Розуміння принципів адміністративного судочинства в світлі його завдання та практики ЄСПЛ

Анотація

НАЦІОНАЛЬНА ШКОЛА СУДДІВ УКРАЇНИ

Програма підготовки та підвищення рівня кваліфікації за стандартизованою програмою помічників суддів адміністративних судів 23 листопада 2023 року Розуміння принципів адміністративного судочинства в світлі його завдання та практикиЄСПЛ

Ян БЕРНАЗЮК

суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, доктор юридичних наук, професор

Повʼязані поняття:

1. Незалежність суду

2. Ефективний захист

3. Справедливий суд

4. Суддівський розсуд (дискреція)

5. Суддівська правотворчість (тлумачення, вирішення колізій, аналогія)

6. Мотивованість

7. Презумпція та фікція

8. Тести та критерії, розроблені ЄСПЛ

9. Адміністративне судочинство

10.Довіра до суду

Максіма Максіма (від лат. maxima - «вище правило») - моральне правило або принцип поведінки, для якого властива гранична спільність і обов'язковість. Середюк Віталій. Правові максими як самостійні правові явища та їх роль у тлумаченні норм права. https://visnik.dduvs.in.ua/?page_id=1427 Максими здатні бути засобами розкриття змісту принципів, через них може бути розгорнутий певний принцип у процесах пізнання чи вивчення права.

Запитання для обговорення

1. Скільки і які принципи судочинства закріплено в Конституції України?

2. Верховенство права – це принцип судочинства?

3. Чи можуть конкурувати між собою принципи судочинства?

4. Які правила вирішення колізій між принципами судочинства (який принцип

пріоритетніший)?

5. Яка мета запровадження принципів судочинства: надати суду свободу діяти: за

межами закону, в межах закону при наявності суддівського розсуду (дискреції), при колізії закону чи при відсутності закону; можливість динамічного тлумачення закону?

6. Принцип судочинства це цінність, орієнтир, гарантія, обмеження, неписане

правило?

7. Які принципи судочинства властиві лише адміністративному судочинству?

Європейська комісія «За демократію через право» (Венеційська комісія) Доповідь «Верховенство права», схвалена 25–26 березня 2011 року п.п. 8-9. Дайсі вважав, що існує два принципи, властивих британській конституції. Перший, основний принцип — це суверенітет (верховенство) парламенту (в такий спосіб було закріплено поняття представницької влади як основної характеристики демократичної держави).

Другим принципом, який стримував перший було верховенство права. У верховенстві права існує стримуючий фактор та противагу теоретично безмежній владі держави над особою. Для нього принцип верховенства права став результатом звичаєвого (твореного суддями протягом багатьох років) права.

Верховенство має три стрижневі риси: Перша: «Жодна людина не може зазнавати покарання, окрім як у випадку явного порушення закону», який повинен забезпечувати визначеність та передбачуваність, щоб ним могли керуватись громадяни при вчиненні дій чи веденні справ, і який не повинен дозволяти карати особу ретроспективно.

Друга риса: «Жодна людина не перебуває понад законом» та «усі суспільні класи є загальнопідпорядкованими єдиним приписам права». Третя риса: верховенство права повинно випливати не із писаної конституції, а із «звичаєвого (витвореного суддями) права».

Європейська комісія «За демократію через право» (Венеційська комісія) Доповідь «Верховенство права», схвалена 25–26 березня 2011 року п. 41 Наразі є можливим консенсус стосовно обов’язкових елементів поняття «верховенство права»:

1. Законність, включаючи прозорий, підзвітний та демократичний процес введення в

дію приписів права;

2. Юридична визначеність;

3. Заборона свавілля;

4. Доступ до правосуддя, представленого незалежними та безсторонніми судами,

включно з тими, що здійснюють судовий нагляд за адміністративною діяльністю;

5. Дотримання прав людини;

6. Заборона дискримінації та рівність перед законом.

Крат Василь, Бабанли Расім. Принципи права у практиці Верховного Суду: тернистий шлях від букви до духу https://www.deadlawyers.org/de-take-napysano/ За п’ять років функціонування Верховного Суду можна стверджувати про те, що принципи права перейшли з розряду лише теоретичного поняття (з-поміж тих, які асоціюються з однією з перших в університеті лекцій з будь-якої галузі права й зовсім не запам’ятовуються) до доволі таки потужного системозмінювального інструменту, який подекуди має вирішальне значення в зміні підходів до розгляду тієї чи іншої категорії справ.

Без сумніву, наявні досягнення – це лише початок, але початок, який є радше фундаментом, що дасть поштовх до розвитку тих принципів, які вже застосовуються, а також до більш сміливого застосування інших принципів права.

