Формальні процедурні порушення під час перевірки ДАБК не є безумовною підставою для скасування штрафу

Формальні процедурні порушення під час перевірки ДАБК не є безумовною підставою для скасування штрафу

 

Товариство звернулося з позовом до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови від 09 грудня 2024 року № 9-Ю/09122024, якою Товариство визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом першим пункту 3 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», та накладено штраф у розмірі 1 120 360 грн. Позивач зазначав, що рішення про проведення позапланової перевірки було прийнято з порушенням процедури, його не повідомлено про захід контролю, а відомості в акті перевірки, протоколі та приписі про участь керівника Товариства і його відмову від підпису є недостовірними, оскільки керівник з 2022 року перебуває за кордоном.

Управління ДАБК заперечувало проти позову та вказувало, що позапланова перевірка проводилася на підставі колективного звернення мешканців будинку, висновку комісії та наказу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 31 жовтня 2024 року № 1236. Позивача повідомляли про проведення перевірки на електронну пошту, зазначену в Єдиному державному реєстрі, а за результатами перевірки встановлено виконання будівельних робіт без дозволу на об’єкті, який за класом наслідків належить до об’єктів із середніми наслідками СС2. На думку Управління ДАБК, позивач не спростував факту виконання будівельних робіт без дозвільного документа, а відсутність його представника не вплинула на висновки перевірки.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 19 травня 2025 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року, позов задовольнив. Суди виходили з того, що фізична особа є єдиним засновником Товариства і у 2022 році виїхала за межі України, тому Управління ДАБК внесло до акта перевірки, протоколу та припису недостовірну інформацію про її участь у проведенні позапланового заходу контролю та відмову від підпису. Цю обставину суди визнали самостійною і достатньою підставою для скасування постанови про накладення штрафу.

У касаційній скарзі Управління ДАБК просило скасувати рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Скаржник зазначав, що суди неправильно застосували положення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466, Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1995 року № 244, та не врахували висновки Верховного Суду щодо наслідків процедурних порушень при прийнятті адміністративних актів. Товариство просило закрити касаційне провадження, посилаючись на неподібність правовідносин у справах, на які послався відповідач.

Верховний Суд відмовив Товариству в задоволенні клопотання про закриття касаційного провадження, касаційну скаргу Управління ДАБК задовольнив частково, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не з’ясували належним чином обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, зокрема не перевірили наявність чи відсутність у діях позивача складу правопорушення по суті та не встановили, чи могли процедурні недоліки вплинути на зміст постанови про накладення штрафу.

Мотивуючи постанову, Верховний Суд застосував положення статей 2, 9, 75, 76, 242, 328, 341, 353 Кодексу адміністративного судочинства України, частини першої статті 37, статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пункту 3 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», пункту 27 Порядку № 466, пунктів 7-1, 9 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553, пунктів 3, 9, 10 Порядку № 244, пункту 18 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», статей 8, 52, 87 Закону України «Про адміністративну процедуру», а також урахував постанови Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі № 813/1790/18, від 22 травня 2020 року у справі № 825/2328/16, від 16 березня 2023 року у справі № 400/4409/21, від 24 квітня 2023 року у справі № 560/2210/19, від 26 квітня 2023 року у справі № 380/1418/22, від 22 червня 2023 року у справі № 560/813/20 та Рекомендації R(95)5 Комітету міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року.

Верховний Суд сформулював такі основні правові висновки:

1.     Виконання будівельних робіт на об’єктах, що за класом наслідків належать до об’єктів із середніми СС2 або значними СС3 наслідками, допускається лише після отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Виконання таких робіт без дозволу утворює склад правопорушення у сфері містобудівної діяльності, за який передбачено накладення штрафу відповідно до пункту 3 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

2.     Для правильного вирішення спору про правомірність постанови органу державного архітектурно-будівельного контролю суд має встановити не лише наявність або відсутність процедурних недоліків під час призначення та проведення перевірки, оформлення її результатів і розгляду справи про правопорушення, а й те, чи могли такі недоліки вплинути на зміст оскаржуваної постанови. Порушення процедури є підставою для скасування адміністративного акта лише тоді, коли воно було істотним, тобто мало безпосередній вплив або об’єктивно могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

3.     Формальні процедурні недоліки не можуть бути самостійною підставою для скасування правильного по суті рішення, якщо вони не призвели і не могли призвести до обмеження процесуальних прав особи на участь у процедурі, подання пояснень, заперечень чи доказів або до неправильного встановлення обставин справи. Суб’єкт містобудування, оскаржуючи рішення органу державного архітектурно-будівельного контролю, не може посилатися виключно на процедурні порушення, не спростовуючи наявності у своїх діях складу правопорушення.

4.     Контролюючий орган за загальним правилом може правомірно покладатися на відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, зокрема на адресу електронної пошти юридичної особи, а суб’єкт містобудування несе ризик неотримання офіційних повідомлень у разі, якщо надані ним державі контактні дані є недостовірними або неактуальними. Неповідомлення або неналежне повідомлення про перевірку саме по собі не є безумовною підставою для скасування постанови про штраф; суд має встановити, що саме внаслідок цього особа була позбавлена можливості надати пояснення, докази чи заперечення, які могли вплинути на висновки перевірки.

5.     Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій обмежилися оцінкою відомостей про відмову керівника Товариства від підпису, але не з’ясували, хто саме був присутній на об’єкті будівництва під час перевірки, яким чином інспектори ідентифікували осіб на об’єкті, чи здійснювалася фото- або відеофіксація, чи спростовував позивач факт виконання будівельних робіт без дозволу на об’єкті класу СС2, а також чи могли пояснення або заперечення Товариства вплинути на результат розгляду справи. Суд також звернув увагу, що на момент перевірки в листопаді 2024 року наявність кваліфікаційного сертифіката не була обов’язковою вимогою для посадових осіб органів ДАБК, тому відсутність відповідних відомостей у Реєстрі будівельної діяльності не свідчила про порушення процедури перевірки.

 

Постанова Верховного Суду від 17 квітня 2026 року у справі № 160/7445/25 (адміністративне провадження № К/990/52193/25) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/135793821