Ад’єктивний конституціоналізм як вияв самобутності

Всупереч категоричним оцінкам кінця ХХ століття про тріумф ліберальної демократії як ідеології, яка завершує ідеологічну еволюцію людства, та форми правління, яка отримала універсальне визнання, в обох цих вимірах ліберальна демократія натепер зазнає чи не найтяжчого випробовування.
Відповіддю конституційної теорії та порівняльного конституційного права на це стало конструювання «ад’єктивного конституціоналізму» – категорії, яка має концептуалізувати міру невідповідності державного владарювання певної країни у взаємозв’язку його властивостей узагальненому образу конституціоналізму, аж до обґрунтування поняття, яке втілює інший, альтернативний та протилежний образ державного владарювання, що, досягаючи певного рівня узагальнення, може бути емпірично підтверджений в інших країнах. Водночас, незважаючи на те, що ад’єктивний конституціоналізм аргументують та використовують і вітчизняні, і зарубіжні конституціоналісти та політологи, теоретичні засновки та висновки при цьому є надзвичайно різними.
Першу частину проведеного дослідження присвячено аналізу обґрунтування та використання ад’єктивного конституціоналізму у вітчизняній юридичній науці.
Результати цього аналізу доводять, що вітчизняних конституціоналістів, попри подекуди явні незгоди, єднає постульована універсальність ідей та ідеалів, уособлюваних конституціоналізмом, їхнє всеосяжне поширення та визнання у світі, насамперед на рівні конституційних текстів, і разом з тим – дуже виразний наголос на нетотожних контекстах різних держав, що детермінує різне й самобутнє чи то унікальне втілення цих ідей та ідеалів в практиці державного владарювання тієї чи іншої країни.
Такий підхід наразі є переважаючим і насамперед уможливлює визнання і осмислення взаємозв’язку та взаємозалежності між конституціоналізмом та відмінностями в політичному, соціальному і культурному контексті, усталеними практиками та традиціями певної держави, які виражають і утверджують її національну ідентичність.
Водночас в абсолютній більшості випадків вітчизняні науковці уникають постановки і отже, вирішення, питання про ідеологічну, доктринальну і практичну межу, яка відділяє пошук і вираження в конституціоналізмі конкретної держави її національної ідентичності від спотворення чи, врешті-решт, заперечення того узагальненого образу конституціоналізму, відмінність від якого покликаний, врешті-решт, позначати національний ад’єктив.
Ключові слова: конституціоналізм, конституція, сучасна держава, лібералізм, демократія

Contrary to the categorical assessments of the late twentieth century, which proclaimed the triumph of liberal democracy – both as an ideology marking the end of humanity’s ideological evolution and as a universally accepted form of government – liberal democracy today is facing what may be its most profound crisis to date, in both respects.
In response, constitutional theory and comparative constitutional law have introduced the concept of adjectival constitutionalism. This notion seeks to conceptualize the extent to which the exercise of state power in a given country, with its specific features, diverges from the generalized model of constitutionalism. It further permits the theoretical construction of an alternative, even opposing, model of public authority that – once sufficiently abstracted – can be empirically observed in other jurisdictions.
Although both domestic and international constitutional scholars and political theorists employ adjectival constitutionalism, the theoretical premises and conclusions drawn from it remain remarkably diverse.
The first part of this study focuses on the rationale and use of adjectival constitutionalism in contemporary Ukrainian legal scholarship. The findings demonstrate that, despite occasional overt disagreements, Ukrainian constitutional scholars share a belief in the universality of the core ideas and ideals embodied in constitutionalism. These are perceived as widely recognized and disseminated globally, especially at the level of constitutional texts. At the same time, there is a strong emphasis on the distinct national contexts of individual states, which shape diverse and often unique embodiments of these shared ideals in systems of governance.
This approach has become dominant in Ukrainian constitutional discourse. It facilitates a meaningful recognition of the interdependence between constitutionalism and the political, social, and cultural contexts of a particular state—its enduring practices and traditions – which, in turn, affirm and express that state’s national identity.
Nevertheless, in the vast majority of cases, Ukrainian scholars avoid articulating – and therefore resolving – the fundamental question of where the ideological, doctrinal, and practical boundary lies between the legitimate pursuit of national identity within a state’s constitutionalism and the distortion or, ultimately, rejection of the generalized model of constitutionalism itself.
Keywords: constitutionalism, constitution, modern state, liberalism, democracy

Автор	Терлецький Дмитро Сергійович
Рiк видання	2025
Опублiкована в журналi	Український часопис конституційного права
Мова	українська
Кiлькiсть сторiнок	13
Кiлькiсть скачувань