Предмет регулювання постсоціалістичної конституції

Анотація

Науковий вісник Чернівецького університету. 2011. Випуск 559. Правознавство. 39

УДК 347.74

© 2011 р. А.М. Худик Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Чернівці Досліджується предмет сучасної постсоціалістичної конституції. Акцентується увага на поступовій зміні сутності постсоціалістичної конституції. Автор стверджує, що сучасна постсоціалістична конституція з акладає основи правового регулювання не тільки політичних владовідносин, але і деяких найва жливіших соціальноекономічних правовідносин.

Автор дійшов висновку, що постсоціалістична конституція поступово перетворюється із акту оформлення та закріплення механізму владарювання в державі в правовий документ, що містить поряд із численни ми нормами, що по суті відносяться до конституційного права, також ряд норм і принципів, що визначають існ ування інших галузей права.

Ключові слова: конституція, предмет конституційного регулювання, політичні владовідносини, соціал ь-

но-економічні правовідносини, конституційне право та інші галузі права. Постановка проблеми. У кінці 80 -х років XX ст. в наслідок ліквідації тоталітарних і авт оритарних режимів у соціалістичних країнах ро зпочинається новий етап конституційного розвитку. У цей час фактично припинила своє існ ування соціалістична конституційна модель [5, с. 59], адже в колишніх державах, так званого, “соціал істичного табору” були прийняті принципово н ові конституції (у деяких країнах – двічі).

У зв’язку з цим у сучасній юридичній літературі піднімається питання щодо оцінки ролі постсоціалістичних конституцій в розвитку світового конституційного процесу [12, с. 49]. Постсоціалістичні конституції є унікал ьним явищем у світовому конституціоналізмі. В они в ідображають плюси і мінуси перехідного періоду, містять цілий ряд положень, які об’єктивно мають перехідний характер [8, с. 30].

Закріпивши загальнолюдські цінності, вироблені віковим досвідом людства (різноманіття форм власності; свободу підприємницької діяльності; демократію; принципи народовладдя; р озподіл влад тощо), вони водночас зберегли деякі елементи старого (надмірно сильна регулююча роль держави, аж до авторитарних елементів; недостатні гарантії прав та свобод людини і громадянина; бюрократизм; слабкість судової системи; недостатнє фінансування місцевого самоврядування тощо). Таке поєднання “нового” зі “старим” надало окремим конституційним інститутам своєрідного змісту і гібридних форм [16, с. 29-30]. Унікальність змісту постсоціалістичної конституції і зумовлює актуальність дослідження її предмету.

Ступінь наукової розробки. Дослідженню предмета сучасної постсоціалістичної констит уції присвячені праці українських і зарубіжних науковців. Серед них, зокрема, варто виділити праці І.А. Кравця, А.В. Петрової, Т.М. Пряхіної, Т.Я. Хабрієвої, В.Є Чі ркіна, Ю.А. Тихомирова, Б.С. Ебзеєва, В.В. Кравченка, В.М. Шаповала, Ю.Н. Тодики, Є.В. Супрунюк та деяких інших.

Мета статті полягає у спробі з’ясувати суть предмета сучасної постсоціалістичної ко нституції, дослідити його характерні особливості.

Виклад основного матеріалу. Перед пост-

соціалістичними конституціями, які задеклар ували намір побудувати суверенну та незалежну, демократичну, соціальну, правову державу, сф ормувати повноцінне громадянське суспільство, постає основне найважливіше завдання: виріш ити принципово важливі проблеми постсоціалі стичного суспільства, закладаючи основні напр ямки розвитку суспільства та держави.

У порівнянні з попереднім (соціалісти чним) етапом, у постсоціалістичних суспільствах в нових умовах соціально-економічного розвитку змінилося саме поняття конституції, збагатився його зміст [12, с. 72]. Сучасна постсоціалістична конституція (на відміну від тої ж соціалістичної) почала розглядатися як нормативно-правовий акт найвищої юридичної сили, який закріплює вла стиві “всьому суспільству цінності та інтереси, що мають спільне значення для всіх соціальних верств” [20, с. 19]. Місія сучасної постсоціалі стичної конституції полягає, перш за все, в тому, щоб закріпити на найвищому конституційному рівні ідеї та принципи, завдання та стратегічні цілі державної політики в різних сферах громадянсько-

го життя. Адже, як зазначають Ю.Н. Тодика та Є.В. Супрунюк, в умовах формування громадянського суспільства саме в Основному Законі необхідно закріпити демократичну спр ямованість розвитку суспільства і держави, сприяти за допомогою конституційних засобів становленню нових демократичних інститутів [14, с. 40].

