Поняття та форми конституціоналізації правового регулювання публічних фінансів

Анотація

ЧЕРНІВЕЦЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Рік заснування 1996 Випуск 474 Правознавство Збірник наукових праць Чернівці "Рута”

УДК 347.73

© 2008 р. А.М. Худик Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Чернівці

ПОНЯТТЯ ТА ФОРМИ КОНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЇ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

ПУБЛІЧНИХ ФІНАНСІВ

Постановка проблеми. Формування сис теми фінансового права відповідно до фундамен тальних конституційних норм і принципів мож лива лише при чіткому усвідомленні місця Кон ституції України в системі джерел фінансового права. Без спеціальної концепції, яка б поясню вала роль та особливості її дії у сфері регулю вання публічних фінансів, важко сформувати адекватне співвідношення між Конституцією і фінансово-правовими актами. Призначення такої концепції полягає в усуненні практики відступу та порушення галузевим фінансовим законодав ством не тільки регулятивних конституційних норм, які конкретно стосуються даної галузі, але й загальноправових конституційних принципів (верховенства права, справедливості, гласності,

реальності прав, свобод і законних інтересів лю дини і громадянина, рівних можливостей, прямої дії норм конституції, розподілу влад тощо), які концентровано виражають визнані суспільством загальнолюдські цінності [15, с.46], і які немину че повинні бути реалізовані в кожній галузі пра ва, в тому числі і фінансовому. Тобто повинна бути розроблена концепція конституціоналізації правового регулювання публічних фінансів.

Ступінь наукової розробки. Сучасна нау ка фінансового права, традиційно визнаючи за конституцією статус основного джерела фінан сового права [13, c.54], не приділяє належної уваги питанню конституціоналізації правового регулювання фінансових правовідносин. Про це свідчить як відсутність спеціального досліджен ня даного питання, так і зміст більшості підруч ників з фінансового права.

Це, звісно, не означає, що наука фінансово го права взагалі ігнорує питання конституціоналізації правового регулювання публічних фінан сів. Так, окремим аспектам даної проблеми при свячені праці П.С. Пацурківського, Ю.А. Крохіної, Г.Н. Андрєєвої, P.O. Гаврилюк, О.В. Щербанюк та ін., які послугували теоретичною осно вою для написання даної статті.

Значну роль у даному дослідженні відігра ли також праці відомих учених-конституціоналістів: А.З. Георгіци, О. Ф. Фрицького, Н.С. Бондара, Т.Я. Хабрієвої, В.Е. Чіркіна, І.А. Кравця, Г.А. Василевича, О.О.Білик та ін. Мета статті. Автор ставить перед собою завдання на основі здобутків науки конституцій ного права дослідити поняття та форми консти туціоналізації правового регулювання публічних фінансів.

Виклад основного матеріалу. Юристи-

фінансисти у своїх працях, як правило, не вико ристовують термін “конституціоналізація”. У якості винятку є лише підручник Ю.А. Крохіної, в якому автор не тільки вживає даний тер мін, але й фактично дає йому власне авторське визначення. У розумінні автора конституціоналізація правового регулювання фінансових право відносин - це “вплив конституційних положень на галузеве фінансове законодавство та фінансо ве право” [10, с.75-78]. Дане визначення викла дено у надто загальній формі, і з нього досить важко зрозуміти сутність досліджуваного явища, виявити його ознаки.

Значно більше досліджене, хоча й не до кінця з’ясоване, поняття конституціоналізації правового поряду наукою конституційного права. Тому, ми пропонуємо проаналізувати енциклопедичну літе ратуру та здобутки конституційно-правової науки в питанні дослідження конституціоналізації право вого порядку і на основі узагальнення цих знань з’ ясувати сутність, зміст та форми конституціоналізації правового регулювання публічних фінансів, а також дати власне його визначення.

Так, у Великому тлумачному словнику су часної української мови поняття конституціона лізації визначається як “закріплення яких-небудь положень у тексті конституції, надання їм кон ституційної сили” [7]. На нашу думку, дане ви значення є не зовсім вдалим і не в повній мірі відображає сутність даного явища. Оскільки, поперше, як випливає з визначення, конституціона лізація зводиться лише до закріплення положень у тексті Конституції, тобто мова йде фактично про прийняття самої Конституції та внесення до неї змін і доповнень. При цьому не враховуються інші форми конституціоналізації, які обґрунтовує сучасна конституційна наука, зокрема нормативно-інтерпретаційна форма конституціоналізації суспільних відносин. По-друге, конституціоналі

зація зводиться до результату певного процесу (прийняття Конституції чи внесення до неї змін і 100 Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство.

