| Автор | Горбачевська Тамара |
|---|---|
| Рiк видання | 2020 |
| Опублiкована в журналi | Журнал східноєвропейського права |
| Мова | Українська |
| Кiлькiсть сторiнок | 11 |
| Кiлькiсть скачувань | 11 |
Читайте також
- Етика поведінки судді та працівника апарату суду: національні та міжнародні стандарти
- Конституційна гарантія доступу до правосуддя та обов’язок суду перевірити повноваження представника (самопредставника)
- Вплив Закону України «Про адміністративну процедуру» на практику адміністративних судів
- Представництво прокуратурою інтересів держави в адміністративному суді
- Батанов О. В. Місце і роль рішень Європейського суду з прав людини у системі джерел муніципального права. Успіхи і досягнення у науці (Серія «Гуманітарні науки», Серія «Право», Серія «Освіта», Серія «Управління та адміністрування», Серія «Соціальні та поведінкові науки»): журнал. 2024. № 2(2).
Хороший аргумент, але не можу погодитись із такою інтерпретацією.
Ґаудер визначав принцип урегульованості за ознакою обмеження посадовців чіткими правилами.
Тобто, дійсно, наявність конституції і правил, їх єрархії відповідають принципові урегульованості. Водночас відсутність у статті 8 вказівки про гласність не означає, що Конституція вивищує принцип урегульованості (якщо за підходом, що у статті), але применшує гласність, оскільки про неї йдеться в інших статтях Конституції.
Проте з точки зору статті 8, остання вказує на взаємопроникнення двох принципів: верховенства права і верховенства конституції, оскільки один принцип не завжди може передбачати існування іншого, що підтверджується світовою історією. Йдеться про моральний стан цивілізації дійти до верховенства права і визнати його у найважливішому документі народу. Але такий документ охоплює найсуттєвіші цінності, що не завжди включаються у верховенсво права. Іншими словами, принцип верховенства конституції передусім означає верховенство цінностей народу (поряд з верховенством права, як моральним здобутком цивілізації), а уже в другу чергу може (водночас) гарантувати складову верховенства права щодо урегульованості.
У контексті статті принцип верховенства конституції є однією із конфігураціій принципу урегулюваності як ключового елемента верховенства права. Тобто, верховенство права тут виступає більш загальною категорією (в статті вказується, що верховенство права є засадничим принципом, проте авторка дозволить собі уточнення зараз, що по контексту роботи дана категорія виступає більше в якості феномену, який інтерпретується Гаудером). І якраз принцип верховенства Конституції тут є проявом існування чіткої ієрархії норм (в інших країнах це може бути, до прикладу, неписана конституція чи конституційні конвенції), яка у свою чергу є ознакою урегульованості в моєму розумінні як авторки.
Дуже цікаві авторські думки про мінімальні стандарти верховенства права. Особливо вдалий приклад про громадське місце, яке може бути визначено рішенням органу місцевового самоврядування і притягнення особи до відповідальності без належної системи інформування про таке місце.
Як на мене досить дискусійним є питання, що зі ст.8 Конституції вбачається, що творці тексту Конституції вказують на урегульованість (ієрархію законів на чолі з Конституцією України) як на основну ознаку верховенства права.
В цьому випадку Конституцію можна читати по-іншому. Частина друга статті 8 (Конституція як найвища юридична сила) не є логічним продовженням частини першої цієї статті (про верховенство права). Частина друга вказує на інший, поряд із верховенством права, принцип: верховенство Конституції. Звісно, що ці принципи пов'язані, звісно, що упорядкованість актів є складовою верховенства права, однак Конституція не вивищує певну ознаку верховенства права, перед іншими.