Офіційне з’ясування обставин у справах про усунення перешкод для демонтажу рекламних засобів та презумпція належного повідомлення суб’єкта господарювання

Офіційне з’ясування обставин у справах про усунення перешкод для демонтажу рекламних засобів та презумпція належного повідомлення суб’єкта господарювання

 

Комунальна установа звернулася до адміністративного суду з позовом до Обслуговуючого кооперативу та Товариства про зобов’язання надати доступ і усунути перешкоди для здійснення демонтажу дахової рекламної конструкції. Позовні вимоги ґрунтувалися на тому, що за результатами інспектування було виявлено рекламний засіб, розміщений без відповідного дозволу на зовнішню рекламу. Позивач стверджував, що відповідачі ігнорували приписи про добровільне усунення порушень та систематично не допускали працівників технічного відділу до покрівлі будинку для проведення примусових робіт, попри офіційні повідомлення про дату та час демонтажу.

Обслуговуючий кооператив заперечував проти позову, зазначаючи, що він не є рекламодавцем, не отримував приписів контролюючого органу, а напис на даху не є рекламою, оскільки вказує на назву житлового комплексу. Товариство, яке виконує функції управителя будинку, зазначало, що воно лише надає послуги з комплексного обслуговування, а умови договору не передбачають повноважень щодо демонтажу або надання доступу до складних інженерних конструкцій на даху. Відповідачі наголошували на відсутності з їхнього боку будь-яких активних дій, спрямованих на створення перешкод.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 31 січня 2025 року, залишеним без змін постановою П’ятого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року, відмовив у задоволенні позову. Суди попередніх інстанцій вважали позовні вимоги недоведеними, оскільки припис про демонтаж повернувся відправнику без вручення, а сама по собі відсутність представників відповідачів на місці у день демонтажу не була розцінена як умисне перешкоджання. Також суди погодилися з аргументом, що Товариство не зобов’язане надавати доступ до даху через обмеженість умов господарського договору.

Верховний Суд за результатами касаційного перегляду скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд. Суд наголосив, що в адміністративному судочинстві діє принцип офіційного з’ясування всіх обставин справи, закріплений у статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України. Цей принцип вимагає від суду активної ролі у встановленні об’єктивних фактів, зокрема шляхом витребування журналів обліку ключів або наказів про режим доступу до технічних приміщень, аби визначити, хто саме (балансоутримувач чи управитель) фактично контролює прохід до об’єкта демонтажу.

При розв’язанні спору Суд застосував положення Закону України «Про адміністративну процедуру» щодо правил доведення адміністративних актів до відома осіб. Верховний Суд вказав, що направлення рекомендованого листа на адресу юридичної особи, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, вважається належним повідомленням. Пасивна поведінка адресата, що виражається у відмові від отримання пошти або ігноруванні кур’єрської доставки, є формою ухилення від виконання обов’язків і не може бути підставою для висновку про необізнаність особи про вимоги органу влади (не спростовує презумпцію обізнаності особи про зміст адміністративного акта).

Верховний Суд зазначив, що для встановлення факту створення перешкод у доступі до даху не обов’язково доводити наявність умислу чи активних агресивних дій з боку відповідачів. Достатньо встановити, що суб’єкт владних повноважень діяв правомірно та своєчасно інформував про проведення робіт, а відповідачі не забезпечили присутність уповноважених осіб. Суди мали оцінити акти про недопуск у сукупності з фото- та відеофіксацією, не обмежуючись формальним висновком про відсутність фізичного протистоянняпід час виїзду технічного відділу.

Також Суд вказав на необхідність надання правової оцінки конструкції згідно з частиною сьомою статті 8 Закону України «Про рекламу». Суди мали перевірити, чи відповідає напис на даху критеріям вивіски, яка не потребує дозволу, або ж він є рекламним засобом за Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067. Відсутність дозволу на розміщення саме зовнішньої реклами робить конструкцію незаконною, а припис про її демонтаж — обов’язковим для виконання всіма залученими особами.

Суд підкреслив, що правова природа примусового демонтажу в інтересах громади вимагає від балансоутримувачів та управителів багатоквартирних будинків сприяти виконанню рішень компетентних органів. Якщо умови договору про обслуговування будинку наділяють Товариство фактичним контролем над технічними поверхами, то обов’язок надати доступ покладається саме на таку організацію. Пасивне перешкоджання шляхом закриття доступу до інженерних систем є порушенням встановленого порядку розміщення зовнішньої реклами, що підлягає судовому реагуванню.

Основні правові висновки (позиції) Верховного Суду у цій справі. 

1. Принцип офіційного з’ясування обставин зобов’язує суд не обмежуватися оцінкою наданих сторонами документів, а самостійно визначати коло доказів для визначення кола належних відповідачів - ідентифікації особи, відповідальної за режим доступу до об’єкта благоустрою, включаючи перевірку фактичного володіння засобами доступу (ключами, кодами) до об’єктів. 

2. Ухилення від отримання кореспонденції за офіційною адресою юридичної особи не позбавляє адміністративний акт статусу доведеного до відома (чинності адміністративного акта щодо адресата) і не звільняє суб’єкта господарювання від юридичних наслідків його невиконання.

 

Постанова Верховного Суду від 16 вересня 2025 року у справі № 420/31843/24 (адміністративне провадження № К/990/19558/25) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/130290820