Посторонко І.Г. До питання про методологію визначення теоретико-доктринальних засад феноменології муніципалізму

ПОСТОРОНКО І. Г.,
аспірантка Інституту законодавства Верховної Ради України

Повсякденне життя кожної людини, її груп та асоціацій безпосередньо пов’язане з феноменологією самоорганізації, завдяки якої людина може в індивідуальному, груповому або колективному порядку вирішувати екзистенційні питання свого існування в процесі реалізації свого життєвого циклу. Більш того, саме самоорганізація як процес, в ході якого створюється, відтворюється чи удосконалюється організація складної динамічної системи у вигляді локального соціуму, що детермінує, формує, репрезентує, актуалізує та об’єктивує створення, існування та функціонування локальної людської спільноти – територіальної громади (далі – ТГ), й обумовлює, по великому рахунку, існування людської цивілізації, в основі якої лежить людина з її повсякденними потребами, устремліннями, інтересами, які вона реалізує в процесі своєї життєдіяльності. 

Треба зазначити, що процеси самоорганізації можуть мати місце лише в системах, що володіють високим рівнем складності і великою кількістю елементів, зв'язки яких мають не жорсткий, а імовірнісний характер. Властивості самоорганізації виявляють об'єкти різної природи: клітина, організм, біологічна популяція, людський колектив [1]. Отже, саме в людському колективі у вигляді ТГ проявляються найбільш складні соціальні зв’язки людини, її груп і асоціацій, завдяки чому такі спільноти існують, функціонують та виживають в складних умовах оточуючого світу в межах природного середовища, а також в умовах формування публічно-нормативних характеристик людської цивілізації – правотворення і державотворення, створення міжнародної спільноти держав, появи феноменології глобалізації та функціонування її основних форм – економічної, політичної, соціальної, правової.

Ба більше, саме процеси самоорганізації в локальному соціумі, як прообразі соціуму універсального (що діє в межах державної організації), які характеризуються такими діалектичними суперечливими тенденціями, як неврівноваженість і стійкість, дезорганізація і організація, безладдя (стохастика) і порядок, – і є запорукою не тільки існування і функціонування ТГ, як такого локального соціуму, а й їх динамічного розвитку і вдосконалення, особливо в контексті все більш якісного задоволення потреб, устремлінь та інтересів конкретної людини.

В контексті наведеного вище професор Алієв В.Г. пропонує виділяти три види процесів самоорганізації, а саме: 1) процеси, завдяки яким відбувається зародження організації як якісно нової цілісності з деякої сукупності об'єктів (процес становлення ТГ. – Авт.); 2) процеси, що підтримують певний рівень організації при зміні внутрішніх та зовнішніх умов (чинників, збурень) її функціонування (процес існування та повсякденного функціонування ТГ. – Авт.); 3) процеси удосконалення та саморозвитку організацій, які здатні накопичувати та використовувати вже набутий досвід [2] (процес розвитку та вдосконалення ТГ. – Авт.).

          Треба зазначити, що в основі всіх трьох видів (форм) самоорганізації ТГ лежить єдиний та універсальний інструментально-функціональний засіб за допомогою якого вони формуються, існують, функціонують та динамічно розвиваються – це місцеве самоврядування (далі – МСВ), що виступає як природна і найбільш ефективна форма соціального управління, що здійснюється на широких демократичних засадах – або безпосередньо самою ТГ, тобто її членами – жителями відповідних територій (адміністративно-територіальних одиниць) держави, або їх представницькими та виконавчими органами – органами місцевого самоврядування (далі – ОМСВ), що  формуються безпосередньо членами ТГ шляхом виборів або через використання механізму демократичних призначень.

