Штучний інтелект і його використання для забезпечення єдності судової практики як складової довіри до суду

Анотація

УДК 347.96:004.896

DOI 10.37566/2707-6849-2024-4(49)-2

ШТУЧНИЙІНТЕЛЕКТ ІЙОГОВИКОРИСТАННЯ

ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЄДНОСТІ

СУДОВОЇ ПР АКТИКИ ЯК СКЛАДОВОЇ

ДОВІРИ ДО СУДУ

Постановка проблеми. Нещодавно відбулася діалогова платформа «Єд ність судової практики: спроба переосмислення», організована Верховним Судом спільно з Українським католицьким університетом. Представники про фесійної юридичної спільноти мали можливість у форматі живого спілкування обговорити низку теоретичних і практичних питань щодо єдності судової практики як євроінтеграційної вимоги, удосконалення інструментів забезпечення єдності судової практики та підстав для відступу від попередньо сформованих позицій Верховного Суду [1; 3].

З начну увагу учасників заходу привернула доповідь О. Ступак про інституційні механізми забезпечення єдності судової практики. У доповіді було наголо шено, що Верховний Суд не лише щодня ухвалює сотні рішень, а й виступає технологічним хабом, який створює нові ІТ-продукти, що використовують ШІ та забезпечують пошукові можливості для аналізу й використання наявних правових позицій [4].

Приблизно у цей ж період компанія Google презентувала нову версію своєї моделі ШІ – Gemini 2.0. Ця модель має мультимодальні інструменти, зокрема, здатна обробляти текст, зображення та аудіо, що дає змогу створювати більш інтегровані рішення

Ян БЕРНАЗЮК,

суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, тренер Національної школи суддів України, доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України

ORCID: 0000-0002-2353-4836

та відкриває шлях до агентних систем, здатних самостійно виконувати певні завдання, приймаючи рішення на основі взаємодії з навколишнім середовищем (Google launched Gemini 2.0, its new AI model for practically everything  [5], Google launches Gemini 2.0, its latest AI model that can ‘think multiple steps ahead’  [6]. Зокрема, було озвучено, що нові технології ШІ тепер підтримують контекстне вікно розміром до 1 мільйона токенів, що означає можливість працювати з обсягом тексту, еквівалентним приблизно 700–800 сторінкам або 200 000 слів, аналізуючи його та роблячи висновки.

Фактично використання ШІ дає змогу користувачам аналізувати великі набори даних (опрацьовувати значні обсяги інформації, наприклад, юридичні та фінансові документи або наукові статті, для виявлення закономірностей та суперечностей), створювати складний контент (писати довгі та складні документи з будь-якої сфери діяльності людини), перекладати великі тексти з понад 120 мов (цілі книги або документи, зберігаючи контекст та точність перекладу).

Згідно з прогнозами протягом 2025 року можливості ШІ підтримувати контекстне вікно зростуть до 2–5 мільйонів токенів; з’являться різні типи контекстних вікон, зокрема моделі з динамічним контекстним вікном і спеціалізовані моделі з різними розмірами вікон для різноманітних завдань.

У Звіті про Україну за 2024 рік [7], підготовленому Європейською Комісією, міститься низка висновків і пропозицій щодо необхідності забезпечення єдності судової практики та цифрової трансформації судової системи, які безпосередньо стосуються теми дослідження та на які варто звернути увагу: потрібні додаткові зусилля для забезпечення єдності судової практики першої, апеляційної та касаційної інстанцій; різна судова практика зумовлена, зокрема, великою навантаженістю, недостатніми процесуальними фільтрами, відсутністю заходів для забезпечення єдності прецедентного права на апеляційному рівні, недостатньо розвиненими дослідницькими та аналітичними можливостями та ІТ-інструментами в судах;

необхідно докласти більше зусиль для цифрової трансформації судової системи, включаючи управління судами та справами, а також виконання судових рішень; у грудні 2023 року було завершено технічний аудит Єдиної судової інформаційнотелекомунікаційної системи (ЄСІТС); було зроблено висновок, що ця система значною мірою застаріла та потребує суттєвого удосконалення.

У Звіті про Україну за 2023 рік [8] також акцентувалася увага на цих питан нях: останніми роками українська судова система доклала значних зусиль для забезпечення єдності судової практики, що є ключовим елементом верховенства права та правової визначеності; на додаток до існуючого реєстру судових рішень було створено електронну базу даних правових позицій Верховного Суду, щоб полегшити пошук відповідних висновків Верховного Суду щодо тлумачення та застосування конкретних правових норм; однак у цій сфері необхідно докладати більше зусиль, оскільки судова практика, у тому числі в межах одного суду, залишається неузгодженою; необхідно ретельно спланувати подальші заходи в межах правової та інституційної реформ на основі компетентної оцінки та інклюзивних

консультацій із залученням суддів та профільних експертів.

Актуальність теми. В умовах цифрової трансформації суспільства та активного впровадження технологій ШІ, дослідження ролі нових технологій у забезпеченні єдності судової практики набуває особливої актуальності, оскільки відкриває нові перспективи для підвищення ефективності та якості правосуддя. Це зумовлює необхідність вивчення потенціалу ШІ для вирішення існуючих проблем у сфері забезпечення єдності судової практики, таких як великий обсяг існуючих судових рішень, наявність у цих рішеннях деяких неузгоджених правових позицій, а також неодноразові відступи від уже сформованої судової практики. Дослідження є актуальним у контексті євроінтеграційних прагнень України, оскільки єдність судової практики є важливою складовою верховенства права та правової визначеності, що

є невід’ємними елементами сучасних стандартів правосуддя. Формулювання цілей. Метою дослідження є комплексний аналіз можливостей використання ШІ для забезпечення єдності судової практики в Україні, а також визначення переваг, ризиків та перспектив упровадження ШІ в судову систему.

