Принцип пропорційності у практиці Європейського суду з прав людини

28/12/2021
1761
96
0
В закладки
Повний текст матеріалу Постійна адреса: https://constitutionalist.com.ua/pryntsyp-proportsijnosti-u-praktytsi-ievropejskoho-sudu-z-prav-liudyny/

Відомості про автора

Берназюк Ян

Верховний Суд

Анотація

МІЖНАРОДНЕ ПРАВО

УДК: 342.95

https://doi.org/10.32689/2617-9660-2021-6(18)-197-214 Берназюк Ян Олександрович, доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України, професор кафедри публічного та приватного права Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського, м. Київ, вул. Джона Маккейна, 33, e-mail: bern1979@ukr.net https://orcid.org/0000-0002-2353-4836

ПРИНЦИП ПРОПОРЦІЙНОСТІ У ПРАКТИЦІ

ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ

Анотація. Статтю присвячено аналізу практики Європейського суду з прав людини стосовно принципу пропорційності як критерію дотримання необхідного (справедливого) балансу між суспільними (публічними) та приватними інтересами.

На підставі аналізу практики Європейського суду з прав людини розкрито критерії досягнення справедливого балансу між суспільними (публічними) та приватними інтересами в адміністративному судочинстві. Доведено, що у судовій практиці ос таннім часом спостерігається тенденція до широкого тлумачення поняття суспіль ного (публічного) інтересу.

Обґрунтовано, що одним з важливих критеріїв дотримання принципів пропо рційності та справедливого балансу між суспільними (публічними) та приватними інтересами є те, що втручання суб’єкта владних повноважень у приватне право особи є виправданим лише за умови, коли це є надзвичайно необхідним для захисту су спільних (публічних) інтересів.

Аргументовано, що відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини критерієм дотримання принципу пропорційності є наявність обов’язкової та справедливої компенсації особі у разі втручання в її приватне право, що викликане суспільною необхідністю, обов’язковість дотримання розумного співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається для захисту суспільного (публічного) інтересу, та засобами, які використовуються для її досягнення, а та кож можливість суб’єктів владних повноважень змінювати або відкликати окремі власні адміністративні рішення лише в інтересах суспільства, якщо це необхідно, але з урахуванням права та інтересів приватних осіб.

Проведене дослідження дало змогу обґрунтувати висновок про необхідність удосконалення положень Кодексу адміністративного судочинства України в аспекті забезпечення дотримання справедливого балансу між суспільними (публічними) та приватними інтересами у діяльності суб’єктів владних повноважень.

Ключові слова: суспільний (публічний) інтерес, забезпечення балансу інтересів,

пропорційність, Європейський суд з прав людини.

Bernazyuk Jan Oleksandrovich, Doctor of Law, Professor, Honored Lawyer of Ukraine, Professor of the Department of Public and Private law Tavriya, , Kyiv, street John McCain, 33, e-mail: bern1979@ukr.net https://orcid.org/0000-0002-2353-4836

PRINCIPLE OF PROPORTIONALITY IN THE PRACTICE OF THE

EUROPEAN COURT OF HUMAN RIGHTS

Annotation. The article is devoted to the analysis of the case law of the European Court of Human Rights in determining the criteria for maintaining the necessary (fair) balance between general (public) and private interests (principle of proportionality).

Based on the analysis of the case law of the European Court of Human Rights, the criteria for achieving a fair balance between general (public) and private interests in administrative proceedings are revealed. It is proved that in judicial practice recently there is a tendency to a broad interpretation of the concept of general (public) interest.

It is substantiated that one of the important criteria of observance of the principles of proportionality and fair balance between general (public) and private interests is that the interference of the subject of power in the private law of a person is justified only if it is extremely necessary to protect general (public) interests.

It is argued that according to the settled case law of the European Court of Human Rights, the criterion for compliance with the principle of proportionality is the presence of mandatory and fair compensation to a person in case of interference with his private law caused by public necessity, the obligation to which is intended to protect the general (public) interest, and the means used to achieve it, as well as the ability of the subjects of power to change or revoke certain administrative decisions only in the interests of society, if necessary, but taking into account the rights and interests private individuals.

The study made it possible to substantiate the conclusion about the need to improve the provisions of the Code of Administrative Procedure of Ukraine in terms of ensuring a fair balance between general (public) and private interests in the activities of subjects of power.

Keywords: public interest, ensuring the balance of interests, proportionality, the

European Court of Human Rights.

Постановка проблеми. Досить складним у теоретичному та прак тичному плані є питання розуміння та дотримання принципу пропорцій ності як критерію забезпечення необ хідного (справедливого) балансу між суспільними (публічними) та приват ними інтересами.

Певним чином пріоритетність су спільних (публічних) інтересів над приватними закріплено у ст. 8 Кон венція про захист прав людини і ос новоположних свобод (далі – Конвен ція) [1], відповідно до якої кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної вла ди не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демокра тичному суспільстві в інтересах наці ональної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочи нам, для захисту здоров`я чи моралі або захисту прав і свобод інших осіб.

Крім того, відповідно до ст. 12 За гальної декларації прав людини [2], ст. 8 Конвенції [1] та п. 1 ст. 17 Між народного пакту про громадянські та політичні права 1966 року [3] ніхто не може зазнавати безпідставного пося гання на недоторканність свого жит ла. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення спра ведливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в де мократичному суспільстві (п. 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини та ст. 18 Конвенції).

Критерій «в інтересах суспільства», як виняток для обмеження деяких конституційних прав та свобод люди ни і громадянина закріплено також у низці статей Конституції України [4]. У правозастосовній практиці пи тання суспільного (публічного) інтер есу має винятково важливе значення, зважаючи на те, що в адміністратив ному судочинстві [5] для розгляду та вирішення справ, що становлять зна чний суспільний інтерес, передбачені певні особливості.

Водночас, застосований у Конституції України та Кодексі адміністра тивного судочинства України (далі – КАС України) підхід до визначення принципу пропорційності як умови для виключного обмеження консти туційних прав та свобод людини і громадянина лише частково узгоджується з відповідним підходом, застосованим у Конвенції та практиці Європейсько го суду з прав людини (далі – ЄСПЛ).

У зв’язку з цим, виникає необхід ність провести аналіз практики ЄСПЛ з тим, щоб визначити шляхи удосконалення положень КАС України в аспекті забезпечення дотримання справедли вого балансу між суспільними (публічними) та приватними інтересами у діяльності суб’єктів владних повноважень.

Аналіз наукових публікацій . Окремі питання захисту суспільного (публічного) інтересу у правозасто совній практиці досліджували такі науковці як М. Бояринцева, Д. Гудима, Д. Луспеник, Л. Москвич та ін. Деякі питання, пов’язані з принципом про порційності та забезпечення справед ливого балансу між суспільними (пу блічними) та приватними інтересами,

досліджувалися також автором цієї статті [6; 7]. Проте у сучасній правовій науці недостатньо вивченим залиша ється принцип пропорційності в ас пекті аналізу практики Європейського суду з прав людини. Метою статті є з’ясування на підставі аналізу практики Європейського суду з прав людини особливостей принципу пропорційності як критерію до тримання необхідного (справедливого) балансу між суспільними (публічними) та приватними інтересами.