А.М. Худик 40 Науковий вісник Чернівецького університету. 2011. Випуск 559. Правознавство. На сьогодні можна однозначно ствердж увати, що однією із тенденцій сучасного постсоціалістичного конституціоналізму є зростання ролі конституції у правовій системі держави, розш ирення предмета і меж конституційного регул ювання. Ця тенденція зумовлена визнанням за конституцією статусу основного джерела права та фундаменту правової системи.

Предмет сучасної постсоціалістичної ко нституції не може обм ежуватися мінімальним стандартом традиційних об’єктів конституційн ого регулювання, тим ідейним мінімумом [8], з якого виходила конституційна теорія на момент становлення конституційного ладу в передових країнах світу (встановлення системи органів державної влади та їх компетенції, закріплення статусу особистості, головним чином її особи стих та політичних прав і свобод), а повинен, зважаючи на істотну зміну відносин між особою, державою та суспільством, у результаті чого істотно зросла економічна та соціальна роль держави, т акож містити комплекс суспільних відносин, що визначають основи організації суспільства, економічні, соціальні та культурні права індивіда тощо

[12, с. 90]. Постсоціалістична конституція в сучасному розумінні повинна бути свого роду продуманою моделлю організації всіх сфер життя соціуму [20, с. 29]. Вона повинна бути цілісним докуме нтом, який “в інтегрованому вигляді представляє “каркас” суспільства” [12, с. 326], встановлюючи відправні начала нормати вної регламентації всіх основних соціальних процесів. Вона повинна з акладати основи правового регулювання всіх тих сфер суспільних відносин, які “визначають її [держави] конституційну природу” [11].

За твердженням В.Є. Чіркіна, “творці ко нституції в кожній країні мають право самі вир ішувати, які питання для них конституційно зн ачимі та заслуговують введення в текст основного закону” [12, с. 132 -133]. Однак, на нашу ду мку, конституційний законодавець не абсолютно в ільний у питанні формування предмета констит уційного регулювання. Останній формуєтьс я об’єктивно, тобто його визначають об’єктивні потреби суспільного розвитку. Предмет конст итуційного регулювання може розширюватися або звужуватися залежно від об’єктивних умов і сп ецифіки розвитку держави на конкретному іст оричному етапі. Тобто к онституційний законод авець, приймаючи конституцію, повинен враховувати, зважаючи на значущість окремих суспіл ь-

них відносин, об’єктивну потребу в їх констит уційному регулюванні. Як відзначав свого часу один з видатних теоретиків ХІХ ст. К. Маркс, “правова природа ре чей… не може пристосов уватися до закону – закон, навпаки, повинен пристосуватися до неї” [6, с. 122]; законодавець “п овинен дивитися на себе як на природознавця. Він не робить законів, він не створює їх, а тільки ф ормулює…” [6, с. 162]. Отже, конституція, будучи результатом суб’єктивної діяльності людей, п овинна бути об’єктивною за своїм змістом.

Окрім того, предмет сучасних постсоціал істичних конституцій, зважаючи на намагання постсоціалістичних суспільств побудувати пр авову систему за західноєвропейським зразком, повинен формуватися з обов’язковим урахува нням європейського конституційного досвіду. Без цього, як зазначає Г.З. Щербаковський, російське право, як і право інших постсоціалістичних де ржав, “не можна вваж ати повноцінним членом континентально-європейської правової родини або західно -правової традиції”. Щоб досягти цього, постсоціалістичному праву необхідне ш ирокомасштабне реформування, особливо в н апрямку його “очищення” від залишків правової ідеології соціалістичного права, наближення права до суча сного континентально -європейсь-

кого стандарту [19, с. 13], до європейського ко нституційного рівня. На думку Б.С. Ебзеєва, сучасне постсоці алістичне суспільство потребує того, щоб у його конституції з урахуванням її відносної стабіл ьності та стимулюючого вп ливу на прогресивні суспільні відносини були закріплені основні з акономірності не тільки політичного, але й ек ономічного, соціального та культурного розвитку суспільства, взаємодії його структур [20, с. 29].

Для того, щоб конституція могла вважатися с учасною (не хронологічно, а за своїм змістом і предметом правового регулювання), вона пов инна закладати основи правового регулювання всіх “основних” сфер суспільних відносин та с истем:

економічної, соціальної та політичної си стем суспільства, його духовного жит тя, правового статусу людини і громадянина, основи “пр ямих і зворотних взаємозв’язків” між особою, держ авою та суспільством шляхом застосування де ржавної влади, яка використовується в кінц евому підсумку для створення і розподілу соці альних благ та цінностей [16, с. 74].

