Відсутність коштів у місцевому бюджеті не звільняє від обов’язку забезпечити ремонт житла ветерана: позиція ВС

Відсутність коштів у місцевому бюджеті не звільняє від обов’язку забезпечити ремонт житла ветерана: позиція ВС

 

Фізична особа звернулася до адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, у якому просив визнати протиправною бездіяльність щодо відмови у складенні та затвердженні кошторису на безоплатний капітальний ремонт його квартири. Позивач, який є особою з інвалідністю внаслідок війни, наполягав на зобов’язанні відповідача виконати вимоги спеціального законодавства щодо соціального захисту ветеранів. Суть спору полягала у відмові органу місцевого самоврядування фінансувати ремонтні роботи з місцевого бюджету, мотивованій відсутністю відповідних цільових субвенцій із Державного бюджету України та непередбаченням таких видатків у місцевих програмах.

Закарпатський окружний адміністративний суд рішенням від 26 вересня 2024 року, яке було залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року, задовольнив позовні вимоги повністю. Суди попередніх інстанцій встановили, що квартира позивача за результатами офіційного обстеження перебуває у незадовільному стані та потребує ремонту. Крім того, суди дійшли висновку, що з 01 січня 2017 року, у зв’язку зі змінами до бюджетного законодавства, обов’язок із фінансування таких пільг перейшов до місцевих бюджетів, а посилання на відсутність коштів не звільняє орган влади від виконання процедурних обов’язків.

Верховний Суд за результатами касаційного перегляду залишив касаційну скаргу Виконавчого комітету Ужгородської міської ради без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій — без змін. Суд остаточно підтвердив, що бездіяльність відповідача щодо складання та затвердження кошторису є протиправною. Верховний Суд наголосив, що орган місцевого самоврядування не може ухилятися від реалізації гарантованих законом соціальних прав громадян, посилаючись на внутрішні бюджетні процеси або відсутність фінансування з інших джерел.

Мотивуючи свою позицію, Верховний Суд роз’яснив питання предметної юрисдикції спору, відхиливши доводи відповідача про приватноправовий характер справи. Суд вказав, що хоча предметом інтересу позивача є ремонт приватної квартири, спір виник у зв’язку з неналежним виконанням органом публічної адміністрації владних управлінських функцій у сфері соціального захисту. Це відносить справу до адміністративної юрисдикції, оскільки предметом судового контролю є саме адміністративна процедура надання пільги, передбачена Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII.

Верховний Суд детально проаналізував положення Бюджетного кодексу України у системному зв’язку з Порядком проведення безоплатного капітального ремонту власних житлових будинків і квартир осіб, що мають право на таку пільгу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 565. Суд підкреслив пріоритетність норм Бюджетного кодексу України як акта вищої юридичної сили. Оскільки стаття 91 Бюджетного кодексу України з 2017 року відносить видатки на капітальний ремонт житла пільговиків до місцевих бюджетів, положення підзаконного акта (Порядку № 565) щодо державної субвенції підлягають застосуванню лише в частині, що не суперечить Кодексу.

Окрему увагу Верховний Суд приділив застосуванню Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року № 2073-IX, який набрав чинності 15 грудня 2023 року. Суд зазначив, що оскільки ключові рішення щодо відмови у затвердженні кошторису приймалися відповідачем у 2024 році, вони мали відповідати принципам обґрунтованості та пропорційності. Формальні відповіді органу місцевого самоврядування без належного правового аналізу та без зазначення порядку оскарження були визнані такими, що не відповідають стандартам належного врядування.

У межах правового обґрунтування Суд також послався на положення статті 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої), ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V. Суд роз’яснив, що держава має обов’язок підтримувати систему соціального забезпечення на задовільному рівні. Створення стійких та передбачуваних фінансових механізмів на місцевому рівні є складовою цього міжнародного стандарту. Принцип самостійності бюджетів, закріплений у статті 7 Бюджетного кодексу України, зобов’язує органи місцевого самоврядування самостійно знаходити ресурси для виконання делегованих державою повноважень.

Основні правові висновки (позиції) Верховного Суду у цій справі. 

1. Спори щодо реалізації права на безоплатний капітальний ремонт житла ветеранів війни є публічно-правовими, оскільки стосуються виконання органом влади публічної функції соціального захисту, незалежно від того, що об’єкт пільги перебуває у приватній власності. 

2. Відсутність у місцевому бюджеті затверджених асигнувань або цільових програм не є законною підставою для відмови у проведенні адміністративних процедур, необхідних для надання пільги (з 01 січня 2017 року фінансування таких видатків здійснюється виключно за рахунок місцевих бюджетів згідно з вимогами Бюджетного кодексу України).

 

Постанова Верховного Суду від 16 вересня 2025 року у справі № 260/4753/24 (адміністративне провадження № К/990/10316/25) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/130256579