Окремі аспекти практики Верховного Суду щодо гарантування права особи на доступ до публічної інформації

Повний текст матеріалу Постійна адреса: https://constitutionalist.com.ua/okremi-aspekty-praktyky-verkhovnoho-sudu-shchodo-harantuvannia-prava-osoby-na-dostup-do-publichnoi-informatsii/

ОКРЕМІ АСПЕКТИ ПРАКТИКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ ЩОДО ГАРАНТУВАННЯ ПРАВА ОСОБИ НА ДОСТУП ДО ПУБЛІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

  • Ян Берназюк
    суддя Касаційного адміністративного
    суду у складі Верховного Суду

Право на доступ до публічної інформації гарантується Конституцією України, Законом України «Про доступ до публічної інформації», іншими нормативно-правовими актами.

  • Основні положення Конституції України:
  • кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір (ч. 2 ст. 34);
  • кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення; така інформація ніким не може бути засекречена (ч. 2 ст. 50);
  • закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом (ч. 1 ст. 57) та ін.

Як зазначається у Рішенні Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012, реалізація конституційного права на доступ до інформації забезпечується, зокрема: систематичним та оперативним оприлюдненням інформації в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах та будь-яким іншим способом, а також шляхом надання інформації на запити.

  • При цьому, виключні підстави для обмеження у доступі до публічної інформації чітко визначені Законом, а саме, необхідність:
  • захисту інтересів національної безпеки та територіальної цілісності;
  • захисту громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам,
  • охорони здоров’я населення,
  • захисту репутації або прав інших людей,
  • запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно,
  • підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Матеріал 5

  • Правові спори у цій сфері є досить поширеними, про що свідчить, зокрема, аналіз судової практики.
  • Так, в окрему категорію справ у даній сфері можна віднести спори, що виникають стосовно обсягу та змісту інформації, вільний доступ до якої має бути забезпечений органами державної влади, місцевого самоврядування або іншим суб’єктом – розпорядником інформації.

Матеріал 6

  • У рішеннях Верховного Суду сформувалась стала практика стосовно того, що право на доступ до публічної інформації забезпечується не лише оприлюдненням вже прийнятих законів, інших нормативно-правових актів чи актів ненормативного характеру, якщо їх оприлюднення передбачено законодавством, але і проектів деяких актів.
  • В обґрунтування такого підходу доцільно вказати, що оприлюднення проектів відповідних актів з метою отримання пропозицій та зауважень від громадян виступає важливою гарантією реалізації їх прав щодо участі в управлінні державними справами, здійсненні державної влади та місцевого самоврядування (ст. ст. 5, 7, 38 Конституції України).

Матеріал 8

  • На підставі системного аналізу положень Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» Верховний Суд зазначив, що оприлюднення регуляторного акта здійснюється з метою одержання зауважень і пропозицій.
  • Водночас, оприлюдненню підлягають як проект регуляторного акта, так і відповідний аналіз регуляторного впливу - документ, який містить обґрунтування необхідності державного регулювання шляхом прийняття регуляторного акта, аналіз впливу, який справлятиме регуляторний акт на ринкове середовище, забезпечення прав та інтересів суб'єктів господарювання, громадян та держави, а також обґрунтування відповідності проекту регуляторного акта принципам державної регуляторної політики.

Матеріал 9

  • Про важливість дотримання процедури оприлюднення проектів деяких актів зазначено у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 640/868/19, в якій розглядалась заява про забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України.
  • При цьому, заявник, як на підставу для забезпечення позову, вказав на явно протиправний характер постанови через її неоприлюднення на офіційному веб-сайті уряду.
  • Разом з тим, у постанові від 30 вересня 2019 року Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які задовольнили заяву про забезпечення позову, оскільки вважали доводи заявника обґрунтованими та достатніми.

Висновки

  • Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що законодавство України визначає різні джерела оприлюднення публічної інформації, відтак, відсутність відповідної інформації на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України не свідчить про очевидну протиправність оскаржуваного розпорядження.
  • При цьому надання належної правової оцінки дотриманню встановленої законом процедури прийняття та оприлюднення спірного розпорядження Кабміну можливе лише під час розгляду судом справи по суті.

Матеріал 11

  • Досліджуючи питання гарантування права на доступ до публічної інформації, слід зазначити, що Верховний Суд, як правило, виходить із широкого тлумачення цього права, оскільки саме такий підхід застосовано законодавцем у Законі України «Про доступ до публічної інформації». Зокрема, одним із елементів права на доступ до публічної інформації є доступ до інформації про особу, правові засади якого визначені. Зокрема, у ст. 10 цього Закону.
  • Одним із показових прикладів справ, які виникають зі спорів щодо доступу особи до інформації про себе, розпорядниками якої виступають органи державної влади або місцевого самоврядування, є справа № 823/782/16.
  • Суть спору полягає в тому, що Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відмовлено позивачеві у видачі його особової справи, стосовно якого прийнято постанову щодо страхових виплат
    (з можливістю зняти необхідні ксерокопії).

Матеріал 12

  • Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволені позову, погодившись з відповідачем, що особова справа є службовою інформацією, відтак, суб’єкт владних повноважень правомірно відмовив особі, якої стосується ця справа, у доступі до неї.
  • Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, виходячи з того, що запитувана позивачем інформація не використовується в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності ……, а розголошення інформації не може завдати істотної шкоди цим інтересам; шкода від оприлюднення такої інформації не переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Висновки

  • Суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що немає підстав вважати інформацію про застраховану (потерпілу) особу, яка міститься в її особовій справі, такою, що становить державну таємницю чи є інформацією, яка з інших причин не може бути надана особі, якої вона стосується, для ознайомлення.
  • Крім того, у даній справі суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди за порушення права особи на доступ до інформації, оскільки інформаційний запит позивача розглядався протягом тривалого періоду часу.
  • Суд зазначив, що у разі, якщо порушенням права на свободу інформації особі завдано матеріальної чи моральної шкоди, вона має право на її відшкодування за рішенням суду.

Висновки

  • Аналіз судової практики щодо окремих аспектів гарантування права особи на доступ до публічної інформації дає підстави для висновку, що у постановах Верховного Суду, в основному, сформульовано сталу правову позицію стосовно того, що право на доступ до публічної інформації слід розглядати у широкому розумінні, за якого одним із елементів є право на доступ до інформації про особу.
  • Важливою гарантією реалізації цього права є закріплення у законі виключних підстав обмеження доступу особи до публічної інформації, включаючи інформацію про таку особу, а у разі безпідставного обмеження цього права, уповноважений розпорядник публічної інформації має відшкодувати моральну шкоду, якщо особа доведе наявність для цього підстав.

Матеріал 15

  • Реалізація права на доступ до публічної інформації забезпечується оприлюдненням не тільки прийнятих законів, інших нормативно-правових актів, актів ненормативного характеру, але й проектів таких актів з метою отримання пропозицій та зауважень від громадян, що виступає важливою гарантією реалізації їх права на участь в управлінні державними справами, здійсненні державної влади та місцевого самоврядування.
  • Недотримання встановленого порядку оприлюднення актів та їх проектів є підставою для їх скасування.
  • Законодавство України визначає різні джерела оприлюднення публічної інформації.
Автор Берназюк Ян
Рiк видання 2020
Опублiкована в журналi constitutionalist.com.ua
Мова українська
Кiлькiсть сторiнок 4
Кiлькiсть скачувань 3
Читайте також
0 коментарiв
Для того, щоб залишати коментарi, необхiдно увiйти в профiль