Виклад основного матеріалу. До-

сліджуючи питання захисту суспільних (публічних) інтересів, необхідно зауважити, що воно неодноразово ставало предметом аналізу у рішеннях ЄСПЛ. У Першому протоколі до Конвенції використовується термін «general interest» як загальний або суспільний (публіч ний) інтерес, проте у більшості рішень ЄСПЛ застосовується термін «public interest», а також поняття «fair balance» як справедливий баланс.

Зазвичай, суспільні (публічні) ін тереси згадуються у рішеннях ЄСПЛ у зв’язку з необхідністю визначен ня того, чи було втручання держави у права особи пропорційним та чи було дотримано при цьому необхідного балансу між суспільними (публіч ними) та приватними інтересами.

Аналіз практики ЄСПЛ (рішен ня у справах «Ocalan v. Turkey», заява № 46221/99, п. 168 [8]; «Former King of Greece and Others v. Greece» [GC], заява № 25701/94, п. 89 [9]; «Iatridis v. Greece», заява № 31107/96, п. 55 [10] та ін.) дає підстави дійти висновку, що складовими принципу верховенства права Суд визнає, зокрема, збалансованість ін тересів окремого індивіда з інтереса ми інших членів суспільства, принцип пропорційності, справедливий баланс між вимогами спільного (публічного) інтересу та захистом фундаменталь них прав особи [11].

Зокрема, про необхідність забез печення справедливого балансу, який потрібно встановити між конкуру ючими інтересами особи та суспіль ства в цілому, йдеться також у рішен нях ЄСПЛ у справі «Stjerna v. Finland» (заява № 18131/91, п. 39) [12] та у справі «Johansson v. Finland» (заява № 10163/02, п. 29) [13], які стосувалися вибору та зміни імен та прізвищ.

У п. 39 рішення у справі «Stjerna v. Finland», ЄСПЛ зазначив, що зако нодавчі обмеження можливості зміни свого імені можуть бути виправдані інтересами суспільства, наприклад, для забезпечення точного обліку населення або схоронності засобів іденти фікації особи та зв’язку носіїв певного імені з сім’єю.

У п. 31 рішеннях у справі «Волошин проти України» (заява № 15853/08) [14] та п. 22 рішення у справі «Batsanina v. Russia» (заява № 3932/02) [15] ЄСПЛ вказав на необхідності забезпечення справедливого балансу між правами сторін та наголосив, що принцип рів ності сторін вимагає, щоб кожній сто роні було надано відповідну можли вість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з ін шою стороною.

Аналіз практики ЄСПЛ дає під стави стверджувати, що за наявності обставин втручання держави шляхом вжиття певних заходів, переважно, пов’язаних із захистом суспільно го (публічного) інтересу, такі дії (рі шення) не можуть розцінюватися як втручання в легітимні очікування

особи і це не тягне за собою порушен ня права на мирне володіння майном в аспекті ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо такі заходи є пропо рційними, забезпечують баланс між захистом суспільного (публічного) та приватного інтересу [6].

Такий підхід ґрунтується, серед іншого, на вимогах, сформульова них у Доповіді Венеціанської комісії № 512/2009 «Про верховенство пра ва» [16]. Зокрема, у п. п. 48-49 Доповіді відзначено, що юридична визначе ність означає, що норми права повинні застосовуватись із такою гнучкістю, яка б забезпечувала врахування імпе ративів гуманності (людинолюбства) і справедливості.

Наприклад, справа ЄСПЛ «Béla Németh v. Hungary» (заява № 73303/14)

[17] стосувалася неможливості заяв -

ника набути право володіння на при дбане ним майно у зв’язку з установ ленням законодавчого мораторію на виселення; заявник мав чекати впро довж двох років можливості реалізувати своє право власності. Розглядаючи цю справу, ЄСПЛ за значив, що тимчасове призупинення або поступове виконання рішень судів належить до дискреції національних органів влади. У зв’язку з економіч ною кризою, що існувала у державі, ЄСПЛ визнав, що Уряд діяв з метою запобігання набуттю громадянами ста тусу безпритульних. Окрім того, Суд встановив, що мораторій не позбавив заявника його легітимних очікувань щодо власності, а лише відстрочив набуття ним права власності. ЄСПЛ та кож зазначив, що законодавство було швидко змінене: додано положення

про строк дії такого мораторію, а тому встановив відсутність порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції [18]. Аналізуючи рішення ЄСПЛ, можна також дійти висновку, що відповідно до його сталої практики поняття «суспільний (публічний) інтерес» тлума читься широко.

У справі «ТОВ «Світ розваг» та інші проти України» (заява № 13290/11 та 2 інші, п. 161) [19] ЄСПЛ визначив поняття, які складають значний суспільний інтерес, зокрема, такі як: захист люд ського життя, здоров’я та навколиш нього середовища, та вказав, що у цій справі національні суди встановили, що визнання виключних повноважень органів влади стосовно зупинення дії ліцензії заявника виправдовувалось суспільними інтересами, а тому заяв ник міг обґрунтовано вважати, що ці питання достатньою мірою охоплю валися усталеними повноваженнями органів (відповідальних за пожежну безпеку, безпеку на робочому місці та охорону здоров’я) для припинення діяльності конкретних гральних закла дів у випадку небезпеки (п. 65).

У рішенні у справі «Рисовський проти України», заява № 29979/04)

[20] ЄСПЛ зазначив, за яких обставин

втручання органами влади у мирне володіння майном, що є предметом захисту ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, не становить порушення Конвенції. Зокрема, відповідно до цієї стат ті кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм май ном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежу-

ють право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загаль них інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів [18].

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення ст. 1 Пер шого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й ін тересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існува ти розумне співвідношення (пропор ційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедли вої рівноваги (балансу) між інтереса ми держави (суспільства), пов’язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

«Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див.

рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України», заява № 29979/04, п.

68) [20], «Кривенький проти України»,

заява № 43768/07, п. 45 [21], «Щокін проти України», заяви № 23759/03 та № 37943/06, п. 50 [22], «Трегубенко проти України», заява № 61333/00, п. 53 [23], «Špaček, s.r.o. v. the Czech Republic», заява № 26449/95, п. 54 [24]).

В іншому рішенні у спра ві «Ramazyan v. Armenia» (заява № 54769/10. п.п. 47-52) [25] ЄСПЛ за значив, що у цій справі не стоїть пи тання про те, що мало місце «позбав лення майна» у значенні ст. 1 Першого Протоколу, проте суд повинен з’ясу вати, чи було відповідне позбавлення виправданим цим положенням. З цією метою суд має впевнитися у тому, що таке втручання (у цій справі, це захід експропріації) відповідає трьом кри теріям: має здійснюватися «за умов, передбачених законом», які виключа ють будь-які свавільні дії з боку наці ональних органів влади; повинне бути «в інтересах суспільства»; передбачає досягнення справедливого балансу між правами власника та інтереса ми суспільства (див. рішення у справі

«Vistiņš and Perepjolkins v. Latvia» [GC], заява № 71243/01, п. 94) [26]. Розглядаючи справу «Yevgeniy Dmitriyev v. Russia» (заява № 17840/06, п.

57) [27], яка стосувалася скарги заявника

на шум та інші незручності, джерелом яких був відділок міліції, розташова ний під його квартирою, ЄСПЛ дійшов висновку про те, що за визначених обставин державі не вдалося забезпечи ти справедливий баланс між інтересом місцевого населення у використанні захисту громадського спокою й безпе-

ки, ефективною реалізацією законів міліцією та ефективною реалізацією заявником свого права на повагу до його приватного життя і житла. З огляду на це, було встановлено порушення статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного і сімейного життя).

