![]()
Антикорупційна інфраструктура є невід'ємною частиною боротьби з раковою пухлиною на тлі України - корупцією. З 2015 року, ми маємо два органи:
1. НАБУ
2. САП
І ще третій антикорупційний орган ми отримали в кінці 2018 початок 2019 року - це Вищий Антикорупційний Суд (ВАКС) .
Що передувало загрозі?
Рішенням Конституційного Суду України №1-Р/2019 від 26 лютого 2019 року, було визнано положення статті 368-1 (незаконне збагачення) таким, що не відповідає Конституції України. На тлі цих подій розгорталася широкомасштбна загроза знищення антикорупційних органів. І це рішення стало відправною точкою майбутніх подій в Україні.
У своїй окремій думці (Votum Separatum) до цього Рішення суддя Конституційного Суду України Ігор Сліденко зазначив, що "
Зазначена норма повинна була стати бар'єром на шляху корупції в публічній сфері, насамперед в політиці. її призначення полягало в тому, щоб під загрозою кримінального покарання публічні особи відмовлялися від підкупу в тих чи інших формах осіб, які бажають незаконним шляхом вплинути на прийняття політичних або адміністративних рішень на свою користь. Криміналізація такого діяння, як незаконне збагачення, є одним із зобов'язань, яке Україна взяла на себе при ратифікації Конвенції ООН проти корупції, Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією (ETS 173), Додатковим протоколом до Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією (ETS 191), і визначена рекомендаціями Групи держав Ради Європи проти корупції (GRECO) та інших міжнародних інституцій."
Також він зазначив, що
було порушено баланс повноважень між парламентом і органом конституційного контролю, оскільки евентуальні проблеми цієї норми вирішувались засобами парламенту (внесення змін до норми), а не органу конституційного контролю (скасування норми).
І з цієї точки зору з паном Сліденком можна погодитись. Парламент 8 скликання повинен був віднестися до створення такої статті з великою відповідальністю і написати норму, до якої не міг би мати Суд жодних претензій. Але він все ж таки скасував дану норму і таким чином відкрив ящик пандори.
Теперішні Рішення КСУ мають наслідок зазначеного вище рішення Конституційного Суду України щодо скасування кримінальної відповідальності за незаконне збагачення.
Також до прикладу можна віднести і Рішення КСУ щодо визнання неконституційним Указу Президента України від 16 квітня 2015 року №218/2015 "Про призначення А. Ситника Директором Національного Антикорупційного Бюро України", який було визнано неконституційним зазначений Указ Президента.
По суті Конституційний Суд виходив з того, що відповідно до ст.106 Конституції України у Президента України немає повноважень призначати директора НАБУ або ДБР. Для того, щоб у Президента були такі повноваження, потрібно вносити зміни до ст.106 Конституції. І на мою думку, це було основою для ухвалення даного рішення.
Наслідок прийняття подальших рішень.
Якщо Суд прийме рішення за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень законів України „Про запобігання корупції“, „Про прокуратуру“, „Про Національне антикорупційне бюро України“, „Про Державне бюро розслідувань“, „Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів“, Кримінального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України про неконституційність даних положень низки законів, то Верховна Рада України повинна розробити чітку модель антикорупційного законодавства, яке буде більш захищене і максимально буде відповідати вимогам суспільства.
Президент України у своєму зверненні до Верховної Ради України сказав, що антикорупційна інфраструктура - це пріорітет №1 для подолання корупції.
Що може стати ефективним для захисту антикорупційної інфраструктури.
Звісно, що побудова чіткої антикорупційної інфраструктури лягає на плечі парламенту для ухвалення рішення щодо цього питання. І тут повинні бути точки, які будуть слугувати сигналом для вироблення чіткої стратегії. Конституція України на мій погляд повинна бути захистом для цього.