А.М. Худик доповнень), тоді як сучасна конституційна наука розглядає конституціоналізацію як динамічний процес, правовий розвиток процесів на основі і у відповідності до цінностей сучасного конститу ціоналізму, сам процес руху до конституційної соціально зорієнтованої економічної організації державності [5, с.8].

На думку відомого російського конститу ціоналіста I.A. Кравця, конституціоналізація це “всесвітньо-історичний процес, пов’язаний з постійно підсилюючою тенденцією юридизації суспільних відносин у процесі переходу від агра рного до індустріального і від індустріального до інформаційного суспільства, широким поширен ням в сучасному світі теорії і практики консти туціоналізму, концепції писаної конституції, як основи правової системи держави”. При цьому сам феномен конституціоналізація можне мати, як широке, так і вузьке тлумачення. У широкому розумінні процес конституціоналізації зводиться до застосування “ієрархічно взаємопов’язаних способів і методів юридизації суспільних відносин взагалі і соціальних конфліктів зокрема”. Таке ро

зуміння конституціоналізації, “може бути викорис тане не тільки в юриспруденції, але і в суміжних соціальних науках”. Вузьке ж трактування даного терміна “застосовується в сучасному конституцій ному праві”, де під конституціоналізацією права належить розуміти “піднесення правових норм в ранг конституційного положення” [9, с.9].

Аналізуючи зміст даного терміну автор, доходить до двох крайностей. У першому випад ку (при широкому тлумаченні) автор надто роз ширює його зміст, оскільки: по-перше, пропонує застосовувати його не лише в юриспруденції, але і в інших соціальних науках, для яких воно є аб солютно чужорідним і представляє труднощі для розуміння (на відміну від юриспруденції); а по друге, в рамках юридичних наук автор фактично намагається ототожнити його з юридизацією сус пільних відносин, тобто свідомо намагається вийти за рамки його етимологічного походження, гене тичних зв’ язків зі словами “конституція”, “конституційність”, “конституціоналізм” тощо.

В іншому ж випадку (при вузькому тлума ченні), навпаки, надто звужує його зміст. Поперше, як уже було сказано вище, конституціоналізація не обмежується піднесенням правових норм в ранг конституційних положень, а є знач но ширшим поняттям. По-друге, застосування даного терміна не може бути обмежене застосу ванням лише в рамках науки конституційного права, оскільки Конституція (яка визначає пра вову природу та зміст поняття конституціоналізації, хоча не зводиться до неї) є універсальним системоутворюючим джерелом усіх галузей пра ва, а не лише конституційного права. Конститу ція містить загальнолюдські цінності, які повинні бути неминуче реалізовані в будь-якій галузі.

А це зумовлює потребу дослідження кожною галузевою наукою, зважаючи на специфіку сфе ри правового регулювання, особливостей прони кнення конституційного потенціалу в матерію галузі права. Тому питання конституціоналізації суспільних відносин повинно досліджуватися не лише наукою конституційного права, але й галу зевими юридичними науками.

Існують і інші визначення конституціоналі зації. Так, на думку О.О. Білик, конституціоналі зація правового порядку - це “процес проник нення конституційних принципів і норм у якості категоричних імперативів у різні компоненти правової системи (система законодавства, юри дична практика, правова ідеологія) з метою при ведення їх у відповідність до заданої конститу ційної моделі суспільних відносин” [4, С.6].

Суддя Конституційного Суду Республіки Білорусь Г.А. Василевич визначає конституціоналізацію галузевого законодавства - як “форму вання його з урахуванням базових конституцій них принципів і норм, які являються каркасом для всього позитивного законодавства” [6].

Суддя Конституційного Суду Російської Федерації М.С. Бондар вважає, що конституціоналізація податкового права - це не тільки пряма дія Конституції як акта найвищої юридичної си ли в системі права, але й процес приведення норм та інститутів податкового права, а також практики їх застосування у відповідності з “бук вою” і “духом” конституції [5, С.101-102].

