Рішення Конституційного Суду Латвії від 21.12.2001 рокe (пряме посилання на текст на анлійській мові)
Справа за конституційною скаргою щодо закону, який стосується порядку написання імен і прізвищ в офіційних документах. Згідно із цим законом імена і прізвища повинні записуватись до паспорту у відповідності до правил латвійської мови і її традицій. Наскільки я зрозумів річ йде по суті про латвійську транслітерацію імен і прізвищ.
Заявниця (громадянка Латвії) скаржиться до КС через те, що після укладення шлюбу із громадянином Німеччини і зміни прізвища на "Mentzen" (оригінальне німецьке написання) в паспорті її прізвище було записано як "Mencena" (латвійська транслітерація). При цьому в паспорті передбачено спеціальну сторінку, де було вказано транслітерацію поізвища на англійській мові як "Mentzen".
Заявниця вказує, що за Конституцією Латвії втручання у особисте життя може відбуватись з метою захисту прав інших осіб, демократичного устрою і національної безпеки, благополуччя і моралі. Проте втручання у особисте життя на підставі оскаржуваного закону не могло бути пов’язаним із будь-якою з цих цілей. Вона вказувала, що цей закон "завдавав їй психологічні незручності", оскільки прізвище у її паспорті відрізнялось від прізвища її чоловіка і їй скрізь потрібно було пояснювати причини розбіжності прізвищ.
Нарешті вона вказувала на непропорційність втручання в її особисте життя, адже вигода для держави від дії цього закону не переважала незручностей, які зазнала заявниця.
Заявниця також послалась на те, що її прізвище було піддано примусовій "латвіанізації" (перекладу на латвійську мову).
Конституційний Суд погоджується із заявницею, що ім’я і прізвище особи тісно пов’язані із її особистістю і ідентифікацією у суспільстві, а отже оспорений закон втручається у конституційне право на повагу до особистого життя.
Вирішуючи питання про наявність цілі, передбаченої Конституцією, для досягнення якої відбувається таке втручання, Суд вказує, що необхідно враховувати роль латвійської мови в Латвії. Згідно із Конституцією єдиною державною мовою є латвійська мова. Враховуючи той факт, що ім’я особи не тільки ідентифікує її, але також підтверджує юридичний зв’язок між особою і державою, ім’я особи і її прізвище повинні бути написані на державній мові.
Суд також відзначає, що прізвище особи використовується не тільки певним індивідом, але і суспільством в цілому (річ про те, що прізвище традиційно є ознакою приналежності до роду). А тому регулювання написання прізвища повинно бути зручним в першу чергу для суспільства і інших людей.
Враховуючи історичний контекст, зокрема значне скорочення територій Латвії, відносно недавні відновлення незалежності і державного статусу латвійської мови, необхідність захисту латвійської мови тісно пов’язана із демократичним статусом Латвії.
Більше того, Суд відзначає, що в епоху глобалізації Латвія є єдиним місцем у світі, де може гарантуватись захист та розвиток латвійської мови і латвійської нації - тому обмеження на використання латвійської мови як державної на території Латвії мають розглядатись як загроза демократичній системі.
Крім цього, державна мова підтримує національну ідентичність і забезпечує національний суверенітет, неподільність нації.
Отже, втручання у особисте життя на підставі оскарженого закону переслідує легітимну мету.
Суд також вказує, що оскільки ім’я і прізвище особи широко використовується в офіційних документах, можливість використання оригінальних їх написань може суттєво вплинути на якість латвійської мови, а отже і загрожуватиме її функціонуванню в латвійському суспільстві. Така загроза переважає незручності окремого індивіда, отже закон є пропорційним.
Нарешті Суд відхилив доводи заявниці про "латвіанізацію" її прізвища (тобто "переклад на латвійську мову"). Суд вказує, що закон передбачає "відтворення" (ориг. "Reproduction") імені у відповідність до специфіки латвійської граматики. Тому доводи заявниці про "зміну" прізвища безпідставні.
Отже, оскаржений закон конституційний.