Отже, до предмета конституційного рег улювання сучасної постсоціалістичної констит уції, поряд з політичними владовідносинами, п отрапляють окремі соціально -економічні правовідносини [12, с. 72]. Проте рівень конституційного регулювання цих су спільних відносин і ступінь конкретизації соціально-економічної та політи ч-

Науковий вісник Чернівецького університету. 2011. Випуск 559. Правознавство. 41 ної сфер у конституційному регулюванні різна: від детального врегулювання політичних влад овідносин до закріплення лише окремих найва жливіших конституційних основ соціально -економічного розвитку суспільства.

Так, сучасні постсоціалістичні конституції здійснюють досить детальне правове регулювання політичних владовідносин, визначаючи організ ацію публічної влади, порядок формування вищих органів державної влади, їх компетенцію тощо. Як зазначає Т.М. Ряхіна, “матеріальність конституції вимагає визнати, що владовідносини є об’єктивна реальність, що існує поза і незале жно від суб’єктивної волі укладача конституції…” [10, с. 48].

Однак, на думку Т.Я. Хабрієвої та В.Є. Ч іркіна, таке деталь не конституційне регулювання політичних владовідносин є істотним недоліком сучасної конституції (в тому числі постсоціалі стичної). Адже, якщо раніше, коли панував вузький підхід до предмета конституційного регул ювання, така структура конституційного тексту була зрозуміла, то в сучасних умовах, коли дом інує інший (широкий) підхід до змісту констит уції, навряд чи варто практично весь конституці йний текст присвячувати правовому регулюванню відносин організації державної влади (політи чним владовідносинам). Біль шість процедурних моментів, що стосуються парламенту, глави держави, уряду не представляють для широких верств населення особливої важливості, вони

мало зачіпають їх інтереси. Для населення наб агато важливіші положення, що відносяться не до структури держа вних органів, порядку їх діял ьності, а ті, що стосуються регулювання вза ємозв’язків “людина -держава-суспільство”, гар антій реалізації прав та свобод людини і громад янина [16, с. 120] тощо.

Питання фінансової системи, оподаткува ння, основних напрямків (прі оритетів) розподілу публічних грошових фондів, грошової політики держави, системи соціального забезпечення н аселення набагато важливіші для звичайного гр омадянина, ніж порядок діяльності парламенту або терміни інавгурації президента. При новій концепції по стсоціалістичної конституції як д окументу, що встановлює передусім взаємозв’язок “людина-держава-суспільство”, саме ці пробл еми мають первинне значення в змісті констит уції, є пріоритетними.

Як свідчить сучасна конституційна практ ика (в тому числі постсоці алістична) в нових ко нституціях усе більше місця займають норми, що відображають економічну та соціальну діял ьність держави [13, с. 27]. Професор Г.А. Гаджиєв відзначає, що конституція як документ найвищої юридичної сили, що визначає основи взаємові дносин між особою, державою та суспільством , обов’язково здій снює регулювання суспільних відносин в сфері економіки. Усі конституційні норми, які в тій чи іншій мірі здійснюють правове регулювання економічних відносин, в юрид ичній термінології досить часто об’єдн ують єд иним поняттям – “економічна конституція”, яка, по суті, являє собою економічні основи конст итуційного ладу сучасної держави [4, с. 115].

На думку В.Є. Чіркіна, необхідною пере думовою переходу постсоціалістичного суспіль ства до “нормально функціонуюч ого громадянського суспільства” є закріплення “в основному законі основних принципів та елементів екон омічної структури громадянського суспільства” [12, с. 88], що повинно сприяти економічному розвитку, розвитку торгівлі та промисловості [2, с. 9]. Тобто п остсоціалістична конституція п овинна закладати основи правового регулювання всіх тих основних галузей пр ава, які здійснюють регулювання найважливіших за своєю природою економічних відносин (фінансових, цивільних, господарських та ін.). Постсоціалістична ко нституція повинна перетворитися із акта оформлення та закріплення механізму владарювання в держа-

ві у правовий документ найвищої юридичної с или, що містить поряд із численними нормами, що по суті відносяться до конституційного права (основи конституційного ладу, форми правління, системи розподілу влад, прав та свобод людини і громадянина тощо), також ряд норм і принц ипів, що визначають існування інших галузей права [4, с. 55] . Вона повинна стати актом, н а основі якого базується і розвивається (повинен базув атися і розвиватися) весь правовий масив держ ави. Тому не випадково, що із прийняттям ко нституції в будь -якої держави з’являється якась нова точка відліку її існування [15, с. 13].