Верховенство права Визначення суті верховенства права та її основних складових міститься у Рішенні Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020: верховенство права як нормативний ідеал, до якого має прагнути кожна система права, і як універсальний та інтегральний принцип права необхідно розглядати, у тому числі, в контексті основоположних таких його складових, як принцип законності, принцип поділу влади, принцип народного суверенітету, принцип демократії, принцип юридичної визначеності, принцип справедливого суду.

Зазначений висновок Конституційного Суду України був застосований та розвинений Верховним Судом, зокрема, у постанові від 26.05.2021 у справі № 824/266/20-а. У статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства раніше зазначався принцип законності, разом з тим, у чинній редакції вказаної статті (після внесення змін згідно із Законом України від 02.06.2016 року №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» такий принцип відсутній та лише міститься вимога стосовно того, що «суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним і керується верховенством права».

Верховенство права ст. 6 КАС України

1. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого,

зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

2. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики

Європейського суду з прав людини. ч. 6 ст. 7 КАС України У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Верховенство права Верховенство права, у найзагальнішій формі, слід розуміти як справедливість (специфіка національної культури та особливість особистості, яка оцінює ситуацію та/або приймає рішення), обмежену законодавством та, окремо, судовою практикою ВС як продовженням законодавства, а також визначеною Конституцією та законами України метою судового контролю за діяльністю суб’єктів владних повноважень з боку адміністративного суду, якою, головним чином, є:

1. захист порушеного права відповідної особи (позивача),

2. виправлення можливої помилки суб`єкта владних повноважень,

3. створення умов для недопущення вчинення суб’єктом владних повноважень такої помилки

у майбутньому, а також

4. забезпечення принципу правової визначеності для всіх осіб, які будуть учасниками

аналогічних відносин у майбутньому.

Конституційні засади (принципи) судочинства, пов'язані з адміністративним судочинством ч. 2 ст. 129 Основними засадами судочинства є:

1) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (заборони

дискримінації);

3) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед

судом їх переконливості;

6) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

7) розумні строки розгляду справи судом;

8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом

випадках - на касаційне оскарження судового рішення;

9) обов’язковість судового рішення (виконуваності).

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» Ст. 109. Суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з таких підстав:

1. незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по

суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо)

2. порушення засад гласності і відкритості судового процесу;

3. порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом,

4. порушення засад змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у

доведенні перед судом їх переконливості;

5. безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи

справи протягом строку, встановленого законом. Запитання: яка конституційна засада (принцип) судочинства, пов'язана з адміністративним судочинством, не передбачає самостійного складу дисциплінарного проступку судді?

Європейська конвенція з прав людини ч. 1 ст. 6 Кожен має право на:

1. справедливий і

2. публічний розгляд його справи

3. упродовж розумного строку

4. незалежним і безстороннім судом,

5. встановленим законом.

Конституційні засади (принципи) судочинства, не пов'язані з адміністративним судочинством Ч. 2 ст. 129 Основними засадами судочинства є:

2) забезпечення доведеності вини;

4) підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором;

5) забезпечення обвинуваченому права на захист.

Запитання: чи можуть застосовуватися ці принципи судочинства адміністративним судом?

Конституційні засади (принципи) судочинства, не пов'язані з адміністративним судочинством ч. 2 ст. 147 Діяльність Конституційного Суду України ґрунтується на принципах:

1. верховенства права,

2. незалежності,

3. колегіальності,

4. гласності,

5. обґрунтованості,

6. обов’язковості ухвалених ним рішень i висновків.

ч.2 ст. 2 Закону України «Про Конституційний Суд України» Конституційний Суд здійснює свою діяльність на засадах верховенства права, незалежності, колегіальності, гласності, відкритості, повного і всебічного розгляду справ, обґрунтованості та обов’язковості ухвалених ним рішень і висновків.

Спеціальні принципи судочинства

1. Законності

2. Правової визначеності (res judicate)

3. Пропорційності (збалансованості)

4. Процесуальної економії

Принципи адміністративного судочинства ч. 3 ст. 2 КАС України Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є:

1) верховенство права;

2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;

3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі;

5) обов’язковість судового рішення;

6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи;

7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених

законом;

8) розумність строків розгляду справи судом;

9) неприпустимість зловживання процесуальними правами;

10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене

судове рішення.

