Пріоритет фактичної участі в обороні держави над формальним переліком документів при наданні статусу учасника бойових дій

Пріоритет фактичної участі в обороні держави над формальним переліком документів при наданні статусу учасника бойових дій

 

Предметом судового розгляду у цій справі став спір між фізичною особою та Міністерством юстиції України в особі Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасником бойових дій. Позивач звернувся до суду з вимогами про визнання протиправним та скасування рішення Комісії, яким йому було відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій (УБД), а також просив зобов’язати відповідача повторно розглянути відповідні матеріали. Спір виник через відмову Комісії визнати належним підтвердженням участі в обороні країни довідку командувача оперативного угруповання військ та витяги з журналів бойових дій, надані закладом освіти, де позивач проходив службу.

Чернігівський окружний адміністративний суд, з висновками якого погодився Шостий апеляційний адміністративний суд, задовольнив позовні вимоги у повному обсязі. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що позивач у період з лютого по вересень 2022 року безпосередньо брав участь у заходах із забезпечення оборони України у місті Чернігові та області. Ключовим доказом у справі стала довідка командувача оперативного угруповання військ, яка, на переконання судів, є достатньою підставою для підтвердження статусу особи згідно з вимогами чинного законодавства.

Верховний Суд за результатами касаційного перегляду залишив рішення судів нижчих інстанцій без змін, підтвердивши незаконність формального підходу Комісії при розгляді питання про надання статусу УБД. Суд постановив, що визначальною умовою для визнання особи учасником бойових дій є фактичне виконання нею бойових завдань та участь у заходах з оборони Батьківщини, а не лише наявність виключного переліку документів, визначеного підзаконними актами. Таким чином, Суд відхилив аргументи Міністерства юстиції щодо необхідності подання виключно бойових донесень або оригінальних журналів бойових дій військових частин.

Мотиви Верховного Суду ґрунтуються на тому, що повноваження спеціальних комісій не можуть обмежуватися лише стандартами доказування. Суд наголосив, що на Комісію покладено обов’язок здійснювати всебічну та об’єктивну перевірку обставин участі особи в захисті України. У разі неможливості отримання певних документів з об’єктивних причин Комісія зобов’язана сприяти особі у відновленні доказової бази та встановлювати факти на підставі сукупності інших непрямих доказів. Надмірний формалізм у таких питаннях суперечить меті соціального захисту ветеранів війни.

Особливу увагу Суд приділив тому факту, що позивач отримував додаткову винагороду, збільшену до 100 000 гривень, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168. Виплата такої суми здійснюється лише особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони безпосередньо в районах їх проведення. На думку Суду, це є вагомим підтвердженням реального характеру служби позивача, яке не могло бути проігнороване органом влади при прийнятті рішення.

Верховний Суд зауважив, що довідка за встановленою формою про безпосередню участь особи у заходах з оборони України є самостійною та достатньою підставою для надання відповідного статусу. Відсутність інших документів, таких як витяги з бойових донесень, за наявності належним чином оформленої довідки, не може бути підставою для відмови. Такий підхід забезпечує реалізацію конституційного обов’язку держави щодо соціального захисту громадян, які захищають її суверенітет та територіальну цілісність.

При ухваленні постанови Суд спирався на положення частини п’ятої статті 17 Конституції України, яка гарантує соціальний захист військовослужбовців. Також застосовано норми статей 5 та 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та пункти 4 і 5 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413. Суд врахував вимоги Інструкції з ведення Журналу бойових дій та Положення про комісію Міністерства юстиції, підкресливши ієрархічну вищість закону над відомчими інструкціями в контексті захисту прав людини.

Основні правові висновки Верховного Суду:

1. Визначальною підставою для надання статусу учасника бойових дій є підтвердження факту безпосередньої участі особи в оборонних заходах, де документи виступають лише засобом доведення, а не самостійною умовою. 

2. Довідка про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, є належним документом для надання статусу УБД, навіть за відсутності витягів із журналів бойових дій чи бойових донесень. 

3. Формальний підхід органу влади, що ігнорує доведені факти реальної участі особи в обороні держави, є неприпустимим, оскільки нівелює саму суть законодавства про статус ветеранів війни.

4. Правовий статус ветерана війни та пов’язані з ним соціальні гарантії є обов’язком держави. Будь-яка правозастосовна діяльність у цій сфері має бути спрямована на максимальне сприяння особі у реалізації її прав, а не на створення штучних бюрократичних перешкод. Відмова у статусі особі, чия участь у бойових діях підтверджена наказами командування та фінансовими виплатами, визнана такою, що не відповідає принципу справедливості та верховенства права.

 

Постанова Верховного Суду від 15 серпня 2025 року у справі № 620/9892/24 (адміністративне провадження № К/990/8588/25) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/129563492