У низці рішень ЄСПЛ констатує, що питання загального (суспільного) інтересу стосуються випадків, якщо справа впливає на такі основополож ні права людини, як майнові права; у таких справах перевірці підлягає те, чи діяли державні органи вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (у справах «Рисовський про ти України», заява № 29979/04 [20], «Beyeler v. Italy», заява № 33202/96 [28] та «Megadat.com S.r.l. v. Moldova», за ява № 21151/04 [29]) [7].

Аналогічні висновки зроблені ЄСПЛ у справі «Кривенький проти України» (заява № 43768/07, п. 45) [21], в якій Суд перевіряв питання, чи за безпечувало позбавлення права влас ності, про яке йдеться у цій справі, справедливий баланс між вимогами загального інтересу суспільства та ви могами захисту основоположних прав особи (див. рішення у справі «Gashi v.

Croatia», п. 31) [30]. У цій справі Суд наголосив, що позбавлення власності без виплати сум, обґрунтовано пов’язаних з її вартістю (компенсації), зазвичай призводить до недотримання необхідного справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи і становить непропорцій ний тягар для заявника (див. рішен ня у справах «The Holy Monasteries v. Greece», заяви №№ 13092/87 та 13984/88, п. 71 [31]; «Former King of Greece and Others v. Greece» [GC], заява № 25701/94, п. 89 [9]).

Розглядаючи справу «Fábián v. Hungary» (ВП) (заява № 78117/13), у якій заявник скаржився на необґрунтоване та дискримінаційне втручання у його право власності у зв’язку з припиненням виплати пенсії, що було зумовле но змінами у законодавстві, які, однак, не застосовувались до пенсіонерів, що працювати у приватному секторі, ЄСПЛ у своєму рішенні дійшов висновку, що законність такого втручання не оскаржувалась, а тому суд не вбачив підстав для сумніву в тому, що заборона од ночасної виплати заробітної плати та пенсій, під яку підпадав заявник, від повідала загальним інтересам захисту державного бюджету. Питання полягало в тому, чи було цим втручанням дотримано справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства

та вимогами захисту основоположних прав особи [32]. ЄСПЛ зазначив, що розглядува на справа не стосувалась остаточної втрати заявником права на отримання пенсії, а пов’язана з призупиненням її щомісячних виплат. Це призупинен ня мало тимчасовий характер та було відновлено після залишення заявни ком державної служби. Тому, воно не зашкодило самій суті його права, і це право не було порушено.

Після набрання чинності відпо відного законодавства, заявник мав можливість вибору між припиненням своєї державної служби та продовженням отримувати свою пенсію, чи за лишитись працювати з припиненням виплати цієї пенсії. Він обрав останній варіант. Було зрозуміло, що зупинив ши виплату пенсії, заявник продов жував отримувати заробітну плату.

Призупинення виплати його пенсії жодним чином не позбавило його всіх засобів до існування. Тому ЄСПЛ констатував, що у цій справі було дотримано справедливо го балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами за хисту основоположних прав заявника, що не поклало на нього надмірного індивідуального тягаря.

Іншим прикладом надання оцін ки тому, чи було дотримано необхід ного балансу між суспільними (пу блічними) та приватними інтересами, є справа «Kaminskas v. Lithuania» (заява № 44817/18) [33]. Ця справа стосувалася рішення про знесення будинку заявника у зв’язку з тим, що будинок був незаконно збудований на ділянці, що належить до земель лісового фонду.

Суд дійшов висновку, що рішення про знесення переслідувало легітимні цілі, відповідало суспільним інтересам (п. 53) та було необхідним у демокра тичному суспільстві. ЄСПЛ врахував складне становище заявника з огляду на його пенсійний вік, погане здоров’я та низький дохід (п. 34), проте співставив інтереси заявника із загальними інтересами суспільства у збережен ні лісів та довкілля і зазначив, що ані вік заявника, ані інші особисті його обставини не можуть мати вирішаль ного значення з урахуванням того, що заявник свідомо збудував будинок на охоронюваній ділянці без відповідно го дозволу (п. 64 рішення).

Справа «Hüseyin Kaplan v. Turkey» (заява № 24508/09, п. 47) [34] стосува лася питання справедливої сатисфак ції за вилучення земельної ділянки для суспільних потреб. Розглядаючи цю справу, ЄСПЛ зауважив, що вилучення земельної ділянки заявника для пу блічного користування без сплати компенсації становило індивідуальний та надмірний тягар у дотриманні справедливого балансу між суспільним інтересом та захистом права заявника на володіння своїм майном, в результаті чого мало місце порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Інша справа «Fedotova and others v. Russia» (заяви № 40792/10 та 2 інших)

[35] стосувалася відмови в реєстрації

заяв про укладення шлюбу заявника ми – одностатевими парами. Розгля даючи цю справу, ЄСПЛ повторив, що стаття 8 Конвенції прямо не покладає на держави зобов’язання офіційно визнавати одностатеві союзи. Проте в цьому зобов’язанні втілена необхідність забезпечити справедливий ба ланс між конкуруючими інтересами одностатевих пар і суспільства загалом.

Позитивним зобов’язанням держави у цьому випадку є створення правового підґрунтя, яке б гарантувало ефективну реалізацію прав, закріплених у статті 8 Конвенції. ЄСПЛ, зокрема, відзначив вплив на особу в ситуації, коли існує розбіжність між законом і соціальною реальністю, що мало місце і в цій справі; у такому випадку держави мають враховувати це та забезпечувати ба ланс між їхніми потребами та потребами суспільства загалом.

У практиці ЄСПЛ справи, які зачіпаються питання суспільного (публічно го) інтересу, виникають також у спорах, пов’язаних із забезпеченням доступу особи до публічної інформації. Такою, наприклад, є справа «Центр демократії та верховенства права проти України» (заява № 10090/16) [36], у якій заявник (громадська організа ція) стверджував про порушення ст. 10 Конвенції у зв’язку з тим, що йому

було відмовлено у доступі до інформації про освіту та трудову діяльність, зазначену в автобіографіях політичних лідерів, які брали участь у парламент ських виборах. Розглядаючи цю справу, ЄСПЛ на голосив, що визначення того, що може бути предметом суспільного інтересу залежить від обставин кожної справи.

Суспільний (публічний) інтерес на лежить до питань, які впливають на суспільство настільки, що воно може законним чином цікавитись ними; ці питання привертають увагу суспіль ства або стосуються його в значній мірі, особливо коли вони мають вплив на добробут громадян та життя су спільства/громади (п. 85).

Суд також визначив, що інформа ція стосовно адрес та номерів телефонів кандидатів не могли бути розголошені. Одночасно ЄСПЛ зазначив, що особи, яких стосувалась витребувана інформація, були провідними політи ками, тому суспільство мало законний інтерес щодо відомостей про їх досвід та доброчесність безпосередньо перед виборами (п. 99).