Дослідження має на меті розробити рекомендації щодо оптимального використання технологій ШІ в судовій діяльності з метою підвищення ефективності забезпечення єдності судової практики та відповідно підвищення довіри до судової системи як з боку суспільства, так і міжнародних партнерів України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Тема забезпечення єдності судової

практики загалом і залучення до цього технологій ШІ в останні роки привертає увагу низки авторів наукових та практичних робіт. Як свого часу зазначив І. Міщенко [9], діджиталізація судової системи, зокрема, через використання ШІ для аналізу та систематизації судових рішень, виявлення розбіжностей у практиці та сприяння її уніфікації, є ключовим інструментом для підвищення якості судових рішень та забезпечення їхньої передбачуваності.

У науковому дослідженні Т. Проскурні [10], яке безпосередньо стосувалося порушеного питання, зроблено висновок про те, що розумне використання ШІ розвантажить судову систему та зробить її більш ефективною, адже правильно побудовані алгоритми оцінки та пошуку уможливлять уникати зайвих витрат ресурсів і часу на пошук актуального законодавства, правових висновків Верховного Суду, вирішення подібних судових спорів. У іншій роботі цієї авторки [11] звертається увага на те, що впровадження певних систем аналізу та контролю судових рішень за допомогою ШІ суттєво покращить українську правову систему та підвищить її передбачуваність; упровадження технічних рішень за допомогою ШІ дасть змогу застосовувати норми закону з дотриманням фундаментальних

принципів права, на чому постійно акцентує увагу Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях; таке технічне рішення дасть змогу уникати впливу політичної кон’юнктури або інших зовнішніх чинників, що негативно діє на єдність і незалежність судової системи, а також створює відчуття непослідовності в ухваленні рішень.

Доволі змістовно до дослідження зазначеної теми підійшов В. Крат [12], який зробив висновок про те, що єдність судової практики забезпечується, зокрема, через

використання сучасних електронних систем, що сприяє однаковості правозастосування та прогнозованості судових рішень. Значну увагу цій темі приділила у своїх роботах О. Кібенко [13; 15], яка, об ґрунтовуючи доцільність нововведень, що сприятимуть підвищенню ефективності роботи Верховного Суду для забезпечення єдності судової практики, пропонує, зокрема, використання взаємних посилань, індикації пілотних рішень і відступів від існуючої правової позиції Верховного Суду, а також створення оперативної та зручної системи інформування про «пілотні» судові рішення та правові позиції.

Р . Бабанли також неодноразово на публічних заходах обстоював підхід стосовно необхідності з метою гарантування єдності судової практики створення Бази правових позицій Верховного Суду, що дасть змогу судам подібні справи розглядати однаково й дотримуватися принципу правової визначеності [16; 17].

У контексті досліджуваного питання також варто згадати наукові роботи, безпосередньо спрямовані на питання єдності судової практики, підготовлені А.  Баріковою «Преюдиція в межах адміністративного судочинства» [18], а також К. Пільковим «Висновки Верховного Суду: формула висновку, його обов’язковість та механізм відступу» [19].

Деякі дослідники наголошують на необхідності зваженого підходу до відмови від відступу від існуючих правових позицій Верховного Суду з метою забезпечення єдності судової практики. Д. Луспеник у роботі «Неухильне дотримання висновків ВС може призвести до стагнації права» [20] наголошує на тому, що беззастережне дотримання раніше сформульованих висновків Верховного Суду може призвести до стагнації права;

правова система має бути гнучкою для реагування на суспільні зміни, зберігаючи при цьому баланс між усталеністю правових позицій Верховного Суду та можливістю їхнього обґрунтованого перегляду; Верховний Суд повинен адаптувати свої

висновки до нових умов у визначених межах, забезпечуючи стабільність судових

рішень та розвиток права. Схожих підходів дотримується і М. Шумило, який у своєму дослідженні «Правові висновки касаційного суду: inter praeteritum et futurum» [21] акцентує увагу на тому, що єдність судової практики забезпечує передбачуваність рішень, зміцнюючи довіру до судової системи, тоді як її відсутність породжує нерівність та підриває впевненість у справедливості; зберігаючи єдність, суди повинні мати можливість відступати від усталеної практики в мінливих умовах, щоб право залишалося дієвим інструментом реагування на нові соціальні та правові виклики.

Системно на питання єдності судової практики звертає увагу С. Кравчен ко  [22; 23], наголошуючи, зокрема, на тому, що саме Верховний Суд відіграє ключову роль у формуванні єдиної та сталої судової практики, для чого необхідний системний аналіз та узагальнення практики Верховного Суду.

Постійний інтерес до порушених питань проявляє М. Смокович [24; 25], обстоюючи, зокрема, позицію, згідно з якою єдина судова практика повинна формуватися за умов гарантування об’єктивності та прогнозованості, справедливості правосуддя, рівності всіх громадян перед законом і судом.

