Перемога політичної доцільності над конституційністю може призвести до втрати легітимності всіх державних інституцій: адвокат Терлецький

ADVOKAT POST ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО

https://advokatpost.com/peremoha-politychnoi-dotsilnosti-nad-konstytutsijnistiu-mozhe-pryzvesty-do-vtraty-lehitymnosti-vsikh-derzhavnykh-instytutsij-advokat-terletskyj/

Політико-правовий конфлікт, пов’язаний з рішенням Конституційного суду стосовно неконституційності окремих положень закону «Про запобігання корупції» набирає обертів. До нього долучається все більше учасників і тиск на різні органи державної влади продовжує зростати. Про те, яким чином можна перейти від ескалації до врегулювання конфлікту у правовому полі AdvokatPost поспілкувався із членом науково-консультативної ради Конституційного Суду, адвокатом Дмитром Терлецьким.

У понеділок в ефірі програми «Свобода слова Президент перейшов від тиску на Конституційний Суд до тиску на парламент. У своєму блозі ви назвали цей випуск «тотальною зневагою до Конституції». Розкажіть, що саме було найбільш критичним або нелогічним з юридичної точки зору?

Насправді моя позиція дуже проста: будь-який громадянин, а тим більше вища посадова особа повинна сповідувати повагу до Конституції, діяти відповідно до способу, підстав та порядку, який визначено у ній. Мій пост був реакцією на слова Президента про те, що у разі непідтримання його ініціативи, парламент може достроково припинити свої повноваження. Фактично це є політичним тиском, який не має жодних правових підстав. У Конституції прописано вичерпний перелік ситуацій, в який повноваження парламенту можуть бути припинені достроково, хочу зауважити, що непідтримка якоїсь ініціативи влади, ніколи не вважалася підставою для припинення повноважень Верховної Ради.

Загалом, тональність цієї програми, це намагання знайти швидкі та рішучі кроки, хоча насправді ніхто не хоче думати, до яких наслідків ці кроки можуть призвести у середньостроковій або довгостроковій перспективі. Зрозуміло, що риторика, у якій доцільність перемагає над конституційністю та навіть над здоровим глуздом, несе величезну небезпеку для сталості та стабільності функціонування усіх державних інституцій. В принципі, серце болить за українську державу, а не за окремих персоналій, тому що подібні речі можуть призвести до непередбачуваних наслідків та навіть зруйнувати державність.

Як саме подібні дії можуть призвести до руйнування держави?

Розумієте, подібні дії ведуть нас до персоналістського сприйняття політики, коли замість прийняття державницької позиції окремих органів, ми будемо сповідувати довіру до окремих персоналій, люди вони змінюються на посадах, а посади і органи залишаються. Ці посади та органи – парламент, глава держави тощо. Політична ситуація дуже мінлива, вона може змінитися у будь-який момент і що ми будемо тоді робити?

Найнебезпечнішим наслідком може бути втрата легітимності всіх інституцій. Нагадаю, що Конституція покладає на всіх нас обов’язок її дотримуватися і виконувати закони. Якщо ми будемо підміняти конституційність і законність доцільністю, то виникне доволі просте питання: чому пересічні співгромадяни повинні дотримуватися законів, якщо їх можуть не дотримуватися інші?

Можна взагалі сказати: визнаваймо нікчемними інші судові рішення! Не всі закони приймаються однозначно, є люди, які категорично не сприймають певні рішення? То давайте їх так само скасуємо! Або давайте взагалі запровадимо виключну ситуацію, коли всі рішення можна скасовувати! Тобто ми можемо дійти до тотального безладу, коли замість того, щоб сповідувати повагу до закону, ми будемо сповідувати повагу до доцільності. Напевно, цей шлях навіть не до поваги та до вирішення конкретних ситуацій, а до прірви.

Більшість фракцій у парламенті виступили проти законопроєкту Зеленського та пропонують виходити з цієї ситуації у законний спосіб. Наприклад, депутати від «Голосу» зареєстрували законопроєкт, згідно якого КС зможе приймати рішення лише консенсусом, тобто підняти кворум з 12 до 17 осіб. Як ви ставитеся до такої ініціативи?

Важко це коментувати, тому що я ще не встиг прочитати ці законопроєкти, але експерти вже багато років кажуть, що потрібно докласти системних зусиль і запровадити єдину конкурсну процедуру відбору до КСУ. Протягом трьох років, після того, як було прийнято останню редакцію закону про Конституційний суд, експерти кажуть: подивіться, у нас запроваджено недосконалу законодавчу процедуру, яку можна виправити на рівні закону. На жаль, ця ситуація з 2017 року так і не знайшла розуміння, до пропозицій експертів не прислухалися.

Так само можна сказати, що висловлюються пропозиції щодо загального покрашення роботи органу конституційної юрисдикції. Комунікації, яка була б спрямована на пошук ефективного конституційного вирішення цієї ситуації, не відбулося. Хочу нагадати, що досі три посади суддів КСУ залишаються вакантними, дві з них, до речі, за квотою нашого Парламенту. Наскільки мені відомо, до цього питання ніхто публічно не повертався і вакансії є закритими саме Верховною Радою.

Вчора в Раді ініціювали збір депутатських підписів під зверненням про добровільну відставку суддів КСУ і сьогодні це звернення за підписами 226 депутатів передали в суд. Чи вважаєте ви цю ідею перспективною та чи зможе такий шлях знизити рівень напруги?

Я думаю, що рівень напруги можуть знизити тільки ті рішення, які відповідають Конституції. І ті рішення, які будуть результатом спільної роботи парламенту, Офісу Президента та експертів. Нам потрібне довготривале вирішення ситуації, що склалася. А вищезазначена позиція так само є політичною.

В мене скоріше питання до інституції: чи не призведе реалізація подібної ініціативи до того, що ми на певний проміжок часу опинимось без органу, який має забезпечувати верховенство Конституції? Напевно, такий варіант може бути здійсненим, якщо деякі судді дійсно подадуть такі заяви. Проте, чи не несе цей варіант більше ризиків, ніж переваг?

Протягом останніх днів, лунало дуже багато пропозицій про внесення змін до чинного законодавства, враховуючи текст рішення КСУ, які б допомогли відновити діяльність НАЗК у повному обсязі. Мені здається, що такий варіант цілком можливий, і ніщо не заважає паралельно розв’язувати питання вдосконалення функціонування та реформування КСУ. До того ж, це не має зайняти багато часу.

На вашу думку, які кроки з боку влади були б найефективнішими для подолання цієї політико-правової кризи?

Це те, про що кажуть мої колеги у публічному просторі: внесення змін до закону про НАЗК, внесення змін до Кримінального кодексу, щоб запровадити нормативне регулювання, яке дозволить функціонувати НАЗК максимально ефективно, відновить функціонування електронного реєстру. Наголошую, що це виключно внесення змін до чинного законодавства, а не відмова та не скасування чогось.

Треба дослухатися до пропозицій щодо вдосконалення процедури відбору до КСУ, вже є напрацювання, які були публічно озвучені різними аналітичними центрами.

Думаю, що ситуація, яка відбувається, дозволяє говорити про необхідність запровадження більш змістовного контролю діяльності судової гілки влади й окремо КСУ. Але це все має впроваджуватися відповідно до Конституції. Запровадити подібний контроль буде дійсно правильним рішенням і з точки зору Конституції, і з точки зору суспільства, це тільки засвідчить повагу до Конституції.