Пріоритет дати первинного встановлення групи інвалідності для обчислення ОГД незалежно від подальшої зміни її причинного зв’язку

Пріоритет дати первинного встановлення групи інвалідності для обчислення ОГД незалежно від подальшої зміни її причинного зв’язку

 

Фізична особа звернулася до адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, у якому просила визнати протиправним та скасувати пункт протоколу засідання комісії щодо призначення одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановленням ІІІ групи інвалідності. Суть спору полягала у незгоді позивача з розрахунком суми допомоги, виходячи з показників прожиткового мінімуму за 2010 рік. Позивач наполягав, що оскільки у 2022 році йому було вперше встановлено інвалідність із причинним зв’язком «захворювання, пов’язане із захистом Батьківщини», то і розрахунок має здійснюватися за станом на 1 січня 2022 року, що значно збільшує розмір виплати.

Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 15 травня 2024 року задовольнив позовні вимоги, а Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 16 січня 2025 року залишив це рішення без змін. Суди попередніх інстанцій керувалися тим, що 17 травня 2022 року позивачу вперше встановлено інвалідність саме з причинним зв’язком із захистом Батьківщини, а отже, ця дата є моментом виникнення права на допомогу у новому розмірі. Також додатковим рішенням на користь позивача було стягнуто витрати на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд за результатами касаційного перегляду скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив повністю. Суд дійшов висновку, що Міністерство оборони України правомірно обчислило допомогу, виходячи з прожиткового мінімуму на рік первинного встановлення інвалідності (2010 рік). Верховний Суд підкреслив, що зміна причинного зв’язку інвалідності без зміни її групи не створює нового самостійного права на виплату за актуальними на той момент соціальними стандартами.

Мотивуючи постанову, Верховний Суд спирався на положення статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка визначає одноразову грошову допомогу як разову гарантовану виплату. Суд зазначив, що правова природа такої допомоги пов’язана з моментом первинної втрати працездатності або встановлення інвалідності. Подальші уточнення чи зміни обставин у межах однієї групи інвалідності можуть бути підставою для доплати, але не змінюють базову дату для визначення прожиткового мінімуму.

Верховний Суд застосував норми частини четвертої статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», де вказано, що у разі зміни причинного зв’язку інвалідності, яка дає право на допомогу в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум. Суд наголосив, що законодавець спеціально вжив конструкцію «у тому числі внаслідок різних, не пов’язаних між собою захворювань», аби підкреслити єдиний підхід до обчислення допомоги від моменту першого встановлення статусу особи з інвалідністю відповідної групи.

Відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, днем виникнення права на допомогу у разі встановлення інвалідності є дата, зазначена у довідці МСЕК про її первинне встановлення. Суд констатував, що уточнення причинного зв’язку у 2022 році не є «первинним оглядом» у розумінні закону, оскільки статус інваліда ІІІ групи позивач мав ще з 2010 року.

У межах аналізу Суд послався на Європейську соціальну хартію (переглянуту), ратифіковану Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V. Стаття 12 Хартії зобов’язує державу підтримувати систему соціального забезпечення на задовільному рівні. Суд розтлумачив цей стандарт як такий, що вимагає стабільності та передбачуваності правового регулювання. Застосований Судом підхід до розрахунку виплати забезпечує рівність прав усіх військовослужбовців та запобігає необґрунтованому багаторазовому виникненню права на одну й ту саму одноразову допомогу через формальні зміни у документах.

Щодо скасування додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, Верховний Суд керувався статтями 132 та 139 Кодексу адміністративного судочинства України. Оскільки у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю, судові витрати позивача не підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Додаткове рішення є невід’ємною частиною основного, а тому скасування рішення по суті спору автоматично тягне за собою скасування рішення про розподіл витрат.

Основні правові висновки (позиції) Верховного Суду у цій справі. 

1. Розмір одноразової грошової допомоги безпосередньо пов’язаний із днем встановлення інвалідності вперше, а зміна причинного зв’язку інвалідності не змінює момент виникнення права для визначення прожиткового мінімуму. 

2. Право на допомогу є одноразовим, і подальша доплата у разі зміни причинного зв’язку здійснюється виходячи з показників прожиткового мінімуму того року, коли інвалідність відповідної групи була встановлена вперше, незалежно від перерв у статусі особи з інвалідністю.

 

Постанова Верховного Суду від 10 вересня 2025 року у справі № 120/845/24 (адміністративне провадження № К/990/6355/25) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/130115296