Кандидати у депутати були попу лярними політичними діячами, які надали свої резюме в контексті вису нення власних кандидатур на націо нальних парламентських виборах, тим самим піддаючи свою кваліфікацію та професійний досвід ретельному гро мадському контролю. ЄСПЛ встановив, що національні суди, розглядаючи цю справу, не спромоглися провести на лежне урівноваження/балансування, порівнюючи шкоду потенційного розголошення інформації, яка могла бути завдана топ-політикам, з наслідками нерозголошення такої інформації для ефективного здійснення заявником свого права на свободу вираження поглядів; обмеження з боку Центральної виборчої комісії щодо розкриття ін формації про освіту та досвід роботи топ-кандидатів у межах виборчого

процесу має характер перешкоджан ня використанню заявником права на свободу отримання та розповсюджен ня інформації таким чином, що вра жає саму суть права за ст. 10 Конвенції. Таким чином, ЄСПЛ констатував, що обмеження у доступі до інформації щодо освіти та досвіду роботи політичних лідерів не було «необхідним у демократичному суспільстві» (п. 120).

Суд Справедливості ЄС у справі «Stichting Greenpeace Nederland and PAN Europe v Commission» [37], поста новив, що Регламент (ЄС) 1367/2006 про застосування положень Орхуської конвенції про доступ до інформації [38] встановлює правову презумпцію, що вищий суспільний інтерес у розкритті інформації існує тоді, коли запитувана інформація стосується викидів у на вколишнє середовище. Відповідно, Суд постановив, що установа зобов’язана розкривати документи, що стосують ся викидів у навколишнє середовище, навіть якщо таке розкриття інформації може підірвати «захист комерційних інтересів певної фізичної або юридичної особи, включаючи інтелектуальну власність цієї особи, в межах значен ня першого абзацу ст. 4 (2) Регламенту

№ 1049/2001 [39]. Отже, дотримання необхідного балансу між суспільними (публічними) та приватними інтересами є важливою вимогою демократичного суспільства та складовою принципу верховенства права, що підтверджується висновка ми ЄСПЛ та Суду Справедливості ЄС.

Водночас аналіз КАС України, дає підстави для висновку про те, що його положення не містять такого критерію оцінювання адміністративними су дами правомірності рішення, дії або бездіяльності суб’єкта владних повноважень, як дотримання необхідного балансу між суспільними (публічни ми) та приватними інтересами. Крім того, у КАС України міститься поняття «справа, що становить значний сус пільний інтерес», проте не уточня ється, за яких умов справа вважається такою, а це ускладнює можливість уніфікованого правозастосування судами цього поняття.

У той же час відповідні засади унормовані у ч. 3 ст. 2 та ст. 11 ЦПК України [40]: Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі від повідно до принципу пропорційності, враховуючи, зокрема: завдання ци вільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами. Аналогічні положення містяться також у ч. 3 ст. 2 та ст. 15 ГПК України [41].

З метою удосконалення положень КАС України можливо врахувати дос від деяких зарубіжних країн. Наприклад, Адміністративний процедурно-процесуальний кодекс Республіки Казахстан від 29 червня 2020 р. № 350-VI [42] визначає, що завданнями адміністративних процедур є:

• повна реалізація публічних прав, свобод та інтересів фізичних і юри дичних осіб; • досягнення балансу приват них і громадських інтересів у публіч но-правових відносинах; • забезпечення ефективного і прозорого державного управління, в тому числі за допомогою участі осіб в при йнятті управлінських рішень;

• зміцнення законності в публіч но-правовій сфері (ст. 5). Крім того, відповідно до ст. 10 цього Кодексу при здійсненні адміністративного розсуду адміністративний орган, посадова особа забезпечують справедливий баланс інтересів учас ника адміністративної процедури і суспільства; адміністративний акт, адміністративні дії (бездіяльність) повинні бути пропорційними, тобто бути при датними і необхідними; адміністра тивний акт, адміністративні дії (бездіяльність) вважаються пропорційними, якщо суспільне благо, отримане в ре зультаті обмежень прав, свобод і за конних інтересів учасника адміністративної процедури, більше ніж шкоду, заподіяну цими обмеженнями.

Адміністративний процедур но-процесуальний кодекс Республіки Казахстан також апелює до поняття «суспільні інтереси» у положеннях, що визначають підстави для перегляду справи у касаційному порядку. Зокре ма, згідно ст. 169 цього Кодексу таки ми підставами є:

1) випадки, коли виконання при -

йнятої постанови може призвести до тяжких незворотних наслідків для життя, здоров’я людей або для еконо міки і безпеки Республіки;

2) випадки, коли прийнята поста -

нова порушує права, свободи і законні інтереси невизначеного кола осіб чи інші публічні інтереси;

3) випадки, коли прийнята поста -

нова порушує однаковість у тлумаченні та застосуванні судами норм права (ст. 169). Отже, доцільно розглянути можливість доповнення ч. 2 ст. 2 КАС Украї -

ни положеннями про те, що, оціню ючи правомірність рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, суд перевіряє, чи прийнято таке рішення з урахуванням суспіль ного (публічного) інтересу та чи до тримано при цьому необхідного ба лансу між суспільними (публічними) та приватними інтересами, а також доповнення деяких статей КАС Укра їни новими положеннями з метою уточнення того, яка справа може вва жатися такою, що становить значний суспільний інтерес.

Висновки. Проведене у цій статті

дослідження дає підстави зробити на ступні висновки.

1. У практиці ЄСПЛ суспільні (пу -

блічні) інтереси згадуються, як правило, у зв’язку з необхідністю визначен ня того, чи було втручання держави у права особи пропорційним та чи було дотримано при цьому необхідного балансу між суспільними (публічними) та приватними інтересами. За наяв ності обставин втручання держави шляхом вжиття певних заходів, пов’язаних із захистом суспільного (пу блічного) інтересу, такі дії не можуть розцінюватися як свавільний відступ від принципу належного урядування, втручання в легітимні очікування особи або оцінюватися/кваліфікуватися як порушення права на мирне воло діння майном в аспекті ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо такі за ходи є пропорційними, необхідними для збереження балансу між захистом

суспільного (публічного) та приват ного інтересу. Разом з тим, втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з ле гітимною метою, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс (пропорцій ність) між інтересами суспільства, по в`язаними з цим втручанням, й інтер есами особи, яка зазнає втручання в її право власності, а також якщо особа, яка зазнала втручання у свій приват ний інтерес, не отримає справедливої компенсації за нанесену їй шкоду.

2. Дотримання необхідного (спра -

ведливого) балансу між суспільними (публічними) та приватними інтересами (принципу пропорційності) є важливою вимогою громадянського су спільства, демократичної, соціальної та правової держави та складовою принципу верховенства права. Критеріями дотримання такого балансу є: 1) втру чання суб’єкта владних повноважень у приватне право особи є виправданим лише за умови, коли це є надзвичай но необхідним для захисту суспільних (публічних) інтересів; 2) можливість суб’єктів владних повноважень змінювати або відкликати окремі власні ад міністративні рішення допускається лише в інтересах суспільства, якщо це необхідно, але з урахуванням права та інтересів приватних осіб; 3) наявність обов’язкової та справедливої компенса-

ції особі у разі втручання в її приватне право, що викликане суспільною необхідністю; 4) обов’язковість дотримання розумного співвідношення (пропор ційність) між метою, досягнення якої передбачається для захисту суспільного (публічного) інтересу, та засобами, які використовуються для її досягнення.

