Обов’язок розповсюджувача перевіряти безпечність нехарчової продукції та межі тлумачення вимог до інструкцій з експлуатації

Обов’язок розповсюджувача перевіряти безпечність нехарчової продукції та межі тлумачення вимог до інструкцій з експлуатації

У березні 2025 року Товариство звернулося до суду з позовом до Управління Державної служби з питань праці. Позивач вимагав скасувати рішення про вилучення з обігу електричних дрилів та пил торгових марок «Makita», «Metabo» та «STIHL», а також скасувати постанови про накладення штрафів на загальну суму 238 тис. грн. Товариство наполягало на тому, що воно є лише розповсюджувачем, а не виробником, а тому не несе відповідальності за недоліки в інструкціях та деклараціях. Також Товариство стверджувало, що виявлені недоліки (відсутність інформації про дії у разі нещасного випадку) є необов'язковими для зазначення в інструкції за розсудом виробника.

Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 24 червня 2025 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року, позов задовольнив. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що Товариство як розповсюджувач вжило достатніх заходів, звернувшись до виробників за роз'ясненнями. Суди вважали, що оскільки Товариство не може самостійно змінювати технічну документацію виробника, воно не може бути притягнуто до відповідальності за її неповний зміст, а вимоги контролюючого органу щодо деталізації дій у разі травмування є надмірними.

Верховний Суд за результатами розгляду касаційної скарги Держпраці скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення, яким повністю відмовив Товариству у задоволенні позову. Суд визнав дії органу ринкового нагляду правомірними, підкресливши, що розповсюджувач зобов’язаний самостійно перевіряти відповідність продукції вимогам безпеки перед її виставленням у торговому залі. Верховний Суд констатував, що невиконання рішень про приведення продукції у відповідність та продовження її демонстрації на вітрині після заборони є підставою для застосування штрафних санкцій.

Мотиви Верховного Суду ґрунтувалися на тому, що безпечність нехарчової продукції є конституційною гарантією захисту прав споживачів, а ринковий нагляд спрямований на недопущення загроз життю та здоров'ю громадян. Суд зазначив, що електроінструменти можуть створювати ризики травмування та ураження електричним струмом, тому надання неповної інструкції (без опису дій у разі аварії чи травми) є суттєвим порушенням Технічного регламенту. Також Суд наголосив, що розповсюджувач діє за принципом належної обачності (due diligence) і має право постачати лише ту продукцію, яка повністю відповідає встановленим вимогам.

Під час ухвалення рішення Верховний Суд керувався статтями 19 та 42 Конституції України, статтями 7, 8, 9 та 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», нормами Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», а також положеннями Технічного регламенту безпеки машин. Суд також врахував принципи адміністративної процедури щодо балансу інтересів та пропорційності заходів впливу, спрямованих на досягнення публічної мети — безпеки продукції на ринку.

 

Основні правові висновки Верховного Суду:

1.                 Суб’єкт господарювання, який є розповсюджувачем нехарчової продукції, зобов’язаний діяти з належною обачністю та самостійно перевірити наявність необхідного маркування, інструкцій та декларацій про відповідність перед наданням продукції на ринку. Той факт, що розповсюджувач не наділений правом вносити зміни до технічної документації виробника, не звільняє його від обов’язку припинити реалізацію товару, який не супроводжується належною документацією або містить невідповідності встановленим вимогам безпеки.

2.                 Формулювання Технічного регламенту «у разі потреби» щодо змісту інструкцій з експлуатації означає об’єктивну застосовність вимоги залежно від характеристик машини та існуючих ризиків, а не надає виробнику чи розповсюджувачу право включати інформацію на власний суб’єктивний розсуд. Якщо електроінструмент створює ризик травмування або ураження струмом, включення до інструкції опису первинних дій у разі настання нещасного випадку є обов’язковим і не може бути замінено лише профілактичними правилами техніки безпеки.

3.                 Експонування продукції в торговельному залі, доступному для відвідувачів, становить форму надання продукції на ринку незалежно від того, чи позиціонується конкретний екземпляр як «демонстраційний зразок» для ознайомлення. Продукція, розміщена на вітрині, повинна відповідати всім вимогам щодо безпечності та супровідної документації, оскільки сам факт її демонстрації у комерційних цілях підпадає під дію заходів державного ринкового нагляду.

4.                 Принцип індивідуалізації продукції виключає можливість підтвердження її відповідності деклараціями, які за своїми часовими чи ідентифікаційними параметрами не охоплюють перевірений товар (наприклад, надання декларації від 2024 року на дриль, виготовлений у 2013 році). Надання документації, що не поширюється на конкретну одиницю продукції, за правовими наслідками вважається неналежним підтвердженням відповідності продукції встановленим вимогам.

5.                 Рішення органу ринкового нагляду про зміну обмежувальних заходів на більш жорсткі (вилучення з обігу) у разі часткового виконання попередніх вимог є пропорційним заходом, якщо суб’єкт господарювання продовжує реалізацію продукції з порушеннями. Суд не вправі визначати доцільність обраного адміністративним органом заходу реагування або замінювати його іншим, якщо такий захід застосований у межах дискреційних повноважень та відповідає вимогам закону, спрямований на захист публічного інтересу.

Постанова Верховного Суду від 10 лютого 2026 року у справі № 440/3822/25 (адміністративне провадження № К/990/42340/25) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/133960958