“Висуваючи в загальній формі певні вимоги до окремих галузей права, їх змісту, конст итуція створює умови для збалансованого та н есуперечливого розвитку цілісної правової сист еми країни, її стабільності” [1, с. 144]. З огляду на те, що на конституційних положеннях базуються різні нормативно -правові акти, конституція має системоутворююче значення і є основним дж ерелом не тільки для конституційного, але і для інших галузей права [9, с. 136]. Вона не обмежується встановленням державного ладу [20, с. 14] і, в иступаючи головним правовим актом у си стемі законодавства країни, закріплює вихідні начала функціонування всієї правової системи, всіх

А.М. Худик 42 Науковий вісник Чернівецького університету. 2011. Випуск 559. Правознавство. галузей права, в сього поточного законодавства [9, с. 136; 14, 35]. Установлюючи межі дозволеної поведінки різних соціальних структур, визначаючи межі компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, закладаючи основи правов ого регулювання найважливіших суспільних відносин, зокрема відносин власності, оподаткування, соціального забезпечення, розподілу національного продукту тощо, вона тим самим встановлює юридичні основи організації громадського життя в цих найважливіших його сферах [20, с. 14].

Водночас варто враховувати, що сучасна конституція (в тому числі постсоціалістична) не повинна детально регулювати всі аспекти прояву державної та соціальної політики [15, с. 14]. Конституція по винна лише закладати основи правового регулювання “найбільш загальних за характером” суспільних відносин [7, с. 27; 12], регулювати найбільш значимі суспільні віднос ини, що складаються у сфері взаємодії державних і економічних інститутів [17], закладаючи основні напрямки економічного розвитку суспільства та держави. Конституція покликана визначати саме основи правового регулювання соціально-економічних відносин [8, с. 50], які характеризують сутнісні сторони її соціально-економічної системи.

Вважається, що конституція не повинна опускатися до рівня поточного законодавства і здійснювати детальне правове регулювання соціально-економічних правовідносин [20, с. 82]. Вона покликана регулювати не всі, а лише на йважливіші соціально-економічні відносини, які у свою чергу визначають похідні від них віднос ини [1, с. 136]. При конститу ційному регулюванні немає необхідно сті, та й практично неможливо, детально врегульовувати ці відносини. Адже надто деталізоване конституційне регулювання суспільних відносин призводить до стирання відмітностей між конституцією як основним законом, що встановлює вихідні начала всіх основних правових інститутів, і поточним законодавством, яке покликане конкретизувати основні конституційні

положення [12, с. 92]. Іншими словами, соціальноекономічна сфера потрапляє “в орбіту констит уційного регулювання, але не в повному обсязі, а окремими істотними гранями” [3, с. 12]. Висновок. Сучасна постсоціалістична конституція розглядається як нормативно -правовий акт найвищої юридичної сили, який закрі плює властиві всьому суспільству цінності та інтереси, що мають загальне значення для всіх соціальних верств. Вона поступово перетворюється із акта оформлення та закріплення механізму владар ювання в державі у правовий док умент найвищої юридичної сили, що м істить поряд із численн ими нормами, які по суті відносяться до конст итуційного права, також ряд норм і принципів, які визначають існування інших галузей права.

До предмету конституційного регулювання сучасної постсоціалістичної конституції, поряд з політичними владовідносинами, входять окремі найважливіші соціально -економічні правовідн осини. Закріплення в постсоціалістичній конст итуції основних принципів та елементів економі чної структури громадянського суспільства п окликано сприяти економічному розвитку, розвитку торгівлі та промисловості.

Список літератури

1. Каратеева М.Н. Гарантирующая функция

Конституции Российской Федерации. Дис. ... канд. юрид. наук. - Ставрополь, 2005. – 183 с.

2. Конституционная экономика / Баренбойм

П.Д.; Лафитский В.И.; Мау В.А.; Захаров А.В.; Киселева И.М.; Кириченко Д.А.; Куприянова Ю.В.; Челмодеева Е.В., Лафитский Д.В. М., 2003.

3. Конституционное регулирование в разви-

том социалистическом обществе / Миронов О.О.; Под ред.: Поляков В.Л. - Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1982. – 126 c.

4. Кравец И.А. Формирование российского

конституционализма (Проблемы теории и пра ктики). Дис. ... д -ра юрид. наук. - Екатеринбург, 2002. – 584 c.