Проаналізувавши визначення поняття конституціоналізації, яке дається у Великому тлума чному словнику сучасної української мови та думки вчених-конституціоналістів стосовно да ного явища, можна сформувати визначення конституціоналізації правового регулювання публі чних фінансів. Отже, конституціоналізація пра вового регулювання публічних фінансів - це складний динамічний процес проникнення кон ституційних положень, які прямо закріплені в Конституції чи виведені з її змісту в якості кате горичних імперативів у матерію фінансового пра ва, з метою забезпечення підпорядкування системи та змісту фінансового законодавства конституцій но заданій моделі суспільних відносин, забезпе чення компромісу публічного та приватного інте

ресу, а також несуперечності фінансового права положенням інших галузей права. Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство.101

Поняття та форми конституціоналізації правового регулювання публічних фінансів Сучасна конституційно-правова наука ви діляє два способи конституціоналізації правово го порядку, які в повній мірі стосуються і право вого регулювання публічних фінансів.

Першим таким способом є нормативнозаконодавча конституціоналізація правового ре гулювання публічних фінансів. Це традиційний спосіб конституціоналізації, який полягає у пря мому закріпленні фінансово-правових норм у конституційному тексті.

На думку російського юриста І. А. Кравця, нормативно-законодавча конституціоналізація права, і фінансового права як його частини, мож лива, що правда в обмеженому вигляді, якщо “текст конституції виділяє із корпусу законодав ства особливий різновид конституційних законів і окреслює їх предмет, тобто питання, по яких вони можуть бути прийняті, чи сфери суспільних відносин, які повинні бути урегульовані даним видом законів” [9, с.118]. Автор також вважає, що “нормативно-законодавча конституціоналі зація не забезпечує в повній мірі гармонійну і несуперечливу правову систему, оскільки допус кає появу не відповідних один одному різних за юридичною силою правових актів” [8, с.303].

Висловлені міркування відомого російсь кого вченого щодо нормативно-законодавчої конституціоналізації не можуть бути автоматич но сприйняті та застосовані сучасною українсь кою правовою наукою, оскільки: по-перше, Кон ституція України не виділяє серед законодавчого корпусу окремих різновидів законів; по-друге, вітчизняна теорія сучасного конституційного права розмежовує поняття “конституційного за кону” і “органічного закону”, тоді як І. А. Кра вець ототожнює ці два поняття [8, с.302-305].

Так, органічні закони - це закони прийняті за прямим приписом Конституції України [14, с.47] (наприклад, закон України про Державний бюджет України). Вони не є формою конституціоналізації суспільних відносин у цілому і фінансових, зокре ма. Адже органічні закони не є невід’ємною скла довою Конституції України, не володітимуть її юридичною силою і можуть бути визнані органом конституційного контролю неконституційними.

Пряма ж вказівка на ці закони в Конституції Укра їни свідчить лише про першочергову потребу в їх прийнятті для забезпечення правопорядку в держа ві та суспільстві, а не про конституціоналізацію правового регулювання цих відносин.

Конституційні ж закони - це такі закони, які вносять зміни і доповнення до Конституції, приймаються в особливому, ускладненому по рядку і мають таку саму юридичну силу, що й сама Конституція [14, с.47]. Ці закони дійсно ви ступають формою конституціоналізації суспіль них відносин і фінансових зокрема. Такі закони стають невід’ ємною складовою конституційного тексту, а їх норми набувають найвищої (консти туційної) юридичної сили. Предметом регулю вання цих законів є власне конституційні відно сини [11, с.45]. Єдиною відмінністю конститу ційних законів від самої Конституції є те, що во ни можуть бути визнані неконституційними Конституційним Судом України [2], на відміну від самої Конституції України.

Прикладом конституційного закону в укра їнській правовій системі є Закон України “Про внесення змін до Конституції України” [1], яким Верховна Рада України внесла, зокрема, зміни до статті 98 Конституції України, чим істотно змі нила конституційну природу правового статусу цього органу. Рахункова палата перетворилася з органу, який був уповноважений контролювати тільки видаткову частину Державного бюджету України [3], у правовий орган, який здійснює контроль як за використанням, так і за надхо дженням коштів до Державного бюджету Украї ни. Цим вдбулася конституціоналізація правово го статусу контрольного фінансового органу.

Другим способом конституціоналізації правового регулювання публічних фінансів є нормативно-інтерпретаційна конституціоналізація. Проникнення норм і принципів Конституції України в галузеве фінансове законодавство здійснюється за допомогою інтерпретаційної ді яльності Конституційного Суду України.

