Експерти Центру дослідження проблем верховенства права висловили зауваження законопроєкту «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів»

Експерти Центру висловили зауваження законопроєкту «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо забезпечення виконання Україною взятих на себе обов’язків згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод» (реєстраційний № 7463 від 13 червня 2022 року). Про це повідосляє Центр дослідження проблем верховенства права.

Зазначеним законопроєктом пропонується, зокрема, доповнити перелік підстав притягнення судді до дисциплінарної відповідальності (частина перша ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») такою підставою: ухвалення суддею рішення з недотриманням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що встановлено Рішенням Європейського Суду з прав людини, яке набрало статусу остаточного. При цьому у примітці до цього пункту під ухваленням суддею рішення пропонується розуміти ухвалення суддею рішення одноособово або у складі колегії суддів, з недотриманням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що встановлено Рішенням Європейського Суду з прав людини, яке набрало статусу остаточного, або нескасування такого судового рішення за наслідком його апеляційного або касаційного оскарження.

Запропоновано також внести зміни до статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»:

– частину дев’яту доповнити новим пунктом 8, яким «ухвалення рішення з недотриманням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що встановлено Рішенням Європейського Суду з прав людини, яке набрало статусу остаточного» визнати істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді;

– доповнити новою частиною 9¹, якою визнати «факт неодноразового недотримання положень Конвенції про захист прав 2 людини і основоположних свобод, що встановлено Рішенням Європейського Суду з прав людини, яке набрало статусу остаточного» істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді.

Окрім цього пропонується внести зміни до Закону «Про Вищу раду правосуддя», які конкретизують процедури дисциплінарного провадження  щодо судді у зв’язку з ухваленням рішення, пов’язаного з недотриманням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Слід погодитись з автором законопроєкту у тому, що існують непоодинокі випадки, коли українські судді ухвалюють рішення, які в подальшому визнаються Європейським судом з прав людини порушенням принципів Європейської конвенції з прав людини. Проблема  невиконання рішень Європейського Суду з прав людини не нова. Її гострота привела до того, що Верховна Рада України ще 23 лютого 2006 року ухвалила Закон «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV, яким рішення ЄСПЛ визнане обов’язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, а суди зобов’язано при розгляді справ застосовувати Конвенцію та практику Суду як  джерело права. Однак це жодним чином не ставить Конвенцію в особливе становище у порівнянні з іншими джерелами права, а тим більше вище Конституції України.

Однак навряд чи усі випадки недотримання положень Конвенції можна описувати в законі такими оціночними поняттями, як «необ’єктивний та упереджений розгляд справи», «умисне прийняття незаконного рішення», що «порочить звання судді», «істотний дисциплінарний проступок», дії з порушенням «норм моралі».

Підстави дисциплінарної відповідальності суддів у статті 106 Закону  «Про судоустрій і статус суддів» сформульовані не за індуктивним, а дедуктивним підходом, без перерахування можливих порушень конкретних положень Конституції і законів України чи окремих міжнародних договорів. Більше того, у пункті 4 частини першої статті 106 вже є вказівка на вид таких порушень, до яких належить і розглядуваний випадок, а саме «умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухвалення судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків». Спроба запровадити в якості кваліфікуючої ознаки порушень при ухваленні судового рішення види актів, що порушені, тобто ранжувати ці порушення за видами актів, не є раціональною.

Експерти також звертають увагу на те, що пропоноване доповнення статті 109 Закону «Про судоустрій і статус суддів» частиною 9¹ є не узгоджується із пропонованою зміною до частини 9 статі 109 цього Закону.  В одному випадку пропонується можливість визнання істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, «ухвалення рішення з недотриманням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що встановлено Рішенням Європейського Суду з прав людини, яке набрало статусу остаточного», а в іншому випадку – «факт неодноразового (два і більше разів) ухвалення рішення з недотриманням положень Конвенції про захист прав 2 людини і основоположних свобод, що встановлено Рішенням Європейського Суду з прав людини, яке набрало статусу остаточного».

Враховуючи наведене експерти вважають недоцільним прийняття аналізованого законопроекту.