5. Кравченко В.В. К онституційне право

України: Навчальний посібник. – Вид. 3 -тє, в иправл. та доповн.– К.: Атіка, 2004. – 512 с.

6. Маркс К., Энгельс Ф. Соч. Т. 1.

7. Морозова Л.А. Конституционное регули-

рование в СССР. – М.: Юрид. лит. 1985. – 144 с.

8. Общие начала теории социалистической

конституции / Отв. ред.: Топорнин Б.Н. – М.: Наука, 1986. – 239 c.

9. Петрова А.В. Основные фу нкции Ко н-

ституции Российской Федерации (Вопросы те ории). Дис. ... канд. юрид. наук. М., 2004. – 232 c.

10. Пряхина Т.М. Конституционная доктр и-

на современной России. Дис. ... д -ра юрид. наук. - Саратов, 2004. – 510 c.

11. Румянцев О.Г. Основы конституционного

строя России: понятие, содержание, вопросы становления. М.: Юрист, 1994. – с. 285 / текст книги приводится с сайта автора – к.ю.н. Румянцева О.Г. – www.rumiantsev.ru

12. Сравнительное конституционное право /

Абросимова Е.Б., Васильева Т.А., Владимирова

Науковий вісник Чернівецького університету. 2011. Випуск 559. Правознавство. 43 Л.Д., Крылова Н.С., и др.; Редкол.: Ковлер А.И., Чиркин В.Е. (Отв. ред.), Юдин Ю.А. – М.: Манускрипт, 1996. – 730 c.

13. Тихомиров Ю.А. Конституция, закон,

подзаконный акт. – М.: Юридическая литерат ура, 1994. – 136 с.

14. Тодыка Ю.Н., Супрунюк Е.В. Конститу-

ция Украины – основа стабильности констит уционного строя и реформированя общества / Отв. ред. М.В. Цвик. – Симферополь: Таврия, 1997. – 312 с.

15. Туляй А.Н. Конституционные основы фи-

нансовой деятельности в Российской Федерации. Дис. ... канд. юрид. наук. Томск, 1999. – 201 с.

16. Хабриева Т.Я., Чиркин В.Е. Теория совре-

менной конституции. – М.: Норма, 2005. – 320 с.

17. Чернышов В.В. Конституционно -право-

вая модель взаимосвязи государства и экономики и юридические средства ее реализации в Росси йской Федерации. Дис. ... канд. юрид. наук. - СПб., 2006. – 237 с.

18. Шаповал В.М. Конституційне право за-

рубіжних країн. – К.: АртЕк, 1997. – 262 с.

19. Щербаковский Г.З. Государство и экон о-

мическая система общества: теоретико -правовые и праксиологические основания соотношения и взаимодействия. Дис. ... д-ра юрид. наук. - Санкт- Петербург, 2006. – 310 с.

20. Эбзеев Б.С. Конституция. Правовое госу-

дарство. Конституционный суд: Учебное пос обие для вузов. – М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1996. – 349 с. Стаття надійшла до редколегії 10 березня 2011 року. Рекомендована до опублікування у «Віснику» відповідальним секретарем Р.О. Гаврилюк.

А.М. Khudyk The subject of post-socialist constitutional regulation Summary The article examines the subject of contemporary post -socialist constitution. Focuses on the gradual change of nature in post -socialist constitution. The author argues that contemporary post -socialist constitution lays the foundations for the legal regulation of not only political power relations, bu t also some important social and economic relations.

The author concluded that the post -socialist constitution gradually transformed from an act of consolidation and registration mechanism of dominion in the state in the legal document that contain s close to numerous rules, wh ich essentially relate to constitutional law, as a number of rules and principles that determine the existence of other branches of law.

Keywords: constitution, the subject of constitutional regulation, political power relations, socio -

economic relationship, constitutional law and other branches of law. А.М. Худык Предмет регулирования постсоциалистической конституции Аннотация Исследуется предмет современной постсоциалистической конституции. Акцентируется вним ание на постепенном изменении сущности постсоциалистической конституции. Автор утверждает, что современная постсоциалистическая конституция закладывает основы правового регулирования не только политических властеотношений, но и некоторых важнейших социально -экономических правоотношений.

Автор сделал вывод, что постсоциалистическая конституция постепенно превращается из акта оформления и закрепление механизма властвование в государстве в правовой документ, который с одержит рядом с многочисленными нормами, которые по существу относятся к конституционному праву, также ряд норм и принципов, которые определяют существования других отраслей права.

Ключевые слова: конституция, предмет конституционного регулирования, политические властеотношения, социально-экономические правоотношения, конституционное право и другие отрасли права.