Критерії недопустимості подвійного зарахування страхового стажу при реалізації пільги з догляду за потерпілими від Чорнобильської катастрофи дітьми

Критерії недопустимості подвійного зарахування страхового стажу при реалізації пільги з догляду за потерпілими від Чорнобильської катастрофи дітьми

 

Фізична особа звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком. Позивач, будучи громадянином, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, вимагав зобов’язати орган фонду призначити йому пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до частини другої статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Ключовою вимогою було зарахування до страхового стажу періоду догляду за двома потерпілими дітьми до досягнення ними 12-річного віку, що охоплював проміжок з грудня 1989 року по січень 2003 року.

Відмова територіального органу Пенсійного фонду України була мотивована недостатністю страхового стажу для призначення пільгової пенсії. Відповідач зазначав, що в розпорядженні фонду відсутні відомості про те, чи не було зараховано аналогічні періоди до стажу матері дітей, яка вже є отримувачем пенсії. Орган фонду наполягав, що право на таку пільгу має лише один із батьків, а подана матір’ю заява про згоду на зарахування стажу чоловіку не є достатнім підтвердженням відсутності подвійного обліку одного і того самого періоду в пенсійних справах обох батьків.

Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 29 серпня 2024 року задовольнив позов частково, з чим погодився Восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові від 10 лютого 2025 року. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач надав усі передбачені законом документи, включаючи посвідчення потерпілих дітей та заяву дружини. На думку судів нижчих інстанцій, вимога фонду щодо надання додаткових довідок про стаж матері була неправомірною, оскільки відповідальність за перевірку інформації у власних базах даних лежить на самому суб’єкті владних повноважень, а формальний підхід фонду порушує права громадянина.

Верховний Суд за результатами касаційного розгляду частково задовольнив скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направив справу на новий розгляд. Суд констатував, що нижчі суди не з’ясували обставини, які мають вирішальне значення для правильного застосування норм матеріального права, зокрема щодо ризику повторного зарахування одного й того самого стажу двом особам. Верховний Суд наголосив, що принцип офіційного з’ясування всіх обставин справи зобов’язував суди перевірити фактичне відображення спірних періодів у системі персоніфікованого обліку щодо обох батьків.

Мотивуючи свою позицію, Верховний Суд спирався на положення статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Суд роз’яснив, що право на зарахування часу догляду за дитиною до 12 років належить виключно одному з батьків. Це обмеження спрямоване на уникнення необґрунтованого подвоєння соціальних гарантій. Суд підкреслив, що право на пільгу не виникає автоматично за фактом батьківства, а вимагає доведення факту особистого здійснення догляду та відсутності такого зарахування іншому з батьків.

Окрему увагу Суд приділив співвідношенню норм соціального захисту із трудовим законодавством. Відповідно до статті 179 Кодексу законів про працю України та Закону України «Про відпустки», період догляду за дитиною до трьох років ex lege зараховується до страхового стажу матері, якщо вона перебувала у відповідній відпустці. Верховний Суд вказав, що заява матері про відмову від пільги на користь батька не може скасувати правових наслідків, які вже настали в її власному пенсійному обліку. Таким чином, період з 1989 по 1995 роки (до досягнення дітьми трирічного віку) міг бути автоматично включений до стажу дружини позивача, що робить його повторне зарахування чоловіку неможливим.

При розв’язанні спору Суд застосував норми Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637. Суд роз’яснив, що для підтвердження права батька на зарахування стажу необхідно дослідити інформацію із системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України. Суди попередніх інстанцій помилково обмежилися лише аналізом поданих позивачем паперових документів, не ініціювавши перевірку фактичних нарахувань у електронних реєстрах щодо матері дітей.

Верховний Суд наголосив на активній ролі суду в адміністративному процесі. Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не може бути пасивним спостерігачем, а має самостійно витребовувати докази для встановлення об’єктивної істини. Оскільки суди не перевірили, чи не отримувала мати дітей допомогу по догляду та чи не зараховано їй ці роки до стажу, висновок про беззаперечне право позивача на повне включення 13-річного періоду до його справи був передчасним та необґрунтованим.

Основні правові висновки (позиції) Верховного Суду у цій справі. 

1. Право на зарахування до страхового стажу часу догляду за дитиною, потерпілою від Чорнобильської катастрофи, до досягнення нею 12 років є індивідуальним та виключним для одного з батьків, що виключає можливість одночасного врахування цього періоду обом батькам за різними підставами. 

2. Автоматичне зарахування матері дитини періоду відпустки по догляду до досягнення нею трирічного віку має пріоритет над заявами про передачу такого стажу іншому з батьків (страховий стаж не є об’єктом вільного розпорядження приватних осіб), а тому суди зобов’язані перевіряти дані персоніфікованого обліку для запобігання подвійному використанню пільги.

 

Постанова Верховного Суду від 30 вересня 2025 року у справі № 460/3/24 (адміністративне провадження № К/990/8829/25) — https://reyestr.court.gov.ua/Review/130666596