М. Оніщук у своєму публічному виступі «Єдність судової практики як конституційний імператив та гарантія верховенства права» свого часу також наголосив на тому, що єдність правозастосовної практики у сфері правосуддя – це складова право вої визначеності, що, своєю чергою, є наріжним каменем верховенства права  [26].

Серед авторів публікацій, у яких розкривається практичний аспект цінності саме єдності судової практики, слід також виділити таких, як Є. Вандін «Як виправити наслідки попередньої реформи та забезпечити дійсно ефективне виконання ВС своїх функцій» [27], Л. Зуєвич «Відступ чи підступ?» [28], А. Нижний і С. Скрипник «(Не) врахування висновків щодо застосування норм права, викладених в поста новах Верховного Суду: людський фактор чи структурний недолік Верховного Суду?»  [29], В.  Сердюк і А. Бабій «Правовий висновок касаційного суду як інструмент забезпечення сталості та єдності судової практики» [30].

Приклади застосування ШІ та основні завдання, які зможуть виконувати у майбутньому відповідні технології у системі правосуддя, докладно відображені у матеріалі «Практичні аспекти використання технології штучного інтелекту в юридичній сфері» та інших публікаціях автора стосовно актуальних питань за стосування ШІ в системі правосуддя, значна частина з яких була використана для написання цієї статті [31; 34]. Крім того, правові проблеми, які напряму пов’язані з єдністю судової практики, були розкриті у таких роботах, як: «Особливості забезпечення єдності судової практики та відступу від правових позицій Верховного Суду (на прикладі вирішення публічно-правових спорів)» [35], «Конституційно-правовий

статус Верховного Суду як суду права, що забезпечує сталість та єдність судової практики» [36], «Співвідношення необхідності забезпечення єдності судової практики та відступу від правових позицій Верховного Суду (на прикладі вирішення публічно-правових спорів)» [37], «Вирішення виключної правової проблеми як спосіб забезпечення однакового застосування норм права» [38], «Європейські стандарти реалізації права особи на доступ до правосуддя в аспекті можливості касаційного (третього) перегляду справи» [39], «Верховний Суд як суд права: чи існує суддівська правотворчість» [40].

Виклад основного матеріалу. Доволі часто, коли йдеться про дихотомію

юридичної дилеми «зберегти єдність судової практики чи здійснити відступ», згадується позиція судді С. Аґраната (Simon Agranat), яка висловлена у рішенні у справі «Rosenbaum v. Rosenbaum» (C.A. 376/46, 2 P.D. 235), що розглядалася у Верховному суді Ізраїлю: між правдою та стабільністю – правда є пріоритетнішою. Ця позиція підкреслює необхідність балансу між єдністю судової практики та можливістю її перегляду у випадках, коли це необхідно для досягнення справедливості.

До результативних прикладів застосування цього підходу в діяльності Верховного Суду можна віднести деякі справи, в яких було здійснено відступ від попередньої практики, зокрема, про призначення пенсії за віком на пільгових умовах [41], про призначення пенсії особам, що проживають за кордоном [42], про право прокурора на звернення з позовом до адміністративного суду для захисту інтересів держави

у сфері користування надрами [43], про захист історичного ареалу м. Києва [44) та про захист історичного ареалу м. Львова [45]. Єдність судової практики як гарантія реалізації універсального принципу рівності У Конституції України особливого значення надано принципу рівності як складника верховенства права: громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом (ч. 1 ст. 24), рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом є однією з основних засад судочинства (ч. 2 ст. 129).

Єдність судової практики (uniformity of case law, consistency of judicial practice), яка забезпечує однакове застосування закону в аналогічних справах, виступає одним з основних практичних проявів цього принципу. Вона гарантує, що всі особи, незалежно від їхнього статусу, мають право на рівний захист своїх прав і законних інтересів у судах, а судові рішення залишатимуться передбачуваними та відповідатимуть легітимним очікуванням особи, зміцнюючи довіру до судової системи.

Єдність судової практики забезпечує однакове тлумачення та застосування закону в аналогічних справах, що дає можливість громадянам, юристам та іншим суб’єктам права прогнозувати наслідки своїх дій та адаптувати поведінку відповідно до чітких правових норм, тлумачення яких міститься у відповідних правових позиціях.

Відсутність єдності в судовій практиці може спричинити свавілля, дискримінацію та підірвати принцип рівності, що становить фундамент верховенства права. Єдність судової практики є базовим компонентом такої правової категорії, як розумна передбачуваність (reasonable foreseeability, reasonable predictability) у  правосудді. Це поняття також охоплює такі важливі правові інститути: чіткість і стабільність (якість) законодавства, доступність правової інформації для всіх зацікавлених осіб, а також обґрунтованість і мотивованість судових рішень.

Варто зазначити, що сучасні можливості ШІ дають змогу підвищувати ефек тивність усіх чотирьох зазначених вище складових розумної передбачуваності. Є д н і с т ь с уд ов о ї п р а к т и к и як основна (базова) функція Верховного Суду Надважливого значення питанню єдності судової практики надають положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які встановлюють, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики в порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (ч. 1 ст. 36); єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (ч. 4 ст. 17); висновки щодо застосування норм права, викладені у постано-

вах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (частини 5 і 6 ст. 13).

Тож забезпечення єдності судової практики є основною функцією Верховного Суду, для реалізації якої він наділений різними повноваженнями, зокрема, здійс нення правосуддя як суд касаційної інстанції. Важливо, що Закон України «Про судоустрій і статус суддів» доволі докладно визначає відповідні повноваження (обов’язки) та організаційні форми їх реалізації:

1. Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних

спеціалізацій (п. 6 ч. 2 ст. 36).

2. Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює

перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права (п. 1 ч. 2 ст. 45).

3. Пленум Верховного Суду з метою забезпечення однакового застосування норм

права при вирішенні окремих категорій справ узагальнює практику застосування матеріального і процесуального законів, систематизує та забезпечує оприлюднення правових позицій Верховного Суду з посиланням на судові рішення, в яких вони були сформульовані (п. 10-1 ч. 2 ст. 46).

Можливості ШІ як допоміжний механізм реалізації положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у частині забезпечення єдності судової практики На розвиток думки про єдність судової практики та нові можливості ШІ, які дають змогу суттєво покращити результати опрацювання значного обсягу інформації для підготовки статистики та узагальнення даних, зокрема у системі правосуддя, варто звернути увагу на низку положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які визначають відповідні повноваження 17 різних суб’єктів: голова місцевого суду (ч. 1 ст. 24), секретар судової палати апеляційного суду (ч. 7 ст. 26), апеляційний суд (ч. 1 ст. 27), голова апеляційного суду (ч. 1 ст. 29), секретар судової палати

для розгляду окремих категорій справ у складі вищих спеціалізованих судів (ч. 6 ст.  31), голова апеляційної палати у складі вищих спеціалізованих судів (ч. 7 ст. 31), вищий спеціалізований суд (ч. 1 ст. 32), голова вищого спеціалізованого суду (ч. 1 ст. 34), Верховний Суд (пункти 2, 7 ч. 2 ст. 36), суддя Верховного Суду (ч. 2 ст. 38), голова касаційного суду (ч. 6 ст. 42), судові палати касаційного суду (ч. 1 ст. 44), секретар судової палати касаційного суду (ч. 3 ст. 44), Велика Палата Верховного Суду (п.  3 ч. 2 ст. 45), секретар Великої Палати Верховного Суду (ч. 10 ст. 45), Пленум Верховного Суду (п. 10-2 ч. 2 ст. 46), збори суддів (ч. 9 ст. 128).

Отже, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» покладає на судові органи всіх рівнів від місцевих судів до Верховного Суду різноманітні обов’язки щодо збору, аналізу та узагальнення судової статистики і практики. Ці завдання, як свідчить наведений перелік повноважень, є трудомісткими та потребують значних часових і людських ресурсів. Упровадження технологій ШІ, здатних автоматизувати та оптимізувати ці процеси, є логічним і необхідним кроком для підвищення ефективності роботи судової системи та забезпечення єдності судової практики.

У цьому дослідженні з огляду на його предмет не будуть зачіпатися питання міжнародних стандартів і практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) у сфері забезпечення єдності судової практики, які головним чином ґрунтуються на положеннях і підходах, викладених, зокрема, у Висновку Венеційської комісії «Європейські стандарти незалежності судової влади – систематичний огляд» від 3 жовтня 2008 року CDL-JD(2008)002 [46] та Звіті цієї Комісії про незалеж ність судової системи. Частина I: Незалежність суддів від 16 березня 2010 року CDL- AD(2010)004 [47], а також Висновку Консультативної ради європейських суддів (КРЄС) № 20 (2017) «Роль судів у забезпеченні єдності застосування за кону»  [48], що підготовлений на підставі Великої хартії суддів (Magna Carta of

Judges, CCJE, 2010), Європейської хартії про статус суддів (European Charter on the Statute for Judges, 1998) та Рекомендації CM/Rec(2010)12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам «Щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки» (Recommendation CM/Rec(2010)12 of the Committee of Ministers of the Council of Europe to member states on judges: independence, efficiency and responsibilities).

Важливо згадати Висновок КРЄС № 26 (2023) «Рухаючись вперед: використання асистивних технологій у судочинстві» (Moving forward: the use of assistive technology in the judiciary) [49] містить низку пунктів, які надають роз’яснення, як технології можуть впливати на ключові аспекти роботи судової системи, зокрема Верховного Суду, та забезпечення узгодженості судової практики: на базовому рівні засоби обробки даних включають мовний переклад, послуги голосового диктування та транскрипції, цифровий запис судових нотаток, рішень і наказів; вони також можуть сприяти підготовці документів, включаючи аналітичні матеріали; автоматизоване ведення справ щодо масових позовів може сприяти узгодженості судової практики,

оскільки це зменшує ризик того, що однакові або подібні фактичні чи правові питання будуть вирішені різними суддями по-різному. Крім того, у Висновку звертається увага на те, що остаточна відповідальність за судові рішення залишалася за людиною; технології мають радше підтримувати, а не замінювати суддів; технології слід використовувати лише для підтримки та посилення верховенства права.