3. З метою удосконалення поло -

жень КАС України в аспекті забезпе чення дотримання справедливого ба лансу між суспільними (публічними) та приватними інтересами у діяль ності суб’єктів владних повноважень

доцільно розглянути можливість до повнення ч. 2 ст. 2 КАС України поло женнями про те, що, оцінюючи правомірність рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, суд перевіряє, чи прийнято таке рішення з урахуванням суспільного (публічно го) інтересу та чи дотримано при цьому необхідного балансу між суспільними (публічними) та приватними інтересами, а також доповнення ст. 257 (Спра ви, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження) та ст. 328 (Право на касаційне оскар ження) КАС України визначенням по няття суспільного (публічного) інтересу та/або ознак (критеріїв визначення) справ, які можуть вважатися такими, що становлять значний суспільний (публічний) інтерес.

Список використаних джерел

  1. 1. Конвенція про захист прав люди -
  2. ни і основоположних свобод: міжнарод ний документ від 04.11.1950. URL : https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text.
  3. 2. Загальна декларація прав люди -
  4. ни: Міжнародний документ від 10.12.1948. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/995_015#Text.
  5. 3. Міжнародний пакт про громадян-
  6. ські та політичні права: Міжнародний до кумент від 16.12.1966. URL : https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/995_043#Text.
  7. 4. Конституція України від 28.06.1996
  8. № 254к/96-ВР . URL : https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96- %D0%B2%D1%80#Text.
  9. 5. Кодекс адміністративного су -
  10. дочинства України: Закон України від 06.07.2005 № 2747-IV. URL : http://zakon0. rada.gov.ua/laws/show/2747-15.
  11. 6. Берназюк Я. Легітимні очікування
  12. (reasonable expectations) як складова принципу юридичної визначеності у вітчиз няній та європейській судовій практиці. Вісник Луганського державного універси тету внутрішніх справ імені Е.О. Дідорен ка. 2021, № 2 (94). С. 13-28.
  13. 7. Берназюк Я. Принцип належного
  14. урядування (good governance): національ на та європейська судова практика Науко вий вісник Ужгородського національного університету. 2021. Серія Право. Випуск 64.
  15. С. 189-197.
  16. 8. Case of Ocalan v. Turkey:
  17. decision of the European Court of Human Rights, 12.05.2005, № 46221/99. URL : https://hudoc.echr.coe.int/ rus#{%22fulltext%22:[%22Ocalan%20v.%20 Turkey%22],%22documentcollectionid2%22: [%22GRANDCHAMBER%22,%22CHAMBER% 22],%22itemid%22:[%22001-69022%22]}.
  18. 9. Case of Former King of Greece and
  19. Others v. Greece: decision of the European Court of Human Rights, 23.11.2000, № 25701/94. URL : https://hudoc.echr.coe. int/rus#{%22fulltext%22:[%22Former%20 King%20of%20Greece%20and%20 Others%20v.%20Greece%22],%22item id%22:[%22001-59051%22]}.
  20. 10. Case of Iatridis v. Greece:
  21. decision of the European Court of Human Rights, 19.10.2000, № 31107/96. URL : https://hudoc.echr.coe.int/ rus#{%22fulltext%22:[%22Iatridis%20v.%20 Greece%22],%22documentcollectionid2%22: [%22GRANDCHAMBER%22,%22CHAMBER% 22],%22itemid%22:[%22001-59087%22]}.
  22. 11. Луспеник Д. Верховенство пра -
  23. ва – новый «старый» принцип граждан ского судопроизводства: соотношение с законностью. Судебно-юридическая га зета. 2017. URL : https://sud.ua/ru/news/ publication/106896-verkhovenstvo-pravanovyy-staryy-printsip-grazhdanskogosudoproizvodstva-sootnoshenie-szakonnostyu.
  24. 12. Case of Stjerna v. Finland:
  25. decision of the European Court of Human Rights, 25.11.1994, № 18131/91. URL : https://hudoc.echr.coe.int/ rus#{%22fulltext%22:[%22Stjerna%20v.%20
  26. Finland%22],%22documentcollectionid2%2 2:[%22GRANDCHAMBER%22,%22CHAMBE R%22],%22itemid%22:[%22001-57912%22]}.
  27. 13. Case of Johansson v. Finland:
  28. decision of the European Court of Human Rights, 06.09.2007, № 10163/02. URL : https://hudoc.echr.coe.int/rus#{%22fulltext %22:[%22Johansson%20v.%20Finland%22], %22documentcollectionid2%22:[%22GRAND CHAMBER%22,%22CHAMBER%22],%22item id%22:[%22001-82198%22]}.
  29. 14. Справа Волошин проти України:
  30. рішення Європейського Суду з прав людини від 10.10.2013, № 15853/08. URL : https:// hudoc.echr.coe.int/rus#{%22fulltext%22:[%2 215853/08%22],%22documentcollectionid2% 22:[%22GRANDCHAMBER%22,%22CHAMBE R%22],%22itemid%22:[%22001-126631%22]}.
  31. 15. Case of Batsanina v. Russia: decision
  32. of the European Court of Human Rights, 14.09.2009, № 3932/02. URL : https://hudoc. echr.coe.int/rus#{%22fulltext%22:[%223932/ 02%22],%22documentcollectionid2%22:[%2 2GRANDCHAMBER%22,%22CHAMBER%22], %22itemid%22:[%22001-92667%22]}.
  33. 16. Про верховенство права: доповідь
  34. Венеціанської комісії № 512/2009, при йнята на 86-му пленарному засіданні 25- 26 березня 2011 року. URL : https://www. venice.coe.int/webforms/documents/default. aspx?pdffile=CDL-AD(2011)003rev-ukr.
  35. 17. Case of Béla Németh v. Hungary:
  36. decision of the European Court of Human Rights, 17.12.2020, № 73303/14. URL : https:// hudoc.echr.coe.int/rus#{%22fulltext%22:[%2 2B%C3%A9la%20N%C3%A9meth%20v.%20 Hungary%22],%22documentcollectionid2%2 2:[%22GRANDCHAMBER%22,%22CHAMBER %22],%22itemid%22:[%22001-206514%22]}.
  37. 18. Протокол до Конвенції про захист
  38. прав людини і основоположних свобод: міжнародний документ від 20.03.1952. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/994_535#Text.
  39. 19. Справа ТОВ «Світ розваг» та інші
  40. проти України: рішення Європейсько го Суду з прав людини від 27.09.2019, № 13290/11 та 2 інші заяви. URL : https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_e05#Text.
  41. 20. Справа Рисовський проти Укра -
  42. їни: Рішення Європейського Суду з прав людини, заява № 29979/04 від 20 жовтня 2011 року. URL : https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/974_854.
  43. 21. Справа Кривенький проти Укра -
  44. їни: Рішення Європейського Суду з прав людини, заява № 43768/07 від 16 травня 2007 року. URL : https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/974_d48#Text.
  45. 22. Справа Щокін проти України: Рі -
