Правові підстави обчислення розміру пенсії державного службовця за оновленими довідками про заробітну плату після звільнення з посади

Правові підстави обчислення розміру пенсії державного службовця за оновленими довідками про заробітну плату після звільнення з посади

 

Фізична особа звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві. Позивачка вимагала визнати протиправною бездіяльність щодо зарахування періоду роботи з 16 жовтня 1986 року по 04 липня 2001 року до стажу державної служби, а також скасувати рішення про відмову у призначенні та обчисленні пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII. Вона наполягала на зобов’язанні органу Пенсійного фонду обчислити її пенсію із урахуванням довідок про складові заробітної плати, виданих у серпні 2023 року після її остаточного звільнення з посади державної служби.

Суть спору полягала у тому, що позивачка, маючи необхідний стаж, у 2021 році вже переводилася на пенсію державного службовця, проте наступного дня знову була прийнята на посаду державної служби. Відповідно до законодавчих обмежень, у період роботи на таких посадах виплата пенсії здійснювалася їй за загальними нормами Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Після остаточного звільнення у серпні 2023 року вона вимагала провести обчислення пенсії за спеціальним законом на підставі актуальних довідок про заробітну плату, на що отримала відмову через нібито вже використане право на переведення та відсутність механізму повторного обчислення.

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 03 липня 2024 року, яке було залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 січня 2025 року, позов задовольнив частково. Суди визнали протиправним рішення про відмову та зобов’язали орган Пенсійного фонду нарахувати та виплатити позивачці з 02 серпня 2023 року пенсію державного службовця із урахуванням наданих довідок. Суди встановили, що період роботи позивачки з 1986 по 2001 роки фактично вже був зарахований до спеціального стажу, а відмова у застосуванні нових довідок після остаточного припинення служби є безпідставною.

Верховний Суд, розглянувши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, залишив судові рішення попередніх інстанцій без змін. Суд дійшов висновку, що позивачка має законне право на обчислення розміру пенсії за спеціальним законом після остаточного звільнення з посади. Касаційний перегляд підтвердив, що правова позиція органу Пенсійного фонду ґрунтувалася на неправильному тлумаченні норм матеріального права, які регулюють перехідні положення законодавства про державну службу.

Мотиви Верховного Суду ґрунтуються на системному аналізі пунктів 10 та 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII. Суд вказав, що для осіб, які станом на 1 травня 2016 року мали понад 20 років стажу на посадах державної служби, право на призначення пенсії за статтею 37 Закону № 3723-XII зберігається. Оскільки позивачка станом на дату набрання чинності новим законом перебувала на службі та мала необхідний стаж, вона підпадає під дію цих гарантій.

Важливим юридичним аргументом Суду стало роз’яснення змісту частини сьомої статті 37 Закону № 3723-XII, згідно з якою у період роботи на посадах державної служби пенсія виплачується у розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Суд наголосив, що виплата пенсії за загальним законом у період роботи не є «переведенням на інший вид пенсії» у розумінні добровільного вибору особи, а є імперативною вимогою закону. Тому після остаточного звільнення особа не «повертається» на пенсію, а отримує право на її обчислення за спеціальними нормами.

Верховний Суд звернув увагу на пункт 3-1 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622. Ця норма прямо передбачає, що державні службовці, які на 1 травня 2016 року займали посади та не отримували пенсію за спеціальним законом до цієї дати, мають право на її обчислення на умовах цього Порядку після звільнення з посади. Суд встановив, що позивачка повністю відповідає цим критеріям, а отже, її вимога про врахування довідок про заробітну плату за останнім місцем роботи є законною.

У межах правового обґрунтування Суд застосував положення статті 46 Конституції України щодо права громадян на соціальний захист та статтю 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої), ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V. Суд підкреслив, що держава зобов’язана підтримувати систему соціального забезпечення на задовільному рівні та докладати зусиль для її поступового піднесення. Відмова у врахуванні актуальних доходів особи, з яких було сплачено єдиний внесок, призвела б до несправедливого обмеження рівня соціального забезпечення.

Основні правові висновки (позиції) Верховного Суду у цій справі. 

Основними правовими висновками Верховного Суду у цій справі є такі положення. 

1. Виплата пенсії за загальним законом у період роботи на посаді державної служби після її первинного призначення не позбавляє особу права на обчислення пенсії за спеціальним законом після остаточного звільнення. 

2. Обчислення розміру пенсії державного службовця після остаточного припинення служби має здійснюватися... із урахуванням довідок про всі складові заробітної плати, нарахованої за останньою займаною посадою, з якої сплачено єдиний внесок.

 

Постанова Верховного Суду від 10 вересня 2025 року у справі № 380/3966/24 (адміністративне провадження № К/990/3576/25) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/130115298