Мотивуючи свою постанову, суд апеляційної інстанції зазначив, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням. Обране позивачем обґрунтовування позовних вимог у спосіб, притаманний спорам про відшкодування шкоди з наведенням відповідного нормативного регулювання, не змінює суті спірних правовідносин, що виникли між сторонами в цій справі, і підстави їх виникнення, а отже не робить цей спір спором про відшкодування шкоди.
Як вбачається зі змісту позовної заяві, ОСОБА_1 звернувся до суду за відшкодуванням матеріальної шкоди, завданої внаслідок дії закону, який визнано неконституційним.
.....................
.....................
Незважаючи на гарантування Державою права на відшкодування шкоди, завданою внаслідок дії неконституційного акту, жодного закону, яким би було врегульовано порядок такого відшкодування законодавцем до цього часу не прийнято. На моє переконання, за наявності таких обставин саме Суд є тим єдиним органом, спроможним захистити порушені Державою права людини, всупереч неврегульованості на законодавчому рівні процедури відшкодування шкоди, застосовуючи, при цьому, наявні процесуальні інструменти з метою дотримання принципу верховенства права.
Визначення позивачем предмету спору як стягнення суми у відшкодування матеріальної шкоди замість стягнення не отриманої заробітної плати, на мою думку, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову. Суд мав би розгляди спір, перш за все, через призму характеру порушень, допущених Державою, які є очевидними у зв`язку із прийняттям Конституційним Судом України Рішення № 6-р/2020 від 26 березня 2020 р., та обрати ефективний спосіб відновлення права позивача на отримання заробітної плати у розмірі, визначеному статтею 81 Закону України "Про прокуратуру". Таким способом є стягнення суми грошових коштів, не нарахованих позивачеві внаслідок дії неконституційного акту.
Окремо хочу зазначити, що переведення цього спору в площину трудових правовідносин (різновидом яких є правовідносини з приводу прийняття, проходження, звільнення з публічної служби), унеможливить стягнення коштів за весь період дії неконституційного акту, зважаючи на відсутність ретроспективної дії Рішення Конституційного Суду України.
Із окремої думки Судді - https://reyestr.court.gov.ua/Review/103421836