Конституціоналізм і демократія

Конституціоналізм у його сучасному розумінні сягає значно глибше протиставлення соціальній системі, заснованій на безмежному свавіллі, та уособлює щонайменше конституювання й обмеження державної влади. При цьому явище конституціоналізму є здобутком Нового періоду історії та змістовно пов'язане із явищем сучасної держави, його виникненням та розвитком. З цієї точки зору, конституціоналізм є сучасним тією ж мірою, що і держава, якій з певного, сучасного, моменту, аби бути та визнаватися (сучасною) державою не достатньо атрибутивної триєдності «влади – населення –території».

Відстоюване розуміння конституціоналізму як нормативно та інституціонально опосередкованого конституювання та здійснення державної влади, що забезпечує її обмеження та контроль за її здійсненням згідно із такими обмеженнями, без сумніву, узагальнює історичний досвід та практичні здобутки нетотожних одна одній традицій лібералізму і, рівною мірою, нетотожних одна одній традицій конституціоналізму та є ліберальним та демократичним. Лібералізм є сумісним із демократією і вони спроможні посилювати одне одного, хоча так само це може призвести до розуміння явища демократії як виключно виборчої демократії, яку засвідчує регулярне проведення відповідно до наперед юридично визначених засад конкурентних виборів задля ротації персонального складу представницьких органів та виборних посад публічної влади. Водночас ширше розуміння демократії, крім визнання і утвердження державою прав людини, які мають бути юридично захищені, зокрема незалежною судовою владою, поділу влади та зумовлених ним стримуваннями та противагами, вимог верховенства права, які мають, найперше, забезпечити загальність, стабільність та передбачуваність правового регулювання, місцевої автономії тощо обов’язково включає осмислення бажаного порядку взаємодії політично вільних та рівних особистостей, яка відбувається через демократичні процедури і завдяки їм, але аж ніяк не вичерпується їхнім конституюванням. Різні підходи до розуміння демократії однак неминуче ведуть до визначення співвідношення права і політики в демократичному суспільстві.

Методологічним орієнтиром у цих міркуваннях автор визначає підхід Г. Арендт, за яким лише здобуття досвіду політичної діяльності забезпечує наше усвідомлення того факту, що юридично гарантована можливість діяти політично є conditio sine qua non будь-якої свободи.

Ключові слова: конституціоналізм, конституція, сучасна держава, лібералізм, демократія

Автор	Терлецький Дмитро Сергійович
Рiк видання	2025
Опублiкована в журналi	Український часопис конституційного права
Мова	українська
Кiлькiсть сторiнок	14
Кiлькiсть скачувань