суддів ККС ВС ухвалою від 29.08.2024 передала на розгляд Об'єднаної палати ККС ВС справу для відступлення від висновку колегії суддів ККС ВС щодо застосування положення статті 58 Конституції України та статті 5 КК України про зворотну дію закону України про кримінальну відповідальність в часі до Закону України № 3886-IX, яким внесено зміни до статті 51 КУпАП (дрібне викрадення чужого майна).

Одним з ключових аргументів правової позиції суду стало те, що Конституційний Суд України (далі — КСУ) здійснив офіційне тлумачення положень статті 58 Конституції України та норм Кримінального кодексу України (справа про зворотну дію кримінального закону в часі), які усувають караність діяння або пом`якшують покарання в Рішенні № 6-рп/2000 від 19 квітня 2000 року в справі № 1-3/2000.

Серед інших, предметом розгляду КСУ були такі питання:

• положення статті 58 Конституції України охоплюють лише норми Кримінального кодексу України чи також будь-які закони та нормативно-правові акти, якщо вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи?
• у статті Кримінального кодексу України йдеться лише про норми цього Кодексу чи під словосполученнями «кримінальний закон» і «закон, що усуває караність діяння або пом`якшує покарання» треба розуміти як будь-який закон чи й інші нормативно-правові акти, що в будь-який спосіб впливають на визначення караності діяння або суворості покарання, а не тільки шляхом текстуальної зміни диспозиції чи санкції статті Особливої частини Кримінального кодексу України?

Розв'язуючи їх, КСУ керувався тим, що відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Закріплений в Конституції України принцип неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів узгоджується з міжнародно-правовими актами, зокрема Міжнародним пактом про громадянські та політичні права (стаття 15), Конвенцією про захист прав і основних свобод людини (стаття 7). В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй (стаття 8 Конституції України).

КСУ зазначив, що зіставлення положень статей 8, 58, 92, 152, пункту 1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України та відповідних положень КК про зворотну дію закону в часі надало КСУ підстави до висновку, що виключно кримінальними законами України визначаються діяння, які є кримінальними правопорушеннями, та встановлюється відповідальність за їх вчинення. Відповідно і зворотна дія в часі реалізується через кримінальні закони у випадках, коли вони скасовують або пом`якшують відповідальність особи.

КСУ означив, що бланкетна диспозиція кримінально-правової норми називає або описує кримінальне правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших галузей права. Основна особливість такої диспозиції полягає в тому, що визначена в ній норма має загальний і конкретизований зміст.

Загальний зміст бланкетної диспозиції передається словесно-документною формою відповідної статті Особливої частини Кримінального кодексу України та включає положення інших нормативно-правових актів у тому вигляді, в якому вони сформульовані безпосередньо в тексті статті. Саме із загальним змістом бланкетної диспозиції пов`язане визначення кримінальним законом діяння як правопорушення та встановлення за нього кримінальної відповідальності.

Натомість конкретизований зміст бланкетної диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює кримінально-правову норму більш конкретним змістом.

Зміни, що вносяться до нормативно-правових актів інших галузей права, посилання на які містить бланкетна диспозиція, не змінюють словесно-документну форму кримінального закону. Кримінально-правова норма залишається незмінною. Отже, кримінальний закон у такому разі не можна вважати новим — зміненим законом — і застосовувати до нього положення частини першої статті 58 Конституції України та КК, які визначають зворотну дію закону в часі.

З текстом ухвали колегії суддів ККС ВС можна ознайомитися за покликанням https://reyestr.court.gov.ua/Review/121295777.