          Отже, саме за таких умов формується і народжується, функціонує та розвивається складна феноменологія муніципалізму як: А) комплексного і системного соціального явища [3, с. 493; 4]; Б) важливого і іманентного елементу демократичної ідеології [5, с. 173]; В) багаторівневого елементу соціального (державного, і водночас, недержавного – локального, регіонального) управління [6]; Г) специфічного телеологічно і праксеологічно обґрунтованого рівня публічної самоврядної (муніципальної) влади [7]; Г’) cамостійного і автономного конституційно-правового інституту [8], що володіє власною нормативно-правовою базою; Д) що функціонує у вигляді МСВ, унікального соціального і політико-економічного явища; Е) яке детермінує локальний, регіональний, національний і міжнародний розвиток, особливо в умовах правової глобалізації [9]; Є) коли колективні суб’єкти права, особливо такі як ТГ, починають відігравати важливу конституюючу та інституційну роль у локально-регіональних державних та універсально-світових процесах взаємодії держав, народів, людей та міжнародного співтовариства [10].

Отже, можна констатувати, що розгляд теоретичних засад формування, становлення, розвитку і вдосконалення муніципалізму необхідно здійснювати, по-перше, через призму його локального вимірювання; а, по-друге, враховуючи на його глобалістський потенціал, його треба розглядати через призму дихотомії «локальне / глобальне» [11].

На слушну думку англійської дослідниці П. Дольяні,  муніципалізм, безперечно, відноситься до основоположних європейських цінностей (аксіологічна складова муніципалізму. – Авт.), бо у своїй історичній ретроспективі це явище виникло і розвивалось як політична система самоврядування на місцевому рівні, наприклад, міста чи містечка, що здійснювалось через муніципалітет (локально-самоврядна ідентифікаційна складова муніципалізму. – Авт.) – самоврядну інституцію із власними органами управління, що базується на адміністративному поділі суверенної держави (управлінсько-територіальна складова муніципалізму. – Авт.). При цьому, муніципалізм – це більше ніж проста підтримка муніципалітетів, оскільки він підтримує примат діяльності муніципалітетів як засіб здійснення політичних змін на місцевому рівні (локально-модифікаційна складова муніципалізму. – Авт.), а також низові рухи для здійснення політичних змін на вищих рівнях влади (загально-політична складова муніципалізму. – Авт.). Це підхід до впровадження соціальних змін, який зосереджується на використанні муніципалітету як засобу впровадження змін [12, с. 577] (локально-реноваційна складова муніципалізму. – Авт.).

Вітчизняний дослідник-муніципаліст О. В. Батанов, застосовуючи системно-комплексний та інтеграційний підходи в процесі глибокого дослідження профільної феноменології, вважає, що в процесі формування категоріально-понятійного апарату муніципального права поняття «муніципалізм» повинно стати одним з системоутворюючих [13, c. 103]. Отже, з такого підходу випливає його екстраординарність та особлива важливість для конституціоналізації муніципального права як самостійної галузі національного права. Аргументуючи такі підходи, наведений дослідник наводить наступні фактори –  муніципалізм виступає і розуміється:  а) як продукт теорії і практики місцевого самоврядування («буржуазний муніципалізм») [14, c. 46] (доктринально-праксеологічний феномен, що має стійку та суттєву історичну ретроспективу. – Авт.); б) відмічено спроби застосування цієї феноменології, нажаль невдалі, як самостійного дослідницького проекту у  період  переходу  від  класичної  муніципальної  науки  до  науки  радянського  будівництва  у  20-ті  роки  ХХ  століття (науковий феномен, що пройшов соціальну апробацію в соціально-політичному житті конкретної держави. – Авт.) [15, с. 72–76]; в) за відсутності  дефінітивного  визначення цієї феноменології, вона, по суті, розумілася як концептуальна  характеристика    стану  розвитку  МСВ  у  певну  епоху  в  певній  країні  або  в  за-рубіжних  країнах  у  цілому [16] (на кшталт компендіуму. – Авт.) (феноменологія, що знайшла своє розповсюдження і застосування в теорії та практиці здійснення МСВ, – формування соціального явища, що є об’єктивованим та вкрай необхідним для використання у соціально-державному житті. – Авт.);  г) у зв'язку  із  формуванням  муніципальної  правосвідомості,  свідомим вихованням почуття належності  до рідної  спільноти, свого  населеного  пункту,  «малої  батьківщини» [17] (феноменологія, що детермінувала формування локальної приналежності людини до відповідної території та людської спільноти, – формування і розуміння інтерсуб’єктивності. – Авт.);  г’)  як  ідеологія  і практика  МСВ  на  рівні  населеного  пункту  в  цілому,  на  рівень  вище  порівняно  з  територіальною  (сусідською)  громадою;  як практична  реалізація  основних  засад,  принципів  і можливостей  міської  (селищної,  сільської)  автономії [18] (феноменологія, що напряму сприяє формуванню територіальної людської спільноти у її ментальній інституціоналізації та з застосуванням найважливіших та суттєвіших ідентифікаційних підходів формування, існування і функціонування локального соціуму. – Авт.);  д)  органічна  частина  конституціоналізму   та  результат  розвитку   концепцій   МСВ   під   впливом  його  принципів  та  ключових  ідей [19, c. 46] (феноменологія яка складає інституційно-обов’язкову та іманентну частину національного, європейського і глобального конституціоналізму. – Авт.); е) сучасний   напрям   у   теорії   анархізму у вигляді    «лібертарного    муніципалізму»  («комуналізму»)  Північноамериканських  Соціальних  Екологів,  на  чолі  з  відомим   теоретиком   екоанархізму,   видатним   соціологом   та   мислителем   сучасності   Мюрреєм Букчиним [20], причому, як варіант так званого  міського  анархізму як комунальної  системи  базисного  громадянського  самоврядування (починаючи від розуміння міста  або його  околиць як  центру  революційного  процесу  та  усієї   анархістської   політики за перетворення  муніципальних  органів влади в інститут суспільного самоврядування) [21] (фактично феноменологія локального простору трансформується у  могутній революційний засіб модернізації всього соціуму і держави на засадах екологічної безпеки та громадського самоврядування, самоідентифікації, самодіяльності людини, її груп та асоціацій. – Авт.).