Одним із базових для розкриття теми цього дослідження є рішення ЄСПЛ у справі «Серков проти України», заява № 39766/05, пп. 35, 39 [50], що ґрунтується на попередніх рішеннях цього Суду у справах «Тудор Тудор проти Румунії» (Tudor Tudor v. Romania), заява № 21911/03, пп. 29 30; «Стефаніка та інші проти Румунії» (Ştefănică and Others v. Romania), заява № 38155/02, пп. 36 37; «Вілхо Ескелайнен та інші проти Фінляндії» (Vilho Eskelinen and Others v. Finland) [ВП], заява № 63235/00, п. 56; «Скоппола проти Італії» (Scoppola v. Italy № 2) [ВП], заява № 10249/03, п. 104): не можна недооцінювати завдання вищих судів у забезпеченні уніфікованого та єдиного застосування права; неспроможність вищого суду впоратись із цим

завданням може призвести, зокрема до наслідків, несумісних, inter alia, з вимогами ст. 1 Першого протоколу до Конвенції; Суд визнає, що, дійсно, можуть існувати переконливі причини для перегляду тлумачення законодавства, яким слід керу ватись; сам Суд, застосовуючи динамічний та еволюційний підходи в тлумаченні

Конвенції, у разі необхідності може відходити від своїх попередніх тлумачень, тим самим забезпечуючи ефективність та актуальність Конвенції. У Звіті «Забезпечення більшої єдності практики в Україні», підготовленому ще у 2016 році доктором Рімвидасом Норкусом і доктором Аурімасом Браздейкісом у  межах проєкту Європейської Комісії «Підтримка реформ у сфері юстиції в  Україні» [51; 52], міститься спеціальний розділ III.9 «Використання інформаційних технологій (ІТ)». Цей розділ стосується впровадження та розширення використання ІТ з метою урізноманітнення шляхів гармонізації судової практики та містить такі

висновки: ІТ можуть допомогти швидко знайти необхідну судову практику та

використовувати її при винесенні рішення у справі; вони можуть застосовуватися для фіксування або привернення уваги до ймовірних невідповідностей у судовій практиці; це економить час при пошуку відповідної судової практики; база даних містить інформацію про зв’язки між різними рішеннями (наприклад, про те, що судову практику було доповнено або змінено відповідним рішенням або що в  нещодавно прийнятому рішенні немає нового тлумачення); вона має механізм, що забезпечує можливість пошуку судової практики за різними критеріями (словами / фразами в тексті, схемою класифікації і тощо), які, зокрема, дають змогу шукати примітки про гіпотетичні невідповідності в судовій практиці.

Єдність практики як загальна вимога до діяльності суб’єктів владних повноважень Варто звернути увагу на те, що питання забезпечення єдності практики є важливим також для Вищої ради правосуддя, Конституційного Суду України та є безпосередньою вимогою Закону України «Про адміністративну процедуру» для всіх адміністративних органів.

Так, на думку Г. У сика, єдність дисциплінарної практики має стати пріоритетом діяльності Вищої ради правосуддя; це є основою справедливості та довіри суспільства до органів правосуддя, а також усуває можливість розбіжності в прийнятті рішень; Рада повинна забезпечити прозорість і передбачуваність дисциплінарних рішень як один із важливих компонентів правосуддя [53].

На розгляді Верховної Ради України перебувають подані групами народних депутатів два проєкти законів – № 4533 «Про конституційну процедуру» [54] та № 4533-1 «Про процедуру розгляду справ і виконання рішень Конституційного Суду України» [55], які згідно з пояснювальними записками до цих проєктів, спрямовані на усунення існуючих проблем, зокрема, це непослідовність та неузгодженість правових позицій, викладених у рішеннях Конституційного Суду України, а також відсутність передбачуваності й аргументованості відповідних правових позицій.

Низка положень Закону України «Про адміністративну процедуру» гарантує єдність практики всіх адміністративних органів (орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб’єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації): здійснення адміністративним органом дискреційного

повноваження вважається законним, якщо вибір рішення адміністративного органу здійснюється без відступлення від попередніх рішень, прийнятих тим самим адміністративним органом в однакових чи подібних справах, крім обґрунтованих випадків (ч. 3 ст. 6); якщо адміністративний орган змінює оцінку та висновки в однакових чи подібних справах, він зобов’язаний надати належне обґрунтування такої зміни (ч. 4 ст. 8). Також цей Закон передбачає спеціальну норму, згідно з якою якщо рішення у справі може бути прийнято на підставі електронних документів у машинозчитувальному форматі та/або даних національних електронних інформаційних ресурсів, адміністративний акт може бути прийнято в автоматичному режимі (ч. 2 ст. 69).

Висновки. Єдність судової практики є фундаментальною цінністю, що гарантує

реалізацію конституційного принципу рівності, забезпечує передбачуваність правосуддя та зміцнює довіру до судової системи. Єдність судової практики проявляється у сталому й однаковому застосуванні та тлумаченні закону судами в аналогічних справах. Забезпечення єдності судової практики є ключовим завданням Верховного Суду, а використання ШІ може стати допоміжним механізмом у реалізації цієї функції, автоматизуючи процеси аналізу та узагальнення судової практики.

На органи судової влади всіх рівнів покладено обов’язки зі збору, аналізу та узагальнення судової статистики і практики. ШІ може суттєво оптимізувати ці трудомісткі процеси, забезпечуючи, зокрема, можливості для автоматизованого ведення справ, виявлення суперечностей у судовій практиці, створення баз даних правових позицій та швидкого пошуку релевантної практики. Застосування ШІ у цих процесах може підвищити ефективність роботи судової системи.

Забезпечення єдності судової практики є важливою вимогою не лише для судової системи, а й для інших суб’єктів владних повноважень. Використання ШІ може сприяти уніфікації правозастосовної практики цих суб’єктів шляхом аналізу їхніх рішень, виявлення розбіжностей та формування рекомендацій щодо однакового застосування норм права, що, своєю чергою, сприятиме прозорості та передбачуваності їхньої діяльності. При цьому ШІ має відігравати допоміжну роль, а остаточне рішення завжди повинно залишатися за людиною-суддею, що гарантуватиме дотримання етичних норм і принципів справедливого правосуддя.

Активне впровадження ШІ в судочинство України не лише сприятиме зміцненню верховенства права та наближенню до стандартів ЄС, а й позитивно вплине на міжнародний імідж держави. Демонстрація відкритості до інновацій та прагнення до побудови ефективної і справедливої судової системи підвищить довіру міжнародних партнерів. Це, своєю чергою, може стати додатковим чинником для покращення інвестиційної привабливості України, оскільки стабільність, передбачуваність та прозорість правосуддя є ключовими факторами при сприйнятті будь-якої країни.

Одним із додаткових механізмів забезпечення єдності судової практики може бути закріплення у процесуальних кодексах положень, згідно з якими апеляційна скарга, відзив на апеляційну скаргу та постанова суду апеляційної інстанції повинні містити інформацію про практику Верховного Суду стосовно відповідних правовідносин (предмета спору) або її відсутність. Запровадження таких змін сприятиме

забезпеченню єдності судової практики й уможливить зменшити кількість необ ґрунтованих апеляційних та касаційних скарг. Перелік використаних джерел

1. Переосмислення єдності судової практики як євроінтеграційної вимоги: у Львові

триває діалогова платформа. URL: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/ news/1720065 (дата звернення: 24.01.2025)

2. Перспективи забезпечення єдності судової практики: підсумки діалогової

платформи. URL: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1724869 (дата звернення: 24.01.2025)

3. Євроінтеграція та єдність судової практики. Головні виклики для України.

URL: https://www.coe.int/uk/web/kyiv/-/european-integration-and-the-uniformity-of-caselaw.-the-main-challenges-for-ukraine (дата звернення: 24.01.2025)

4. Суддя Великої Палати Верховного Суду Ольга Ступак про сучасний стан і

перспективи єдності судової практики. URL: https://so.supreme.court.gov.ua/video/915/ suddia-velykoi-palaty-verkhovnoho-sudu-olha-stupak-pro-suchasnyi-stan-i-perspektyvyiednosti-sudovoi-praktyky (дата звернення: 24.01.2025)

5. Google launched Gemini 2.0, its new AI model for practically everything.

URL:  https://www.theverge.com/2024/12/11/24318444/google-gemini-2-0-flash-aimodel?utm_source=chatgpt.com (дата звернення: 24.01.2025)

6. Google launches Gemini 2.0, its latest AI model that can ‘think multiple steps

ahead’. URL: https://www.businessinsider.com/google-gemini-2-0-ai-agents-2024- 12?utm_source=chatgpt.com (дата звернення: 24.01.2025)

7. Ukraine 2024 Report SWD/2024/699 final. URL: https://eur-lex.europa.eu/legal-

content/EN/TXT/?uri=CELEX:52024SC0699 (дата звернення: 24.01.2025)

8. Ukraine 2023 Report SWD/2023/699 final. URL: https://eu-ua.kmu.gov.ua/wp-

content/uploads/22506-SWD_2023_699-Ukraine-report_ENG-UKR.pdf (дата звернення: 24.01.2025)

9. Міщенко І. Якісних рішень та єдності практики можна досягти лише діджи-

талізувавши суди. URL: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/zmi/838768 (дата звернення: 24.01.2025)

10. Проскурня Т. В. Єдність судової практики в умовах розвитку штучного

інтелекту. Право і суспільство. № 2/2024. С. 149–154. URL: http://pravoisuspilstvo. org.ua/index.php/archiv?id=185 (дата звернення: 24.01.2025)

11. Проскурня Т. В. Роль Верховного Суду у забезпеченні єдності судової практики

у господарському процесі. Право і суспільство. № 5/2024. С. 146–153. URL: http:// www.pra voisuspilstvo.org.ua/index.php/archiv?id=188 (дата звернення: 24.01.2025)

12. Крат В. Довіра суспільства до судової влади втрачається швидко, а здобува-

ється важко. URL: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/zmi/961750 (дата звернення: 2.01.2025)

13. Кібенко О. Нові підходи Великої Палати Верховного Суду до забезпечення

єдності судової практики. URL: https://sud.ua/ru/news/blog/129294-novi-pidkhodi-

velikoyi-palati-verkhovnogo-sudu-do-zabezpechennya-yednosti-sudovoyi-praktiki (дата звернення: 24.01.2025)

14. Кібенко О. Механізми забезпечення єдності судової практики: інфографіка

від судді ВП ВС. URL: https://sud.ua/ru/news/sudebnaya-praktika/137889-mekhanizmizabezpechennya-yednosti-sudovoyi-praktiki-infografika-vid-suddi-vp-vs (дата звернення: 24.01.2025)

15. Кібенко О. Відступ Великої Палати Верховного Суду від існуючих правових

позицій: процедура, підстави, проблеми. URL: https://supreme.court.gov.ua/userfiles/ media/new_folder_for_uploads/supreme/Kibenko_%2007_12_2020.pdf (дата звернення: 24.01.2025)

16. Бабанли Р. Тепер у Базі правових позицій Верховного Суду можна добирати

релевантну практику ЄСПЛ. URL: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/ news/1330252 (дата звернення: 24.01.2025)

17. Бабанли Р. Презентація оновлень Бази правових позицій Верховного Суду.

URL:  https://www.youtube.com/watch?v=--ljRIso8Tk (дата звернення: 24.01.2025)

18. Барікова А. Преюдиція в межах адміністративного судочинства. URL: http://

slovo.nsj.gov.ua/images/pdf/2020_3_32/barikova.pdf (дата звернення: 24.01.2025)

19. Пільков К. Висновки Верховного Суду: формула висновку, його обов’язковість

та механізм відступу. Юридичний науковий електронний журнал. 2023. № 8. С. 201–209. URL: http://www.lsej.org.ua/8_2023/46.pdf (дата звернення: 24.01.2025)

20. Луспеник Д. Неухильне дотримання висновків ВС може призвести до стагнації

права. URL: https://zib.com.ua/ua/print/150055-neuhilne_dotrimannya_visnovkiv_vs_ mozhe_prizvesti_do_stagnac.html (дата звернення: 24.01.2025)

21. Шумило М. Правові висновки касаційного суду: inter praeteritum et futurum.

URL: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/zmi/1036653 (дата звернення: 24.01.2025)

22. Забезпечення єдності судової практики у справах, пов’язаних з війною, обго-

ворюють на судово-практичній конференції у Верховному Суді. URL: https://supreme. court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1670394 (дата звернення: 24.01.2025)

23. Інтерв’ю Голови Верховного Суду Станіслава Кравченка «Українському

радіо». URL: https://so.supreme.court.gov.ua/video/828/interviu-holovy-verkhovnohosudu-stanislava-kravchenka-ukrainskomu-radio (дата звернення: 24.01.2025)

24. Про правові колізії в застосуванні фундаментальних прав і свобод говорили

на міжнародній конференції. URL: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/ news/1682575 (дата звернення: 24.01.2025)

25. Судді Верховного Суду розповіли про новітню судову практику в адміністра-

тивному судочинстві. URL: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pokazniki-diyalnosti/ navch_suddiv_praciv_aparativ_2021/1512221 (дата звернення: 24.01.2025)

26. Оніщук М. Єдність судової практики як конституційний імператив та

гарантія верховенства права. URL: https://www.nsj.gov.ua/ua/news/viii-litnya-shkolakonstitutsiynogo-prava- (дата звернення: 24.01.2025)

27. Вандін Є. Як виправити наслідки попередньої реформи та забезпечити

дійсно ефективне виконання ВС своїх функцій. URL: https://zib.com.ua/ua/139379-

yak_vipraviti_naslidki_poperednoi_sudovoi_reformi_ta_zabezpe.html (дата звернення: 24.01.2025)

28. Зуєвич Л. Відступ чи підступ? URL: https://sud.ua/ru/news/blog/134711-vidstup-

chi-pidstup?fbclid=IwAR3dIqJC0-Z5x1G2UlTWGVPlx6cxm-6k3o-BGoXbwV5nZ-f_ QLNJMEz3q_4 (дата звернення: 24.01.2025)

29. Нижний А., Скрипник С. (Не)врахування висновків щодо застосування норм

права, викладених в постановах Верховного Суду: людський фактор чи структурний недолік Верховного Суду? URL: https://sud.ua/uk/news/blog/316695-nevrakhuvannyavisnovkiv-schodo-zastosuvannya-norm-prava-vikladenikh-v-postanovakh-verkhovnogosudu-lyudskiy-faktor-chi-strukturniy-nedolik-verkhovnogo-sudu (дата звернення:

24.01.2025)

30. Сердюк В., Бабій А. Правовий висновок касаційного суду як інструмент

забезпечення сталості та єдності судової практики. URL: https://sud.ua/ru/news/ blog/195911-pravoviy-visnovok-kasatsiynogo-sudu-yak-instrument-zabezpechennyastalosti-ta-yednosti-sudovoyi-praktiki (дата звернення: 24.01.2025)

31. Берназюк Я. Практичні аспекти використання технології штучного

інтелекту в юридичній сфері. URL: https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/ prezentacii_2024/108_AI_practice_bernaziuk.pdf (дата звернення: 24.01.2025)

32. Берназюк Я. Штучний інтелект та система правосуддя України: результати

співпраці у році, що минув. URL: https://so.supreme.court.gov.ua/authors/934/shtuchnyiintelekt-ta-systema-pravosuddia-ukrainy-rezultaty-spivpratsi-u-rotsi-sh%D1%81ho-mynuv (дата звернення: 24.01.2025)

33. Берназюк Я. Наукові надбання як основа для наступних кроків на шляху ін -

теграції штучного інтелекту в систему правосуддя. URL: https://so.supreme.court. gov.ua/news/949/naukovi-nadbannia-iak-osnova-dlia-nastupnykh-krokiv-na-shliakhuintehratsii-shtuchnoho-intelektu-v-systemu-pravosuddia (дата звернення: 24.01.2025)

34. Берназюк Я. Цифрова ера правосуддя: роль ШІ у забезпеченні єдності судової

практики в Україні. URL: https://constitutionalist.com.ua/tsyfrova-era-pravosuddia-rol-shi-u-zabezpechenni-iednosti-sudovoi-praktyky-v-ukrain-lektsijnyj-material/ (дата звернення: 24.01.2025)

35. Берназюк Я. Особливості забезпечення єдності судової практики та від -

ступу від правових позицій Верховного Суду (на прикладі вирішення публічно-пра вових спорів). Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка. 2020. Вип. 2(90). С. 77–89. URL: https://www.researchgate.