Інші спеціальні принципи адміністративного судочинства

1. Найбільш сприятливого для особи тлумачення законодавства

2. Належного урядування (good government)

3. Легітимних очікувань (legitimate/reasonable expectations)

4. Пріоритету суспільних інтересів

5. Пріоритету національної безпеки

Кравчук Володимир. Принципи — наше все. Топ-5 неписаних правил адміністративної юстиції https://zib.com.ua/ua/print/143230.html

1. Обов’язковості судових рішень, у т.ч. висновків, викладених в

постановах Верховного Суду

2. Єдність практики

3. Один спір — одна справа

4. Заборона надмірного формалізму та надмірної гнучкості

5. Неналежне врядування

Кодекс адміністративного судочинства України ч. 2 ст. 2 У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення

дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками

для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Закон України «Про адміністративну процедуру» ст. 4. Принципи адміністративної процедури

1) верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності;

2) рівність перед законом;

3) обґрунтованість;

4) безсторонність (неупередженість) адміністративного органу;

5) добросовісність і розсудливість;

6) пропорційність;

7) відкритість;

8) своєчасність і розумний строк;

9) ефективність;

10) презумпція правомірності дій та вимог особи;

11) офіційність;

12) гарантування права особи на участь в адміністративномупровадженні;

13) гарантування ефективних засобів правового захисту..

Закон України «Про адміністративну процедуру» ч. 3 ст. 6 Здійснення адміністративним органом дискреційного повноваження вважається законним у разі дотримання, зокрема, умови, за якої правомірний вибір здійснено адміністративним органом для досягнення мети, з якою йому надано дискреційне повноваження, і відповідає принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом.

Ч. 2 ст. 87 Протиправним є адміністративний акт, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою цієї статті, зокрема, не відповідає принципам адміністративноїпроцедури. п. 3 Прикінцевих та перехідних положень До приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить принципам цього Закону.

Закон України «Про адміністративні послуги» ст. 4 Державна політика у сфері надання адміністративних послуг базується на принципах:

1) верховенства права, у тому числі законності та юридичної визначеності;

2) стабільності;

3) рівності перед законом;

4) відкритості та прозорості;

5) оперативності та своєчасності;

6) доступності інформації про надання адміністративних послуг;

7) захищеності персональних даних;

8) раціональної мінімізації кількості документів та процедурних дій, що вимагаються для

отримання адміністративних послуг;

9) неупередженості та справедливості;

10) доступності та зручності для суб’єктів звернень.

Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» ст. 3 Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами:

1. пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров'я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища

проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності;

2. підконтрольності і підзвітності органу державного нагляду (контролю) відповідним органам державної влади;

3. рівності прав і законних інтересів усіх суб'єктів господарювання;

4. гарантування прав та законних інтересів кожного суб’єкта господарювання;

5. об'єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), неприпустимості проведення

перевірок суб’єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами, а також невідворотності відповідальності осіб за подання таких заяв;

6. здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом;

7. відкритості, прозорості, плановості й системності державного нагляду (контролю);

8. неприпустимості дублювання повноважень органів державного нагляду (контролю) та неприпустимості

здійснення заходів державного нагляду (контролю) різними органами державного нагляду (контролю) з одного й того самого питання;

Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»

9. невтручання органу державного нагляду (контролю) у діяльність суб'єкта господарювання, якщо вона здійснюється в

межах закону;

10. відповідальності органу державного нагляду (контролю) та його посадових осіб за шкоду, заподіяну суб'єкту

господарювання внаслідок порушення вимог законодавства, порушення прав та законних інтересів суб’єкта господарювання;

11. дотримання умов міжнародних договорів України;

12. незалежності органів державного нагляду (контролю) від політичних партій та будь-яких інших об'єднань громадян;

13. наявності одного органу державного нагляду (контролю) у складі центрального органу виконавчої влади;

14. презумпції правомірності діяльності суб’єкта господарювання у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-

правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків суб’єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю);

15. орієнтованості державного нагляду (контролю) на запобігання правопорушенням у сфері господарської діяльності;

16. недопущення встановлення планових показників чи будь-якого іншого планування щодо притягнення суб’єктів

господарювання до відповідальності та застосування до них санкцій;

17. здійснення державного нагляду (контролю) на основі принципу оцінки ризиків та доцільності.

Рекомендація КМРЄ (2007)7 про належну адміністрацію (states on good administration) У додатку до Рекомендації – Кодексі належної адміністрації серед іншого зафіксовані та конкретизовані принципи:

1. правозгідності (законності);

2. рівності;

3. безсторонності;

4. пропорційності;

5. юридичної визначеності;

6. вчинення дій протягом розумного строку;

7. участі;

8. поваги до приватності;

9. прозорості.