  46. шення Європейського Суду з прав людини, заяви № 23759/03 та № 37943/06 від 14 січня 2001 року. URL : https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/974_858#Text.
  47. 23. Справа Трегубенко проти Укра -
  48. їни: Рішення Європейського Суду з прав людини, заява № 61333/00 від 2 листопада 2004 року. URL : https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/980_355#Text.
  49. 24. Case of Špaček, s.r.o. v. the Czech
  50. Republic: decision of the European Court of Human Rights, 09.11.1999, № 26449/95. URL : https://hudoc.echr.coe.int/rus#{%2 2fulltext%22:[%2226449/95%22],%22doc umentcollectionid2%22:[%22GRANDCH AMBER%22,%22CHAMBER%22],%22item id%22:[%22001-58358%22]}.
  51. 25. Case of Ramazyan v. Armenia:
  52. decision of the European Court of Human Rights, 14.02.2019, № 54769/10. URL : https://hudoc.echr.coe.int/rus#{%22fu lltext%22:[%2254769/10%22],%22item id%22:[%22001-189789%22]}.
  53. 26. Case of Vistiņš and Perepjolkins
  54. v. Latvia: decision of the European Court of Human Rights, 25.10.2012, № 71243/01. URL : https://hudoc.echr.coe.int/rus#{%22fulltext %22:[%22Visti%C5%86%C5%A1%20and%20 Perepjolkins%20v.%20Latvia%22],%22item id%22:[%22001-114277%22]}.
  55. 27. Case of Yevgeniy Dmitriyev v.
  56. Russia: decision of the European Court of Human Rights, 01.03.2021, № 17840/06. URL : https://hudoc.echr.coe.int/ s#{%22fulltext%22:[%22YEVGENIY%20
  57. DMITRIYEV%20v.%20Russia%22],%22do cumentcollectionid2%22:[%22GRANDCH AMBER%22,%22CHAMBER%22],%22item id%22:[%22001-206265%22]}.
  58. 28. Case of Beyeler v. Italy: decision of the
  59. European Court of Human Rights, 05.01.2000, № 33202/96. URL : https://hudoc.echr.coe. int/rus#{%22fulltext%22:[%22Beyeler%20 v.%20Italy%22],%22documentcollectionid2% 22:[%22GRANDCHAMBER%22,%22CHAMB ER%22]}.
  60. 29. Case of Megadat.com S.r.l. v.
  61. Moldova: decision of the European Court of Human Rights, 17.05.2011, № 21151/04. URL : https://hudoc.echr.coe. int/rus#{%22fulltext%22:[%22Megadat. com%20S.r.l.%20v.%20Moldova%22],%22d ocumentcollectionid2%22:[%22GRANDCH AMBER%22,%22CHAMBER%22],%22item id%22:[%22001-144491%22]}
  62. 30. Case of Gashi v. Croatia: decision of the
  63. European Court of Human Rights, 13.12.2007, № 32457/05. URL : https://hudoc.echr.coe.int/ rus#{%22fulltext%22:[%22Gashi%20v.%20Cr oatia%22],%22documentcollectionid2%22:[% 22GRANDCHAMBER%22,%22CHAMBER%22 ],%22itemid%22:[%22001-84005%22]}.
  64. 31. Case of Holy Monasteries v.
  65. Greece: decision of the European Court of Human Rights, 09.12.1994, № № 13092/87, 13984/88. URL : https://hudoc.echr.coe. int/rus#{%22fulltext%22:[%22Holy%20 Monasteries%20v.%20Greece%22],%22item id%22:[%22001-57906%22]}.
  66. 32. Case of Fábián v. Hungary: decision
  67. of the European Court of Human Rights, 05.09.2017, № 78117/13. URL : https://hudoc. echr.coe.int/rus#{%22fulltext%22:[%22F%C3 %A1bi%C3%A1n%20v.%20Hungary%22],%22 itemid%22:[%22001-176769%22]}.
  68. 33. Case of Kaminskas v. Lithuania:
  69. decision of the European Court of Human Rights, 04.08.2020, № 44817/18. URL : https://hudoc.echr.coe.int/rus#{%22fulltext% 22:[%22Kaminskas%20v.%20Lithuania%22], %22itemid%22:[%22001-203827%22]}.
  70. 34. Case of Hüseyin Kaplan v. Turkey:
  71. decision of the European Court of Human Rights, 01.01.2014, № 24508/09. URL : https://hudoc.echr.coe.int/rus#{%22item id%22:[%22001-126560%22]}.
  72. 35. Case of Fedotova and others v.
  73. Russia: decision of the European Court of Human Rights, 13.07.2021, № 40792/10 and 2 others. URL : https://hudoc.echr.coe. int/s#{%22fulltext%22:[%22FEDOTOVA%20 AND%20OTHERS%20v.%20Russia%22],%2 2documentcollectionid2%22:[%22GRANDC HAMBER%22,%22CHAMBER%22],%22item id%22:[%22001-211016%22]}.
  74. 36. Справа Центр демократії та вер -
  75. ховенства права проти України: Рішення Європейського Суду з прав людини, заява № 10090/16 від 26 липня 2020 року. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_ f18#Text.
  76. 37. Stichting Greenpeace Nederland and
  77. PAN Europe v Commission: T-545/11 RENV. URL : https://eur-lex.europa.eu/legal-content/ en/TXT/?uri=CELEX:62011TJ0545(01).
  78. 38. Regulation (EC) No 1367/2006 of
  79. the European Parliament and of the Council of 6 September 2006 on the application of the provisions of the Aarhus Convention on Access to Information, Public Participation in Decision-making and Access to Justice in Environmental Matters to Community institutions and bodies. OJ L 264, 25.9.2006.
  80. URL : https://eur-lex.europa.eu/eli/ reg/2006/1367/oj.
  81. 39. Regulation (EC) No 1049/2001 of the
  82. European Parliament and of the Council of 30 May 2001 regarding public access to European Parliament, Council and Commission documents. OJ L 145, 31.5.2001. URL : https:// eur-lex.europa.eu/eli/reg/2001/1049/oj.
  83. 40. Цивільний процесуальний кодекс
  84. України від 18.03.2004 № 1618-IV. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618- 15#Text.
  85. 41. Господарський процесуальний
  86. кодекс України від 06.11.1991 № 1798- XII. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/1798-12#Text.
  87. 42. Адміністративний процедур -
  88. но-процесуальний кодекс Республі -
  89. ки Казахстан від 29 червня 2020 року № 350-VI. URL : https://online.zakon.kz/ Document/?doc_id=35132264.
  90. REFERENCES:
  91. 1. Konvencіya pro zahist prav lyudini
  92. і osnovopolozhnih svobod [Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms]. (1950, November 04). Retrieved from: https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/995_004#Text [in Ukrainian].
  93. 2. Zagal’na deklaracіya prav lyudini
  94. [Universal Declaration of Human Rights]. (1948, December 10). Retrieved from: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015#Text [in Ukrainian].
  95. 3. Mіzhnarodnij pakt pro gromadyans’kі
  96. ta polіtichnі prava [International Covenant on Civil and Political Rights]. (1966, December 16). Retrieved from: https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/995_043#Text [in Ukrainian].
  97. 4. Konstitucіya Ukraїni [Constitution
  98. of Ukraine]. (1996, June 28), (vols. 254k/96- VR). Retrieved from: https://zakon.rada. gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96- %D0%B2%D1%80#Text [in Ukrainian].
  99. 5. Kodeks administratyvnoho
