Межі доступу до інформації інспекторів праці: ненадання документів як форма створення перешкод у проведенні перевірки

Межі доступу до інформації інспекторів праці: ненадання документів як форма створення перешкод у проведенні перевірки

У жовтні 2024 року Південно-Східне міжрегіональне управління Держпраці розпочало позапланову перевірку ФОП щодо нарахування та виплати заробітної плати, а також додержання законодавства про охорону праці. Підставою для заходу стало звернення колишньої працівниці. Інспектори висунули вимогу про надання широкого переліку документів, включаючи дані про всіх звільнених працівників, реєстри виплат за певний період та документи щодо справності обладнання АЗС. ФОП надав частину документів, що стосувалися виключно скаржниці, проте відмовився надавати інформацію щодо інших осіб та загальну кадрову документацію. На підставі цього Держпраці склала акт про неможливість проведення заходу контролю та наклала штраф у розмірі 24 тис. грн.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 17 лютого 2025 року, яке підтримав Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 02 жовтня 2025 року, позов задовольнив та скасував штраф. Суди попередніх інстанцій вважали, що орган Держпраці вийшов за межі предмета перевірки, вимагаючи документи щодо всього персоналу, тоді як підставою було звернення конкретної особи. Також суди вказали, що оскільки інспектори були допущені на об’єкт (АЗС), захід контролю не може вважатися неможливим.

Верховний Суд за результатами розгляду касаційної скарги Держпраці скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд. Суд не погодився із висновками про обмеженість прав інспекторів виключно документами щодо особи-скаржника та наголосив, що перешкоди (ненадання інформації) є такими ж критичними для перевірки, як і фізичний недопуск до приміщень.

Мотиви Верховного Суду ґрунтувалися на пріоритетному застосуванні Конвенції Міжнародної організації праці № 81, яка надає інспекторам право вимагати будь-які реєстри та документи, ведення яких передбачено національним законодавством, для перевірки дотримання правових норм у цілому. Суд зазначив, що перевірка суб’єкта господарювання, діяльність якого пов’язана з техногенно небезпечним обладнанням (АЗС) вимагає дослідження безпеки праці щодо всього колективу, а звуження предмета контролю лише до прав одного заявника суперечить превентивній меті державного нагляду.

Під час ухвалення постанови Верховний Суд керувався статтями 9 та 19 Конституції України, статтею 12 Конвенції МОП № 81, нормами Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та статтею 259 КЗпП України. Також було враховано положення Закону «Про адміністративну процедуру» щодо меж здійснення дискреційних повноважень та принципів обґрунтованості актів.

Основні правові висновки Верховного Суду:

1.                 Повноваження інспектора праці щодо витребування документів не обмежуються виключно відомостями про особу, чиє звернення стало підставою для перевірки. Згідно зі статтею 12 Конвенції МОП № 81, яка має пріоритет як міжнародний договір, інспектори мають право досліджувати будь-які документи, ведення яких передбачено законодавством (реєстри, книги, звіти), щоб переконатися у дотриманні норм законодавства про працю та охорону праці в цілому. Звуження предмета перевірки до одного працівника унеможливлює виявлення системних порушень.

2.                 Створення перешкод у здійсненні заходу державного контролю може мати не лише фізичну форму (недопуск до приміщень), а й інформаційну форму — невиконання законних вимог щодо надання документів. Оскільки перевірка дотримання законодавства про працю здійснюється передусім шляхом дослідження первинних документів суб’єкта господарювання, ненадання навіть окремих документів, які є обов’язковими для ведення та необхідними для перевірки, може унеможливити проведення заходу державного контролю, що є законною підставою для складення акта про неможливість проведення перевірки.

3.                 Фізична присутність інспекторів на об’єкті господарювання без надання їм витребуваних документів не може вважатися повноцінним «допуском до перевірки». Якщо інспектор позбавлений можливості реалізувати обов’язки щодо дослідження первинної документації з охорони праці та виплат, захід державного контролю не може вважатися проведеним, а суб’єкт господарювання не може вважатися таким, що виконав обов’язки, передбачені статтею 11 Закону № 877-V.

4.                 Для правомірності накладення штрафу за створення перешкод суд має перевірити сукупність умов: чіткість вимоги інспектора, зв’язок запитуваних документів із предметом перевірки (оплата праці, безпека), надання розумного строку для їх підготовки та відсутність об’єктивних причин (зокрема відсутності обов’язку ведення документів, форс-мажору чи інших обставин), які заважали наданню інформації. Ненадання навіть частини запитуваних документів, якщо вони є визначальними для перевірки конкретного питання, є достатнім для констатації неможливості проведення заходу.

5.                 Принцип тлумачення норм на користь суб’єкта господарювання (п. 7 ст. 4 Закону № 877-V) застосовується лише у разі неоднозначності (колізії) законодавства, проте він не дає права бізнесу на власний розсуд обирати, які саме з обов’язкових документів надавати контролюючому органу під час законно розпочатої перевірки.

Постанова Верховного Суду від 27 лютого 2026 року у справі № 160/32560/24 (адміністративне провадження № К/990/47891/25) — https://reyestr.court.gov.ua/Review/134440682