Конституція України містить складну, ба гаторівневу систему аксіологічних цінностей, що представляють собою правову основу і одночас но систему фундаментальних орієнтирів форму вання правової системи держави. Виступаючи в якості нормативно-правового акта вищого по рядку, Конституція виражає ціннісно-норматив ну систему суспільства, яка, отримавши консти туційне оформлення, справляє на суспільство зворотній вплив за допомогою зафіксованої в Основному Законі інституціональної системи [5, с.42]. Основою інституціональної системи, що забезпечує переміщення конституційної аксіоло гії на рівень правового регулювання публічних фінансів у його правовому оформленні, є кон ституційне правосуддя.

Конституційне правосуддя здійснює нормативно-доктринальний вплив на формування і реалізацію конституційної концепції фінансової системи держави. А це в кінцевому рахунку і означає процес конституціоналізації правового 102 Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство.

А.М. Худик регулювання публічних фінансів. У цьому плані акти Конституційного Суду України представ ляють собою свого роду конституційно-аксіологічну основу формування фінансової системи. Юридичною базою діяльності Конститу ційного Суду України з перенесення конститу ційної аксіології до системи фінансового права є конституційні норми та інститути, які мають до статньо виражене аксіологічне значення. При цьому можна виділити різні форми конституцій но-судового впливу на фінансову сферу в рамках повноважень Конституційного Суду України.

Це, по-перше, тлумачення норм Конституції України, за допомогою якого відбувається кон ституційно-правова оцінка відповідних сфер со ціальної дійсності, розвивання змісту самих кон ституційних норм без зміни тексту відповідних конституційних статей і одночасно обгрунтуван ня галузевого фінансового законодавства, яке конкретизує дані конституційні норми та інсти тути. По-друге, вирішення в рамках вищого су дового нормоконтролю конституційності, вказа них в п.1 ч.1 ст.150 Конституції України, фінан сових нормативно-правових актів, що має пря мий вихід також на установлення балансу кон ституційних цінностей у розглядуваному право вому регулюванні. По-третє, конституційне тлу мачення окремих правових норм фінансового

законодавства, яке направлене на впровадження конституційних цінностей в правотворчу та правозастосовну діяльність. У рамках відповідних форм конституційносудового впливу на сферу публічних фінансів якраз стає можливою активна діяльність Консти туційного Суду України з конституціоналізації правового регулювання публічних фінансів.

Отже, зовнішньою формою конституціоналізації правового регулювання публічних фінан сів є рішення Конституційного Суду України. Причому не всі рішення, а лише ті з них, які міс тять правові позиції щодо офіційного тлумачен ня конституційних положень і виявлення кон ституційного змісту у галузевому фінансовому законодавстві.

Тлумачення конституційних норм та прин ципів у тій чи іншій мірі і формі має місце прак тично в кожному рішенні Конституційного Суду України, як при безпосередньому тлумаченні конституційних норм, так і при оцінці оспорюва ного акта на відповідність його Конституції Украї ни, її конкретним нормам, конституційним прин ципам. Приймаючи рішення про неконституцій ність правових норм і, як наслідок, втрата ними юридичної сили, Конституційний Суд України в мотивувальній частині формує правову позицію, що слугує аргументацією такого рішення.

У сучасній юридичній науці не існує єди ного погляду не тільки на питання поняття і юри дичної природи правових позицій, але й на їх співвідношення з рішеннями самого Конститу ційного Суду. Не вдаючись у дискусію, зазначи мо, що, на нашу думку, під правовими позиціями належить розуміти правові погляди Конститу ційного Суду України, як результат тлумачення не тільки “букви”, але й “духу” Конституції, а також витлумачення ним конституційного змісту (смислу) положень галузевого фінансового зако нодавства, які слугують основою для формуван ня резолютивної частини підсумкового рішення Конституційного Суду України. Хоча в сучасній юридичній літературі домінує позиція, що пра вові позиції містяться як у мотивувальній, так і в

резолютивній частинах актів КСУ [12, с .9,14], на думку Г.О. Христової, яку ми повністю підтри муємо, така позиція нівелює поняття правових позицій як окремого юридичного феномену, оскільки в такому розумінні вони збігаються із підсумковими рішеннями Конституційного Су ду. Правові позиції формуються не заради право вих позицій як таких. Вони лежать в основі аргу ментування, обґрунтування підсумкового рішення Конституційного Суду України, який, виходячи з цих правових позицій, робить остаточні висновки щодо офіційного тлумачення Конституції [16, С.162]. Сама ж правова позиція не включає в себе в якості складової резолютивну частину рішення, вона є лише основою для такого рішення.