Отже, таке широке розуміння профільної феноменології муніципалізму, об’єктивує та актуалізує науковий пошук його теоретичних засад та механізмів застосування та реалізації, насамперед, в правовій науці та практиці.

Розуміння стратегічно-функціональних та сутнісно-аксіологічних, а у підсумку, й онтологічних  засад системи модальності формування та реалізації, ролі та значимості феноменології муніципалізму в умовах демократичної правової державності у її логіко-філософському розумінні [22] (у філософії виділяють  онтологічну модальність, що означає засіб існування об’єкта  або явища, та гносеологічну (логічну) модальність, яка означає засіб розуміння, судження про об’єкт, явище або подію), дає можливість підтримати наукові пошуки вітчизняної школи муніципального права під керівництвом професора М. О. Баймуратова [10], до якої, до речі, належить й автор цього дослідження. На наш погляд, така модальність повинна будуватися на наступних основних положеннях (засадах, принципах, пріоритетах, домінантах), а саме:

А) МСВ як функціонально-просторове уособлення муніципалізму, що проявляється як самоорганізація жителів-членів ТГ, що функціонують на територіях адміністративно-територіальних одиниць або їх об’єднань в рамках однієї держави, – виступає важливим, об’єктивно необхідним елементом та іманентною ознакою демократичної правової державності (конституційно-нормативна засада муніципалізму. – Авт.);

 Б) більш того, саме ОМСВ, як інструментально-структурні провідники муніципалізму, безпосередньо формуються жителями-членами територіальних громад (представницько-суб’єктна засада муніципалізму. – Авт.);

В) саме ОМСВ виступають самими наближеними до населення органами публічного управління та рівнем публічної влади (публічно-суб’єктна засада муніципалізму. – Авт.), який 

Г) відповідає за організацію місцевого життя, надання комунальних послуг (телеологічна домінанта муніципалізму. – Авт.), 

Г’) а в широкому розумінні за реалізацію прав людини в межах локального соціуму (створення саме ОМСВ локальної системи захисту прав людини на локальному рівні соціуму в межах ТГ [23, c. 97-101]) (людиноцентризм як стратегічний пріоритет муніципалізму. – Авт.), 

Д) на фоні глибоких самоврядних змін, що лежать в основі реформування та демократичної реновації суспільства і держави (соціально-трансформуюча домінанта муніципалізму. – Авт.),

Е) в контексті формування феноменології муніципалізму, який, безперечно, є важливою складовою частиною національного конституціоналізму (структурно-методологічна домінанта муніципалізму. – Авт.).

