Нові підходи Верховного Суду щодо виконання судових рішень у справах про соціальні виплати

Верховний Суд у постанові від 28.10.2025 у справі №380/7706/22 підтвердив відхід від формалістичного тлумачення процесуальних норм на користь ефективного відновлення порушених прав у справах про соціальні виплати. Суд наголосив, що формальне виконання зобов’язань без реального відновлення прав особи є неприпустимим, відхиливши формалістичний підхід як неправомірний і застарілий (пп. 76–77).

Ключова правова позиція ґрунтується на змінах, внесених Законом України від 21 листопада 2024 року № 4094-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» до статті 378 КАС України, чинних із 19.12.2024. Із посиланням на Пояснювальну записку Суд зазначив, що Закон ухвалено як елемент виконання Україною зобов’язань у межах групи справ Іванов (заява № 40450/04) та Бурмич (заява № 46852/13) (п. 60). Мета змін — забезпечення реального виконання рішень, а не лише формального підтвердження обов’язку суб’єкта владних повноважень здійснити «перерахунок» тощо (п. 61). Такий підхід відповідає статті 129-1 Конституції України та статті 6 Конвенції.

Чинна редакція абзацу 2 ч. 3 ст. 378 КАС України запроваджує самостійну та достатню підставу для зміни способу виконання: невиконання рішення щодо пенсійних чи інших соціальних виплат протягом двох місяців із дня набрання ним законної сили. Суд підкреслив, що це створює можливість зміни способу виконання після спливу двомісячного строку (пп. 58, 62). Законодавець усунув необхідність ініціювання повторного позову для стягнення вже нарахованих сум, визнавши це непропорційним (п. 64).

Верховний Суд відкинув аргументи Пенсійного фонду України про неможливість заміни способу виконання судового рішення із «зобов’язати» на «стягнути» як застарілі (п. 76). Посилання на попередні висновки суду касаційної інстанції (до 19.12.2024) визнано нерелевантними, оскільки вони стосувалися іншої редакції ст. 378 КАС (п. 82). 

Новий підхід не створює додаткового грошового зобов’язання, оскільки зміна способу виконання є конвертацією невиконаного зобов’язання з боку держави у форму примусового грошового стягнення (пп. 80, 83).

Суд підтвердив конституційний імператив обов’язковості судових рішень (пп. 51–53), відхиливши посилання Пенсійного фонду України на «відсутність фінансування» як на підставу невиконання рішення суду (п. 77). Судовий контроль має гарантувати фактичне поновлення прав; якщо виконання блокується бездіяльністю, суд зобовязаний обрати інший спосіб – стягнення коштів (п. 79).

У цій справі встановлено, що рішення від 05.07.2022 набрало чинності 07.11.2022, а нарахована сума 313587,00 грн не була виплачена (пп. 68–71). Факт невиконання понад два місяці підтверджено (п. 74). Зміна способу виконання на стягнення суми боргу визнана єдиним ефективним засобом реального поновлення порушених соціальних прав (п. 75).

Постанова Верховного Суду від 28 жовтня 2025 року у справі № 380/7706/22 - https://reyestr.court.gov.ua/Review/131341345