Водночас наголосимо, що розгляд право вих позицій Конституційного Суду України, як самостійно існуючих та таких, що не пов’язаних зі змістом резолютивної частини рішення, немо жливо. Адже законодавством визнається юриди чна сила за рішеннями Конституційного Суду України, як за офіційними актами, а тому вказані частини рішення повинні розглядатися в діалек тичній єдності, нерозривно одна від одної.

Не можна говорити про загальнообов’ язковість правових позицій Конституційного Суду України у відриві від самих формальних актів. Правова позиція набуває значення тільки у зв’язку з прийняттям формального акта, а не са ма пособі. Тому формою конституціоналізації правового регулювання публічних фінансів всетаки є рішення Конституційного Суду України, а не його позиції.

Висновки. Отже, під конституціоналізаці-

єю правового регулювання публічних фінансів належить розуміти складний динамічний процес Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство.103

Поняття та форми конституціоналізації правового регулювання публічних фінансів проникнення конституційних положень, які пря мо закріплені в конституції чи виведені з її зміс ту в якості категоричних імперативів в матерію фінансового права, з метою забезпечення підпо рядкування системи та змісту фінансового зако нодавства конституційно заданій моделі суспіль них відносин, забезпечення компромісу публіч ного та приватного інтересу, а також несуперечності фінансового права положенням інших галузей права. Існує два способи конституціоналізації пра вового регулювання публічних фінансів: 1) норма тивно-законодавча конституціоналізація, яка здій снюється у формі прийняття конституційного за кону; 2) нормативно-інтерпретаційна конституціо

налізація, яка здійснюється у формі прийняття рі шень Конституційного Суду України. Не є формою конституціоналізації органічний закон. Список літератури

1. Закон України “Про внесення змін до

Конституції України” N 2222-ІУ від 8 грудня 2004 року // Голос України від 08.12.2004 - № 233.

2. Рішення Конституційного Суду Украї

ни № 13-рп від 26 червня 2008 року // Офіційний вісник України від 25.07.2008 - № 52, стор. 128.

3. Рішення Конституційного Суду Украї

ни № 7-зп від 23 грудня 1997 року // Офіційний вісник України від 22.01.1998 - № 1, стор. 151.

4. Билык О.О. Конституционная модель

экономики Российской Федерации: структура, содержание, гарантированность реализации: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02: Санкт- Петербург - 2006. - 18 с.

5. Бондарь Н.С. Конституционализация

социально-экономического развития российской государственности (в контексте решений Кон ституционного Суда РФ). - М.: ООО “Викормедиа”, 2006. - 223 с.

6. Василевич Г. А. Конституционализация

текущего законодательства и практики его при менения - важнейший юридический императив // Право: Теория и Практика, 2003 г., № 8.

7. Великий тлумачний словник сучасної

української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бу сел. - К.: Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2003. - 1440 с.

8. Кравец И. А. Формирование российс

кого конституционализма (Проблемы теории и практики): Дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.02: Екатеринбург, 2002. - 584 с.

9. Кравец И. А. Российская Конституция и

конституционализация правового порядка (неко торые вопросы теории и практики) // Журнал российского права. - М.: Норма, 2003, № 11.

10. Крохина Ю. А. Финансовое право Рос

сии: Учебник для вузов. Норма, 2004. - 704 с.

11. Оніщенко О. В. Конституція України

як основне джерело конституційного права Укра їни: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2005. - 214 арк.

12. Тесленко М.В. Конституційна юрисди

кція в Україні: Автореф. дис. ... канд. юрид. на ук: 12.00.02 / Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - Київ, 2000. - 18 с.

13. Финансовое право: Учебник /Отв. ред.

Н.И. Химичева. - Ф59 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Юристь, 2004. - 749 с.

14. Фрицький О. Ф. Конституційне право

України: Підручник. - КЮрінком Інтер, 2002. -536с.

15. Хабриева Т.Я., Чиркин В.Е. Теория сов

ременной конституции. - М.: Норма, 2005. - 320 с.

16. Христова Г. О. Юридична природа актів

Конституційного Суду України: дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. - Х., 2004. Стаття надійшла до редколегії 16 вересня 2008 року. Рекомендована до опублікування у «Віснику» науковим редактором П.С. Пацурківським.

А.М. Khudyk

CONCEPT AND FORMS OF CONSTITUTIONALIZATION OF PUBLIC

FINANCES REGULATION

Summary In this article on the base of results of constituonal law is determined concept of constitutionalization of public finances regulation, is analyzed essence and contents. Is payed considerable attention to forms of constitutionalization of public finances regulation.

104 Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство.