Верховний Суд: зупинення діяльності підприємства можливе лише за наявності неусунутого порушення, що створює реальну загрозу довкіллю

Верховний Суд: зупинення діяльності підприємства можливе лише за наявності неусунутого порушення, що створює реальну загрозу довкіллю

 

Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу звернулася до суду з позовом про зупинення діяльності Товариства в частині використання джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Підставою для позову стала позапланова перевірка, яка виявила перевищення дозволених обсягів викидів, а також інші порушення, зокрема відсутність належного контролю  за експлуатацією устаткування та документації на очисне обладнання.

Миколаївський окружний адміністративний суд частково задовольнив позов, застосувавши захід реагування у вигляді тимчасового зупинення діяльності Товариства. П’ятий апеляційний адміністративний суд скасував це рішення і відмовив у позові. Апеляційний суд дійшов висновку, що підприємство усунуло виявлені порушення, вжило заходів для модернізації обладнання та забезпечення контролю за викидами. Також суд врахував, що Товариство як виробник товарів має важливе стратегічне значення в умовах воєнного стану.

Державна екологічна інспекція подала касаційну скаргу, стверджуючи, що усунення порушень не було належно підтверджено, оскільки лабораторні вимірювання проводилися без присутності державного інспектора.

Верховний Суд постановою від 06 червня 2025 року залишив касаційну скаргу Інспекції без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін. Суд застосував норми Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» № 1264-XII, Закону України «Про охорону атмосферного повітря» № 2707-XII та Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V, сформувавши критерії для оцінки пропорційності заходів реагування.

Ключові правові висновки Верховного Суду:

1.     Заходи реагування, передбачені частиною сьомою статті 7 Закону № 877-V, мають оперативний і превентивний характер, їх метою є не покарання, а негайне припинення шкідливого впливу на довкілля. Зупинення діяльності можливе лише за наявності фактичного, неусунутого порушення, яке створює реальну загрозу життю, здоров’ю людей або навколишньому природному середовищу. Якщо порушення усунуте, застосування або продовження дії заходу реагування стає непропорційним і втрачає свою правову мету. Цей підхід відповідає принципу права «cessante ratione legis, cessat ipsa lex» (з припиненням підстави дії акта припиняється й сам акт).

2.     Факт усунення порушень може підтверджуватися будь-якими належними, допустимими та достовірними доказами. Відсутність інспектора під час лабораторних вимірювань не позбавляє їх доказової сили, якщо вимірювання проведені акредитованими установами та відповідають вимогам закону. Наполягання на присутності інспектора має лише рекомендаційний, а не обов'язковий характер.

3.     Конституція України проголошує, що людина, її життя і здоров'я є найвищою соціальною цінністю, а власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Однак, при оцінці доцільності зупинення діяльності підприємства, суди мають дотримуватися принципу пропорційності, враховуючи, що за умови фактичного усунення порушень та створення системних запобіжників, зупинення діяльності підприємства перетворюється на непропорційну санкцію. 

 

Постанова Верховного Суду від 06 червня 2025 року у справі № 400/2062/23 (адміністративне провадження № К/990/33817/24) https://reyestr.court.gov.ua/Review/128116485