Неприпустимість одночасного отримання пенсії по інвалідності та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці

Неприпустимість одночасного отримання пенсії по інвалідності та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці

 

Особа, яка перебувала на обліку в територіальному органі Пенсійного фонду України та отримувала пенсію по інвалідності як інвалід війни ІІ групи, звернулася до суду з позовом проти Головного управління Пенсійного фонду України. Позивач вимагав визнати протиправними дії Управління щодо припинення виплати йому вказаної пенсії та зобов’язати поновити її нарахування. Спір виник через те, що після звільнення позивача з посади судді у відставку йому було призначено щомісячне довічне грошове утримання, після чого виплату пенсії по інвалідності припинили.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду, позовні вимоги було задоволено у повному обсязі. Суди попередніх інстанцій керувалися тим, що пенсія по інвалідності та щомісячне довічне грошове утримання мають різну правову природу та джерела фінансування, а оскільки інвалідність позивача пов’язана з виконанням обов’язків військової служби, він має право на обидві виплати одночасно. Не погоджуючись із такими висновками, Управління подало касаційну скаргу, наголошуючи на порушенні принципу альтернативності соціальних виплат.

Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову. Суд зазначив, що ключовим питанням справи є правомірність одночасного отримання двох видів державного забезпечення особою, яка має статус судді у відставці та особи з інвалідністю внаслідок війни. За результатами розгляду Суд констатував, що чинне законодавство встановлює чітку заборону на дублювання таких державних гарантій.

Мотивуючи свою позицію, Верховний Суд вказав, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, згідно з якими органи державної влади зобов’язані діяти лише на підставі та в межах повноважень, визначених законом. Суд наголосив, що хоча пенсія по інвалідності за своєю суттю є соціальною гарантією компенсації втраченої працездатності, її отримання регулюється принципом вибору одного з видів пенсійного забезпечення. Аналогічний принцип закладено і в правовому статусі суддів, де забезпечення у відставці є альтернативним за своєю конструкцією.

Суд підкреслив, що правова природа обох виплат передбачає їх фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України через органи Пенсійного фонду. Використання у законодавстві сполучника «або» при визначенні видів забезпечення судді у відставці прямо вказує на неможливість їх поєднання. Таким чином, обираючи щомісячне довічне грошове утримання, особа тим самим відмовляється від інших видів пенсійних виплат, оскільки держава гарантує лише одну форму соціального забезпечення такого суб'єкта.

При ухваленні рішення Верховний Суд спирався на статтю 19, статтю 46 та пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України, які визначають основи соціального захисту. Також були застосовані положення частини другої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Крім того, Суд врахував релевантну практику, зокрема висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 19 серпня 2021 року у справі № 369/2234/17 та від 20 вересня 2021 року у справі № 334/55/17.

Верховний Суд зробив висновок, що законодавство України побудоване на принципі альтернативності та взаємовиключності видів державного соціального забезпечення для осіб, які мають право на кілька видів пенсій чи виплат. Суддя у відставці має право обрати або щомісячне довічне грошове утримання, або пенсію (у тому числі по інвалідності), проте одночасне нарахування цих виплат законом не передбачено. Пільговий статус особи як інвалід війни не створює виключення із загального принципу альтернативності видів державного забезпечення.

 

Основні правові висновки Верховного Суду:

1. Положення статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у системному зв’язку закріплюють принцип альтернативності, що виключає одночасного отримання щомісячного довічного грошового утримання та будь-якої пенсійної виплати. 

2. Здійснення особою вибору на користь одного виду державного забезпечення тягне за собою припинення виплат за іншим видом, що відповідає принципу єдності системи соціального захисту та забезпечує системність соціального законодавства (унеможливлює одночасне застосування взаємовиключних правових режимів).

 

Постанова Верховного Суду від 15 жовтня 2025 року у справі № 300/5459/24 (адміністративне провадження № К/990/12139/25) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/131019129