Кримінальна відповідальність за подружню зраду в практиці Конституційного Суду Кореї

1. Рішення Конституційного Суду Кореї від 30.10.2008 року - 

Статтею 241 Кримінального кодексу Кореї передбачено, що одружена особа, яка вчиняє подружню зраду, притягається до відповідальності у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років. Оскільки цей злочин за кримінальною класифікацією Кореї є "двонаправленим", то до кримінальної відповідальності притягаються обидва учасники (той з подружжя, хто зраджує, і та особа, з якою відбувається зрада).

При цьому кримінальне провадження може бути відкрито лише за заявою іншого з подружжя і підлягає безумовному припиненню за його вимогою (без права повторного відкриття провадження).

На час розгляду цієї справи Конституційний Суд вже три рази визнавав цю норму конституційною (в рішеннях 1990, 1993 і 2001 років), тобто це вже четверта справа щодо оскарження конституційності однієї і тієї самої норми.

Судді Конституційного Суду проголосували 4 проти 5: чотири судді проголосували за конституційність оскарженої норми і п’ять суддів за її неконституційність. Але оскільки Конституція Кореї вимагає шість голосів для визнання закону неконституційним, то оскаржений закон визнано конституційним незважаючи на те, що більшість суддів виступила за неконституційність.

Позиція суддів, які виступили за конституційність.

Перш за все Суд робить історичні огляд і дослідження відповідного законодавства: кримінальна відповідальність за подружню зраду є традиційною нормою корейського законодавства, і в т.ч. була в певній мірі запозичена з кримінального кодексу Японії в часи окупації. Вже тоді (в 1912 році) запровадження цієї норми було дискусійним і ухвалено з мінімальною перевагою голосів членів національної асамблеї (57 зі 110).

Суд також проводить аналіз своєї попередньої практики:

1) в рішенні 1990 року Конституційний Суд голосами 7 проти 2 проголосував за конституційність цієї норми;

2) в рішенні 1993 року консенсус, в цілому, не змінився;

3) в рішенні 2001 року хоча суд і визнав норму конституційною, але акцент все ж змінився: судді рекомендували законодавцю внести зміни в статтю (або взагалі виключити її з кодексу), при цьому один із суддів виступив з окремою думкою про неконституційність. Суд наводить аналіз цієї окремої думки.

Пояснюючи легітимну мету цієї норми суд вказує, що її завдання захист "сексуальних звичаїв", моногамних сімей і шлюбу як фундаменту для сім’ї, відповідальних зав’язків між чоловіком і дружиною. Оскільки Конституція Кореї покладає на державу обов’язок підтримувати соціальний порядок і забезпечувати підтримку шлюбу та сім’ї на основі індивідуальної гідності, то запровадження кримінальної відповідальності за подружню зраду цілком виправдане. При цьому інтерес підтримки державою шлюбу переважає індивідуальне право особи на сексуальну автономію.

Оскаржений закон також є пропорційним обмеженням права на сексуальну автономію, адже передбачає певні запобіжники від зловживань - так, заява про злочин не може бути подана у разі, якщо перед подружньою зрадою члени подружжя досягли згоди про розірвання шлюбу, якщо він визнаний недійсним, обмежені строки на подачу заяви, тощо. Нарешті Суд тут відзначає, що оскаржена норма передбачає ув’язнення на "всього лише" два роки (з можливістю призначення умовного строку), а відповідно суд відхиляє доводи про занадто жорсткі санкції.

Позиція суддів, які виступили за неконституційність.

Судді більшості (які все ж не домоглись визнання норми неконституційною) перш за все роблять свій власний історичний аналіз більш пізнього періоду - наводячи інформацію про те, що в Кореї вже довгий час тривають дискусії про необхідність декриміналізації подружньої зради. Зокрема, декриміналізація передбачалась в одному із проектів нового Кримінального кодексу (який не був ухвалений).

Судді погоджуються, що оскаржена норма переслідує легітимну мету (тут їх позиція збігається із суддями меншості), проте зазначають, що оскаржене обмеження "не є необхідним". Судді відзначають швидкі зміни в корейському суспільстві протягом останніх років: ріст індивідуалізму, поширення ідеологій лібералізму і загалом більш ліберальні погляди на сексуальне життя. Відповідно, запровадження кримінальної відповідальності такого роду вже не відповідає суспільним настроям в цілому порівняно з тими історичними періодами, коли вона була запроваджена.

Судді більшості також відзначають неефективність кримінальної відповідальності в досягненні легітимної мети - адже очевидно, що після факту подружньої зради шлюб скоріше за все вже не буде врятовано загрозою кримінальної відповідальності. Нарешті судді відзначають можливі негативні наслідки для дітей подружжя, які будуть додатково травмовані особливо напруженим перебігом подій після подружньої зради у разі початку кримінального провадження.

Один із суддів більшості також висловив свою окрему думку про неконституційність вказуючи на очевидну непропорційність санкції - передбачені цією статтею 2 роки ув’язнення, які він вважає досить серйозним строком, можуть бути присуджені незалежно від того, була це одноразова подружня зрада чи довготривалі неодноразові епізоди зради.

2. Рішення Кoнституційного Суду Кореї від 26.02.2015

В цьому рішенні голосами 7 проти 2 суд визнав неконституційною статтю 241 Кримінального кодексу.

Аргументація неконституційності, загалом, збігається з позицією більшості суддів у попередній справі. Додатково до наведених раніше аргументів Суд відзначає стрімку зміну суспільної думки щодо необхідності криміналізації подружньої зради. З плином часу інтереси поваги до особистого життя індивіда стають попереду суспільної моралі, відповідно в суспільстві Кореї більше немає консенсусу щодо необхідності запровадження кримінальної відповідальності за подружню зраду.

Конституційний Суд при цьому також відзначає, що цивільним законодавством Кореї подружня зрада є однією з підстав для розірвання шлюбу з подальшим стягненням на користь потерпілої сторони компенсації і відшкодування моральної шкоди. Такі заходи, на думку Суду, достатні для досягнення легітимної мети без запровадження кримінальної відповідальності.

Нарешті Суд також вказує, що серед історичних передумов криміналізації подружньої зради був захист саме жінок - як менш соціально і економічно захищених членів суспільства. Проте з плином часу ця ситуація змінилась і на сучасному рівні розвитку корейського суспільства жінки мають рівні права і можливості розвитку, є менш залежними від свого чоловіка, а відтак ця передумова для необхідності кримінальної відповідальності за зраду також відпала. В будь-якому разі навіть якщо така нерівність між жінками і чоловіками зберігається на певному рівні, то цього вже недостатньо для запровадження саме кримінальної відповідальності.