Юрисдикційна належність спорів щодо реєстрації статутів релігійних громад у світлі Закону про адміністративну процедуру

Юрисдикційна належність спорів щодо реєстрації статутів релігійних громад у світлі Закону про адміністративну процедуру

 

Громадянин звернувся до адміністративного суду з позовом до обласної та районної державних адміністрацій, оскаржуючи дії та рішення, пов’язані з реєстрацією статуту релігійної організації у новій редакції. Позовні вимоги стосувалися визнання протиправним висновку районної адміністрації про незаперечення реєстрації та скасування розпорядження голови обласної адміністрації, яким було зафіксовано зміну конфесійної підлеглості громади та її нової назви. Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що оскаржувані акти були прийняті на підставі підроблених та неповних документів, поданих неуповноваженою особою, що порушує встановлений порядок державної реєстрації.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі. Суди мотивували свої рішення тим, що спір щодо реєстрації статуту релігійної організації має приватноправовий характер, оскільки стосується внутрішніх управлінських та корпоративних відносин всередині громади. Спираючись на практику Великої Палати Верховного Суду 2021 року, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що такі справи належать до юрисдикції господарських судів.

Верховний Суд не погодився із зазначеним підходом, скасував ухвали нижчих судів та направив справу для продовження розгляду. Суд зазначив, що ключовим завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав особи від порушень з боку суб’єктів владних повноважень у сфері публічно-правових відносин. Верховний Суд наголосив, що реєстрація статуту релігійної організації є публічно-владною управлінською функцією, а оскаржуване розпорядження за своєю правовою природою є адміністративним актом індивідуальної дії.

Обґрунтовуючи свою позицію, Суд звернув увагу на зміну законодавчого ландшафту, зокрема на набрання чинності Законом України «Про адміністративну процедуру». Цей закон встановив єдині правила розгляду адміністративних справ та прийняття адміністративних актів. Верховний Суд підкреслив, що розпорядження про реєстрацію статуту спрямоване на реалізацію прав конкретної релігійної громади та безпосередньо впливає на права її членів, зокрема на свободу віросповідання, що підтверджує публічно-правову природу спору.

Верховний Суд роз’яснив, що оскарження дій державних органів у цій справі не стосується внутрішніх корпоративних відносин релігійної громади, а спрямоване на перевірку законності дій суб’єктів владних повноважень у межах адміністративної процедури. Позивач оскаржує саме дотримання органом влади встановленої процедури: перевірку повноважень заявників, повноту пакета документів та відповідність форми акта вимогам електронного документообігу. Такі питання підлягають вирішенню виключно за правилами адміністративного судочинства.

Щодо посилань на попередню практику Великої Палати Верховного Суду, Суд зазначив, що висновки 2021 року були сформульовані до запровадження Закону «Про адміністративну процедуру» та за інших фактичних обставин, де предметом спору була незгода з рішеннями загальних зборів громад. У цій справі предметом судової перевірки є саме законність процедури прийняття рішення адміністративним органом, що вимагає застосування сучасних стандартів публічного права та принципів адміністративної процедури.

Правове обґрунтування постанови ґрунтується на статтях 19, 55 та 125 Конституції України, статтях 2, 4 та 19 Кодексу адміністративного судочинства України, а також на широкому спектрі норм Закону України «Про адміністративну процедуру» (зокрема статті 2, 18, 71, 77, 100). Суд також врахував положення Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», що регламентують порядок реєстрації статутів, та вимоги Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Верховний Суд сформулював такі правові висновки: 

1. Рішення суб’єкта владних повноважень, прийняте за результатами розгляду заяви про реєстрацію статуту релігійної громади, є адміністративним актом, законність якого має перевірятися адміністративним судом. 

2. Предметом такої перевірки є дотримання адміністративним органом принципів законності, прозорості, належного інформування та обґрунтування мотивів прийняття акта.

3. Порушення органом влади норм адміністративної процедури, таких як забезпечення участі особи у процесі прийняття рішення та надання можливості подати пояснення, є самостійною підставою для оскарження адміністративного акта. Такий підхід забезпечує дотримання зобов’язань України щодо адаптації національного законодавства до правової системи Європейського Союзу та гарантує особі належний рівень захисту в її відносинах із державою.

 

Постанова Верховного Суду від 08 серпня 2025 року у справі № 140/14817/24 (адміністративне провадження № К/990/14407/25) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/129420899