Такий висновок є обґрунтованим, бо викликається до існування екзистенційною парадигмою існування локальної людської спільноти, що складається з об’єктивно-детермінованої сукупності  відповідних ідентифікаційних ознак феноменології муніципалізму [24].

Резюмуючи, можна констатувати, що:

          - феноменологія муніципалізму  напряму пов’язана з філософським станом самоорганізації як процесом, в ході якого створюється, відтворюється чи удосконалюється організація складної динамічної системи у вигляді локального соціуму, що детермінує, формує, репрезентує, актуалізує та об’єктивує створення, існування та функціонування локальної людської спільноти – ТГ, й обумовлює, по великому рахунку, існування людської цивілізації, в основі якої лежить людина з її повсякденними потребами, устремліннями, інтересами, які вона реалізує в процесі своєї життєдіяльності;

          - розгляд теоретичних засад формування, становлення, розвитку і вдосконалення муніципалізму необхідно здійснювати, по-перше, через призму його локального вимірювання; а, по-друге, враховуючи на його глобалістський потенціал, його треба розглядати через призму дихотомії «локальне / глобальне»;

  - широке розуміння профільної феноменології муніципалізму, як феноменологія локального простору, що трансформується у  могутній революційний засіб модернізації всього соціуму і держави на засадах екологічної безпеки та громадського самоврядування, самоідентифікації, самодіяльності людини, її груп та асоціацій, – об’єктивує та актуалізує науковий пошук його теоретичних засад та механізмів застосування та реалізації, насамперед, в правовій науці та практиці; 

  - наведені ідентифікаційні положення муніципалізму дають можливість говорити про формування і функціонування механізму локально-державного і регіонально-універсального правового регулювання цієї феноменології через трансформацію муніципалізму в конституційно-правовий інститут МСВ та формування міжнародно-правового інституту міжнародного публічного права, причому в основі такого механізму лежить механізм правового регулювання, що реалізується на внутрішньодержавному та міжнародному рівнях.

Список використаних джерел

1. Терещенко Т. Теорія організації. URL: https://pidru4niki.com/83640/ menedzhment/samoorganizatsiya. (Дата звернення: 10.05.2022).

2. Алиев В.Г. Теория организаций. URL:  https://in.alleng.org/d/manag/ man196. htm. (Дата звернення: 10.05.2022).

3. Кампо  В.  М.  Український  муніципалізм:  історія  і  сучасність. Хроніка-2000.  Український  культурологічний  альманах. 1998. Вип. 27-28. С. 492-504;  

4. Посторонко І. Муніципалізм як найважливіший фактор соціального буття людини. URL: http://conf-ampr.diit.edu.ua/AMPRX/paper/download/ 23780/12908. (Дата звернення: 10.05.2022).

5. Батанов О. В. Муніципалізм у системі категорій сучасного муніципального права: концептуальний аспект. Актуальні проблеми держави і права. 2011. Вип. 61. С. 172-180.

6. Дробуш І. В. Соціальна функція місцевого самоврядування в Україні: проблеми теорії та практики: автореф. дис. докт. юрид. наук. Спеціальність:     12.00.02 – конституційне право; муніципальне право. Київ: ІДП НАН України, 2017. URL: http://webcache.googleusercontent.com/search?q=cache:MF98NntGf 28J:idpnan.org.ua/files/drobush-i.v.-sotsialna-funktsiya-mistsevogo-samovryaduvannya-v-ukrayini-_pitannya-teoriyi-ta-praktiki_-_a_.doc+&cd=9&hl =ru&ct=clnk&gl=ua. (Дата звернення: 12.05.2022).

7. Григор'єв В. А. Становлення публічної самоврядної (муніципальної) влади в Україні: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Спеціальність: 12.00.13 – правові проблеми політичних процесів; кер. роботи М. О. Баймуратов. Одеса:  Нац. ун.-т "Одеська юридична академія". 2002. 18 с.

8.  Шаповал Т.Б., Чубіна А.C. Місцеве самоврядування в Україні  як конституційно-правовий інститут. Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. Серія: юридичні науки. 2018. Том 29 (68). № 6. С. 33-38.