net/publication/343992640_OSOBLIVOSTI_ZABEZPECENNA_EDNOSTI_SUDOVOI_ PRAKTIKI_TA_VIDSTUPU_VID_PRAVOVIH_POZICIJ_VERHOVNOGO_SUDU_NA_ PRIKLADI_VIRISENNA_PUBLICNO-PRAVOVIH_SPORIV (дата звернення: 24.01.2025)

36. Берназюк Я. Конституційно-правовий статус Верховного Суду як суду пра-

ва, що забезпечує сталість та єдність судової практики. Застосування судами Конституції України: доктрина і практика. Київ: ВАІТЕ, 2022. 602 с. С. 111–143. URL: https://constitutionalist.com.ua/konstytutsijno-pravovyj-status-verkhovnoho-sudu-iak-sudu-prava-shcho-zabezpechuie-stalist-ta-iednist-sudovoi-praktyky/ (дата звернення:

24.01.2025)

37. Берназюк Я. Співвідношення необхідності забезпечення єдності судової

практики та відступу від правових позицій Верховного Суду (на прикладі вирішення публічно-правових спорів). URL: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/ zmi/986409 (дата звернення: 24.01.2025)

38. Берназюк Я. Вирішення виключної правової проблеми як спосіб забезпечення

однакового застосування норм права. URL: https://sud.ua/ru/news/blog/136144virishennya-viklyuchnoyi-pravovoyi-problemi-yak-sposib-zabezpechennya-odnakovogozastosuvannya-norm-prava (дата звернення: 24.01.2025)

39. Берназюк Я. Європейські стандарти реалізації права особи на доступ до пра-

восуддя в аспекті можливості касаційного (третього) перегляду справи. URL: https:// supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/zmi/1057874 (дата звернення: 24.01.2025)

40. Берназюк Я. Верховний Суд як суд права: чи існує суддівська правотвор -

чість. URL: https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/ supreme/2023_prezent/judicial_lawmaking_bernaziuk.pdf (дата звернення: 24.01.2025)

41. Ухвала Верховного Суду від 25 жовтня 2019 р. у справі № 520/15025/16-а.

URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/85206843 (дата звернення: 24.01.2025)

42. Ухвала Верховного Суду від 8 листопада 2019 р. у справі № 815/1226/18.

URL:  https://reyestr.court.gov.ua/Review/85492847 (дата звернення: 24.01.2025)

43. Ухвала Верховного Суду від 12 серпня 2022 р. у справі № 240/401/19. URL:  https://

reyestr.court.gov.ua/Review/105714195 (дата звернення: 24.01.2025)

44. Ухвала Верховного Суду від 27 вересня 2022 р. у справі №640/8728/21.

URL:  https://reyestr.court.gov.ua/Review/106545429 (дата звернення: 24.01.2025)

45. Ухвала Верховного Суду від 5 вересня 2023 р. у справі № 380/13557/21.

URL:  https://reyestr.court.gov.ua/Review/113332270 (дата звернення: 24.01.2025)

46. European Standards on the Independence of the Judiciary – A Systematic Overview

CDL-JD(2008)002. URL: https://www.venice.coe.int/webforms/documents/default. aspx?pdffile=CDL-JD(2008)002-e (дата звернення: 24.01.2025)

47. Report on the Independence of the Judicial System Part I: The Independence of

Judges CDL-AD(2010)004. URL: https://www.venice.coe.int/webforms/documents/default. aspx?pdffile=CDL-AD(2010)004-e (дата звернення: 24.01.2025)

48. The Role of Courts with Respect to the Uniform Application of the Law 20(2017).

URL: https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/opinion_20_UA.pdf (дата звернення: 24.01.2025)

49. Moving forward: the use of assistive technology in the judiciary 26(2023). URL:  https://

hcj.gov.ua/sites/default/files/field/vysnovok_kryes_no_26_neoficiynyy_pereklad.pdf (дата звернення: 24.01.2025)

50. Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серков проти України»,

заява № 39766/05. URL: https://court.gov.ua/userfiles/file/court_gov_ua_sud5010/ Konvenciya_z_prav/st_%201%20protokol/SERKOV .pdf (дата звернення: 24.01.2025)

51. Норкус Р., Браздейкіс А. Забезпечення більшої єдності практики в

Україні. URL: https://www.pravojustice.eu/storage/app/uploads/public/5ae/ f52/096/5aef520965077120851085.pdf (дата звернення: 24.01.2025)

52. Norkus Rimvydas, Brazdeikisта Aurimas. Greater uniformity of practice

in Ukraine. URL: http://www.pravojustice.eu/storage/app/uploads/public/5ae/ f52/01b/5aef5201bba4d128694008.pdf (дата звернення: 24.01.2025)

53. Члени ВРП спільно визначали стратегічні напрями діяльності. URL: https://

hcj.gov.ua/news/chleny-vrp-spilno-vyznachaly-strategichni-napryamy-diyalnosti (дата звернення: 24.01.2025)

54. Проєкт Закону № 4533 «Про конституційну процедуру». URL: http://w1.c1.

rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=70729 (дата звернення: 24.01.2025)

55. Проєкт Закону № 4533-1 «Про процедуру розгляду справ і виконання рі -

шень Конституційного Суду України». URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/ webproc4_1?pf3511=70801 (дата звернення: 24.01.2025)