Особливості обчислення строку звернення прокурора до суду у справах щодо захисту екологічних прав та публічного інтересу у сфері надрокористування

Особливості обчислення строку звернення прокурора до суду у справах щодо захисту екологічних прав та публічного інтересу у сфері надрокористування

У листопаді 2024 року заступник керівника Житомирської обласної прокуратури звернувся до суду з позовом до Держгеонадр про скасування спеціального дозволу на видобування торфу, виданого ТОВ ще у 2018 році. Прокурор наголошував, що дозвіл видано без оцінки впливу на довкілля, а територія видобутку є частиною лісового заказника «Словечанський кряж», де така діяльність заборонена. Про наявність ознак порушень прокуратура дізналася після отримання відповіді Держгеонадр від 21 серпня 2024 року та проведення відповідної перевірки.

Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою від 7 березня 2025 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2025 року, залишив позов без розгляду. Суди мотивували це пропуском тримісячного строку, вважаючи, що прокурор мав дізнатися про порушення ще у 2018 році — з моменту публікації наказу на сайті Держгеонадр або під час участі в іншій судовій справі щодо погодження цього дозволу місцевою радою.

Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Суд дійшов висновку, що підхід судів попередніх інстанцій був надмірно формальним і не враховував специфіку захисту публічного інтересу та правовий статус прокурора.

Мотиви Верховного Суду ґрунтувалися на конституційних обов’язках держави щодо забезпечення екологічної безпеки (ст. 16 Конституції) та принципі превентивності (precautionary principle). Суд зазначив, що у спорах щодо охорони довкілля та розпорядження природними ресурсами суди мають з особливою обережністю застосовувати процесуальні строки, щоб не допустити легалізації триваючих правопорушень або незаконної діяльності. Також було враховано практику ЄСПЛ щодо позитивних зобов’язань держави у сфері захисту довкілля.

Під час ухвалення рішення Верховний Суд керувався статтями 13, 16, 131-1 Конституції України, статтями 122, 123 КАС України та статтею 23 Закону «Про прокуратуру». Суд застосував принцип пропорційності, зваживши баланс між правовою визначеністю та необхідністю ефективного захисту інтересів суспільства у сфері національного багатства – природних ресурсів (надр).

Основні правові висновки Верховного Суду:

1.                 Початок перебігу тримісячного строку звернення прокурора до суду не може пов’язуватися виключно з датою оприлюднення акта на офіційному сайті органу влади. Оскільки прокурор не є учасником правовідносин у сфері надрокористування, на нього не покладається обов’язок постійного моніторингу всіх публікацій. Строк починається з дня, коли прокурор об’єктивно отримав або міг отримати достатні матеріали, що підтверджують ознаки протиправності акта, зокрема за результатами вжиття заходів щодо встановлення підстав для представництва.

2.                 Факт публікації кінцевого акта (дозволу) не породжує презумпції того, що прокуратура дізналася про порушення процедури його видачі (наприклад, про відсутність оцінки впливу на довкілля). Для виявлення таких порушень необхідний час на запит та аналіз документації, яка не є публічно доступною в повному обсязі.

3.                 Участь прокурора в інших справах, що стосувалися лише окремих етапів процедури (наприклад, погодження місцевою радою), не свідчить про його обізнаність щодо законності кінцевого рішення Держгеонадр та дотримання екологічних вимог при видачі самого спеціального дозволу.

4.                 Застосування процесуальних строків не може слугувати меті легалізації триваючого правопорушення у сфері екології. Суд повинен уникати надмірного формалізму, який фактично позбавляє державу та суспільство судового захисту від незаконного використання природних ресурсів.

5.                 Відповідач (суб’єкт владних повноважень) не може обмежуватися лише посиланням на пропуск строку звернення до суду. Посилання відповідача лише на пропуск строку звернення до суду не звільняє його від обов’язку підтвердити законність свого рішення.

Постанова Верховного Суду від 12 лютого 2026 року у справі № 240/23099/24 (адміністративне провадження № К/990/18915/25) — https://reyestr.court.gov.ua/Review/134066165