Недосконалість правового регулювання у частині сповіщення органів державної влади і органів місцевого самоврядування про проведення мирних зібрань, зокрема, і в умовах воєнного стану

https://drive.google.com/file/d/1Y2cMpY3GPjJEws2BpsVo9fB51Aw2DePa/view


Право на мирні зібрання є не тільки одним із основоположних прав людини, а й базовим правом, яке є запорукою стабільності діалогу між владою та народом, яке включає в себе право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації. Звичайно, і виходячи з розуміння природи влади, і з тексту Конституції України зокрема − народ є джерелом влади, однак він же і створює представницькі органи влади, які наділяє законодавчими, виконавчими чи іншими функціями. Влада, яка походить від народу − не може бути відділеною від нього та не дослухатися його думок та ідей.
24 лютого 2022 року у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України No64/2022 воєнний стан був введений на всій території держави. Однак варто наголосити, мирні зібрання − це один з найефективніших способів донести думку громадськості, а також необхідність певних змін у політиці, економіці та в інших сферах життя, коли такі демократичні інститути як вибори всеукраїнського та місцевого масштабів, референдуми − фактично заблоковані через правовий режим воєнного стану.
«Фундаментальність» права на мирні зібрання походить з багатьох міжнародно−правових актів. Так, у статті 20 Загальної декларації прав людини 1948 року закріплено наступне визначення: «Кожна людина має право на свободу мирних зборів і асоціацій» Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (МПГПП) 1966 року також регламентує дане право: «Визнається право на мирні збори. Користування цим правом не підлягає ніяким обмеженням, крім тих, які накладаються відповідно до закону і які є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах державної чи суспільної безпеки, громадського порядку, охорони здоров'я і моральності населення або захисту прав та свобод інших осіб» Не даремно у МПГПП зазначили друге речення щодо підстав обмеження цього права. Автори Конституції України у статті 39 зазначили, що обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку. Але багато Законів України та підзаконних актів дещо суперечать цій нормі Конституції — у роботі ми ще висвітлимо цей аспект.
Відповідно до статті 39 Конституції України, про проведення мирних зібрань завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Проте, чинне законодавство України містить низку недоліків у частині регулювання порядку сповіщення та проведення мирних зібрань, зокрема, в умовах воєнного стану. Дослідження цієї проблематики та формулювання законодавчих ідей її вирішення стали центральними завданнями цієї роботи.