9.  Шамрай В.В. Глобалізація та міждержавна інтеграція як чинник конституціоналізації міжнародного права. Актуальні проблеми політики. 2018. Вип. 61. С. 167–173.

10. Баймуратов М.О., Юрченко М.М. Інститут місцевого самоврядування  в умовах глобалізації: до визначення доктринальних та нормативних підходів. Південноукраїнський правничий часопис. 2019. № 4. Ч. 2. С. 3–8. 

 11. Бобровник Д.О. Дихотомія «локальне/глобальне» як основоположний концепт набуття міжнародної правосуб’єктності територіальною громадою. Часопис Київського університету права. 2020. № 2. С. 58–66.

 12. Dogliani Patrizia. European Municipalism in the First Half of the Twentieth Century: The Socialist Network Contemporary European History. Vol. 11. No. 4. (Nov., 2002), pp. 573-596.

 13. Батанов О.В. Муніципалізм  як  категорія  сучасного  муніципального  права:  постановка  проблеми. Часопис Київського університету права. 2009. № 4. С. 102–108.

 14. Кутафин  О. Е.  Муниципальное  право  Российской  Федерации:  Учеб.  2-е  изд.,  перераб.  и доп.  /  О.  Е.  Кутафин,  В.  И.  Фадеев.  М.:  Юристъ,  2002. 559 с.

 15. Ящук  Т. Ф. Формирование  отечественного  муниципализма   1920-х  годов.  Юристъ-Правоведъ.  2007.  №  2.  С.  72-76.

 16. Див., наприклад: Еремян  В. В.  Современный  мексиканский  муниципализм:  учеб. пос. М.:  Изд-во  УДН,  1996. 90 с. 

 17. Людина –  Громада – Регіон. Антикризова  стратегія  розвитку. Західноукраїнський ресурсний  інтернет-портал дистанційної  освіти з суспільно-гуманітарних  наук. Проект  Центру  політичних  досліджень.  URL:  http://westukr.itgo.com/ludyna.html. (Дата звернення: 15.05.2022).

 18. Заблоцький   В.   П.   Створення  життєздатної  місцевої  громади  як  форма  трансформативної  демократії. Українсько-канадський  проект  «Розбудова  демократії». URL:  http://www.democracy.kiev.ua/publications/ collections/conference_2000/section_4/Zablotsky.pdf. (Дата звернення: 15.05. 2022).

 19. Баймуратов  М. О. Місцеве самоврядування як загальний  спадок людської  цивілізації та  феномен  сучасного  світового  конституціоналізму. Бюлетень  Міністерства  юстиції  України.  2009. № 4-5.   С.  38–47.

 20. Букчін  М.  Що  таке  комуналізм?  Демократичний  вимір  анархізму.  ЛІВА  СПРАВА – Портал  українських  лівих.  URL: http://livasprava.in.ua/ archive/index.php?option=com_con-tent&view=article& catid =23&id=306:  (Дата звернення: 15.05.2022).

21. Букчін  М. Лібертарний  Муніципалізм: Загальний огляд. Живой  журнал  LIVEJOURNAL. URL:  http://community.livejour-nal.com/ua_indymedia /262719.html. (Дата звернення: 15.05.2022).

22. Macé Marielle. Modes and types. Fabula: research in literature.   2005. URL: http://www.fabula.org/articles/2005/08Mariel. (Дата звернення: 11.05. 2022).

23. Баймуратов М.О. Локальна система захисту прав людини в Україні: сутність та становлення. Юридична освіта і правова держава: зб. наук. праць. Одеса, 1997. С. 96–101.

24. Баймуратов М.О. Правовий простір місцевого самоврядування: актуалізація проблематики визначення. Реформа місцевого самоврядування в Україні: сучасні тенденції та виклики: Матеріали круглого столу (18 травня 2018 р., м. Львів) / За наук. ред. проф. П. Гураля, проф. О. Сушинського. Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2018. С.19–23.

Читайте також
0 коментарiв
Для того, щоб залишати коментарi, необхiдно увiйти в профiль