Заочна перевірка обґрунтованості рішення про встановлення інвалідності та похідне призупинення виплати пенсії: межі контрольних повноважень МСЕК

Заочна перевірка обґрунтованості рішення про встановлення інвалідності та похідне призупинення виплати пенсії: межі контрольних повноважень МСЕК

 

Позивачка звернулася до суду з позовом до Установи та Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області. Вона просила визнати протиправним і скасувати рішення Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров’я України, оформлене довідкою про невизнання її особою з інвалідністю за результатами заочного огляду 13 грудня 2024 року, а також скасувати рішення пенсійного органу від 31 грудня 2024 року про перерахунок пенсії і зобов’язати продовжити виплату пенсії з 01 січня 2025 року на підставі попередньої довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, якою у 2023 році їй було безтерміново встановлено другу групу інвалідності.

Підставою звернення до суду стало те, що у грудні 2024 року Установа, на яку були покладені права та обов’язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров’я України, за результатами заочного розгляду медичних матеріалів оформила довідку форми №167/о про невизнання позивачки особою з інвалідністю. Після надходження цієї інформації пенсійний орган з 01 січня 2025 року призупинив виплату пенсії по інвалідності, пославшись на відсутність підтвердженого статусу особи з інвалідністю.

Луганський окружний адміністративний суд рішенням від 20 червня 2025 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року, позов задовольнив частково. Суди визнали протиправним і скасували рішення Установи, оформлене довідкою про невизнання позивачки особою з інвалідністю, та зобов’язали провести повторну медико-соціальну експертизу відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317, та Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 05 вересня 2011 року №561. У задоволенні вимог до пенсійного органу суди відмовили як передчасних.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що рішення про невизнання позивачки особою з інвалідністю було прийнято з порушенням процедури, оскільки перевірка обґрунтованості раніше встановленої інвалідності відбулася заочно, без об’єктивного повного медичного обстеження, оцінки стану всіх систем організму, опитування позивачки та без підтверджень її належного виклику чи відмови від обстеження. На їхню думку, це суперечило пункту 1.10 Інструкції №561 та Положенню №1317.

Установа у касаційній скарзі наполягала, що суди неправильно ототожнили контрольну перевірку обґрунтованості рішення нижчестоящої комісії з первинним встановленням інвалідності або переоглядом. На її думку, абзаци четвертий і десятий пункту 13 Положення №1317 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2024 року №1276, а також положення наказу Міністерства охорони здоров’я України від 26 жовтня 2024 року №1809 дозволяли Центральній медико-соціальній експертній комісії Міністерства охорони здоров’я України перевіряти обґрунтованість рішень нижчестоящих комісій та, за наявності очевидної невідповідності медичних матеріалів установленим критеріям, скасовувати такі рішення на підставі аналізу медико-експертної документації без обов’язкового особистого огляду особи.

Верховний Суд погодився з цими доводами, касаційну скаргу Установи задовольнив, касаційну скаргу позивачки залишив без задоволення, рішення судів першої й апеляційної інстанцій скасував та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову. Суд виходив із того, що предметом судового контролю у таких спорах є не медична переоцінка стану здоров’я особи, а перевірка законності процедури та меж реалізації контрольних повноважень органу вищого рівня.

Мотивуючи постанову, Верховний Суд навів положення статей 19 і 46 Конституції України, статей 2, 4, 6, 10, 14, 87 Закону України «Про адміністративну процедуру», Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», пункту 13 Положення №1317 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2024 року №1276, наказу Міністерства охорони здоров’я України від 26 жовтня 2024 року №1809, а також постанови Кабінету Міністрів України від 08 березня 2022 року №225 щодо особливостей проведення медико-соціальної експертизи під час воєнного стану. Суд зазначив, що в умовах воєнного стану заочна процедура є допустимою, а контрольна функція Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров’я України не тотожна процедурі первинного встановлення інвалідності чи переогляду після спливу строку інвалідності.

Верховний Суд підкреслив, що пункт 13 Положення №1317 розмежовує перевірку обґрунтованості рішень нижчестоящих комісій і проведення медико-соціальної експертизи. Перевірка обґрунтованості, за висновком Суду, є формою контрольно-наглядової діяльності, яка передбачає аналіз наявної медичної документації та медичного висновку на відповідність критеріям, установленим нормативними актами. Якщо з матеріалів справи без проведення додаткових клінічних досліджень вбачається очевидна та істотна невідповідність встановлених діагнозів або функціональних обмежень критеріям інвалідності, орган вищого рівня може скасувати попереднє рішення заочно, якщо така невідповідність є очевидною з медичної документації та не потребує додаткової клінічної оцінки. Лише за відсутності такої очевидності або за потреби додаткової медичної оцінки має ініціюватися повноцінна медико-соціальна експертиза з дотриманням гарантій участі особи.

Суд також відхилив доводи позивачки щодо незаконності самої форми рішення через використання довідки форми №167/о та печатки із зазначенням «ЦМСЕК МОЗ України». Верховний Суд вказав, що такі зауваження мають характер формальних процедурних заперечень і самі по собі не є підставою для скасування адміністративного акта, якщо вони не вплинули і не могли вплинути на правильність вирішення справи по суті. Крім того, Суд урахував, що з 01 січня 2025 року система медико-соціальних експертних комісій припинила функціонування у попередньому вигляді у зв’язку із запровадженням нового порядку оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року №1338, а тому висновки судів попередніх інстанцій про обов’язок провести повторну медико-соціальну експертизу за старим порядком були додатково визнані помилковими.

Верховний Суд сформулював такі основні правові висновки:

1.    Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров’я України, здійснюючи перевірку обґрунтованості рішень нижчестоящих комісій за пунктом 13 Положення №1317, реалізує не функцію первинного встановлення інвалідності, а контрольне повноваження органу вищого рівня. У межах такого повноваження вона може скасувати попереднє рішення без обов’язкового особистого огляду особи, якщо з наявної медичної документації очевидно вбачається істотна невідповідність установлених діагнозів або функціональних обмежень критеріям інвалідності. 

2.    Інструкція про встановлення груп інвалідності, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 05 вересня 2011 року №561, регулює критерії та процедуру первинного встановлення інвалідності або переогляду, але не поширюється на самостійну контрольну процедуру перевірки обґрунтованості рішень нижчестоящих комісій. Тому саме по собі непризначення очного огляду чи невиконання вимог цієї Інструкції не є достатньою підставою для визнання протиправним рішення органу вищого рівня, якщо він діяв у межах спеціальної процедури, передбаченої пунктом 13 Положення №1317. 

3.    У період дії воєнного стану з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 08 березня 2022 року №225 Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров’я України вправі приймати заочні рішення за результатами перевірки обґрунтованості попередніх висновків, якщо виявлена невідповідність медичної документації критеріям інвалідності є очевидною і не потребує повторного клінічного підтвердження. Відсутність доказів виклику особи на огляд у такій ситуації не є автоматичною підставою для скасування рішення. 

4.    Якщо позовна вимога про скасування рішення пенсійного органу є похідною від вимоги про скасування рішення медико-соціальної експертної комісії, відмова у задоволенні основної вимоги тягне відмову і в похідній вимозі. Оскільки підставою для припинення пенсії було чинне на той момент рішення про невизнання особи інвалідом, відсутність підстав для скасування цього рішення виключає і підстави для задоволення вимог про поновлення пенсійної виплати

 

Постанова Верховного Суду від 18 березня 2026 року у справі № 360/660/25 (адміністративне провадження № К/990/47461/25, К/990/47614/25) https://reyestr.court.gov.ua/Review/134979419