Ад’єктивний конституціоналізм як патологія

Всупереч поширеним наприкінці ХХ століття категоричним оцінкам тріумфу ліберальної демократії — і як ідеології, що завершує еволюцію людства, і як форми правління, що здобула універсальне визнання, — нині в обох цих вимірах вона зазнає чи не найтяжчого випробування.

Відповіддю конституційної теорії та порівняльного конституційного права на цей виклик стало конструювання «ад’єктивного конституціоналізму» — категорії, покликаної концептуалізувати міру невідповідності державного владарювання певної країни (у взаємозв’язку його властивостей) узагальненому образу конституціоналізму, аж до обґрунтування поняття, що втілює альтернативний і протилежний образ державного владарювання, який, сягнувши певного рівня узагальнення, знаходить емпіричне підтвердження в інших країнах. Водночас, попри те що концепцію ад’єктивного конституціоналізму обґрунтовують і використовують як вітчизняні, так і зарубіжні конституціоналісти та політологи, їхні теоретичні засновки й висновки є надзвичайно різними.

Другу частину цього дослідження присвячено аналізу обґрунтування та застосування ад’єктивного конституціоналізму в зарубіжній юридичній науці.

Ад’єктивний конституціоналізм іноді використовують для обґрунтування альтернативних ліберальному — так званих «інших-ніж-ліберальний» — конституціоналізмів. Однак, на відміну від нереального та неефективного конституціоналізму, що позначає відсутність явища як такого, «інший-ніж-ліберальний» конституціоналізм може бути реальним і ефективним, але як явище та категорія сприймається як метонімія, оскільки завжди виявляється чимось іншим, ніж те, що покликаний замінити.

Водночас у переважній більшості випадків науковці зосереджують увагу на осмисленні деформацій ліберально-демократичного конституціоналізму, який постулюють як еталонну модель, у різних національних контекстах. Логічним розвитком такого підходу є використання ад’єктивного конституціоналізму при аналізі державного владарювання у гібридних та авторитарних режимах.

Прагнення дослідити експансію авторитарного правління в усьому світі та концептуалізувати за допомогою ад’єктивного конституціоналізму втілені у правових порядках різних держав результати цієї експансії врешті-решт призводить до сприйняття конституціоналізму як будь-якої, у певному сенсі довільної, практики державного владарювання — поза її зв’язком із визначеною ідеологією та доктриною, поза її цілепокладанням, а отже, безвідносно до бажаних чи лише удаваних цілей і завдань, а також ефективності їхнього досягнення. Якщо ж говорити про патології конституціоналізму, то концептуалізація сукупності їхніх клінічних ознак таких патологій через ад’єктивний конституціоналізм видається хибною, адже в такому разі йдеться про концептуальну характеристику іншого стану державного владарювання – авторитаризму.

Ключові слова: конституціоналізм, конституція, сучасна держава, лібералізм, демократія

Автор	Терлецький Дмитро Сергійович
Рiк видання	2025
Опублiкована в журналi	Український часопис конституційного права
Мова	українська
Кiлькiсть сторiнок	14
Кiлькiсть скачувань	1