  100. sudochynstva Ukrainy [Code of Administrative Procedure of Ukraine]. (2005, July 06). Retrieved from: http://zakon0.rada.gov.ua/ laws/show/2747-15 [in Ukrainian].
  101. 6. Bernazyuk YA. (2021) Legіtimnі
  102. ochіkuvannya (reasonable expectations) yak skladova principu yuridichnoї viznachenostі u vіtchiznyanіj ta єvropejs’kіj sudovіj prakticі [Legitimate expectations as a component of the principle of legal certainty in domestic and European judicial practice].
  103. Vіsnik Lugans’kogo derzhavnogo unіversitetu vnutrіshnіh sprav іmenі E.O. Dіdorenka – Bulletin of Luhansk State University of Internal Affairs named after E.O. Didorenko . (Vols. 2 (94)), (pp. 13-28). [in Ukrainian].
  104. 7. Bernazyuk Yan. (2021) Princip
  105. nalezhnogo uryaduvannya (good governance): nacіonal’na ta єvropejs’ka sudova praktika [The principle of good governance: national and European case law]. Naukovij vіsnik Uzhgorods’kogo nacіonal’nogo unіversitetu. Serіya Pravo – Scientific Bulletin of Uzhhorod National University. Law Series. (Vols. 64), (рр.
  106. 189-197) [in Ukrainian].
  107. 8. Case of Ocalan v. Turkey:
  108. decision of the European Court of Human Rights (2005, Мay 12), (Vols. 46221/99). Retrieved from: https://hudoc.echr.coe.int/ rus#{%22fulltext%22:[%22Ocalan%20v.%20 Turkey%22],%22documentcollectionid2%22: [%22GRANDCHAMBER%22,%22CHAMBER% 22],%22itemid%22:[%22001-69022%22]}.
  109. 9. Case of Former King of Greece
  110. and Others v. Greece: decision of the European Court of Human Rights (2000, November 23), (Vols. 25701/94). Retrieved from: https://hudoc.echr.coe. int/rus#{%22fulltext%22:[%22Former%20 King%20of%20Greece%20and%20 Others%20v.%20Greece%22],%22item id%22:[%22001-59051%22]}.
  111. 10. Case of Iatridis v. Greece: decision
  112. of the European Court of Human Rights (2000, October 19), (Vols. 31107/96). Retrieved from: https://hudoc.echr.coe.int/ rus#{%22fulltext%22:[%22Iatridis%20v.%20 Greece%22],%22documentcollectionid2%22: [%22GRANDCHAMBER%22,%22CHAMBER% 22],%22itemid%22:[%22001-59087%22]}.
  113. 11. Luspenik D. (2017) Verhovenstvo
  114. prava – novyj «staryj» princip grazhdanskogo sudoproizvodstva: sootnoshenie s zakonnost’yu [The Rule of Law – the New «Old» Principle of Civil Procedure: Relationship with Legality]. Sudebno-yuridicheskaya gazeta – Judicial-legal newspaper . Retrieved from:
  115. https://sud.ua/ru/news/publication/106896verkhovenstvo-prava-novyy-staryyprintsip-grazhdanskogo-sudoproizvodstvasootnoshenie-s-zakonnostyu [in Russian].
  116. 12. Case of Stjerna v. Finland: decision
  117. of the European Court of Human Rights (1994, November 25), (Vols. 18131/91). Retrieved from: https://hudoc.echr.coe.int/ rus#{%22fulltext%22:[%22Stjerna%20v.%20 Finland%22],%22documentcollectionid2%2
  118. 2:[%22GRANDCHAMBER%22,%22CHAMBE R%22],%22itemid%22:[%22001-57912%22]}.
  119. 13. Case of Johansson v. Finland:
  120. decision of the European Court of Human Rights (2007, September 06), (Vols. 10163/02). Retrieved from: https://hudoc.echr.coe.int/ru s#{%22fulltext%22:[%22Johansson%20v.%20 Finland%22],%22documentcollectionid2%2 2:[%22GRANDCHAMBER%22,%22CHAMBE R%22],%22itemid%22:[%22001-82198%22]}.
  121. 14. Sprava Voloshin proti Ukraїni:
  122. rіshennya Єvropejs’kogo Sudu z prav lyudini [Voloshin v. Ukraine: judgment of the European Court of Human Rights]. (2013, October 10), (Vols. 15853/08). Retrieved from: https://hudoc.echr.coe.int/rus#{%2 2fulltext%22:[%2215853/08%22],%22doc umentcollectionid2%22:[%22GRANDCH AMBER%22,%22CHAMBER%22],%22item id%22:[%22001-126631%22]} [in Ukrainian].
  123. 15. Case of Batsanina v. Russia:
  124. decision of the European Court of Human Rights (2009, September 14), (Vols. 3932/02). Retrieved from: https://hudoc.echr.coe.int/ rus#{%22fulltext%22:[%223932/02%22],%2 2documentcollectionid2%22:[%22GRANDC HAMBER%22,%22CHAMBER%22],%22item id%22:[%22001-92667%22]}.
  125. 16. Pro verhovenstvo prava: dopovіd’
  126. Venecіans’koї komіsії [On the rule of law: report of the Venice Commission]. (2011, March 25-26), (Vols. 512/2009). Retrieved from: https://www.venice.coe.int/webforms/ documents/default.aspx?pdffile=CDL- AD(2011)003rev-ukr [in Ukrainian].
  127. 17. Case of Béla Németh v. Hungary:
  128. decision of the European Court of Human Rights. (2020, December 17), (Vols. 73303/14). Retrieved from: https://hudoc.echr.coe.int/ rus#{%22fulltext%22:[%22B%C3%A9la%20 N%C3%A9meth%20v.%20Hungary%22],%2 2documentcollectionid2%22:[%22GRANDC HAMBER%22,%22CHAMBER%22],%22item id%22:[%22001-206514%22]}.
  129. 18. Protokol do Konvencії pro zahist prav
  130. lyudini і osnovopolozhnih svobod [Protocol to the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms]. (1952, March 20). Retrieved from: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_535#Text [in Ukrainian].
  131. 19. Sprava TOV «Svіt rozvag» ta іnshі
  132. proti Ukraїni: rіshennya Єvropejs’kogo Sudu z prav lyudini [The case of Svit Rozvah LLC and others v. Ukraine: judgment of the European Court of Human Rights]. (2019, September 27), (Vols. 13290/11). Retrieved from: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_e05#Text [in Ukrainian].
  133. 20. Sprava Risovs’kij proti Ukraїni:
  134. Rіshennya Єvropejs’kogo Sudu z prav lyudini [Rysovsky v. Ukraine: Judgment of the European Court of Human Rights]. (2011, October 20), (Vols. 29979/04). Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/974_854 [in Ukrainian].
  135. 21. Sprava Kriven’kij proti Ukraїni:
  136. Rіshennya Єvropejs’kogo Sudu z prav lyudini, zayava [Krivenky v. Ukraine: Judgment of the European Court of Human Rights]. (2007, May 16), (Vols. 43768/07). Retrieved from: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_d48#Text [in Ukrainian].
  137. 22. Sprava SHCHokіn proti Ukraїni:
  138. Rіshennya Єvropejs’kogo Sudu z prav lyudini [Shchokin v. Ukraine: Judgment of the European Court of Human Rights]. (2001, January 14), (Vols. 23759/03 and № 37943/06). Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/974_858#Text [in Ukrainian].
  139. 23. Sprava Tregubenko proti Ukraїni:
  140. Rіshennya Єvropejs’kogo Sudu z prav lyudini [Tregubenko v. Ukraine: Judgment of the European Court of Human Rights]. (2004, November 2), (Vols. 61333/00). Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/980_355#Text [in Ukrainian].
  141. 24. Case of Špaček, s.r.o. v. the Czech
  142. Republic: decision of the European Court of Human Rights (1999, November 09), (Vols. 26449/95). Retrieved from: https://hudoc. echr.coe.int/rus#{%22fulltext%22:[%2226449 /95%22],%22documentcollectionid2%22:[%2 2GRANDCHAMBER%22,%22CHAMBER%22], %22itemid%22:[%22001-58358%22]}.
  143. 25. Case of Ramazyan v. Armenia:
  144. decision of the European Court of Human Rights (2019, February 14), (Vols. 54769/10). Retrieved from: https://hudoc.echr.coe.int/ru s#{%22fulltext%22:[%2254769/10%22],%22it emid%22:[%22001-189789%22]}.
  145. 26. Case of Vistiņš and Perepjolkins
  146. v. Latvia: decision of the European Court of Human Rights (2012, October 25), (Vols. 71243/01). Retrieved from: https:// hudoc.echr.coe.int/rus#{%22fulltext%22 :[%22Visti%C5%86%C5%A1%20and%20 Perepjolkins%20v.%20Latvia%22],%22item id%22:[%22001-114277%22]}.
  147. 27. Case of Yevgeniy Dmitriyev v. Russia:
  148. decision of the European Court of Human Rights (2021, March 01), (Vols. 17840/06). Retrieved from: https://hudoc.echr.coe. int/s#{%22fulltext%22:[%22YEVGENIY%20 DMITRIYEV%20v.%20Russia%22],%22do cumentcollectionid2%22:[%22GRANDCH AMBER%22,%22CHAMBER%22],%22item id%22:[%22001-206265%22]}.
  149. 28. Case of Beyeler v. Italy: decision
  150. of the European Court of Human Rights (2000, January 05), (Vols. 33202/96). Retrieved from: https://hudoc.echr.coe.int/ rus#{%22fulltext%22:[%22Beyeler%20v.%20 Italy%22],%22documentcollectionid2%22 :[%22GRANDCHAMBER%22,%22CHAMB ER%22]}.
  151. 29. Case of Megadat.com S.r.l. v.
  152. Moldova: decision of the European Court of Human Rights (2011, May 17), (Vols. 21151/04). Retrieved from: https://hudoc.echr.coe. int/rus#{%22fulltext%22:[%22Megadat. com%20S.r.l.%20v.%20Moldova%22],%22d ocumentcollectionid2%22:[%22GRANDCH AMBER%22,%22CHAMBER%22],%22item id%22:[%22001-144491%22]}
  153. 30. Case of Gashi v. Croatia: decision
  154. of the European Court of Human Rights (2007, December 13), (Vols. 32457/05). Retrieved from: https://hudoc.echr.coe.int/ rus#{%22fulltext%22:[%22Gashi%20v.%20Cr oatia%22],%22documentcollectionid2%22:[% 22GRANDCHAMBER%22,%22CHAMBER%22 ],%22itemid%22:[%22001-84005%22]}.
  155. 31. Case of Holy Monasteries v. Greece:
  156. decision of the European Court of Human Rights (1994, December 09), (Vols. 13092/87, 13984/88). Retrieved from: https://hudoc.echr. coe.int/rus#{%22fulltext%22:[%22Holy%20 Monasteries%20v.%20Greece%22],%22item id%22:[%22001-57906%22]}.
  157. 32. Case of Fábián v. Hungary: decision
  158. of the European Court of Human Rights (2017, September 05), (Vols. 78117/13). Retrieved from: https://hudoc.echr.coe.int/ rus#{%22fulltext%22:[%22F%C3%A1bi% C3%A1n%20v.%20Hungary%22],%22item id%22:[%22001-176769%22]}.
  159. 33. Case of Kaminskas v. Lithuania:
  160. decision of the European Court of Human Rights (2020, August 04), (Vols. 44817/18). Retrieved from: https://hudoc.echr.coe. int/rus#{%22fulltext%22:[%22Kamins kas%20v.%20Lithuania%22],%22item id%22:[%22001-203827%22]}.
  161. 34. Case of Hüseyin Kaplan v. Turkey:
  162. decision of the European Court of Human Rights (2014, January 01), (Vols. 24508/09). Retrieved from: https://hudoc.echr.coe.int/ru s#{%22itemid%22:[%22001-126560%22]}.
  163. 35. Case of Fedotova and others
  164. v. Russia: decision of the European Court of Human Rights (2021, July 13), (Vols. 40792/10 and 2 others). Retrieved from: https://hudoc.echr.coe.int/ s#{%22fulltext%22:[%22FEDOTOVA%20 AND%20OTHERS%20v.%20Russia%22],%2 2documentcollectionid2%22:[%22GRANDC HAMBER%22,%22CHAMBER%22],%22item id%22:[%22001-211016%22]}.
  165. 36. Sprava Centr demokratії ta
  166. verhovenstva prava proti Ukraїni: Rіshennya Єvropejs’kogo Sudu z prav lyudini [Case Center for Democracy and the Rule of Law v. Ukraine: Judgment of the European Court of Human Rights]. (2020, July 260, (Vols. 10090/16). Retrieved from: https://zakon.
  167. rada.gov.ua/laws/show/974_f18#Text [in Ukrainian].
  168. 37. Stichting Greenpeace Nederland
  169. and PAN Europe v Commission: T-545/11 RENV. Retrieved from: https://
  170. eur-lex.europa.eu/legal-content/en/ TXT/?uri=CELEX:62011TJ0545(01).
  171. 38. Regulation (EC) No 1367/2006 of
  172. the European Parliament and of the Council of 6 September 2006 on the application of the provisions of the Aarhus Convention on Access to Information, Public Participation in Decision-making and Access to Justice in Environmental Matters to Community institutions and bodies. (2006, September 25).
  173. Retrieved from: https://eur-lex.europa.eu/eli/ reg/2006/1367/oj.
  174. 39. Regulation (EC) No 1049/2001
  175. of the European Parliament and of the Council of 30 May, 2001 regarding public access to European Parliament, Council and Commission documents. (2001, May 31). Retrieved from: https://eur-lex.europa.eu/eli/ reg/2001/1049/oj.
  176. 40. Civіl’nij procesual’nij kodeks Ukraїni
  177. [Civil Procedure Code of Ukraine]. (2004, March 18), (Vols. 1618-IV). Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618- 15#Text [in Ukrainian].
  178. 41. Gospodars’kij procesual’nij kodeks
  179. Ukraїni [Commercial Procedural Code of Ukraine]. (1991, November 06), (Vols. 1798- XII). Retrieved from: https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/1798-12#Text [in Ukrainian].
  180. 42. Admіnіstrativnij procedurno-
  181. procesual’nij kodeks Respublіki Kazahstan [Administrative Procedure Procedure Code of the Republic of Kazakhstan]. (2020, Jun 29), (Vols. 350-VI). Retrieved from: https://online. zakon.kz/Document/?doc_id=35132264 [in Russian].
Автор Берназюк Ян
Рiк видання 2021
Опублiкована в журналi Експерт: парадигми юридичних наук і державного управління expert: Paradigm of law and public administration № 6 (18) – грудня 2021 – С. 197-214 https://maup.com.ua/assets/files/expert/18/14.pdf
Мова українська
Кiлькiсть сторiнок 15
Кiлькiсть скачувань 96
Скачати
Теги:
Статті
Автор публiкацiї
Ян Берназюк
суддя Верховного Суду
Профiль автора
Читайте також
0 коментарiв
Для того, щоб залишати коментарi, необхiдно увiйти в профiль