Читайте також
- Захист виборів чи розширення повноважень? Конституційні межі нових функцій ЦВК
- Постанови Пленуму Верховного Суду про відмову у внесенні конституційного подання: процедурні рішення чи інструмент втручання у суддівську незалежність?
- 30 років Конституції України: спецвипуск подкасту «Ukrainian Experts Talks» з Володимиром Кобриним
- Петро Стецюк та Віктор Шишкін: Конституційна скарга в умовах правового режиму воєнного стану
- Матеріали негласних слідчих дій (НСРД) в дисциплінарних справах щодо суддів в зарубіжній практиці: Німеччина, Естонія, Молдова, Литва, Хорватія
Метою статті є доведення позиції, за якою інституційний дизайн забезпечення верховенства Конституції України визначає не жорстке відособлення, а взаємодію судів загальної юрисдикції та КСУ.
Сприйняття концентрованої моделі конституційного контролю як такої, що заперечує дієву участь інших, окрім КСУ, суб’єктів у тлумаченні та захисті Конституції від порушень, видається помилковим. КСУ являє собою єдиний центр, але він не є єдиним суб’єктом такої діяльності. Іншими значущими учасниками виступають суди загальної юрисдикції, які зобов’язані забезпечувати дієвість Конституції способом її прямого застосування.