Рибачук А.І. Застосування судами норм Конституції України як норм прямої дії (за матеріалами практики судів адміністративної, господарської та цивільної юрисдикцій)

Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 – Право. Науково-дослідний інститут приватного права підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака Національної академії правових наук України, Київ, 2022.

Дисертація є комплексним науковим дослідженням теоретичних засад і порядку застосування судами норм Конституції як норм прямої дії з огляду на наявну практику судів адміністративної, господарської і цивільної юрисдикцій та вироблення на цій основі висновків, практичних пропозицій і конкретних рекомендацій для ефективного судового захисту прав приватних осіб.

Героїчно долаючи зовнішні загрози у зв’язку із повномасштабною
російською збройною агресією, Україна, отримавши 23 червня 2022 року статус кандидата на вступ до ЄС, незмінно крокує обраним шляхом європейського розвитку. Визнання України дійсно правовою державою, яка може претендувати на статус країни – рівноправного члена ЄС, вимагає існування в державі якісного, передбачуваного законодавства, що забезпечуватиме ефективність права (через співвідношення мети права і результативності дії норм законодавства), наявності інституцій, що здійснюють контроль за забезпеченням захисту прав і свобод людини і громадянина від протиправних порушень, у тому числі шляхом незастосування судами норм законів, які суперечать Конституції, при вирішенні судових справ. 

Реформування судової системи у 2016–2017 роках на конституційному та процесуальних рівнях визначило нову роль норм Конституції при здійсненні правосуддя судами – нині кожний суд уповноважений застосувати норми Конституції як норми прямої дії, якщо він дійде висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції, з подальшим зверненням суду до ВС для вирішення питання стосовно внесення до КСУ подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції КСУ (ч. 4 ст. 7 КАС України, ч. 6 ст. 11 ГПК України, ч. 6 ст. 10 ЦПК України). Законодавчий припис судам застосовувати норми Конституції при розгляді справ був запроваджений для забезпечення верховенства права під час здійснення правосуддя судами і створення засад швидкого та ефективного відновлення довіри до судової влади після Революції Гідності 2013–2014 років (паралельно із реформуванням суддівського корпусу загалом).

Однак практичне застосування наведеного законодавчого дозволу на
сьогодні характеризується відсутністю єдності підходів, оскільки від самого початку викликало неоднозначні процесуальні дії судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій в адміністративному, господарському та цивільному судочинствах, у яких діють уніфіковані процесуальні підходи до судового тлумачення в аспекті застосування норм Конституції. Насамперед це пов’язано з тим, що Конституція постає центральним джерелом права, окремі її норми є політико-правовими з особливим стилем їх викладення (норма за структурою не є трьохелементною), а сучасна українська законотворча діяльність не характеризується стабільністю й однозначністю змісту ухвалених законів. Також залишаються актуальними колізії тлумачення між правовими позиціями ВС та юридичними позиціями КСУ. Це вимагає вироблення нових теоретичних підходів до підстав і порядку застосування норм Конституції як норм прямої дії судами, спираючись на матеріали наявної судової практики судів різних інстанцій адміністративної, господарської та цивільної юрисдикцій.

Автор	Рибачук А.І.
Рiк видання	2022
Мова	українська
Кiлькiсть сторiнок	278
Кiлькiсть скачувань	33